Термінові дії: чому коронавірус навчив Китай і що робити Україні

Дивлячись на все, що коїться навколо коронавірусу, дуже важко прийняти рішення щодо того, що робити зараз. Почекати, поки з'явиться більше інформації? Робити щось вже сьогодні? І що саме робити?

Відповіді на ці питання – у матеріалі Томаса Пуейо (Tomas Pueyo) на Medium.com, переклад якого пропонує Mind.

Матеріал підготовлено в партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад». 

Томас Пуейо – американський експерт, бізнесмен, віце-президент із розвитку у компанії Course Hero (онлайн-навчання). Останнє десятиріччя він провів у Силіконовій долині, здобув MBA у Стенфорді. Крім того, експерт має ступінь магістра в галузі інженерії. 

Короновірус поширюється зі швидкістю у геометричній прогресії: спочатку непомітно, а потім – обрушується як сніг на голову.

Це лише питання днів. Може, тижня чи двох.

І коли це станеться, ваша система охорони здоров’я просто не витримає.

Ваші співвітчизники отримуватимуть медичну допомогу в передпокої. Виснажені медичні працівники не витримуватимуть напруги. Деякі з них помруть. Їм доведеться вирішувати, якому пацієнту давати кисень, а якого лишати помирати.

Наразі єдиний спосіб запобігти цьому – обмежити соціальні контакти. Не завтра. Сьогодні.

Тобто зробити так, щоб якомога більше людей лишалися вдома вже сьогодні.

Як політик, громадський діяч чи керівник підприємства, ви можете і повинні попередити це.

Так, вас може охопити страх. А якщо я занадто панікую? 

Але за 2–4 тижні, коли майже всі країни світу знаходяться в ізоляції, коли кілька дорогоцінних днів обмеження соціальної взаємодії за вашим рішенням врятують чиїсь життя, люди перестануть вас критикувати: навпаки, вони будуть дякувати вам за те, що ви ухвалили правильне рішення.

1.  Скільки випадків коронавірусу можна очікувати у вашому регіоні

Загальна кількість випадків зростала у геометричній прогресії, допоки Китаю не вдалося стримати вірус. Але коли вірус перетнув кордон країни, це стало пандемією, яку ніхто не може зупинити.

Вірус надзвичайно швидко поширюється у десятках країн. На сьогоднішній день більшість з них – це країни Західної Європи.

Якщо такий темп поширення вірусу зберігатиметься ще тиждень, то ось що станеться:

Якщо вам важливо знати, що станеться далі, або як цьому запобігти, треба подивитися на країни, де це вже сталося: Китай, східні країни з досвідом боротьби з ВГРС (важким гострим респіраторним синдромом) та Італію.

Китай. 

Це одна з найважливіших діаграм.

Помаранчеві гістограми відображають щоденну офіційну кількість випадків у провінції Хубей: у скількох людей було виявлено вірус у відповідний день.

Сірі гістограми відображають підтверджені випадки зараження коронавірусом за день. Важливо те, що до цього про них було невідомо. Ми можемо дізнатися про них, лише вивчивши попередні контакти хворого.

Тобто помаранчеві гістограми відображають ті випадки, що були офіційно відомі, а сірі – ту ситуацію, яка насправді мала місце.

21 січня кількість нових випадків зараження (помаранчеві) різко зростає і сягає близько 100. Насправді ж у цей день було 1500 нових випадків, кількість яких зростала за геометричною прогресією. Але влада про них ще не знала. Все, що їм було відомо, це те, що звідкись взялися ще 100 нових випадків цієї нової хвороби.

Через два дні влада закрила на карантин місто Ухань. На той момент було встановлено ~400 нових випадків за день. Зверніть увагу на кількість: вони ухвалили рішення закрити на карантин місто, де було виявлено лише 400 нових випадків за день. Насправді того дня було вже 2500 нових випадків, але вони цього ще не знали.
Наступного дня влада закрила на карантин ще 15 міст у провінції Хубей.

Якщо подивитися на сірий стовпчик, то він зростає у геометричній прогресії аж до 23 січня, коли було закрито на карантин місто Ухань. Кількість реальних випадків зараження вірусом зростала з неймовірною швидкістю.

Як тільки Ухань закрили на карантин, поширення вірусу сповільнилося. 24 січня, коли карантин було оголошено ще в 15 містах, кількість реальних випадків (тих самих сірих) поступово зменшується. Через два дні було зафіксовано максимальну кількість реальних випадків зараження вірусом, але після цього цифра зменшується.

Зверніть увагу, що помаранчевий стовпчик (офіційно зареєстровані випадки) продовжує зростати у геометричній прогресії протягом наступних 12 днів, наче цей вірус продовжував стрімко зростати. Хоча насправді він вже не поширювався.

Це можна пояснити тим, що симптоми починали виражатися сильніше і більше людей зверталося до лікаря, та й засоби діагностики стали більш досконалими.

