Гендиректор «Укргідроенерго»: «Не можна вічно експлуатувати те, що нам побудували діди-прадіди в 1960-х роках»
Ігор Сирота – про стан і завдання українських гідроелектростанцій, нові проекти та перестороги екологів і взаємини з альтернативною енергетикою
Найбільшим виробником електроенергії з води в Україні є державна компанія «Укргідроенерго» (УГЕ). До її складу входять: Дніпровський каскад – шість ГЕС, одна ГАЕС (Київська) та шість водосховищ; Дністровський гідровузол – дві ГЕС, одна ГАЕС і два водосховища (Ташлицька ГАЕС та Олександрівська ГЕС на Південному Бузі в Миколаївській області підпорядковані НАЕК «Енергоатом». – Mind).
Загалом на території України розташовані кілька тисяч великих та малих гідротехнічних споруд. Але економічно ефективний гідропотенціал використовується на рівні трохи більше 60%. Тобто від своїх водних ресурсів українці могли б отримувати 17,5 млрд кВт/год, а наразі отримують лише близько 11 млрд кВт/год. Водночас у Італії, Франції та Швейцарії гідропотенціал використовується на 95–98%, у США – на 82%.
У 2016 році уряд України затвердив галузеву Програму розвитку гідроенергетики до 2026 року, за якою передбачається збільшення її потужностей з 8,8 до 15% у загальному балансі виробництва електроенергії.
Окрім значного технічного переобладнання наявних станцій та добудови Дністровської ГАЕС, передбачається і будівництво трьох нових об’єктів: Канівської ГАЕС, Каховської ГЕС та каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі.
По-перше, в Україні збільшується споживання електроенергії та росте частка альтернативної енергетики, а це потребує збільшення регулюючих потужностей. Доля гідроенергетики в загальному балансі при нинішньому розвитку економіки, та задля промислової безпеки, повинна складати 15,5%.
По-друге, на сьогодні дефіцит регулюючих потужностей вже складає 1200 МВт. Різниця в регулюванні покривається за рахунок теплової генерації. При тому що тариф теплової – 1,94 грн/кВт, у гідроенергетики – 0,61 грн/кВт.
Утім, останнім часом проти нових проектів УГЕ почали активно виступати маловідомі громадські та «зелені» організації та навіть деякі політичні сили. Звинувачення такі: своїми проектами УГЕ псує українські річки та затоплює землі. Намагання керівництва УГЕ отримати документи із науковими розрахунками потенційного нанесення шкоди та хоча б сісти за стіл переговорів з опонентами не знаходять відклику в останніх.
Mind вирішив безпосередньо розпитати Ігоря Сироту, генерального директора «Укргідроенерго», яку роль сьогодні відіграє в Україні гідроенергетика, і чи варто боятися її розвитку.
Ігор Сирота
Про стан та завдання українських гідроелектростанцій
– Які основні функції виконують гідроспоруди та річкові каскади в Україні?
– Найбільший водний каскад України – Дніпровський, навколо якого щовесни поширюються чутки, ніби дамбу Київського водосховища от-от прорве та змиє весь Київ. А ще навкруги затоплено багато родючої землі, тож треба увесь каскад спустити і забути про нього.
А чи знає основна маса населення України, що Дніпровський каскад забезпечує прісною водою 75% споживання нашої держави? Це – його першочергове завдання, у другу чергу – вироблення електроенергії. Дністровське водосховище та дві ГЕС на Дністрі забезпечують водою Чернівецьку область, Молдову, Придністров’я та південно-західну частину Одеської області.
Я навіть не уявляю, що б ми робили два роки (2014-й та 2015-й), коли в нас була посуха, як би ми забезпечили наші міста і промисловість водою, коли б не мали каскаду водосховищ та ГЕС на річках. І ще цікавий аспект: чомусь я ніколи не чув скарг від мешканців сіл та дачних кооперативів навколо Київського водосховища. А там розташовані, так би мовити, олігархічні села та маєтки, сумнозвісне Міжигір’я, наприклад.
– Чи можна спрогнозувати «річний графік» наповнення водою наших річок та водойм?
