Людина тижня: що залишив після себе засновник IKEA Інгвар Кампрад
І що означає «бізнес по-скандинавськи» на прикладі історії однієї з найбільших торговельних мереж
Два місяці тому IKEA виклала у Facebook нову рекламу. На ній була зображена картина «Спаситель світу» Леонардо да Вінчі, яка незадовго до цього стала найдорожчою в світі. У рекламі її оточувала позолочена рама вартістю $12.99. Напис свідчив: «Коли витрачаєш 450 мільйонів доларів на картину, а раму купуєш по акції».
Здається, в цьому не лише вся суть IKEA, а й відображення життя її засновника Інгвара Кампрада, що завершилося 27 січня на 92-му році. Його називали скупим, бойкотували його компанію і звинувачували в симпатії до фашистів. А він винайшов нову філософію обслуговування, заснував благодійний фонд і став другою найбагатшою людиною Європи. «Бізнес – це любов. Якщо ви не завоюєте симпатії людей, ви не зможете їм продати». Як же це вдалося Кампраду?
«Інгвар, ти занадто довірливий. Нічого з тебе не вийде», – казав Інгварові його батько. Напевно, не серйозно. Адже пізніше саме він допоміг синові відкрити свою компанію.
Втім, Інгвар почав свій бізнес задовго до цього. Коли йому було п'ять років, він уже оптом скуповував сірники в Стокгольмі, щоб продати їх в роздріб сусідам-фермерам. Бізнес-ідея дала перші плоди, отже пізніше спритний хлопець розширив асортимент до листівок, прикрас, риби і навіть ягід, зібраних у лісі.
Інгвар Кампрад
Коли Інгвар пішов учитися в комерційну школу Геттерберга, у нього вже був солідний досвід роботи. На дворі був 1943 рік, Європою котилася війна. У Швеції ж було безпечно. Але в його школі відчувалася гостра нестача письмового приладдя. І тоді Інгвар, отримавши в банку першу в своєму житті позику на 500 крон, вирішив закупити у Франції партію авторучок.
Спочатку все було добре. Але пізніше виникла проблема – постачальник погоджувався працювати лише з юрособою, і аж ніяк не з юним бізнесменом, та ще й неповнолітнім. Ось тоді-то і знадобилася допомога батька Інгвара. Його гроші і стали стартовим капіталом компанії IKEA. Її засновнику було тоді 17 років.
Втім, слова батька могли стосуватися зовсім іншого боку життя Інгвара, який він пізніше назвав «найбільшою помилкою». Ще до IKEA молодий підприємець був членом шведської нацистської партії і за деякими даними допомагав їй – у тому числі і фінансово – до самого закінчення Другої Світової. Вважається, що на тодішні політичні переконання Інгвара вплинула його бабуся.
Взагалі, родина справила величезний вплив на його життя. Як тут не віддати повагу своєму корінню? Зараз вже всі знають, що IKEA – абревіатура, в якій тільки перші дві літери означають ім'я і прізвище її засновника. Інші дві – назва рідної ферми і містечка неподалік.
Як свідчить легенда, в 1956 році IKEA знадобилася тканина для оббивки меблів. Кампрад відправився до Угорщини, купив там 5 км тканин – і посадив свою родину розрізати їх на частини. «Сім'я – це фірма, а фірма – це сім'я», – говорив він.
Меблями – тобто тим, з чим вона асоціюється сьогодні – IKEA зайнялася в 1948-му, через п'ять років після її заснування. А перший магазин відкрився в 1958-му, зараз на його місці музей компанії.
Ідея продукування недорогих виробів, які покупець може зібрати власноруч, з'явилася, як то кажуть, не заради, а всупереч. Меблі в ті роки були дорогим задоволенням. А конкуренти IKEA, бачачи низькі ціни, оголосили бойкот компанії Кампрада. Постачальників довелося шукати в соціалістичній Польщі. І ще більше мінімізувати свої витрати.
Ефект IKEA – так це назвуть згодом – це щось більше, ніж вдале бізнес-рішення. Це ціла філософія, яка визначає, що любов до речі – в даному випадку до меблів – пропорційна зусиллям, які ти витрачаєш на її збирання. Кампрад називав це «спільним виробництвом». Тоді ж народилося знамените «Краще продати 600 стільців за низькою ціною, ніж 60 за високою».
Ну і, звичайно, реклама – ще одна складова успіху компанії. Її силу Інгвар усвідомив ще коли реалізовував першу партію французьких ручок, куплену за 500 крон. Для того, щоб заманити покупців, Кампрад через місцеву газету пообіцяв пригостити кожного відвідувача булочкою і чашкою кави. У підсумку до нього прийшло більше тисячі чоловік. До речі, завдяки цьому невеликий ресторанчик став обов'язковим елементом будь-якого магазину IKEA.
Інгвар Кампрад
«Меблі для гуртожитків та орендованих квартир»? Ну і що, зате «Кожен десятий європеєць зроблений на нашому ліжку», – зазначалося в рекламі. Кампрад ніколи не применшував її значення.
Втім, він сам уособлював філософію своєї компанії. Одяг з барахолок, квиток в економ-класі і старенька Volvo – злі язики кажуть, це не більше, ніж красива легенда. Але навіть якщо так, чи багато знайдеться людей, які своєю справою, своїми вчинками уособлюють цілу країну? А в IKEA навіть логотип в національних кольорах.
Шість років тому Кампрад передав трьом своїм синам весь свій бізнес, але, кажуть, до останнього допомагав їм у роботі. «Сім'я – це фірма, а фірма – це сім'я». А Кампрад завжди був проти того, щоб IKEA ставала публічною компанією.
Найбільший меблевий ритейл у світі, інноваційна філософія продажів і спадок в $46 млрд – за розрахунками Bloomberg. Безумовно, у Кампрада було багато приводів для гордості.
Але, можливо, найкраще його характеризують інші речі, вірність яким він зберіг до кінця життя. Любов до сім'ї і до своєї малої батьківщини.«Я до сих пір пишаюся тим, що вмію доїти корову і косити траву», – говорив він. Напевно, це і є справжня ціна речі, що ховається за позолоченою рамкою вартістю $12.99.