Вкрай важливо розуміти обстановку з офіційними та реальними випадками захворювання. Ми ще повернемося до цього.

Завдяки негайним і жорстким заходам центрального уряду в решті регіонів Китаю ситуацію вдалося взяти під контроль. І ось результат:

Кожна рівна лінія – це китайський регіон з випадками коронавірусу. Кожна з них могла почати зростати за геометричною прогресією, але завдяки заходам, вжитим наприкінці січня, вірус вдалося зупинити і не допустити його поширення.

Проте у Південної Кореї, Італії та Ірану був цілий місяць, щоб збагнути, як, власне, треба діяти, але вони так і не зрозуміли. Там спостерігався такий самий зріст у геометричній прогресії, як і в Хубеї, але до кінця лютого вони навіть випередили всі китайські регіони.

Східні країни

У Південній Кореї кількість випадків захворювання вірусом зросла дуже стрімко, але чи замислювалися ви, чому цього не відбулося в Японії, на Тайвані, у Сінгапурі, Таїланді чи Гонконгу?

У цій гістограмі Тайвань взагалі відсутній, адже кількість випадків у країні не сягає порогової кількості, тобто 50 випадків, яку я встановив для цієї гістограми.

Ці країни стикнулися з проблемою ВГРС у 2003 році, і засвоїли цей урок. Вони знають, наскільки швидко може поширюватися вірус і скільки смертей він може принести, тому поставилися до ситуації серйозно. Ось чому їхні стовпчики в гістограмі не показують стрімкого зростання, незважаючи на те, що кількість випадків у цих країнах почала зростати набагато раніше.

Отже, ми знаємо те, що коронавірус поширюється надзвичайно стрімко, уряди усвідомлюють загрозу і їм вдається стримувати поширення вірусу. Проте у інших країнах ситуація є зовсім протилежною.

Перш ніж ми перейдемо до них, хочу сказати пару слів про Південну Корею: здається, ця країна – особливий випадок.

Коли було встановлено перші 30 випадків, тут вдавалося стримувати поширення коронавірусу. А от 31-й пацієнт став наче суперрозповсюджувачем вірусу, від якого заразилися тисячі інших людей.

Оскільки вірус поширюється швидко, а симптоми у людей починають проявляються пізніше, коли влада усвідомила масштаб проблеми, вірус вже панував у країні. І зараз вони сплачують за наслідки того самого випадку. Проте їхні зусилля зі стримання поширення вірусу таки мають результат: Італія на кілька випадків вже випередила країну, а Іран випередить завтра. 

Штат Вашингтон

Ви вже побачили, наскільки швидко вірус поширюється в західних країнах, і наскільки погіршилася ситуація лише за один тиждень.

Тепер уявіть, якщо країни не будуть вживати заходів зі стримання поширення вірусу, як в Ухані чи в інших східних країнах, просто спалахне величезна епідемія.

Штат Вашингтон – це такий собі американський Ухань. Кількість випадків захворювань у штаті зростає в геометричній прогресії. 

Але до цього відбувалося дещо цікаве. Було вражаюче багато випадків смерті через вірус. У якийсь момент у державі було встановлено три випадки зараження та один випадок смерті від вірусу.

Відомо, що рівень смертності від коронавірусу у інших країнах був у межах від 0,5 до 5%. А тут він сягнув аж 33%! Як це можливо?

Виявилося, що вірус тижнями поширювався непомітно. Отже було далеко не три випадки, а більше. Просто владі було відомо лише про три випадки, з яких один призвів до смерті хворого, оскільки чим гіршим є стан хворого, тим більше ймовірність, що його перевірятимуть на коронавірус.

Ось у чому проблема: нам відомо лише про офіційні випадки, а не фактичні. Тож як визначити кількість реальних випадків захворювання? Виявляється, є кілька способів це зробити. І у мене є схеми для всіх способів, отже ви теж можете пограти з цифрами.

Перша схема – на основі даних про смертність від коронавірусу. Якщо у вашому регіоні зафіксовано випадки смерті, то на підставі цієї цифри можна визначити приблизну кількість реальних випадків зараження на відповідний момент. Нам відомо, скільки приблизно часу в середньому проходить з моменту зараження вірусом до смерті зараженого (17,3 дня). Це означає, що людина, яка померла 29 лютого у штаті Вашингтон, ймовірно, заразилася приблизно 12 лютого.

Далі, нам відомо про рівень смертності. У цьому випадку він становитиме 1% (детальніше про це далі). Це означає, що станом приблизно на 12 лютого в регіоні було вже близько 100 випадків зараження (з яких лише один призвів до смерті через 17,3 дня).

Тепер давайте використаємо середній час поширення коронавірусу в геометричній прогресії (середній час, за який кількість випадків подвоюється). Це 6,2. Це означає, що за 17 днів, які призвели до смерті цієї людини, кількість випадків повинна була помножитися на ~8 (= 2^(17/6)).

