Польща цієї неділі, 7 квітня, обиратиме депутатів до рад гмін, повітів і сеймиків воєводств, а також війтів, бургомістрів і мерів польських міст. Вибори до органів місцевого самоврядування у країні відбудуться у два тури. Другий з яких заплановано на 21 квітня. Як відбуватиметься волевиявлення польського народу і як вибори вплинуть на українське питання щодо розблокування кордонів для українського збіжжя, розповіла Mind PhD у галузі соціальних та поведінкових наук, політологиня Мирослава Майніна.
Читайте також: Вибори в Польщі виграла опозиція: як це позначиться на Україні
Восени 2023 року Польща ввійшла у тривалий виборчий цикл, який завершиться лише 2025 року. Протягом цього періоду будуть перезавантаженні Сейм, органи місцевого самоврядування та Європейський парламент. Також громадяни Польщі наступного року оберуть президента республіки. У запеклій боротьбі представники політичних сил звертатимуться до широкого кола питань. Деякі з них прямо чи опосередковано впливають і впливатимуть на польсько-українські відносини та на Україну загалом.
В українському медіапросторі тривалий час переважала думка, що завершення польських парламентських виборів і перемога єврооптимістів у 2023 році суттєво знизять градус напруженості в україно-польських відносинах. Зокрема, питання блокування кордонів і зупинення експорту української агропродукції будуть зняті з порядку денного. Тому нова сильніша хвиля протестних настроїв у лютому 2024 року спантеличила переважну більшість українців.
Помилково вважати, що причина турбулентності у відносинах України та Польщі – вибори. Виборчий процес лише актуалізує ті питання, що були предметом дискусій попередніх років. Наївно було б вважати, що у внутрішньополітичній боротьбі опоненти з доброї волі оминуть теми, на яких можна заробити кілька пунктів підтримки громадян, особливо, якщо ці питання зовнішньополітичного характеру. Згідно з опитуванням United Surveys для Wirtualna Polish розрив між головними конкурентами виборчих перегонів невеликий: 29,4% респондентів підтримують «Право та справедливість» (ПіС), а 27,4% – «Громадянську коаліцію».
Читайте також: Аграрні козирі: українське зерно стало частиною передвиборчих кампаній у Східній Європі. Хто, як і навіщо «прокачує» цю тему в Польщі?
Органи місцевого самоврядування – важливий інститут, без якого демократична держава не має змоги функціонувати цілісно та результативно. Щодо Польщі, то гміни (громади), які представлені самоврядними органами, володіють достатньо широкими повноваженнями. А тому їх позиція стосовно того чи іншого питання може бути протилежною позиції уряду.
Головна ж інтрига цих виборів – чи продемонструють громадяни готовність до суттєвого коригування політичного курсу та чи стануть місцеві вибори, як називають їх польські медіа, «процесом очищення Польщі від влади ПіС».
Аграрне питання – доволі чутливе для місцевих виборів. Попри те що сільське господарство не є базовим для економіки Польщі (58,2% ВВП формує сфера послуг, промисловість – 28%, сільське господарство – приблизно 2,8%), голос фермерів є доволі переконливим. За різними оцінками орієнтовно 77% поляків підтримують протести фермерів. Політичні сили та їхні представники, що зможуть приборкати цю хвилю та запропонують своє бачення розв'язання проблеми, можуть розраховувати на додаткову підтримку громадськості.
Після парламентських виборів 2023 року «Право і справедливість», яка вісім років поспіль була при владі, змушена була перейти до опозиції. На місцевих виборах для ПіС також прогнозують гірші результати (2018 року ПіС отримали 32,3% голосів). Представників партії підтримує переважно населення невеликих громад, що живуть за рахунок сільського господарства. Тому використання аграрного питання для ПіС – це інструмент тиску на опонентів і спосіб утримати власні позиції. Також це закладена бомба сповільненої дії у відносинах партій, що увійшли до парламентської коаліції.
Читайте також: Рік політичних реваншів: 8 найважливіших виборів 2024 року
«Право і справедливість» намагається продемонструвати безпорадність уряду в розв'язанні цієї проблеми. Для коаліції ж вирішення аграрного питання містить чимало ризиків. Уряд змушений лавірувати між позицією власних громадян, Європейського Союзу та України. Навіть більше – існує ризик розпаду коаліції. Річ у тім, що до складу коаліції входять представники Польської селянської партії, які з очевидних причин захищатимуть інтереси польського фермерства до останнього.
Для України найбільш проблемним залишається блокування кордону. Це питання не лише можливих економічних втрат для бізнесів через порушення термінів постачання, розірвання контрактів, зменшення зацікавленості інвесторів тощо. Це проблема, що безпосередньо шкодить логістиці військових і гуманітарних вантажів. А це вже питання життя та здоров'я військових і їх здатності продовжувати захищати Україну.
Однак варто розуміти, що блокування польськими фермерами фур з українським зерном є частиною більш глобальної проблеми – аграрного питання в Європейському Союзі. Під час вступу Польщі до ЄС питання адаптації аграрного сектору було одним із найважчих процесів. Непростим цей шлях буде й для українських фермерів та України. Для Євросоюзу це питання теж є складним: йдеться про відповідне законодавство, екологічні стандарти, обсяги постачання, механізм дотацій тощо. Певною мірою розв'язання аграрної проблеми з Польщею цілком можна розглядати як початок інтеграції України до великого агроринку Євросоюзу.
Розв’язання проблем експорту агропродукції та блокування кордонів закладене не в результатах виборів, а в формуванні правил і норм співіснування, які б влаштовували обидві сторони. Зрештою, від цього виграють і Україна, і Польща. Україна поверне коридор в Європу і для товарів, і для громадян. А польська влада матиме змогу продемонструвати свою результативність перед власними громадянами й перед європейською спільнотою.
Але формула працюватиме виключно за умови:
Україна не може впливати на внутрішньополітичні процеси Польщі, але ми можемо мінімізувати їхній вплив на нашу державу. Розв'язання ж аграрного питання дозволить зняти ще одну перешкоду на шляху взаємовигідних і добросусідських відносин між Україною та Польщею.