«Громадянська війна» у Белфасті: які сценарії у майбутньому слід враховувати Україні на тлі розмов про трудову міграцію

У вівторок, 9 червня, у 300-тисячному місті Белфаст у Північній Ірландії спалахнули антимігрантські погроми. Дві ночі поспіль на вулицях цього міста сотні молодиків у балаклавах викрикували лозунги «Іноземці геть!» та «Зупиніть загарбників!». Вони підпалювали будинки, автомобілі, автобуси та сміттєві баки, а також вступали в сутички з поліцією, кидаючи в правоохоронців каміння та пляшки із запальною сумішшю.

Парламентський секретар Офісу кабінету міністрів Рут Андерсон повідомила, що щонайменше 27 осіб у Белфасті залишилися без даху над головою, «тому що групи людей здійснювали побудинковий обхід із метою нападів на іноземних громадян». Серед інших мігрантів із домівки, що палала, була вимушена збігати сім’я біженців з України, пише Washington Post.

«Події в Белфасті були не просто «заворушенням», – стверджує британське видання Voice Online. – Це був расистський терор самозваних «захисників порядку», який стає небезпечно нормалізованим. Погроми в місті підсвітили, як ультраправе насильство стає більш відкритим, організованим та допустимим, через неспроможність політичних лідерів ефективно протидіяти цьому явищу».

Щотижневий суспільно-політичний журнал The Week навіть порівняв погроми в Белфасті з громадянською війною, запевняючи, що рівень насильства в регіоні може зрости.

Останнім часом в Україні, на тлі дефіциту робочої сили, активізувалися розмови про необхідність залучення трудових мігрантів, що зустрічає неоднозначну реакцію суспільства (за розрахунками Mind за даними статистики, частка іноземних працівників становить усього близько 0,1–0,2% від загальної кількості зайнятих у корпоративному секторі).

Mind – про те, з якими викликами в міграційній політиці стикаються у Великій Британії, де частка трудових мігрантів сягає приьлизно 20%.

Три злочини, які призвели до безчинств у Белфасті

Протести 9 червня спалахнули після того, як поліція взяла під варту 30-річного вихідця із Судану Хаді Алодіда. За день до цього він напав із ножем на 40-річного британця Стівена Огілві в людному місті в Белфасті.

Відео цього інциденту стало вірусним у соцмережах. На ньому видно, що чорношкірий нападник наносить своїй жертві ножові поранення та погрожує вбивством. Стівена Огілві врятували перехожі. Він втратив ліве око та дістав глибоких ножових поранень спини, голови й обличчя.

Місцеві газети швидко демонізували цю подію. Наприклад, Scottish Sun повідомила, що бачить «зло» в очах суданського мігранта, який атакував чоловіка в Белфасті. На передовиці цього видання також написано про «варварство на британській вулиці» та про те, що «оскаженілий мігрант шматує беззахисну жертву».

Подібні меседжі підігріли заклики до ультраправих протестів у регіоні, який до цього був «пороховою бочкою». У жовтні минулого року Amnesty International назвала попередні 12 місяців «ганебним роком ненависті» у Північній Ірландії. Місцева поліція задокументувала в цей період 2048 расистських інцидентів і 1280 злочинів на расовому підґрунті.

Торік у Північній Ірландії відбулися антиімігрантські заворушення на тлі обурення через те, що двох 14-річних підлітків із Румунії звинуватили у зґвалтуванні ровесниці в місті Колрейн.

Ще одним резонансним злочином стало вбивство 18-річного британського студента Генрі Новака. Його заколов 23 річний Вікрум Дігва у грудні минулого року. На днях було опубліковано скандальне відео з нагрудних камер, на якому британські правоохоронці одягають на Генрі Новака кайданки, коли він помирає від ножових поранень і благає про допомогу. Поліцейські повірили хибним звинуваченням вбивці-сикха, який стверджував, що пан Новак нібито расово образив його.

