Роботи вже є, інженерів – не вистачає

Міністерство цифрової трансформації, у співпраці з Мінстерством освіти та науки анонсувало відкриття першої робототехнічної лабораторії RoboLab у Київському національному університеті будівництва та архітектури. Лабораторію буде створено за підтримки таких установ, як Ukraine-Moldova American Enterprise Fund, Ajax Systems та Deus Robotics. Працюватимуть там і роботи від PROFI Robotics, яку заснував Євген Гусаров. У колонці для Mind він розповів про важливість ініціативи – технології поступово переходять із виробництва в освітній простір – і питання, які вона піднімає.

З одного боку, відкриття Robolab – безумовне нарешті. Це крок, якого бракувало Україні, щоб сучасні промислові hardware-рішення перестали бути екзотикою й стали нормою. З іншого – це лише початок. І він виявляє головну проблему: у країні бракує інженерів, здатних працювати з новими, не кажучи вже про новітні, технологіями.

Сьогодні для України питання стоїть не лише у постачанні та інтеграції обладнання. Настає момент, коли потрібно створювати нову культуру інженерної освіти, інакше ми ризикуємо втратити шанс на власну промислову революцію.

Бізнес роботизує підприємства 

Бізнес в Україні активно інтегрує роботів: від виробництва до логістики. Виробники запускають нові лінії, замінюють ручну працю автоматизованими рішеннями, тестують колаборативних роботів. Ринок не чекає. Технології заходять у повсякденність набагато швидше, ніж ми звикли думати.

Це сигнал: робототехніка стає реальністю не лише для бізнесу, а й для освіти. Але разом із тим постає запитання: хто завтра працюватиме з цими роботами?

Інженерів катастрофічно не вистачає

Сьогодні в Україні бракує інженерів у буквальному сенсі цього слова. Більшість нових професій у сфері робототехніки навіть не внесені до державних класифікаторів, а ВУЗи жаліються на рекордно низьку кількість вступних заяв на інженерні спеціальності.

Хоч слово «роботизація» дедалі частіше вживається поряд із словосполученнями «штучний інтелект» і «потреба в інноваціях», та поки держава не cформує системний запиту на ці спеціальності, студенти не будуть бачити прозорої траєкторії кар’єри.

«За поточної ситуації бізнес змушений вирощувати кадри самостійно – інвестуючи у навчання, беручи на себе ризики й водночас розуміючи, що частина цих людей може виїхати працювати закордоном», – Євген Гусаров, PROFI Robotics Ukraine.

Лабораторія – це важливо, але замало

RoboLab може стати тим місцем, де студенти не лише працюватимуть із прототипами, а й відкриватимуть для себе інженерію як кар’єрний шлях. Це безумовно крок уперед. Але без системних рішень – внесення нових професій у державні класифікатори, запуску програм держзамовлення, справжньої інтеграції університетів і бізнесу – ми отримаємо не екосистему, а лише окремі острівці інновацій.

Бізнес і держава: хто має зробити крок

Сьогодні саме бізнес тримає ринок робототехніки в тонусі: інтегрує рішення, обслуговує обладнання, створює перші приклади успішних проєктів.

Проте питання освіти – це зона відповідальності держави: саме вона має формувати політику, що дозволить за 10 років мати не десятки, а тисячі фахівців у сфері робототехніки.

Адже без цього ми ризикуємо залишитися споживачами чужих технологій, замість того, щоб будувати власну промислову епоху.

Вибір наступного десятиліття

Через десять років наша освітня система може виглядати по-різному. В одному сценарії – вона піде в ногу з бізнесом, ми зможемо підготувати нове покоління інженерів, і Україна стане активним гравцем у новій промисловій ері. В іншому – ми залишимося ринком споживання чужих технологій та будемо залежати від зовнішніх рішень.