Паливна експертиза: де безпечно заправитися дизелем?

Найбільші постачальники дизельного пального (ДП) призупинили ввезення продукції трубопроводом в Україну через спецмито, яке в липні 2019 року встановив Кабмін. До початку осені дефіцит пального склав близько 60 000 тонн, або 10% від очікуваного обсягу споживання. Альтернативну доставку підприємства транспорту та інфраструктури забезпечити не змогли: «Укрзалізниця» традиційно в цей час стикнулася з браком рухомого складу, а в морських портах раптом виникли складнощі з дозвільними документами на ввезення.

Наприклад, енергетична митниця ДФС заблокувала в морському порту Южний 27 000 тонн грецького дизпального. Вивантажену в портові резервуари солярку ДФС перевіряла понад 10 днів і, незважаючи на експертизи трьох міжнародних сюрвеєрських компаній, знайшла перевищення допустимої частки сірки на 0,00001 мас. відсотка, що майже в 20 разів менше за статистичну похибку.

Робота порту була зірвана як мінімум на найближчий місяць, найбільший танкерний імпортер – естонський Skywalk Trading – зазнав збитків, а його клієнти змушені були в терміновому порядку шукати ДП на внутрішньому ринку, що ще збільшувало ажіотаж. У підсумку тільки з 4 по 18 вересня вагонні партії дизпального подорожчали на 11,7% (до 2900 грн/т), автомобільні – на 16,4% (до 24,5 грн/л).

Дефіцит і ажіотаж на паливному ринку України завжди призводили до зловживань, з яких найпоширеніше – збут в опті некондиційної продукції.

Mind вирішив перевірити, як відреагував ринок цього разу, і провів власне дослідження якості дизпального – 19 вересня ми купили зразки ДТ-Л-Евро5-В0 на семи різних АЗС Києва.

Шість зразків ми взяли на заправках мереж, через які реалізується близько 60% ДП. І один зразок на АЗС міні-мережі «Гранд-Петрол» – цю мережу «УкрАвто» спеціально створювала під продаж пального для автомобілів преміального класу.

На всіх АЗС, де Mind брав зразки, були сертифікати відповідності та паспорти якості продукції, що продається.

Провести аналіз редакція довірила Випробувальному центру паливно-мастильних матеріалів (ВЦ ПММ), акредитованому в Національному агентстві з акредитації України.

У лабораторії інституту не знали, яким АЗС належать проби – зразки ми зашифрували. Експертиза якості проводилася за вісьма параметрами.

Кому належать АЗС

На око

Завдання експертів полягало в тому, щоб візуально визначити наявність у паливі води, смол, осаду і твердих домішок.

На загальному золотисто-салатовому тлі виділялася білястістю єдина проба з АЗС «Укрнафти». У всіх же інших зразків збігався навіть відтінок, немов вони були розлиті з однієї цистерни.

Де Mind брав проби дизельного пального

Наливають з лишком

Точність наливання солярки оцінювали за допомогою спеціальної ємності – тарованого мірника.

Точніше за всіх паливо відпускає «Укрнафта». Колонки на шести інших АЗС налаштовані на невеликий «комплімент від шеф-кухаря».

Точність відпуску 1 л дизельного пального

Хитрий індекс

За часів СРСР якість солярки визначали швидкістю її займання в камері згоряння – цетановим числом (ЦЧ). Чим вище ЦЧ, тим плавніше і стабільніше працює мотор. Але на бензоколонках швидко навчилися «розганяти цетан» присадками і коректорами начебто ізопропілу або циклогексилнітратів. Така стероїдна солярка не встигає до займання якісно перемішатися з повітрям, тобто окислюється не в усьому обсязі камери згоряння. А значить – і витрати її більші.

Тому ВЦ ПММ рекомендує визначати цетановий індекс інфляції, що відображає вплив паливних присадок, які поліпшують ЦЧ. Розраховується він за щільністю і середньою температурою википання 50%-вої фракції пального.

Усі наші проби із запасом вклалися в мінімальні 46 одиниць, приписувані галузевим ГОСТ 27768-88. Здивував лише розбіг величин індексу проб «Гранд-Петрол» і Shell (50,9 і 53,5), хоча обидві мережі купують солярку у литовського «Орлена».

