Світ впевнено крокує до гендерної рівності. Але думки про недостатню компетенцію жінок обіймати керівні посади ще й досі лунають в інформаційному просторі. Важко долати ці стереотипи про надмірну емоційність жінок, їхню залежність від настрою тощо. Але сучасні дослідження показують, що іноді саме емоційність – запорука успіху, бо робить бізнес-підхід більш людяним та емпатичним, що дуже важливо в епоху так званої полікризи. Олена Макаренко, партнерка, керівниця групи форензік та напряму сталого розвитку та ESG, KPMG в Україні розповіла Mind про різницю у підходах до організації робочих процесів в Україні та світі.
Перше, що впадає в очі – жінки-керівниці працюють багато. В Україні більшість жінок (81%) на керівних посадах у середньому працюють 60–80 годин на тиждень. Натомість у світі тільки 48% жінок-лідерок працюють таку саму кількість годин на тиждень, а кожна четверта (25%) – 40–50 годин на тиждень. В Україні лише 4% жінок-лідерок стверджують, що їхній робочий тиждень складається з 40–50 годин.
Поєднання роботи з офісу, з дому або з будь-якого зручного місця стало популярним у багатьох галузях. 63% світових лідерок працюють у гібридному форматі – як віддалено, так і з офісу. В Україні такий тип роботи обирають 47% жінок на керівних посадах.
Як у світі, так і в Україні менш ніж 20% зараз віддають перевагу роботі в офісі.
При цьому 83% українок мають дітей, а 37% виконують домашні обов’язки самостійно.
Звичайно, зростання темпу роботи й посилення робочого навантаження для жінок на лідерських позиціях відображається на особистому житті.
Згідно з оцінкою впливу робочих вимог на інші сфери, тільки 13% українок і 16% жінок-лідерок у світі зауважили, що робота не впливає на їхнє сімейне життя.
Однак переважна більшість жінок (64% в Україні та 60% у світі) усе ж констатують негативний вплив факторів робочого навантаження на приватну сферу.
Симптоми надмірних вимог і вигорання дуже поширені в компаніях, як серед менеджерів, так і серед працівників.
Тож психологічний тиск на жінку є дуже суттєвим, а останнім часом він тільки підсилився.
Сучасна українка, яка бажає розвивати свою кар’єру, має прикладати набагато більше зусиль, ніж її колеги у світі.
У цьому питанні потрібно зважати на важку історичну спадщину та традиційний розподіл обов’язків в Україні, який передбачає більш активну роль жінки в домашніх справах і вихованні дітей.
40% українських респонденток визначають свій стиль як демократичний, який передбачає участь у певних процесах у компаніях усіх зацікавлених сторін. Проте у світі такий вибір роблять тільки 19% жінок-лідерок, а більшість (55%) віддає перевагу стратегічному стилю, тобто орієнтованому на команду.
В Україні лише кожна третя лідерка віддає перевагу стратегічному стилю. Кожна четверта лідерка в Україні і світі зазвичай обирає гнучкий стиль, орієнтований на проєкт.
Стратегії жіночого лідерства в часи полікриз можуть відрізнятись, але їх об’єднують деякі спільні підходи, зокрема комунікація з командами. 84% опитаних стверджують, що під час кризових ситуацій приділяють більше часу питанням лідерства та спілкуванню з працівниками.
Безумовно, у формуванні стилю керівництва велику роль грають особисті якості.
Існують певні риси характеру, які жінки оцінюють як найважливіші для їх лідерського статусу. У світі ж лідерки наголосили на стратегічному мисленні, комунікації і лідерстві, тобто особистий авторитет керівниці, яка здатна організовувати та скеровувати команди для досягнення спільної мети.
Також вони згадали організованість, амбітність, творче ставлення до роботи, орієнтованість на деталі, сильну волю та вміння прийняти ризики.
Чи є місце питанням дотримання справедливості та відсутності дискримінації у трудових відносинах на тлі останніх викликів, з якими зіткнувся світ? На думку 40% українських лідерок, за останні три роки прогрес у сфері різноманітності та інклюзивності сповільнився, 30% не погоджуються із цим твердженням, а ще 30% поки не визначилися з відповіддю.
Питання гендерної рівності як одного із найбільш актуальних IDE-викликів у всьому світі в Україні має глибоке коріння. Воно набуває особливого сенсу в часи війни, коли на жінок лягає більша відповідальність за забезпечення функціювання економіки країни.
Йдеться не лише про жінок на керівних посадах, а й про жінок у загальному складі команд організацій.
Опитування показало, що 70% жінок-лідерок в Україні та 75% у світі вбачають шлях задоволення амбіцій щодо зростання через досягнення гендерної рівності в командах.
Частка жінок зі світового опитування – 3% – вважає, що гендерної рівності у складі правління компаній не буде ніколи. В Україні такої ж позиції дотримуються 17% респонденток.
Розглядаючи питання рівних можливостей через справедливу та прозору політику оплати праці, слід констатувати, що у світі кількість жінок-лідерок, впевнених у такій прозорості вища, ніж в Україні. 46% проти 32% жінок стверджують, що в їхній компанії помітна прозорість щодо рівної оплати праці.
В Україні протилежна ситуація: 47% опитаних жінок вважають політику компаній непрозорою, 33% рівнем прозорості задоволені, а решта (20% в Україні та 22% у світі) з різних причин ніколи не запитували таку інформацію.
Отже, жінки продовжують зазнавати дискримінації на вищих управлінських рівнях. У таких випадках важливо, щоб компанії надавали інструменти для боротьби із цим явищем. Зміни можливі лише тоді, коли чітка реакція всіх сторін покаже, що така поведінка не відповідає корпоративній культурі.
Учасниці опитування зазначають, що в умовах повномасштабного вторгнення дуже важливими стали такі риси:
Крім того, підвищується значення емоційної підтримки та емпатії. І це саме те, у чому жінки-керівниці можуть мати перевагу перед чоловіками.
Українські бізнес-леді впевнені, що лідер має надихати людей, бо саме це впливає на настрій команди, даючи поштовх креативу й підсилюючи віру у краще майбутнє.
Попри складні виклики, непрогнозованість і волатильність ринків та геополітичні ризики, жінки продовжують оптимістично дивитися в майбутнє і брати на себе відповідальність за організацію та команду.
Питання лідерства й комунікації всередині компаній переходить для них у новий пріоритет. Більшість опитаних жінок-керівниць зауважили, що їм подобається вирішувати проблеми лідерства в часи полікризи. В Україні цей показник на рівні 67%, у світі – 81%.