Mind продовжує публікацію редакційного аналізу рішень, які пропонують (або частіше – не пропонують) кандидати в президенти України щодо окремих галузей. З повним переліком запитань, на які ми шукали «відповіді» у кандидатів, можна ознайомитись тут; усі матеріали спеціального проекту Mind «Кандидатська з економіки» – тут.
Читайте також: Кандидатська з економіки. Відповіді Юлії Тимошенко: державні фінанси, ринки та макроекономіка
Читайте також: Кандидатська з економіки: підводне каміння програми лідера БЮТ, рецензія Mind
Читайте також: Кандидатська з економіки. Юлія Тимошенко, промисловість і приватизація
Команда Юлії Тимошенко надала редакції відповідь на половину запитань анкети «Кандидатська з економіки». Тому Mind бере до уваги як період її роботи прем'єр-міністром, так і публічні оцінки та слова останніх років.
Всебічну підтримку, багаті дотації та інші дивіденди в разі своєї перемоги невеликим сільгоспвиробникам обіцяють усі без винятку кандидати в президенти. Самі ж фермери – принаймні на рівні формальних професійних об'єднань – віддали своє серце Юлії Тимошенко.
«Аграрії голосуватимуть за Тимошенко. У «Новому курсі» Юлії Тимошенко ми бачимо чіткі орієнтири – як зберегти фермера, робити якісну і конкурентну продукцію і як подолати бідність», – пояснив цю позицію Іван Томич, голова Союзу українського селянства, багаторічний голова Асоціації фермерів і приватних землевласників, який залишив цю організацію в лютому минулого року, щоб без обмежень агітувати за лідера «Батьківщини».
Хоча в АФЗУ і підкреслюють, що з боку асоціації немає жодних директив згори і кожен її член вільний голосувати на власний розсуд, проте теза «фермери за Юлю» надзвичайно живуча. Mind розбирався, що саме в поглядах цього кандидата знайшло відгук у середовищі аграріїв.
З виступу Юлії Тимошенко в Європейській Бізнес Асоціації:
У 5–6 структур України накопичені величезні обсяги землі – від 400 000 до мільйона гектарів. До 10 родин в країні тримає цю землю. Думаю, пройде легалізація цих величезних пластів землі і буде тотальна монополія. Це неприпустимо.
Треба займатися демонополізацією і розвитком фермерських господарств. У країні треба побудувати стратегію розвитку фермерських господарств, малих і середніх підприємств, створити всю систему підтримки і сприяння розвитку.
З передвиборчої програми «Новий економічний курс»:
Нині в Україні розгорнута широка пропаганда щодо необхідності термінового введення в Україні ринку землі без достатньої інституційної інфраструктури, без гарантій прав громадян і безпеки бізнесу, без доступу до банківських кредитів, а також без ефективної та прийнятної для всіх громадян України Стратегії розвитку системи землеволодіння і землекористування. Однак в умовах, що склалися в даний час, миттєве скасування мораторію на продаж землі підвищить ризики перетворення України у цілковитий сировинний придаток західного світу.
Пріоритетними заходами державної політики у середньостроковому періоді мають стати: 1. Створення реального земельного кадастру і збереження мораторію на продаж земель до створення належних правових механізмів реєстрації і захисту права приватної власності на землю. Формально наявний, але не заповнений державний земельний кадастр не формує основоположних умов для функціонування ринку землі. За висновком експертів, електронний земельний кадастр має непогані характеристики з точки зору функціональних можливостей, але брак його інформаційного наповнення зводить нанівець усі здобутки.
Сам проект закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» повинен містити ряд застережень щодо зміни цільового призначення землі сільськогосподарського призначення, обмежувати право набуття власності на землю з боку нерезидентів, а також надавати пільгові права на придбання землі дрібним фермерам, які вже мають професійний досвід діяльності у сфері сільського господарства і мешкають у даній місцевості.
Стимулювання розвитку сімейного фермерства через закріплення їх пріоритетного права на придбання земель сільськогосподарського призначення, надання доступу до банківських кредитів і розвиток аграрної інфраструктури.
Коментар Mind
За останній рік, прагнучи розширити аудиторію своїх прихильників, Юлія Тимошенко – принаймні на словах – значно лібералізувала власні погляди.
Деяке послаблення сталося і в частині ринку землі, стійким супротивником якого вона завжди виступала. Тепер замість програмного «земля – це мати», все частіше лунають тези про введення ринку землі як способу формування середнього класу (зрозуміло, з числа фермерів), однак не раніше ніж буде виконано велику кількість умов, деякі з яких є споконвічно нездійсненними.