– Ми користуємося прогнозами Укргідрометцентру, хоча понад 100 років ведемо свої дослідження щодо водності річок; відслідковуємо динаміку і знаємо, що на кожні 10 років припадає рік засухи. Та 2014 рік був найбільш засушливий за 100 років. Проточність вод по річках ледь сягала 40 куб. м на секунду, це дуже мало.
По Дніпру, як правило, ми правильно все розраховуємо, але нам поки важко спрогнозувати Дністер. Наприклад, у 2008 році мали паводок серед літа, у горах пройшли великі зливи, і було швидке добігання води вниз: до 6000 куб. м на секунду. А в нас там лише одне Дністровське водосховище.
І якби там не було наших ГЕС-1 і ГЕС-2, то на молдовському боці позносило б 50% сіл. Ми тоді ризикували своїми станціями, і тримали водосховище на відмітці 224, хоча за законом мали б не більше 221. Зайві три метри води тримали, і скидали мінімально, щоб не топити молдован.
– А хто визначає, скільки води треба тримати у водосховищах, щоб населення України було забезпечене водою?
– Міжвідомча комісія, куди входять: Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство з надзвичайних ситуацій, Міністерство енергетики, Держагентство водних ресурсів, Держагентство рибного господарства, НЕК «Укренерго» і ми, «Укргідроенерго». Держводагентство за своїми показниками робить розрахунок, щоб не залишити населення без води протягом року. Кожного місяця відбувається загальна нарада і визначається рівень води.
Якщо очікується спека і посуха, зрозуміло, що буде більше випаровувань з водосховищ. Тоді встановлюються обмеження зі спрацювання, ми повинні тримати водосховища на певних відмітках і не можемо скинути більше, ніж затвердила міжвідомча комісія. Всі протоколи щодо рівнів спрацювання є у нас на сайті.
Про нові проекти та перестороги екологів
– Чи потрібно взагалі Україні розвивати гідроенергетику?
– Сьогодні вода дає Україні 6100 МВт потужності для виробництва електроенергії. Чим ви її замінити? До того ж, у нас брак регулюючих потужностей, коли в піки споживання – вранці та ввечері – треба швидко збільшити виробництво електроенергії, а потім так само швидко прибрати. Будівництво Канівської та Дністровської ГАЕС покриє цей дефіцит. А йдеться про 2000 МВт, найдешевших у балансі.
Ну, і не можна вічно експлуатувати те, що нам побудували діди-прадіди у 60-х роках минулого століття, рано чи пізно воно помре. А в нас є об’єкти, що і під 80 років відробили. Ми повинні дати другий поштовх розвитку гідроенергетики і теж щось дітям залишити. Глобальна модернізація Дніпровського каскаду збільшить потужності на 150 МВт, він зможе пропрацювати ще 30–40 років.
Принцип роботи ГАЕС: у пікові години споживання відкриваються затвори – вода з верхньої водойми йде на турбіни нижньої водойми, і система отримує додаткову електроенергію. А вночі, коли споживання падає, воду з нижньої водойми закачують нагору, використовуючи надлишкову електроенергію АЕС, які працюють стабільно.
Київська ГАЕС
Принцип роботи ГЕС: вони працюють лише в одному режимі – при пікових навантаженнях відкриваються шлюзи, з водойми вище станції йде більше води, працює більше турбін, виробляється більше електроенергії. Але заповнення водойми вже відбувається звичайним шляхом і залежить від наповнення річки, тому регулюючі потужності ГЕС дещо обмежені. Та все одно це дуже потужний енергетичний резерв.
Київська ГЕС
– Які нові проекти вже реалізуються?
– Дністровська ГАЕС будується, там є порозуміння з місцевою владою та населенням. Громада Новодністровська отримує від нас 400 млн грн щороку на соціальні потреби.
На жаль, два об’єкти – Канівська ГАЕС та каскад Верхньодністровських ГЕС, потенційною потужністю 1390 МВт, викликають сильний спротив з боку так званої екологічної спільноти.
У тарифі УГЕ на 2017–2018 роки закладено кошти на розробку стадії «Проект». Ми маємо завершити розробку оцінки впливу на довкілля в міжнародному форматі; потім ініціюватимемо залучення кредитних коштів ЕБРР та ЕІБ і розпочнемо розроблення проектної документації наступної стадії.
Дністровська ГАЕС
– А Каховська ГЕС-2 потужністю 250 МВт, там вже йде будівництво?
