Не однакові: про міжкультурну різницю у веденні міжнародного бізнесу

З давних давен існувала торгівля між різними культурними осередками, між племенами, країнами, імперіями. Ще три тисячі років тому фінікійці через морські шляхи почали справжню світову торгівлю, поєднуючи різні країни та племена. Сьогодні у світі близько 200 країн. Кожна з них має свою культуру та традиції, і більшість з них активно експортує та імпортує. Тому міжкультурні відносини в торгівлі були завжди та продовжуються зараз. Не дивно, що одним із перших запитів експортерів-початківців є розуміння культурних особливостей різних країн. Чи є це актуальним питанням у сьогоднішньому глобалізованому світі та чи існує міжкультурна різниця у веденні міжнародного бізнесу, розповів Mind директор Start Global та автор подкасту Start Global Insights, засновник n.cubator Дмитро Швець.

Підходи до міжкультурного аналізу

Етнографи, культурологи, антропологи ретельно досліджують різні культури, як аборигенні, так і новоутворені. Існує багато підходів до опису різних культур світу, водночас три з них активно використовуються в бізнесі при крос-культурних комунікаціях.

Читайте також: Досліджуємо обраний закордонний ринок: легкі кроки для складного завдання

Модель Ричарда Льюіса 

Британський експерт у міжкультурному спілкуванні розробив власну модель класифікації культур у діловому спілкуванні. Цей підхід є продовженням моделі Едварда Холла, який класифікував культури на дві групи – монохроми та поліхроми, з великою важливістю контексту і малою важливістю контексту, орієнтовані на минуле або майбутнє відповідно.

Згідно з моделлю Льюіса існує три основні групи, що об’єднані не через національні чи релігійні ознаки, а через поведінкові.

Моноактивна культура (Linear-Active)

Культура людей, що орієнтовані на завдання та результат. Це високоорганізовані планувальники часу, що виконують ланцюг завдань, концентруючись на одній справі за раз. Вони впевнені, що найкращого результату можна досягти притримуючись лінійної організації праці.  

На думку Льюіса, це переважно англомовний світ – Північна Америка, Великобританія, Австралія і Нова Зеландія, а також Північна Європа, включаючи Скандинавію та Німеччину.

Поліактивна культура (Multi Active)

Це культура емоційних, імпульсивних і красномовних людей, які надають великого значення сім'ї, почуттям, відносинам, людям загалом. Їм подобається робити багато речей одночасно, вони не дуже схильні дотримуватися чіткого плану дій і розкладу.

Ці культури більш розпорошені: Південна Європа, країни Середземномор'я, Південна Америка, Африка на південь від Сахари, арабські та інші культури на Близькому Сході, Індія, Пакистан і більшість слов'ян.

Читайте також: Гроші не пахнуть? Чому 90% іноземних компаній продовжують працювати у рф

Реактивна культура (Reactive)

Зустрічається у всіх великих країнах Азії, крім Індійського субконтиненту зі змішаним типом культур.

Основні характеристики культурних груп за Льюісом:

Звісно, як і будь-яка класифікація має напівтони, тому Льюіс розташував групи на вершинах трикутника з країнами, що мають в собі ознаки більш ніж однієї групи і розташовані на сторонах трикутника між певними вершинами.

Джерело: https://www.crossculture.com/about-us/the-model/

Читайте також: Зупинка у 35 років: як Україна спростила торгівлю з ЄС

Модель Хофстеде

Модель запропонована нідерландським професором Геертом Хофстеде (Geert Hofstede) класифікує країни за шістьма характеристиками й також використовується при крос-культурних комунікаціях.

Дистанція від влади (Power Distance)

Критерій, що розглядає нерівність людей у суспільстві і визначає, як найслабший член інституції чи організації країни сприймає розподіл влади та допускає нерівномірність цього розподілу. 

