Верховна Рада днями прийняла закон щодо функціонування електронного реєстру військовозобов'язаних. Документ передбачає удосконалення інформаційної взаємодії між багатьма державними реєстрами. Як цей документ вплине на процес мобілізації військовозобов'язаних, розповів Mind партнер Адвокатського об'єднання «Овчаров і Партнери» Денис Овчаров.
Читайте також: Студентів старше 30 років чекатимуть в армії
Радикальний, системний, а також занадто суворий проєкт Закону України щодо удосконалення мобілізації, обліку та проходження військової служби від КМУ сколихнув суспільство на рубежі 2023-2024 років. Фахівці та політики, які встигли поширити свої коментарі до повернення цього законопроєкту на доопрацювання, відмічали значну кількість положень, що суттєво обмежували права тих, хто допустив порушення визначених процедур.
Суспільство видихнуло з полегшенням, бо не знало, що законодавець дуже скоро використає прийом, за яким «мамонта треба їсти по частинах», тобто вирішувати послідовно питання кожної складової: облік, мобілізація, проходження служби.
Уже за кілька днів, 16 січня 2024 року (дата негативних спогадів), ВР у двох читаннях погодила прийняття в цілому проекту закону №10062 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку обробки та використання даних у державних реєстрах для військового обліку та набуття статусу ветерана війни під час дії воєнного стану».
Цей закон не тільки по-новому врегулював статус Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Відбулося завершення історії цифровізації відомостей про військовозобов’язаних, яка почалася 2017 року прийняттям Закону України «Про Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних». Широкий загал не помічав, що майже шість років відбувалася верифікація інформації про фізичних осіб на підставі даних, що обробляються в державних інформаційних ресурсах.
Ось перелік зазначених ресурсів:
Результатом спільної роботи держателів державних реєстрів, а також Міністерства цифрової трансформації став Реєстр «Оберіг» – прототип Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів, електронна база даних для зберігання інформації, потрібної для ведення військового обліку.
Читайте також: Е-реєстр військовозобов’язаних «Оберег» працює: які дані про особу вже доступні
Нарешті юридично зафіксовано для МОУ те, що фактично й технічно вже було реалізовано: база даних про військовозобов’язаних осіб наповнюється з реєстрів ЦВК, Податкової служби, Державної міграційної служби, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
На цьому етапі відпала потреба в безпосередньому контакті представників ЦК та СП (повістки, запрошення) з військовозобов’язаним для отримання від нього документів з облікованою інформацію. Навіть актуалізація бази даних реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення реєстру.
Нове – це електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста (захищений відокремлений вебсервіс), за допомогою якого той, хто пройшов електронну ідентифікацію, отримає доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг.
Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. І все це – без особистої явки військовозобов’язаних осіб до ТЦ та СП.
До речі, попереду нас чекає емоційне обговорення та вирішення дилеми про направлення повісток від ЦК та СП за допомогою електронної пошти, SMS, через створений кабінет призовника або по-старому – у паперовому вигляді, як визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів №1487 від 30.12.2022.
Виявляється, що держава вирішила об’єднати в одному реєстрі всі наявні персональні дані, відомості про майновий стан, родичів, освіту, притягнення до відповідальності або відбування покарання, наявні права керування транспортними засобами, місце роботи тощо, а також службові дані призовників, військовозобов’язаних і резервістів.
Подібних за обсягом баз даних або реєстрів із всеосяжними чутливими персональними даними про особу на території України ще не було. І такі положення законопроєкту не відповідають частині другій статті 32 Конституції України, згідно з якою «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».
Звертаю увагу, що 27.06.2014 між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами з іншої сторони укладено Угоду про асоціацію.
Статтею 15 цієї угоди визначено, що сторони домовилися співпрацювати з метою забезпечення належного рівня захисту персональних даних відповідно до найвищих європейських і міжнародних стандартів, зокрема відповідних документів Ради Європи. Співробітництво у сфері захисту персональних даних може включати, inter alia, обмін інформацією та експертами.
Питання згоди на обробку персональних даних, зокрема, регулює Регламент Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року «Про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних)».
Цікавим є п. (43) Регламенту, яким запропоновано підхід визначення добровільності згоди на обробку персональних даних і запроваджено презумпцію її ненадання.
Так, щоб забезпечити, що згоду було надано добровільно, вона не має передбачати необхідність застосування дійсних законних підстав опрацювання персональних даних у спеціальному випадку, коли існує помітний дисбаланс між суб'єктом даних і контролером, зокрема коли контролер є органом публічної влади, і тому малоймовірно, що згоду було надано добровільно за всіх обставин такої спеціальної ситуації.
Презумпція ненадання добровільної згоди виникає у разі відсутності окремого дозволу на здійснення різних операцій опрацювання персональних даних, незважаючи на її відповідність окремому випадку, або якщо виконання договору, в тому числі надання послуги, залежить від надання згоди, незважаючи на те, що така згода не є обов'язковою для такого виконання.
Щоб зайвий раз не перераховувати параметри відомостей про персональні дані призовників, військовозобов’язаних і резервістів в однойменному реєстрі (33 позиції!), зазначу, що їхній обсяг суттєво перевищує потреби суб’єктів реєстру у здійсненні військового обліку.
Правоохоронні органи України можуть тільки мріяти про легальне володіння подібним обсягом інформації про громадян. Так само, як і потенційні зловмисники обов’язково зацікавляться вичерпними відомостями та персональними даними про військовозобов’язаних українців як на території України, так і на території країн НАТО у хмарних сервісах.