Причини гніву британців

Ультраправі політики звинуватили британську систему в «антибілих упередженнях». Лідер партії Reform UK Нігел Фарадж назвав інцидент із вбивством Генрі Новака доказом «дворівневої Британії», де права білих громадян принижуються. Він закликав людей відреагувати на події «холодною люттю».

Раніше Джим Аллістер, засновник і лідер правої юніоністської партії TUV, стверджував, що расова напруженість зростає через ««неспроможність уряду встановити хоч якийсь контроль» на кордоні з Республікою Ірландія, яка є членом Єврозони. Через недостатність патрулів Ірландія стала «чорним ходом», яким мігранти можуть потрапляти з Євросоюзу до Британії коли побажають.

Британія (синій) і Республіка Ірландія (рожевий)

Поліція підтвердила, що підозрюваний суданець Хаді Алодіда спочатку прибув до Республіки Ірландія з території Франції у 2023 році, а потім нелегально (без візи та електронного дозволу на в'їзд) перейшов у Північну Ірландію, де запросив притулок та отримав дозвіл на перебування у Британії до 2028 року.

«Те, що я прагну дізнатися, і те, що, як мені відомо, хочуть почути мої виборці, – це яких заходів буде вжито для припинення ввезення чужої культури, представники якої вважають за нормальне вчиняти спроби обезголовлення людей на території Сполученого Королівства?» – поставив питання Джим Аллістер, виступаючи в парламенті Великої Британії після інциденту в Белфасті.

Втручання Джей Ді Венса та Ілона Маска

У минулу п’ятницю, 5 червня, віцепрезидент США Джей Ді Венс опублікував довгий пост у соцмережі Х, у якому звинуватив у вбивстві Генрі Новака масову міграцію. Він написав, що британський студент «був би живий, якби останні кілька поколінь європейських еліт вистояли проти політики самоприниження й масового вторгнення мігрантів».

Після цього найбагатший американець Ілон Маск, який має 240 млн підписників у соцмережі Х, закликав британців вийти на вулиці». Він написав, що «тільки протестуючи ЗНОВУ І ЗНОВУ та ГУЧНО, можна щось змінити».

Засудження протестів

Влада Північної Ірландії виставляє протестувальників хуліганами-расистами, яких координують зовнішні сили.

«Якщо ціллю для нападів стають люди за ознакою кольору їхньої шкіри, то як інакше можна це схарактеризувати? Це расистське хуліганство», – цитує Reuters міністра у справах Північної Ірландії Гіларі Бенн.

Прем’єр-міністр Північної Ірландії Мішель О’Ніл різко засудила Ілона Маска, який, за її словами, «сидить собі в повному комфорті у власній домівці, диригуючи ненавистю та напруженістю».

Лідерка Соціал-демократичної та Лейбористської партії Клер Ганна повідомила, що в Північної Ірландії має місце «токсична суміш» із «радикалізації в соцмережах та агітаторів, які отруюють мізки людей мовою ворожнечі».

Джоанн Девлін Трю, фахівчиня з питань міграції та діаспори, яка викладає в Ольстерському університеті в Белфасті, зазначила, що «нинішні протестувальники походять переважно з районів, де проживає робочий клас, але їх підбурюють найбагатші люди на цій планеті».

Статистика свідчить, що мігранти не підвищили рівень злочинності в регіоні. За офіційними даними, він зменшився за останні 12 місяців на 3,3% проти попереднього аналогічного періоду, до найнижчої позначки з 1998 року.

Триніті-коледж у Дубліні назвав спалах насильства у Белфасті «болісним нагадуванням про невинних людей», яких у Північній Ірландії «випалювали» 30 років тому. До 1998 року в цій британській провінції тривав період насильства, відомий як «Лихоліття» («Troubles»). Тоді через ворожнечу між католиками – ірландськими націоналістами та протестантами – пробританськими лоялістами від 45 000 до 60 000 жителів регіону втратили свої дома, а 3600 людей загинули.

У 1990-х роках ірландці виправдовували релігійне насильство патріотизмом. Так само і зараз, як зазначає Триніті-коледж, вони ховають агресивний білий супремасизм під маскою «стурбованих» громадян.