Новина про масштабні обшуки, які Державне бюро розслідувань (ДБР) провело в офісах компанії з виробництва дронів Vyriy Industries, у її засновника Олексія Бабенка, його близьких родичів та ділових партнерів, викликала величезний резонанс в суспільстві та бізнес-середовищі. Тим більше, що йдеться про одного з ключових виробників безпілотників в Україні, чия продукція забезпечує потреби військових на фронті та закриває значну частку загальної потреби держави у FPV-дронах.
Коли правоохоронна система задіює таку значну силу проти критичного оборонного підприємства, це закономірно викликає тривогу та породжує масу запитань. Адже цей гучний кейс є вкрай показовою ілюстрацією того, як на практиці працює система кримінального переслідування в Україні та які системні виклики виникають перед будь-яким, навіть найбільш технологічним та суспільно важливим бізнесом.
Випадок із Vyriy Industries змушує замислитися над фундаментальними питаннями, які хвилюють кожного підприємця, власника компанії чи керівника держпідприємства. Що в такій гострій ситуації вважається законним обшуком? Де пролягає тонка межа між обгрунтованою процесуальною необхідністю та можливим перевищенням повноважень правоохоронцями? Які базові процесуальні права мають ті особи та компанії, до яких несподівано приходять із обшуками слідчі групи? На ці запитання спеціально для Mind відповів адвокат Богдан Глядик, який проаналізував кейс Vyriy Industries.
Одразу зроблю важливе застереження, яке є принциповим для будь-якого професійного юридичного аналізу ситуації. Мої міркування, оцінки та висновки грунтуються на відкритих публічних даних, серед яких офіційні заяви ДБР, Офісу Генерального прокурора, публікації в медіа та публічна позиція засновника компанії Олексія Бабенка. Без безпосереднього доступу до повного масиву матеріалів досудового розслідування, процесуальних документів та детального вивчення кримінального провадження будь-які висновки можуть мати лише загальний характер. Більш глибоке вивчення конкретних документів у цій справі з часом може суттєво змінити наші оцінки, оскільки сутність кримінального процесу завжди криється в деталях, які залишаються недоступними сторонньому оку до моменту розкриття таємниці слідства.
Для того щоб зрозуміти аномальність та ризики окремих аспектів ситуації з Vyriy Industries, варто спочатку розібратися, як має виглядати нормальний, класичний обшук, передбачений чинним законодавством.
У цивілізованому правовому полі обшук є крайнім та найбільш інвазивним заходом розслідування. Він безпосередньо порушує конституційну гарантію недоторканності житла та іншого володіння особи. Саме тому закон встановлює жорсткий та безальтернативний бар'єр: для проведення обшуку правоохоронцям обов'язково потрібен попередній судовий мандат, тобто ухвала слідчого судді.
Слідчий суддя в цій процедурі виступає арбітром та запобіжником від свавілля державного апарату. Суддя не повинен просто автоматично чи формально погодити клопотання слідчого або прокурора. Суд зобов'язаний ретельно перевірити:
Якщо компанія готова добровільно співпрацювати зі слідством, надавати договори, фінансову звітність чи специфікації на продукцію, то проведення повномасштабного обшуку з вилученням техніки втрачає свій правовий сенс і перетворюється на непропорційний захід.
В ухвалі суду обов'язково має бути чітко прописано: яке конкретно приміщення дозволено обшукати, які саме предмети чи документи підлягають відшуканню, у межах якого конкретного кримінального провадження це робиться і якими є точні межі втручання.
Чіткість судового дозволу – це базова гарантія безпеки. Вона не дозволяє слідчим перетворити обшук на хаотичний пошук будь-чого, що може здатися їм підозрілим. Коли попередній судовий контроль відсутній, зводиться до формальності або повністю ігнорується, обшук миттєво втрачає свій процесуальний зміст і часто перетворюється на звичайний інструмент тиску на бізнес.
