Ситуація на українському ринку креативної праці залишається складною і для роботодавців, і для фахівців. За даними Національної ради з відновлення України від наслідків війни, у 2022 році 20% представників креативних професій виїхало за кордон. Водночас у чверті креативних бізнесів обороти впали більше ніж на 90%, через що майже кожен третій спеціаліст у цій сфері хоча б раз недоотримував зарплату або втрачав роботу. Тож усе частіше креативники переходили на фриланс та джоб-світчинг (перехід з однієї галузі в іншу), а роботодавці посилювали боротьбу за таланти в умовах турбулентності.
Восени цього року агенція комунікацій «ВАРТО» дослідила, куди рухаються тренди в рекрутингу на креативному ринку. Засновниця агенції Наталя Холод розповіла Mind про те, як віддалений формат впливає на роботу в креативній сфері, чому стається вигоряння від роботи і як цьому запобігти.
Наймання фахівців спричиняє труднощі в багатьох роботодавців: це помітно навіть по тому, як часто до нас почали звертатися клієнти із запитом на розроблення комунікаційної стратегії з побудови бренду роботодавця. І насамперед це пов’язано зі зміною очікувань кандидатів.
Ще два роки тому корпоративна благодійність і підтримка персоналу сприймалися радше як прояв доброї волі й відповідальності компаній. Круто, що це стало трендом, і десятки великих зборів закрилися завдяки внескам від бізнесу, але в цього тренду є і зворотний бік. КСВ та проактивна позиція великих брендів стали бенчмарком у пошуку роботи: тепер кандидати очікують від роботодавців, що ті здійснюватимуть цю функцію за замовчуванням.
Чи є соціальна відповідальність компаній під час війни обов'язковою? Це філософське питання, бо воєнний стан не скасовує закони економіки. Обов'язкова соціальна складова бізнесу – чесна сплата всіх податків, завдяки чому існує держава.
Головне завдання комерційного підприємства – виробляти конкурентний продукт та заробляти. Це вимога його існування. Тож уся нецільова діяльність бізнесу й неприбуткові проєкти закладаються у вартість кінцевого продукту. Але, коли ростуть ціни на товари й послуги – це вже не подобається споживачам, які одночасно є і шукачами роботи. Створюється замкнене коло, у якому працівники очікують на додатковий непрофільний функціонал бізнесу (від захисту їхнього ментального здоров'я і програм підтримки до забезпечення армії зброєю) і при цьому обурюються, коли бізнес підвищує ціни на свою продукцію.
Ми опитали майже дві сотні фахівців із маркетингу, дизайну та піару й виявили, що найбільше на роботі вони цінують стабільність і виплату зарплати. Під час воєнного стану вже ця проста вимога стає значним викликом для роботодавців, і тут варто подивитися на кожну компанію як на команду спеціалістів, від кваліфікації та залученості яких залежить уся економіка бізнесу.
Але коли 77% опитаних нами людей відповіли, що найбільше в роботі їх мотивує заробітна плата, то лише 3% сказали, що їх мотивує можливість бачити результат своєї праці. Складається ситуація, у якій працівників, що хочуть брати від компанії матеріальні бонуси, критично більше, ніж працівників, що хочуть вкладатися у проєкти компанії й орієнтуються на результат. Це погана тенденція, і я неприємно здивована тим, що ми в ній опинилися.
Тема кадрового голоду в креативній сфері насправді дуже тривожна, бо йдеться не тільки про кількісний, а й про якісний дефіцит професіоналів. 30% фахівців звільняються через вигоряння й довго не знаходять нової роботи.
Відчувається, що люди втомлені й більше уваги звертають на побутові речі: близькість роботи до дому, гнучкий графік, віддалений формат роботи. Потреби зрозумілі, але чи є вони необхідними для життя й чи можемо ми уявити роботу лікаря, пекаря чи пожежника дистанційною? Такі нерівноцінні вимоги до роботодавців від працівників різних галузей загострюють загальну ситуацію на ринку праці.
Як власниця креативного бізнесу, можу сказати, що повністю віддалений формат у нашій сфері шкодить ефективності. Не всі фрилансери можуть налагодити work-life balance. Крім того, що більше колеги перебувають у спільному просторі, то менше непорозумінь і конфліктів буде в колективі. Комунікації на відстані можуть зчитуватися неправильно, і це рано чи пізно позначиться на результатах.
Особливо це стосується маркетологів і піарників, які працюють із-за кордону й так чи інакше живуть в іншій реальності, гірше розуміють українського споживача. Отже, з боку роботодавців з’являється досить стала вимога до цих фахівців фізично перебувати в Україні й бути готовими до роботи в офісі.
Насправді співробітники, які працюють в офісному режимі, почуваються краще й більше задоволені роботою. Відсутність спілкування з командою входить у трійку причин незадоволення роботою серед креативників. Можливість бачити колег, бути в єдиному ритмі й при цьому відділяти робоче місце від дому позитивно позначається на ментальному стані: такі люди рідше вигоряють і звільняються. Саме тому найбільше світчерів – 19% наших респондентів – переходять із фрилансу в агенції (а не навпаки), а робота в inhouse залишається найбажанішим місцем роботи для 69%.
В умовах постійного стресу пріоритети людей дійсно змінюються, але я вірю, що вигоряння відбувається саме тоді, коли люди не бачать результатів своєї роботи. Адже грошова винагорода насправді не є тим мотиватором, заради якого креативник буде працювати якісно щодня й отримувати задоволення. Я б порадила роботодавцям актуалізувати важливість нематеріальних форм заохочення, які можуть протидіяти вигорянню й плинності кадрів. Важливо, щоб вони розвивалися та навчалися.
Часто співробітники звільняються на ранніх етапах просто тому, що не відбувся метч. Всі ресурси, які були залучені на пошук й онбординг таких співробітників, виявляються марними, і потрібно все починати спочатку. Ціна кадрових помилок дуже висока: краще довше шукати, але знайти потрібну людину, ніж знаходити швидко й так само швидко потім звільняти. Ще до повномасштабної війни ми у «ВАРТО» запровадили ознайомчий тиждень стажування для кандидатів, яких плануємо запрошувати до штату. Це дає людині змогу познайомитися з командою, порівняти цінності, пройти екскурс у наші правила та проєкти, перед тим як прийняти офер на роботу. Такий підхід допомагає якісніше закривати завдання з підбору нових членів команди.
І кандидати на співбесідах, і роботодавці у вакансіях багато говорять про важливість спільних цінностей. Втім, на мою думку, win-win взаємодія між роботодавцями та працівниками полягає в чіткому розділенні ролей кожного й проговорюванні на старті очікувань, де між запитами співробітників і можливостями компаній дотримується баланс, і коли обидві сторони чітко усвідомлюють, що ми граємо в одну командну гру, головний приз якої – жива економіка України та Перемога.