Так, Тимошенко наполягає на створенні «реального» Земельного кадастру. Не зовсім зрозуміло, що мається на увазі під цим епітетом, особливо з огляду на те, що український Державний земельний кадастр створювався за активної участі земельних експертів і об'єктивно є одним з найпрогресивніших у світі.
Однак очевидно, що вдосконалювати систему можна як завгодно довго, і, посилаючись на це, відкладати рішення про зняття мораторію на невизначений термін.
Основні положення законопроекту про обіг сільгоспземель Тимошенко пропонує сформувати в ході суспільної дискусії з усіма зацікавленими сторонами. Завдання також явно нездійсненне, бо інтереси цих сторін зазвичай суперечать один одному.
При цьому за замовчуванням у документі пропонується ввести антиспекулятивні механізми, заборону на зміну цільового призначення ділянок, не допустити до купівлі іноземців, а також створити можливості для залучення фермерами доступних фінансових ресурсів – тобто все те, що і зараз декларує уряд у питаннях ринку землі.
Реверанс у бік фермерів – надання їм пріоритетного права на купівлю ділянок за умови, що у потенційного покупця є досвід роботи в сільському господарстві.
Незважаючи на досить широкий перелік земельних тез у програмі кандидата, до практичної їх реалізації у президента Тимошенко справа навряд чи дійде. І швидше за все, її електорат, зокрема й активний фермерський клас, це розуміє, і це повністю відповідає його інтересам.
З передвиборчої програми «Новий економічний курс»:
Стратегічним орієнтиром розвитку аграрного сектору економіки України має стати розбудова багатоукладного сільського господарства, в якому функціонують як високотоварні великі підприємства, так і сімейні фермерські господарства.
Великі підприємства мають змогу використовувати найсучасніші технології вирощування рослин і відгодівлі тварин, характеризуються високою продуктивністю і капіталомісткістю виробництва. Їх антиподи – дрібні фермерські господарства, мають нижчу продуктивність, але можуть виробляти «органічну» продукцію та допомагають вирішувати проблеми зайнятості сільського населення.
Дрібні фермерські господарства потребують державної підтримки, без якої в умовах вільного ринку більшість з них збанкрутує. Нова модель розвитку сільського господарства України повинна визнавати пріоритетну роль дрібних і середніх фермерських господарств та їх кооперативів, передбачати механізми їх інвестиційного кредитування та гарантувати доступ до інфраструктури зберігання і збуту продукції.
Створення сприятливих умов для розвитку сімейного фермерства неможливе без запровадження механізмів доступного банківського кредитування сільськогосподарського виробництва. Адже значною проблемою малих фермерських господарств на сьогодні є дефіцит капіталу і дорожнеча банківських кредитів, які стоять на заваді модернізації та підвищенню ефективності виробництва.
Невідкладні завдання модернізації сільськогосподарського виробництва та утримання конкурентоспроможності невеликих фермерських господарств актуалізуються в період впровадження поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка вимагає поширення стандартів безпеки харчових продукції ЄС на Україну, а також висуває жорсткі вимоги до експортерів аграрної продукції на ринок ЄС. Задоволення цих вимог не можливе без встановлення нового сучасного обладнання та створення нових санітарних умов для виробництва продукції, що вимагає від виробників значних інвестиційних вкладень. Але їх фінансування без наявності доступних банківських кредитів у багатьох випадках є проблематичним.
В Україні активізація банківського кредитування сільськогосподарських виробників неможлива без стабілізації банківського сектору, його переорієнтації на виконання своїх традиційних функцій, створення адекватних умов для кооперативних і місцевих банків. Але певну роль у вирішенні проблем модернізації сільського господарства України повинна відіграти і держава. У короткостроковому періоді доцільним виглядає переорієнтація державної програми компенсації відсоткових ставок за банківськими кредитами на потреби дрібних фермерських господарств, спрощення процедури надання компенсації відсоткових ставок та ліквідація конкурсного порядку її надання.
Надалі усунення системних вад і створення максимально простої, зрозумілої та прозорої системи державної підтримки розвитку дрібного і середнього фермерства має стати основою державної стратегії землекористування і розвитку сільського господарства України.
Важливою функцією обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів має стати організація місцевих ярмарок, торговельних майданчиків та ін. для продажу виготовленої продукції своїх членів, а також створення інтернет-платформ для проведення торгів сільськогосподарською продукцією.
Коментар Mind
Система держпідтримки, зрежисована Юлією Тимошенко, швидше за все, повністю відображатиме тезу її програми про закріплення фермерства як основи українського АПК і розвитку сільських територій.