Попри суворі вимоги до наявності судової ухвали, закон залишає правоохоронцям певну шпаринку – так званий невідкладний обшук. Кримінальний процесуальний закон дозволяє слідчому увійти у володіння особи без дозволу судді лише у визначених виключних випадках:
За логікою законодавця, це форс-мажорні обставини, коли зволікання навіть на кілька годин, необхідних для звернення до суду, може призвести до непоправних наслідків для розслідування.
Верховний Суд у своїх узагальнених позиціях неодноразово наголошував на тому, що невідкладний обшук є саме винятком, а не зручним загальним правилом. Судова практика чітко формулює: проникнення до житла чи офісу без ухвали суду задля збереження доказів є законним виключно за наявності доведеної, об'єктивної та неминучої загрози їх знищення безпосередньо на момент проведення слідчої дії.
Тобто правоохоронці повинні мати конкретні фактичні дані, які вказують, що докази прямо зараз знищують чи точно збираються знищити. Національні суди та Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці послідовно підкреслюють, що слідчі органи зобов'язані не просто формально послатися на слово невідкладність у своєму протоколі, а надати суду беззаперечні докази існування такої екстреної ситуації.
У практиці Європейського суду з прав людини неодноразово зазначалося, що розмите трактування підстав невідкладності в національному законодавстві та правозастосуванні часто призводить до того, що подальший судовий контроль стає суто формальним і шаблонованим. У такій ситуації процедура наступної легалізації вже проведеного обшуку перетворюється на звичайне автоматичне задоволення клопотання слідчого без реальної, глибокої перевірки обгрунтованості та пропорційності його дій.
Важливо зрозуміти принцип: якщо досудове розслідування триває довго, наприклад, місяцями розслідуються економічні злочини, то правоохоронцям вкрай важко переконливо пояснити, чому раптом виникла така надзвичайна і раптова потреба діяти в обхід слідчого судді.
Якщо у слідства об'єктивно був час і можливість заздалегідь отримати ухвалу, масове використання невідкладного обшуку створює ризик визнання таких дій зловживанням процесуальними повноваженнями.
Саме через призму цих стандартів виникає найбільше професійних запитань щодо ситуації навколо Vyriy Industries та Олексія Бабенка. За публічними словами засновника компанії, правоохоронці одночасно провели понад 40 обшуків у різних локаціях по всій Україні, і всі ці дії відбувалися без жодної попередньої ухвали суду, грунтуючись виключно на статусі невідкладних слідчих дій. Такий підхід викликає закономірні запитання з погляду кримінального процесу.
Якщо правоохоронний орган встигає спланувати, скоординувати та синхронно організувати виїзд десятків слідчих груп, задіяти значну кількість оперативників та слідчих по всій країні, це прямо свідчить про тривалу та ретельну підготовку масштабної спецоперації.
У такому контексті важко логічно пояснити, чому за наявності часу на таку колосальну логістичну підготовку в правоохоронців не знайшлося часу звернутися до слідчого судді за законними дозволами на обшук.
Використання формату невідкладності у таких системних і підготовлених заходах може ставити під сумнів саму ідею судового контролю і створювати небезпечні прецеденти для всього бізнес-середовища.
Ще один вагомий аспект справи Vyriy Industries, який привертає особливу увагу – процесуальний статус осіб, у яких проводилися обшуки, та широке коло цих суб'єктів. Відповідно до заяв Олексія Бабенка, він сам та керівництво компанії офіційно проходять у цьому провадженні виключно як свідки, при цьому обшуки також зачепили приміщення його матері та рідного брата.
З позиції сухих норм закону, статус свідка дійсно не дає людині абсолютного імунітету від проведення обшуку. Слідчий має повне право прийти з обшуком до будь-якої особи, незалежно від її процесуального статусу, якщо існують достатні та обгрунтовані підстави вважати, що саме за цією адресою приховані документи чи речі, які мають важливе значення для кримінального провадження.
Проте масове проведення обшуків у родичів бізнесмена, які формально, ймовірно, не мають жодного безпосереднього стосунку до управління компанією, виробничих процесів чи підписання та виконання оборонних контрактів на мільярди гривень, завжди викликає серйозні сумніви щодо справжньої мети таких дій.
