В умовах повномасштабної війни податкова культура перетворилася на один зі стовпів економічної стійкості та національної безпеки України. Від неї напряму залежать стабільне фінансування армії та відбудови, обсяги міжнародної підтримки та швидкість руху до ЄС. Довіра між державою, бізнесом і суспільством стає новою валютою, яка визначає, наскільки економічно стійкою Україна вийде з війни й побудує економіку європейського зразка.
Як сформувати високий рівень податкової культури в нашій державі та як цій трансформації може посприяти бізнес, Mind розповіла Тетяна Лисенко, експертка-практик з українського та міжнародного оподаткування, співвласниця компанії UCBI.
Міжнародна практика демонструє, що країни з високою податковою культурою отримують стабільні бюджетні доходи переважно через добровільну сплату податків. У країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) цей показник досягає 90–95%. Це означає, що більшість платників виконують свої зобов’язання не під тиском контролю, а автоматично, адже довіряють системі й бачать прозоре використання податків.
Наприклад, у Швеції високі податкові ставки компенсуються якісними державними послугами: безоплатна вища освіта, розвинена система охорони здоров’я, тривала оплачувана відпустка по догляду за дитиною. Громадяни сплачують податки добровільно, оскільки бачать пряму користь.
Повна цифрова трансформація в Естонії – реєстрація бізнесу та подання декларацій онлайн, відсутність паперових носіїв, мінімальний час на адміністрування є важливим фактором високого рівня довіри та мінімізації ухилення від податків.
У Сингапурі помірні ставки поєднуються з жорстким контролем і захистом репутації: порушення податкової дисципліни призводить до довгострокових ринкових санкцій.
Низька податкова культура в Україні історично тісно пов’язана з високим рівнем корупції. Чому так склалося?
Низька податкова культура в Україні довгий час була реакцією на корумповані дії держави. Ухилення від податків стало захисним механізмом, а не моральним вибором.
Лише послідовне зниження корупційних ризиків і підвищення передбачуваності податкового адміністрування здатне це розірвати це замкнене коло.
Україна сьогодні перебуває на етапі трансформації податкової системи. Тут співіснують дві паралельні тенденції: з одного боку, стрімка цифровізація та модернізація процесів, з іншого – структурні проблеми, які накопичувалися роками.
1. Тіньова економіка. За даними EY, у 2025 році тіньова економіка України становить 19,3% ВВП. В абсолютних цифрах це означає втрати бюджету до 1,5 трлн грн щорічно. Тобто це ті ресурси, які могли б фінансувати оборону, відбудову, енергетичні проєкти та критичну інфраструктуру. Ці цифри показують, наскільки тісно пов’язана податкова культура з економічною стійкістю країни.
2. Низький рівень довіри до податкових органів. У Національній стратегії доходів до 2030 року Мінфін прямо зазначає, що низький рівень податкової культури й недовіра до податкових органів є системною проблемою.
Історичні практики непрозорого адміністрування, складність норм і нерівний підхід до платників різного масштабу формують у бізнесу відчуття непередбачуваності та мотивують ухилятися від сплати податків.
3. Складність взаємодії з державою. Попри цифровізацію, платники часто стикаються з фрагментованими сервісами, непередбачуваними змінами правил і ризиками неправомірних блокувань. Це збільшує адміністративне навантаження й зменшує готовність працювати прозоро. У підсумку добровільна сплата податків залишається низькою, а частина економіки продовжує працювати «у тіні».
За останні два роки Україна зробила значний крок у бік стандартів OECP, впроваджуючи такі інструменти прозорого адміністрування:
Які ще кроки може зробити держава, аби стати партнером для бізнесу та перейти до сервісної моделі?
Податкова культура не обмежується лише державними інструментами. Багато змін відбуваються саме завдяки практикам бізнесу, який формує нові стандарти прозорості та комплаєнсу.
За вищезгаданими даними EY, тінізація в Україні зменшилася з 30% до 19,3% за 2020–2025 роки. Це означає, що компанії дедалі частіше працюють «у білу», і цей тренд має системний характер. За останні 5–7 років саме бізнес став головним драйвером змін.
Великі компанії з іноземними акціонерами чи лістингом на закордонних біржах змушені працювати повністю «у білу», бо інакше втрачають доступ до капіталу. Вони публікують податкову звітність, проходять аудит Big-4 і добровільно розкривають ефективну ставку податку. Це створює ефект «золотого стандарту»: коли контрагент бачить, що великий гравець платить усе чесно, він уже не може пояснити своїм акціонерам, чому сам цього не робить.
Інвестиції та фінансування середнього бізнесу також вимагають мінімум 12–24 місяці «білої» історії. Тому компанії, які планують взяти кредит під 7–12% річних чи грант на розвиток, свідомо виходять із «тіні». Кожна така компанія автоматично стає прикладом для своїх постачальників і підрядників.
Для малого бізнесу впровадження РРО та програми кешбеку також принесло зміни. За останні декілька років багато хто помітив: легальна виручка дає вищі ліміти на рахунках, простіше брати кредити на авто чи житло, немає стресу від перевірок. Тепер значна частина вже сама нагадує клієнтам взяти чек – це стало частиною сервісу.
Крім того, нове покоління підприємців у більшості випадків сприймає сплату податків як обовʼязкову частину ведення бізнесу та свідому позицію громадянина країни, податки якого йдуть на підтримку економіки країни.
Отже, в Україні формується стійкий тренд детінізації на всіх рівнях бізнесу – від стратегічної прозорості великого до уникнення ризиків малим, що посилює довіру інвесторів і стабільність економіки.
Яким базовим правилам важливо слідувати бізнесу для формування сильної податкової культури?
Податкова культура в Україні, особливо під час повномасштабної війни, перестає бути лише фіскальним питанням і стає стратегічним фактором підтримки країни, основою економічної стабільності та стійкості бюджету. Вагомими аргументами для її формування є такі:
Крім того, високий рівень податкової культури безпосередньо впливає на обсяги міжнародної допомоги, швидкість євроінтеграції, передбачуваність бізнес-середовища та здатність самостійно фінансувати оборону.