Індивідуалізм (Individualism)

Характеристика визначає, наскільки сильно суспільство поводиться індивідуалістично на протилежність колективізму. Самоусвідомлення людей визначається через «Я» чи «Ми»: «Я і мої друзі йдуть на вечірку», або «Ми йдемо на вечірку».

У індивідуалістичних суспільствах люди дбають про себе та свою родину. У колективних суспільствах люди належать до «внутрішньої групи», що дбає про них в обмін на лояльність.

Маскулінність (Masculinity)

• Високий бал (чоловічий) цього виміру каже про те, що суспільство керується конкуренцією, змаганнями, хто крутіше, хто краще, що може також відображатися в системах оцінки в навчанні чи на роботі.
• Низький бал (жіночий) каже, що в суспільстві домінує піклування про інших та якість життя. Не ким ти став, а що ти робиш.

Уникнення невизначеності (Uncertainty Avoidance)

Спосіб, яким суспільство має справлятися з тим фактом, що майбутнє ніколи не можна передбачити: чи ми повиннi намагатися контролювати майбутнє або просто дозволити йому статися?

Ступінь того, наскільки культура відчуває загрозу через неоднозначні та невідомі події і створила інституції та установки для уникання таких ситуацій.

Довгострокова орієнтація (Long Term Orientation)

Описує зв'язок із минулим при взаємодії з викликами теперішнього та майбутнього. Високий бал цього виміру показує прагматизм нації та високу адаптивність, заощадливість заради досягнень майбутнього. Низький бал – консерватизм, підозру до соціальних змін і прив'язку до традицій.

Поблажливість (Indulgence)

Наскільки члени суспільства соціалізуються і контролюють власні бажання та імпульси. Високий бал – свободу почуттям і власним бажанням, низький «усе в собі, бо що люди скажуть». Суспільствам з низьким балом притаманний контроль над власними бажаннями, цинізм і песимізм. Україна за цією системою має низький бал. Порівняти країни та подивитися на результати можна на сайті Hofstede Insights.

Модель Ерін Меєр

Модель культурної карти, що розробила професорка INSEAD Ерін Меєр містить 8 характеристик із двома крайніми точками в кожній. Загалом ця модель мало чим відрізняється від попередніх, але найсвіжіша й досі актуальна у світі.

1. Спілкування

• Низька важливість контексту: спілкування точне, просте та зрозуміле. (Наприклад, США, Нідерланди, Канада)
• Висока важливість контексту. Багато нюансів, нашарувань, повідомлення зчитуються між рядків.  (Наприклад, Японія, Корея, Індонезія)

2. Оцінка, зворотний зв’язок

• Прямий і відвертий негативний зворотний зв'язок. Відверто відгуки, включно з негативними, прямолінійні так чесні. (Наприклад, росія, Нідерланди, Данія).
• Непрямий негативний зворотний зв'язок: надається тонко та дипломатично, часто в межах позитивного зворотного зв'язку. (Наприклад, Японія, Тайланд, Саудівська Аравія) 

3. Переконування

• Застосування первинне: починають із факту, твердження чи думки, які потім пояснюють, якщо це необхідно. (США, Канада, Австралія)
• Концепція первинна: люди навчаються спочатку розвивати теорію або складну концепцію, перш ніж представляти факт, твердження або думку. (Італія, Іспанія, Франція)

4. Лідерство

• Егалітарне (засноване на рівності). Пласка організаційна структура. Найкращий бос – це фасилітатор серед рівних. (Скандинавські країни, Австралія, Ізраїль)
• Ієрархічне. Організаційна структура багатошарова й фіксована. Найкращий бос – це сильний лідер, що веде за собою. Статус важливий. (Японія, Китай, Нігерія)

5. Ухвалення рішень.