Постають логічні запитання:
У міжнародній практиці захисту прав людини неодноразово наголошувалося, що втручання державного апарату у приватне життя родичів свідків має суворо відповідати принципу пропорційності. Якщо правоохоронці неспроможні довести необхідність таких дій, вони наражаються на ризик визнання їх свавільними.
Окремої уваги заслуговує питання масштабного вилучення майна під час проведення таких невідкладних слідчих дій. Обшуки без ухвали суду на практиці часто супроводжуються майже тотальним вилученням усього підряд: від поточної робочої документації до особистих мобільних телефонів, накопичених сімейних заощаджень та критично важливої комп'ютерної техніки.
У ситуації з Vyriy Industries правоохоронці вилучили особисті телефони у всіх осіб, до яких прийшли, забрали документи компанії та пов'язаних підприємців, а також вилучили значні суми готівки: особисті кошти в помешканні Олексія Бабенка та десятки мільйонів гривень (зарплатний фонд) безпосередньо в офісі технологічної компанії.
З позиції захисту бізнесу, така практика безперешкодного і масового вилучення майна є надзвичайно ризикованою для життєдіяльності підприємства.
Коли у бізнесу раптово вилучають сервери з розробками або операційні кошти, які, за словами засновника, призначалися для легальної виплати заробітної плати працівникам, це може фактично паралізувати поточну діяльність компанії.
У таких випадках обшук де-факто перетворюється з інструменту збору доказів на метод економічного покарання бізнесу ще задовго до висунення будь-яких офіційних обвинувачень і доведення вини в суді.
Важливо розуміти логіку кримінального процесу: проведення невідкладного обшуку не надає правоохоронцям абсолютного карт-бланшу на вилучення будь-якого майна, яке потрапило їм на очі (навіть, якщо вони так не думають).
Закон вимагає суворого дотримання принципу пропорційності та наявності чіткого зв'язку знайденого майна з предметом розслідуваного кримінального провадження.
Якщо у конкретній справі ДБР досліджує можливе завищення вартості безпілотників за державними контрактами на загальну суму майже 7 млрд грн та ймовірне використання фіктивних суб'єктів господарювання для штучного формування витрат, правоохоронці повинні шукати саме докази цих обставин. Відповідно, тотальне вилучення особистих телефонів родичів або сімейних заощаджень, які очевидно не мають жодного стосунку до контрактів з Агенцією оборонних закупівель, може розглядатися як перевищення меж об'єктивної процесуальної необхідності.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював у своїх рішеннях, що вилучення слідчими речей, які не мають безпосереднього відношення до розслідуваного злочину, особливо комп'ютерної техніки, особистих гаджетів та готівкових коштів, є непропорційним втручанням і порушує право особи на мирне володіння своїм майном.
Навіть за наявності судової ухвали, якщо вона дозволяє вилучати будь-які документи компанії без конкретизації предмету пошуку, такі дії визнаються свавільними. Тим більше цей стандарт має застосовуватися під час невідкладних слідчих дій без попереднього судового дозволу.
Якщо під час невідкладного обшуку правоохоронці приймають рішення вилучити майно, яке не має явного, видимого зв'язку з фабулою справи, і згодом не можуть належним чином обгрунтувати цей зв'язок перед слідчим суддею, виникає серйозна проблема з подальшою законністю утримання цих речей.
Слідчий суддя під час ретроспективного контролю зобов'язаний не просто формально затвердити протокол, а детально перевірити підстави вилучення кожної речі.
Якщо в наданих слідчим матеріалах немає чітких доказів того, що конкретний телефон, велика сума готівки чи специфічний документ є знаряддям злочину або містять на собі його сліди, суд має відмовити в легалізації обшуку в цій частині та зобов'язати правоохоронні органи негайно повернути вилучене майно законному власнику. Проблема полягає в тому, що на практиці такий подальший судовий контроль часто буває поверхневим, і за відсутності належного обгрунтування вилучення розглядається як інструмент довготривалого тиску на активи підприємства.