Цетановий індекс, не менше 46 од. (марка Л)

Потрібний градус

За температурою спалаху ДП судять про фракційний склад і пожежонебезпеку пального. За ГОСТ 6356-75, мінімальна температура спалаху паливо-повітряної суміші в закритому тиглі не повинна бути нижчою за 55 °С.

Усі проби Mind вклалися в необхідний норматив, щоправда, «вогівський мустанг» пробігся самим краєм. Полярний результат – у «шеллівської» проби, цілих 70 °С.

Температура спалаху в закритому тиглі, не нижче 55 °С

Сліди сірки 

При згорянні пального з надлишком сірки виробляється концентрація сірчаної і сірчистої кислот, які швидко виводять з ладу паливну апаратуру, підвищують рівень забруднення навколишнього середовища і дратують слизову оболонку дихальних органів людини. І якщо раніше сірка в різних з'єднаннях відігравала роль мастила, то зараз цю функцію взяли на себе присадки, які виробники додають у солярку.

Екологічні вимоги до пального підвищуються: стандарт Євро-3 допускав наявність 350 ррm (мг/кг) сірки, за стандартом Євро-4 – сірки повинно бути всемеро менше, а нинішній рівень, запропонований стандартом EN ISO 13032:2012, дозволяє лише 10 мг/кг.

Усі відібрані зразки вклалися із запасом, а в зразках дизпального «мустанга» вміст сірки виявилося вдвічі нижчим за максимально допустимий.

Вміст сірки в ДП, не більше 10 мг/кг (Євро-5)

З рідкого – в тверде

Мабуть, головна причина скептичного ставлення автолюбителів до дизельних моторів – проблеми з їх зимовою експлуатацією. Солярка густіша за бензин і за низьких температур замерзає – залежно від якості вона може загуснути до стану желе або зовсім перетворитися на «бурштин». Тому необхідно знати гранично низьку температуру, за якої пальне зберігає здатність прокачуватися через фільтруючі елементи (тонкість відсіву штори – мікроскопічні 3–5 мкм) паливної системи.

Для «літньої» солярки (марка Л) ГОСТ 22254-92 передбачає граничний температурний поріг рухливості пального в -5 °С, для «зимової» – у -20 °С. І саме з цим тестом у взятих зразків – найбільші складності.

Ледве стовпчик термометра минув нульову позначку, «задубів» зразок з «Укрнафти». При -3 °С до нього приєдналася проба з «БРСМ-Нафти». Решта п'ять «замерзли» як за командою при досягненні встановленого мінімуму.

Гранична температура фільтрування ДП від -5 °С (марка Л)

Золотий стандарт

Фракційний склад (ФС) визначає температуру, за якої пальне переходить у газоподібний стан з рідкого. Чим нижче градус, при якому це відбувається, тим краще займистість ДП. Згідно з ГОСТ 2177-99, за температури 250 °С повинно випаровуватися не більше 65% об’єму, а при 350 °С – не менше 85%. І всі зразки з цим іспитом впоралися.

Випаровування ДП

Чим краще випаровуваність – тим вище показники потужності та економії ДП. Згідно з тим самим ГОСТ 2177-99, мінімум 95% рідкої фракції має перетворюватися до температури, що не перевищує 360 °С. Це єдиний параметр, за яким ідеальні показники – у всіх проб, узятих Mind для експертизи.

Густина «важкого»

Густина пального визначає кількість енергії, що виділяється. У солярки з вищою характеристикою густини в процесі згоряння виділяється більше енергії і, відповідно, ККД двигуна буде вище, а витрата самого пального – більш економічною. Але дуже висока густина вказує на присутність у ДТ важких фракцій, які знижують випаровуваність пального і утворюють нагар у двигуні.

За ДСТУ ГОСТ 31072:2006, густина «літнього» (марка Л) дизпального за температури 15 °C повинна залишатися в межах 820-845 кг/куб. м.

Усі екзаменовані пройшли тест. У граничних межах опинилися проби WOG і «Укрнафти».

Щільність ДП за температури 15 °C (марка Л) у межах 820–845 кг/куб. м

Перевірені зразки, незважаючи на невелику кількість постачальників, виявилися вельми різними за властивостями – від мінімально допустимих величин до мало не стандартів Євро-6. Виняток – лише в плані морозостійкості. І це привід провести ще і зимову експертизу дизпального.

Загальна таблиця