• Консенсус. Рішення приймають у групах за одностайною згодою. (Швеція, Японія, Нідерланди)
• Зверху вниз. Рішення приймають окремі особи, зазвичай керівники. (Китай, Індія, рф)

6. Довіра

• Заснована на діях: Не словом, а ділом. Встановлюється, коли люди послідовно добре виконують свою роботу, і формує образ надійності. (Данія, США, Нідерланди)
• Заснована на стосунках. Довіра встановлюється через спільні активності та справи після більш глибокого пізнання особистості. (Саудівська Аравія, Туреччина, Китай)

7. Висловлювання незгоди

• Конфронтаційне. Розбіжності та спори є позитивними для команди чи організації. Відкрита конфронтація доречна й не вплине негативно на відносини. (Ізраїль, Франція, Німеччина)
• Уникнення конфронтації. Розбіжності та сперечання не сприймаються командою чи організацією. Відкритий конфлікт недоречний і негативно впливає на гармоніюю і відносини в команді. (Японія, Швеція, Гана)

8. Планування

• Лінійне. Фокус на дедлайні та дотриманні графіка. Важлива швидкість і якісна структурна організація процесу. (Німеччина, Швейцарія, Японія). 
• Гнучке. Завдання змінюються в міру появи нових можливостей. Багато завдань виконуються одночасно. Перерви прийнятні. (Іспанія, Кенія, Саудівська Аравія)

Практичний досвід міжкультурної комунікації

З моменту своєї першої роботи перекладачем чверть століття тому і до сьогодні я брав участь у численних переговорах і спілкуваннях із представниками різних націй – від аргентинців, американців, канадців і індійців до майже всіх європейців, представників центральної Азії та ЮАР.

Уже понад рік я проводжу інтерв’ю для подкасту Start Global Insights з експертами з різних країн про особливості ведення бізнесу з ними.

Базуючись на цьому досвіді, можу сказати, що, звісно, кожна нація унікальна й має певні культурні особливості. Деякі сильно відрізняються від української ментальності, деякі досить схожі на нас. У багатьох випадках є речі, які дуже схожі, а є ті, які дуже різняться.

Проте для мене всі зазначені методології мають одну дуже небезпечну ознаку – узагальнення, що призводить до стереотипів. Ми живемо в епоху глобалізації, коли вже майже не залишилося місць на планеті, де люди б жили в закритих соціумах, як Японія двісті років тому. Світ постійно змішується, змінюючи культури та звички.

До того ж є один принцип, про який також часто забувають. Незалежно від нації, релігії чи мови, ми всі люди. Homo sapience (а іноді не дуже), зі спільними базовими потребами та проблемами.

У всіх своїх контактах із будь-якими культурами, включно з рідною, я намагаюсь дотримуватися трьох базових принципів, що допомагають мені встановити довіру в будь-якій країні: 

• Підготовка до спілкування. Якомога більше прочитати та продивитися про тих, з ким відбудеться комунікація.
• Повага та відкритість до іншої сторони. Бути відкритим до нового й не засуджувати.
• Допитливість. Більше запитувати, ніж говорити.

Якось у мене був цікавий кейс, потрібно було вирішити якусь проблему через технічну підтримку корпорації, що знаходилася в Індії. Усі навколо бажали мені удачі й дивилися на мене із співчуттям. Існував дуже сталий стереотип про індійців і їхню ледачість. Зазвичай це був марно витрачений час, який врешті-решт так і не призводив до розв'язання проблеми.

Замість кордонів – віртуальні світи

У сьогоднішньому світі основну роль усе частіше відіграють не кордони та нації, а віртуальні світи та корпоративні культури. Кожна людина, незважаючи на її походження – це окремий всесвіт із безліччю власних упереджень і вірувань, накопичених роками. Вивчити всі ці варіації заздалегідь неможливо.

Звісно, ви можете подивитися для загальної ерудиції різні моделі з класифікації культур, проте я б більше радив напрацьовувати навички емпатії та активного слухання. Будьте допитливі та поважайте інших, незалежно від релігії і генетичного коду – і люди відкриватимуться вам назустріч.