Коли до компанії чи до приватної оселі приходять із невідкладним обшуком, у більшості людей абсолютно природно виникає відчуття розгубленості та безсилля перед державним апаратом. Проте кримінальне процесуальне законодавство наділяє кожного громадянина та бізнес потужним інструментарієм захисту.
Знання своїх прав і вміння їх відстоювати – перший і найважливіший крок до того, щоб вистояти під будь-яким процесуальним тиском.
Насамперед, кожна особа має безумовне та невід'ємне право на професійну правничу допомогу адвоката. Слідчі групи іноді намагаються переконати присутніх, що невідкладний обшук не терпить жодних зволікань і чекати на захисника ніхто не зобов'язаний. Хоча закон дійсно прямо не забороняє розпочинати слідчу дію до приїзду адвоката, якщо той фізично затримується, правоохоронці суворо зобов'язані забезпечити адвокату безперешкодний доступ на місце події на будь-якому етапі обшуку.
Слідчі не мають жодного права не допускати адвоката до приміщення, забороняти йому конфіденційно спілкуватися з клієнтом чи перешкоджати фіксувати обставини обшуку, робити письмові зауваження до процесуальних документів. З мого досвіду, присутність фахового захисника миттєво змінює тональність і поведінку слідчої групи. Коли компанії запрошують адвоката до вже розпочатого обшуку, найчастіше саме з цього моменту хаос перетворюється на структуровану процедуру, а емоційний тиск розбивається об юридичні вимоги.
Окрім права на правничу допомогу, особи, у яких проводиться обшук, мають повне право вимагати від усіх правоохоронців пред'явлення службових посвідчень та чіткого роз'яснення підстав для проведення невідкладної слідчої дії у їхньому володінні. Ви також маєте законне право самостійно фіксувати весь процес обшуку.
Додатково, слідчі самі зобов'язані забезпечити безперервний офіційний відеозапис усієї процедури від найпершої до останньої хвилини.
Будь-які безпідставні паузи у відеозаписі, свідоме вимкнення камери чи вибіркова зйомка лише вигідних слідству моментів є грубими порушеннями закону. Такі маніпуляції згодом можуть стати беззаперечною підставою для визнання всіх результатів обшуку недопустимими доказами в суді.
На завершальному етапі обшуку критично важливо повноцінно реалізувати своє право на внесення зауважень до протоколу та отримання його копії. Протокол – це не просто папірець, це головний процесуальний документ, на підставі якого судді згодом будуть оцінювати законність усіх дій слідчих. У ньому мають бути вичерпно та детально описані всі вилучені речі, включаючи їхні серійні номери, індивідуальні ознаки, маркування та точні суми вилучених коштів по купюрах.
Якщо під час обшуку правоохоронці чинили психологічний тиск, відмовлялися пускати адвоката, вимикали камеру, вилучали речі, які явно не мають жодного стосунку до розслідування, або порушували межі пропорційності – все це необхідно детально, власноруч записати в графі зауважень до протоколу або на окремому аркуші.
Ніколи не підписуйте порожній протокол або протокол без ваших зауважень, якщо порушення дійсно мали місце, і завжди вимагайте надання повної, читабельної копії цього документа одразу після завершення слідчої дії.
Для того щоб максимально захистити компанію від руйнівних наслідків обшуків, сучасному бізнесу потрібна чітка, заздалегідь підготовлена і пропрацьована стратегія безпеки. Ця стратегія завжди складається мінімум з трьох ключових етапів:
Якщо вибудувати цю стратегічну лінію захисту грамотно, навіть такі масштабні та синхронізовані невідкладні обшуки як у Vyriy Industries, не зможуть повністю зупинити роботу підприємства і знищити його операційну діяльність.
1. Підготовка до можливого обшуку повинна починатися задовго до того, як правоохоронці з'являться на порозі вашого офісу чи виробництва.
Перший і найважливіший крок – це розробка детальних, зрозумілих внутрішніх інструкцій для всього персоналу та регулярне проведення практичних тренінгів (як би до цього скептично не ставилися). Кожен співробітник компанії повинен чітко розуміти свій особистий алгоритм дій: хто саме зустрічає «гостей» і перевіряє їхні документи, хто відповідає за негайний виклик адвоката, як здійснюється внутрішня комунікація під час кризи, і чому вкрай небезпечно давати будь-які поспішні усні пояснення чи коментарі на місці події без консультації із адвокатом.