– До будівництва ще далеко. Наразі розроблено ТЕО, яке пройшло державну експертизу та схвалене розпорядженням Кабінету міністрів від 10.03.2017 № 156-р. Зараз ініціюється наступний етап проектування.
Проте, маємо пропозиції із фінансування проекту. Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку та німецький державний банк KfW виявили зацікавлення, попередньо заявлені обсяги: ЄБРР – 175 млн євро, ЄІБ – 175 млн євро, KfW – 40 млн євро.
– Проекту Канівської ГАЕС уже понад 30 років, наскільки він актуальний для України?
– Це проект радянських часів. Спочатку там збудували Канівську ГЕС, а другим етапом мала б бути ГАЕС. У 1980–1990-х роках навіть були проведені підготовчі роботи, збудовані транспортні та під’їзні шляхи, забетонований схил.
Проект переглядався декілька разів і остання редакція була затверджена у 2013 році. Сьогодні це абсолютно інший проект, в якому враховані сучасні технології будівництва, технічного оснащення, засобів безпеки. Цей проект нічим не відрізняється від проектів ГАЕС, які реалізуються в країнах Європи.
Для будівництва ГАЕС необхідні першочергові умови: наявність великої нижньої водойми, місця для верхньої водойми та перепад висот, на яких побудований виробничий цикл роботи ГАЕС. Кількість таких потенційних майданчиків дуже невелика.
Канівська ГЕС
– Лунають звинувачення, що у вас недостатньо повна екологічна експертиза.
– Експертиза проектної документації щодо проекту «Будівництво Канівської ГАЕС» була проведена відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спеціалізованою експертною організацією – ДП «Укрдержбудекспертиза». Крім того, УГЕ з метою зменшення занепокоєння громади та громадських організацій щодо екологічних аспектів будівництва добровільно направило матеріали оцінки впливів на навколишнє середовище Канівської ГАЕС для проведення екологічної експертизи.
У 2013 році проект будівництва отримав позитивні висновки Міністерства екології та природних ресурсів. Згідно з українським законодавством, висновок є чинним протягом трьох років із дня його видачі. Та якщо в цей час не розпочато стадію «початок будівництва», то експертиза проводиться повторно.
У 2014–2016 роки було здійснено землевідведення, виготовлено робочу проектну документацію. Більше року тому ми почали археологічні роботи на прилеглих пагорбах. Тож стадія «початку робіт» вже відбулася, почалося фінансування. За роки після проходження експертиз та затвердження проекту КМУ археологами та проектантами виконана велика кількість робіт. Тож жодних підстав для нової або повторної державної екологічної експертизи, згідно з чинним законодавством України, немає.
– Тоді чому вам не дають спокійно працювати?
– Там 900 га землі, які тим чи іншим чином підпадають під відведення під будівництво після будівництва ГАЕС. Комусь захотілося взяти собі ці землі, щоб воно «було». Там практично ніхто нічим не користується, бо землі важкі, на частині з них болота, і, в кращому випадку, там звіри будуть полювати, а в гіршому – в ті яри звозитимуть всяке сміття.
Я сьогодні пропоную всім сторонам розробити пропозиції, щоб ми при будівництві верхньої водойми зробили навколо парк і організували культурний відпочинок для людей. Проект ГАЕС коштує $1,3–1,4 млрд, ми знайдемо $10 млн.
Каховська ГЕС
– А який соціальний зиск від проекту отримає сам Канів?
– Місто Канів було селом, і тільки побудувавши ГЕС, воно стало містом. Пройшло понад 40 років – і сьогодні Канів вимирає, бо немає ніякого розвитку. Наша ГЕС платить у місцевий бюджет 30 млн грн, ГАЕС могла б платити ще 30 млн. Отже, є можливість мати 60 млн на рік та нову інфраструктуру, чому ж цим не скористатися.
– Здається, Верхньодністровський каскад – це зовсім новий проект?
– Відносно новий. Як я вже казав, у Дністра дуже нерівномірний розподіл річкового стоку. Там то посухи, то паводки. У басейні Верхнього Дністра зона затоплення може сягати 100 000–130 000 га. Влітку 2008 року сотні населених пунктів пішли під воду. Ми пропонуємо там побудувати шість ГЕС і шість водосховищ, щоб регулювати водний баланс території. Все, що стосується Верхньодністровського каскаду, розвиватимемо дуже обережно.
