За три місяці війни власники та менеджмент українських компаній навчилися конвертувати те, що вони вміють найкраще – організовувати, – у реальну допомогу тим, хто цього найбільше потребує. Не залишилися осторонь цього руху ані айтішники, ані служби доставки, ані ритейл. Долучилися до волонтерських ініціатив і фінансові компанії. Про те, як вдається допомагати ЗСУ, теробороні та переселенцям, спеціально для Mind розповів Андрій Волков, засновник та керуючий партнер групи компаній «Інвестохіллс».
Звичайно, в перший тиждень війни ми, як і всі довкола, знаходились у шоці. Але робити щось треба було. На рахунках групи компаній в той момент залишався нерозподілений прибуток по одному з проєктів, й ми вирішили допомогти збройним силам фінансово – це був найочевидніший крок. Компанія перерахувала 10 млн грн на рахунки ЗСУ в Нацбанку.
З часом наша волонтерська діяльність суттєво еволюціонувала. Цьому сприяла фактична зупинка нашого бізнесу. Ми є фінансово-юридичною компанією, яка спеціалізується на стягненні проблемної заборгованості та її реструктуризації. Без функціонування судової системи в один день наша робота стала неможливою.
Але співробітники не розійшлися, а навпаки, об’єдналися – створили чат, щоб гуртуватись для взаємодопомоги. Комусь треба було вибратися з Чернігова чи Маріуполя, комусь допомогти дістатися до кордону, комусь вивезти родичів, комусь привезти необхідні ліки або просто допомогти грошима.
Через кілька тижнів, коли рівень хаосу та напруги трохи знизився, ми зрозуміли, що нашу активність потрібно коригувати, щоб бути більш ефективними. Насамперед ми визначили, який обсяг коштів можемо акумулювати на волонтерську діяльність та спрямовувати їх туди, куди вимагає поточна ситуація.
Наприклад, через колишнього співробітника до нас звернулось командування однієї з військових частин, якій було потрібне авто. Корпоративного транспорту в нас майже не було (ми вже передали один мікроавтобус на потреби тероборони, а інший – поліції), тому автомобіль для військових ми придбали за власні кошти і передали до частини.
Після цього ми долучились до закупівлі спорядження, оскільки на початку війни була велика проблема з якісними касками та бронежилетами. Звичайно, навряд чи ми змогли б швидко знайти 300, 500 або 1000 касок чи бронежилетів. Проте у нас був контакт із однією з київських військових частин і ми локалізувались на її потребах.
У певний момент волонтерів, які можуть допомогти з касками та бронежилетами, стало надто багато. Тому ми сконцентрувались на технічно складнішій продукції для ЗСУ, яку найважче дістати і яка коштує дорого.
Ще один напрямок, у якому ми почали працювати, – допомога людям, які змушені тікати від війни. Починалося все так само – з родичів, друзів та знайомих. Потім наш фронт робіт розширився: ми допомагаємо біженцям перетнути кордон із Молдовою, проводимо евакуацію з найгарячіших точок.
Це не системна евакуація, а скоріше ситуативна. Але при цьому наші організаційні та фінансові можливості набагато перевищують можливості окремої людини, волонтера чи сім’ї.
Вивезти в такий спосіб кілька десятків людей ми змогли з Маріуполя, ще кілька сімей – із Київської області. Допомогли декільком багатодітним сім’ям із Харкова.
Причому далеко не завжди це зводиться до якихось значних грошових сум. Часто питання переміщення сім’ї – це якихось 10 000 грн. Був випадок, коли ми знайшли людей, які готові були виїхати в окупований регіон, але у них банально не було пального. Через знайомих нам вдалося вийти на пожежну частину, де з нами поділилися пальним, а ми зі свого боку за це пальне заплатили.
Нещодавно ми зрозуміли, що зможемо зробити для переселенців набагато більше, якщо організуємо для них повноцінне місце прихистку. Адже дуже багато українців залишаються у гарячих точках тільки тому, що не розуміють, куди їхати і де жити.
Відтак було вирішено переобладнати під центр допомоги для переселенців приміщення «Інвестохіллс» у Запоріжжі, яке у мирний час було офісною спорудою.
То була ідея наших співробітників, яку власники компанії просто профінансували. Вони зробили приміщення комфортабельним «пунктом прихистку» на понад 100 біженців, де кожен переселенець може виспатися, прийняти душ, змінити одяг, банально перевести дух і вирішити, що робити далі.
Взагалі, у всьому, що стосується закупівлі необхідного для потреб армії та волонтерських ініціатив, залучення наших співробітників максимальне, адже у кожного є родич, колега, друг чи знайомий, який захищає Батьківщину або вимушений вивозити родину з регіону, де ведуться бойові дії.
Втім у нашої компанії є проекти, у яких безпосередньо задіяні менеджмент та власники. Наприклад, це наш готель у Києві, який ми переобладнали під потреби територіальної оборони та армії у сучасну «казарму» – зі зручними номерами, душовими, пральнею та їдальнею.
Крім того, власники та керівництво компанії забезпечили релокацію українського виробника бронежилетів. Виробництво знаходилось у Київській області й через тимчасову окупацію виявилося заблокованим.
Ми зв’язалися з виробником, допомогли знайти приміщення на заході України, перевезти туди обладнання та провести всі необхідні переговори з місцевою владою, а на додачу профінансували закупівлю металу за кордоном. Наразі підприємство виробляє 10 000 бронежилетів на місяць та забезпечує ними наші ЗСУ.
Загалом, з урахуванням перших 10 млн на армію, а також грошей, виділених на запуск виробництва бронежилетів, допомоги біженцям, закупівлі амуніції та іншого, на кінець квітня наша волонтерська допомога досягла суми понад 35 млн грн.
Але ми не плануємо зупинятися. На черзі запуск ще однієї масштабної ініціативи, яка буде тісно пов'язана з профілем діяльності компанії. Це допомога бізнесу у відшкодуванні збитків, завданих російською армією. Впевнений, у цьому питанні наші юристи теж зможуть бути максимально ефективними та корисними.