Другий критичний крок – це превентивний захист цифрового капіталу компанії. Уся життєво важлива корпоративна інформація, клієнтські бази даних, бухгалтерія, інтелектуальна власність та поточні договори мають надійно зберігатися на захищених серверах, фізично розташованих поза межами основного офісу, бажано у хмарних сховищах передових юрисдикцій. Це гарантує, що навіть у разі повного і безкомпромісного вилучення всіх робочих комп'ютерів чи локальних серверів під час невідкладного обшуку, бізнес процеси не зупиняться, а компанія зможе продовжити виконання своїх зобов'язань.
2. Під час самого обшуку головне стратегічне завдання всієї команди – зберігати максимальний спокій та уникати будь-яких проявів паніки. Паніка персоналу є найкращим і найефективнішим союзником правоохоронців, адже саме під її деструктивним впливом люди часто добровільно віддають зайві документи, відкривають паролі або погоджуються на незаконні вимоги слідчих.
Одразу після того, як слідчі озвучили вимогу про початок обшуку, необхідно викликати адвоката. Поки фаховий захисник перебуває в дорозі, представник компанії повинен уважно перевірити службові посвідчення всіх присутніх правоохоронців, зафіксувати їхні дані та наполегливо вимагати обгрунтування об'єктивних підстав для проведення невідкладної дії саме зараз.
Протягом усього часу обшуку необхідно невідступно стежити за переміщенням кожного члена слідчої групи приміщеннями, фіксувати їхні дії та постійно наполягати на тому, щоб обшук проводився виключно в межах, необхідних для конкретного розслідування. Будь-які порушення з боку правоохоронців, такі як спроби вилучити особисті речі рядових співробітників, які не мають стосунку до справи, мають бути чітко зафіксовані в протоколі.
3. Після завершення обшуку починається чи не найважливіший етап – тривалий етап активного правового захисту. Важливо усвідомлювати, що обшук – це лише видимий початок великої процесуальної битви. Адвокат бізнесу повинен негайно розпочати ретельний і скрупульозний юридичний аналіз складених протоколів обшуку, переліку вилученого майна та зафіксованої поведінки правоохоронців.
Наступним логічним кроком є підготовка та подання аргументованих скарг до слідчого судді на незаконні дії слідчих та безпідставне вилучення майна, яке не стосується справи. Якщо майно чи операційні кошти були вилучені під час невідкладного обшуку, адвокат має вимагати їх повернення та брати максимально активну, наступальну участь у судовому засіданні з питання їх подальшої легалізації та накладення арешту, документально доводячи суду абсолютну відсутність зв'язку між цими активами та предметом кримінального провадження.
Підбиваючи підсумки, варто чітко усвідомити одну просту, але надзвичайно важливу для виживання істину: обшук – це не про хаос, безсилля чи невідворотний кінець вашого бізнесу. Обшук – це сувора, формалізована процесуальна процедура, яку можна і обов'язково потрібно контролювати за допомогою права.
Свавілля та безкарність окремих представників правоохоронних органів найчастіше живиться виключно незнанням закону та психологічною панікою з боку непідготовлених підприємців. Коли бізнес глибоко розуміє свої законні права, діє скоординовано за заздалегідь підготовленим планом і має поруч адвоката, який професійно спеціалізується на супроводі обшуків і кримінальному процесі, простір для будь-яких зловживань та маніпуляцій з боку слідчих різко звужується.
Кейс із обшуками у Vyriy Industries показує, що в сучасних українських реаліях навіть стратегічно важливі оборонні компанії, передові технологічні стартапи та будь-який успішний, прозорий бізнес не можуть покладатися лише на бездоганність своєї репутації чи надію на здоровий глузд системи. Надійним і єдино дієвим щитом для підприємців є побудова власної, автономної стратегії правової безпеки.