Акцент пропонується зробити на спрощенні доступу невеликих сільгоспвиробників до банківських кредитів і здешевленні відсоткової ставки. На думку кандидата, доступ до фінансового ресурсу дозволить невеликим гравцям скоротити розрив з агрохолдингами, а також провести модернізацію і досягти необхідного для роботи на зовнішніх ринках рівня якості.
Цей ланцюжок виглядає цілком логічним, проте лише в теорії. Українська практика, в якій кілька років діяла програма компенсації процентної ставки для агровиробників, доводить, що цей спосіб підтримки ніколи не бив рекорди популярності.
Причина в тому, що аграрії – аж ніяк не позичальники мрії. Значна їх частина, зокрема з числа фермерів, часто не можуть показати «білу» звітність, яка б задовольнила фінустанови, а також зазнають труднощів з ліквідною заставою.
На противагу їм агрохолдинги, як би не ставилася до них Юлія Тимошенко, найчастіше мають аудировану звітність і широкий перелік активів у своєму розпорядженні, що робить їх бажаними гостями банків. Однак важко уявити, що програми дотацій поширюватимуться на цю категорію аграріїв.
Для невеликих сільгоспвиробників найпривабливішим заходом підтримки завжди був спецрежим ПДВ, у першу чергу завдяки його автоматичності та відсутній необхідності робити зайві рухи для того, щоб ним скористатися.
Швидше за все, у разі перемоги Тимошенко на виборах президента, аграрне лобі чинитиме тиск з метою повернути цю пільгу, скасовану на вимогу МВФ.
З виступу Юлії Тимошенко в Європейській Бізнес Асоціації
У 5–6 структур України накопичені величезні обсяги землі – від 400 000 до мільйона гектарів. До 10 родин в країні тримає цю землю. Думаю, пройде легалізація цих величезних пластів землі і буде тотальна монополія. Це неприпустимо.
У країні треба побудувати стратегію розвитку фермерських господарств, малих і середніх підприємств, створити всю систему підтримки і сприяння розвитку.
У нас 20 000 реально працюючих фермерських господарств. Це неправильна система укладу.
Земля – не [тільки] товар, а й робочі місця. Кому належить прибуток? Нам би хотілося, щоб він належав не монопольним підприємствам, а середньому класу.
Безробіття на селі є однією з найгостріших соціальних проблем у багатьох країнах, які знаходяться на стадії трансформації. Адже, приватні інвестори (внаслідок дії ефекту агломерації) зазвичай надають перевагу відкриттю нових виробництв у містах. А надлишкові робочі руки на селі не можуть з легкістю працевлаштуватися у містах, оскільки часто програють у конкурентній боротьбі міським жителям. Тому дрібне фермерство виступає не лише формою традиційної економічної діяльності, а й засобом підвищення зайнятості сільського населення.
Коментар Mind
«Мир хатам, війна палацам» – аналог Великої французької революції має намір здійснити Юлія Тимошенко в АПК. За її даними, на сьогодні в сільському господарстві України реально працюють близько 20 000 фермерських господарств із зареєстрованих 35 000.
Щоб збільшити цю цифру, пропонується створити систему послідовного їх розвитку з акцентом на надання доступних банківських ресурсів. Так, програма компенсації кредитних ставок буде переорієнтована виключно на дрібних і середніх сільгоспвиробників, а конкурсний принцип надання цієї пільги скасовано.
Рішення неоднозначне, оскільки попередній відсів давав хоча б шанс на те, що гроші потраплять до рук ефективних сільгоспвиробників, тоді як принцип «кожному по сережці» не дає жодних гарантій. Холдинги з системи держпідтримки виключаються, що не дуже ринково і конкурентно, але цілком очікувано.
Можна було б припустити, що Юлія Тимошенко використовуватиме підтримку дрібних гравців для отримання політичних дивідендів і при цьому не заважатиме розвиватися великим компаніям. Але, швидше за все, у цій категорії сільгоспвиробників діятиме вибірковий принцип.
Так, під час прем'єрства Юлії Тимошенко стався гучний конфлікт із власником найбільшого виробника м'яса птиці в країні Юрієм Косюком, який відмовився знижувати відпускні ціни на свою продукцію, незважаючи на чітко висловлене «наполегливе побажання» уряду.
Після цього було прийнято рішення про імпорт м'яса птиці в країну, а сама Тимошенко заявила про картельну змову на українському ринку. Сутичка олігарха і прем'єра закінчилася внічию, але навряд чи Юлія Тимошенко про неї забула.