На сучасному полі бою безпілотні літальні апарати мають усе більший попит. Дрони завдають ударів по позиціях противника, допомагають розвідникам і корегувальникам вогню. Так, під час війни широкого поширення набули не лише спеціалізовані військові дрони, а й цивільні квадрокоптери. Зараз Україна розпочала власне серійне виробництво безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Цю ініціативу уряд підтримав постановою №256 від 24 березня 2023 року, яка спрощує всі процедури для налагодження відповідного виробництва. Проте, поки виробництво не покриває всіх потреб військових, волонтери закуповують більшу частину цих пристроїв за кордоном. Але не завжди їм вдається швидко подолати бюрократичні процедури, і партії дронів затримуються на кордоні. Однак попри всі труднощі волонтери доправляють в Україну широкий асортимент цих «пташок». Які дрони використовують на фронті і в чому їх переваги, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Сьогодні на полі бою є кілька типів безпілотників. Насамперед це БПЛА оперативно-стратегічного та стратегічного рівня, які проводять глибинну розвідку, адже працюють на сотні кілометрів у тил противника. Їхнє завдання – знайти стратегічні об'єкти, позиції ворожого ППО чи ракетних військ. У наших Збройних Силах цю нішу посідають відомі турецькі Bayraktar TB2.
Другий рівень – це оперативно-тактичні безпілотники, які використовують передусім для коригування артилерії на рівні батальйону/бригади. Це насамперед вітчизняні «Лелека-100», «Фурія» та «Валькірія».
І нарешті – тактичні безпілотники, які зазвичай є не спеціалізованими апаратами, а комерційними квадрокоптерами, на кшталт китайських DJI (або просто «мавік») і Autel. І, як виявилося, Їх на війні з росією потрібно дуже багато. Ефективна дальність зв'язку для такого апарату – до 5–6 км при заявлених 10 км. Через обмеженість у часі зависання та польоту їх випускають «каруселями» – один за одним.
Першочергове завдання такого дрону – розвідка місцевості й спостереження (такий собі бінокль, що літає»). Друге завдання – коригування вогню артилерії, насамперед мінометів.
В Україні використовують кілька різновидів «мавікив», найбільш поширені моделі Mavic 2 Pro та Mavic 2 ZOOM, які вважаються технікою для професіоналів, оскільки їх модулі знімають 4К-відео з дуже високим рівнем деталізації та максимальним бітрейтом (потоком даних без затримки) до 100 Мбіт/с. Вартість моделі Mavic 2 Pro становить $1650, Mavic 2 ZOOM – близько $1300.
Читайте також: Від «мавіка» до Patriot’а: як майстерно українці комбінують на полі бою прості та високі технології
Ще однією серією квадрокоптерів аматорського рівня, які завоювали популярність в армії завдяки невисокій вартості, легкості та зручності управління є апарати серії DJI Phantom. Найсучаснішою моделлю є Phantom 4 Pro V2, який записує відео з високою роздільною здатністю в Cinema 4K зі швидкістю 60 кадрів на секунду та 100 Мбіт/с. Час польоту – 30 хвилин. Апарат може переміщатися зі швидкістю 72 км/год і передавати відеосигнал на 8 км у режимі реального часу. Орієнтовна вартість DJI Phantom – приблизно $3000.
Крім того, застосовуються і комерційні апарати серії Autel. Тут дуже цікавою моделлю є Autel EVO II 640T Dual з тепловізором InfiRay. Його дальність польоту становить уже 25 км, час польоту – до 39 хвилин, швидкість – до 72 км/год, дальність зв'язку з оператором – 9 км.
Компактний складний апарат має високоякісну 8К-камеру з роздільною здатністю 48 МП. Безпілотник об'єднує в одному модулі теплові датчики з роздільною здатністю 640×512, датчики технічного зору 8K та ядро від виробника FLIR, що робить його однією з найкращих тепловізійних систем на ринку в низькій ціновій категорії. Дрон може надсилати інфрачервоні зображення з відстані до 100 м або записувати їх. Щоправда, і ціна його «кусається» – дрон із тепловізором коштуватиме $9200.
Набагато потужнішими серед цивільних зразків є мультикоптери Matrice. З огляду на досить високу ціну ($10 000) закуповують їх передусім великі благодійні фонди й навіть уряд у межах проєкту «Армія дронів». Базова комплектація промислового безпілотника Matrice 300 RTK не містить сенсорів, батареї та зарядного пристрою. Цей квадрокоптер має водонепроникний корпус, тому може працювати в дощ, а також при температурі від -20 °C до +50 °C.