– Які аргументи проти?
– Екологи мені дорікають, що під затоплення потрапить 30 сіл з сільгоспугіддями. Вони підключили молдовську сторону, налякали, що ті залишаться без води. Ми домовилися з молдовською стороною про створення робочої групи. У штат УГЕ вже найняли професійного вченого – спеціаліста з екогідрології, людина захистила кандидатську дисертацію саме по Дністру. Разом з провідними фахівцями задіємо спеціальні комп’ютерні програми, які можуть змоделювати ситуацію із затопленням при будівництві будь-якої гідротехнічної споруди. І не забувайте, що 100 метрів від берега – це за законом природна зона затоплення, а не приватні городи та садиби.
Про взаємини з альтернативною енергетикою
– Чому під альтернативною енергетикою мають на увазі сонце і вітер, а про гідроенергетику забувають?
– Мабуть, з двох причин: по-перше, до неї всі звикли і ставлять в один ряд з тепловою та атомною генерацією; по-друге, ми замало розповідаємо широкому загалу про функції гідроенергетики. А на сьогодні це найбільша і найекологічніша у світі генерація.
Сонце і вітер – це нерегульовані джерела генерації. Вони виробляють електроенергію, тільки коли світить сонце чи дме вітер. Вони не можуть згладжувати піки споживання, для цього необхідні мобільні регулюючі потужності гідроенергетики та теплової генерації. Третій шлях – потужні літієві батареї, але їх ще немає в промисловому використанні.
– Щось літієві батареї у вас захоплення не викликають?
– У Німеччині в тестовому режимі працюють літієві батареї на 90 МВт. Та пікові навантаження Німеччини наразі регулює Австрія своєю гідрогенерацією, і поки що Німеччина не збирається відмовлятися від цих послуг, бо не все так просто з тими батареями.
Вони швидко розряджаються. Мають термін експлуатації максимум 15 років, і не зрозуміло, скільки коштуватиме утилізація, коли всі набудують батареї, а потім їх треба буде міняти. До того ж вони не працюють у вторинному регулюванні.
– Українці все очікують зниження тарифів, та щось марно?
– Дивиться, до якого парадоксу ми йдемо: за літо було введено до 300 МВт сонячної електроенергетики, тариф якої 4,5–5 грн/кВт. Ця альтернативна генерація «зайшла» замість базової теплової генерації, тариф якої близько 2 грн/кВт.
Але нових, дешевих, регулюючих потужностей ми не збудували. Натомість, тепер теплова генерація збільшила долю в регулюванні, там, де тариф найбільший і вона найбільш збиткова. Рахуйте: в загальний баланс ми додали альтернативку за ціною 5 грн і збільшили долю теплової в регуляції по 2 грн/кВт. То як може зменшитися тариф?
– І що далі?
– Нові проблеми в енергетичній і соціальній сфері, бо тарифи не падатимуть. Станції «сонце/вітер» будуються за рік-півтора, а та ж Канівська ГАЕС, маючи проект і пройшовши всі кола пекла, – 6,5 року. Ми можемо запізнитися, коли «сонце/вітер» у нас будуть, а регулювати їх буде нічим. Точніше, регулювання буде передане тепловій генерації, що автоматично збільшуватиме тариф.
Коли ГАЕС виконують функцію регулювання, то вони забирають цю функцію в теплової генерації. Економиться понад 250 млн кубів газу та понад 1 млрд тонн вугілля щороку, що впливає на зменшення тарифу.
– Будівництво гідроакумулюючих потужностей не встигає за альтернативною генерацією, що ж робити?
– Якщо альтернативка хоче замінити собою теплову генерацію, то нехай паралельно будує ще й літієві батареї: ввели 300 МВт потужностей – введіть 300 МВт батарей. Ми самі готові вийти з пропозицією до альтернативників – поставити експериментальні літієві батареї на майданчиках наших об’єктів.
Навіть більше, ми розробляємо власні ТЕО з будівництва сонячних станцій на 80 МВт. У нас є площі навколо водосховищ, вони мають зону, що охороняється, можливість підключення до загальної електромережі.