Максимальний час польоту – 55 хвилин, проте з максимальним навантаженням (2,7 кг) він скорочується до 31 хвилини, швидкість – до 82 км/год. Дрон знімає за допомогою камери FPV з кутом огляду 145° і передає відео в роздільній здатності 1080p на відстані до 15 км. Технологія DJI AirSense інформує оператора про навколишні умови, як-от температура та швидкість вітру, наявність літаків і БПЛА в радіусі 20 км.
Окрім завдань коригування вогню та розвідки, цивільні апарати застосовуються ще у двох варіантах – як носії боєприпасів і як баражувальні боєприпаси («дрони-камікадзе», або найчастіше їх називають FPV-дрони).
Зазвичай дрони для метання гранат, ВОГів або саморобних вибухових пристроїв із пластиду з вторинними елементами, що вражають, застосовують через два фактори.
Перший – це імпотенція артилерії (неважливо, з яких причин – нестача боєприпасів, знос стволів чи непідготовленість особового складу), а другий – це бажання оператора дрона особисто взяти участь у бою.
Найчастіше для бомбометання використовується 30-міліметровий постріл ВОГ-17 від радянського автоматичного гранатомета АГС-17. Радіус суцільного ураження становить близько семи метрів, при попаданні в землю найчастіше страждають ноги. Дрібні уламки ВОГ-17 наносять глибоко проникаючі поранення, їх важко витягти, тому поранений виходить з ладу надовго чи назавжди. При близькому розриві людина отримує контузію чи гине від ударної хвилі. Для кидка з квадрокоптера гранатометного пострілу потрібно його доопрацювання.
Перевага ВОГ-17 як бомби, що скидається з дрону, – мала вага, а це дуже важливо для цивільного апарату. Застосовують на фронті й більш потужні боєприпаси – наприклад, американський гранатометний постріл M430A1 калібром 40 мм, постріли від гранатомета РПГ-7 і навіть 82-мм мінометні міни. Коптери вражають не лише живу силу, а й бронетехніку. Є відео, на яких оператору вдається підпалити БМП або танк, якщо граната потрапила у відкритий люк.
Друга новинка останніх місяців на фронті – FPV-дрони. FPV – це абревіатура, англійською мовою звучить як «First Person View», що дослівно перекладається як «вид від першої особи». Пілот FPV-квадрокоптера здатний спостерігати трансляцію відео в режимі реального часу з камери коптера у спеціальних окулярах.
Отже, людина здатна відчути так званий ефект польоту птиці. Величезною перевагою цих досить специфічних апаратів є максимальна керованість – пілот може максимально точно описувати всі особливості простору.
За їх допомогою, якщо пілот має відповідну підготовку, можна, умовно кажучи, «підніматися сходами», повторювати рельєф місцевості, залітати у кватирки та бліндажі.
Усе це дозволяє операторам FPV-дронів використовувати апарат як камікадзе або скидати гранати з більшою ефективністю, адже звичайний дрон скидає боєприпас просто зверху внизу. Також вони можуть залітати вглиб контрольованої ворогом території, причому в умовах, коли противник уже сховався після, наприклад, атаки ВОГами з класичних дронів. Також FPV-дрони дуже ефективні проти легкоброньованої техніки, оскільки можуть на неї вийти й вразити в лоб ударом камікадзе (зазвичай нагрузка – це граната від РПГ-7). Ще одна особливість FPV- дронів – низька собівартість (ціна стартує з $40).
Читайте також: Аналогівнет: 7 фактів та міфів про російські дрони
Цивільний дрон малоефективний у вітряну погоду – його політ стає нестійким, а боєприпас, що скидається, сильно відхиляється від цілі. До того ж дешевий квадрокоптер не має захищених каналів зв'язку, його легко перехоплюють сучасні засоби радіоелектронної боротьби – ті самі «дронобійки». Однак це якщо апарат один.
Водночас для протидії масованим атакам коптерів-гранатометників необхідні сучасні системи РЕБ (і засоби для їхнього захисту). А з огляду на довжину російсько-українського фронту прикрити буквально всі його ділянки практично нереально. З іншого боку – той, хто атакує дроном, ризикує лише самим апаратом. Тоді як противник, коли на його позицію налітають такі «мавіки», ризикує втратити особовий склад і техніку. А вони можуть здійснити не один рейд.
Мало того, просто наявність у противника великої кількості таких апаратів робить вкрай небезпечним не лише переміщення особового складу та техніки, а й навіть їхнє перебування на відкритому просторі поблизу передової.
Та й на передовій російським солдатам за наявності достатньої кількості дронів і підготовлених операторів залишається або будь-якої миті чекати «подарунка» з неба, або сидіти в «норах». Окоп проти дрону з гранатою – вже не панацея.