Це означає, що якщо неможливо діагностувати всі випадки захворювання, то можна вважати, що на сьогодні на одну смерть припадає 800 реальних випадків зараження вірусом.

У штаті Вашингтон на сьогодні встановлено 22 випадки смерті. За нашим підрахунком ми отримуємо ~16 000 реальних випадків зараження коронавірусом станом на сьогодні. Це стільки, скільки офіційно зареєстровано в Італії та Ірані разом.

Якщо ми детальніше розглянемо цю ситуацію, то побачимо, що 19 смертей сконцентровано в одній громаді, з якої, можливо, вірус не поширився далеко. І якщо ми розглянемо ці 19 смертей як одну, то загальна кількість смертей у штаті буде чотири. Зробивши перерахунок за нашою формулою з цією цифрою, ми все одно отримуємо ~3000 випадків захворювання станом на сьогодні.

Цей підхід Тревора Бедфорда стосується безпосередньо вірусів та їх мутації, щоб оцінити поточну кількість випадків заражень.

Можна зробити висновок, що наразі ймовірна кількість випадків заражень коронавірусом у штаті Вашингтон складає ~1100 випадків.

Жоден із цих підходів не є досконалим, але всі вони дають зрозуміти одне: нам невідома кількість реальних випадків зараження, але ця цифра є набагато вищою, ніж офіційно зареєстрована кількість. І мова йде не про сотні, а про тисячі, а може й більше.

2. Що буде, якщо ці випадки зараження коронавірусом підтвердяться?

Отже, коронавірус вже тут. Він ховається, і він поширюється у геометричній прогресії.
Що стане з нашими країнами, коли він вдарить на повну? Легко здогадатися, адже у нас є приклади регіонів, де це вже відбувається. Найбільш яскраві з них – Хубей та Італія.

Рівень смертності

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), рівень смертності від коронавірусу складає 3,4% (тобто відсоток людей, які заразилися коронавірусом і померли). Ця цифра наводиться у відриві від контексту.

Насправді у різних країнах і в різні періоди вона є різною і варіюється від 0,6% у Південній Кореї до 4,4% в Ірані. То якою вона є насправді? Ми можемо вдатися до незначної хитрощі, щоб визначити цей показник.

Рівень смертності можна вирахувати двома способами.

• Перший – співставити кількість смертей до загальної кількості випадків зараження.
• Другий – співставити кількість смертей до випадків виліковування від вірусу.

За першим способом показник смертності може бути заниженим, оскільки існує ймовірність, що дехто із заражених може таки померти. За другим способом показник може бути завищеним, оскільки смерть від вірусу, очевидно, настає швидше, ніж одужання.

Проте я проаналізував динаміку показників за обома цими способами. Обидві цифри призводять до одного результату після закриття всіх випадків зараження, тож якщо спроєктувати минулі тенденції на майбутнє, можна зрозуміти, якою буде остаточна цифра смертності.

Це можна побачити з даних. Наразі рівень смертності в Китаї становить від 3,6 до 6,1%. Якщо спроєктувати це на майбутнє, то можна побачити, що цифра наближається до ~3,8–4%. Вона вдвічі перевищує той рівень, що існує зараз, і спричиняє в 30 разів більше смертей, ніж від грипу.

Проте ця цифра враховує дві абсолютно різні реалії: провінцію Хубей та решту Китаю.

Рівень смертності в провінції Хубей, швидше за все, буде близьким до показника 4,8%. А для решти Китаю він, ймовірно, не перевищуватиме ~0,9%.

Я також зробив підрахунки для Ірану, Італії та Південної Кореї. Це єдині країни, у яких кількість смертей дозволяє зробити якісь суттєві підрахунки.

Для Ірану та Італії співвідношення кількості смертей до загальної кількості випадків зараження вірусом наближається до діапазону 3–4%. Гадаю, що кількість смертей у цих країнах залишиться десь приблизно в цьому діапазоні.

Найцікавішим прикладом є Південна Корея, оскільки тут між цими двома цифрами неймовірна різниця: результат співвідношення кількості смертей до загальної кількості випадків зараження дорівнює лише 0,6%, а результат співвідношення кількості смертей до закритих випадків – вражаючі 48%.

Пояснити це можна тим, що у країні ставляться до ситуації надзвичайно обережно: вони перевіряють усіх (з такою кількістю випадків зараження, рівень смертності здається низьким), і довше не закривають випадки заражень (тобто вони швидко закривають випадок тільки тоді, коли пацієнт вже помер).

Важливим є те, що кількість смертей відносно загальної кількості випадків досягла близько 0,5% від самого початку, і ми можемо припустити, що вона на цьому рівні й залишиться.

Одним з найсвіжіших показових прикладів є круїзний лайнер «Діамантова принцеса», на якому зафіксовано 706 випадків зараження, 6 смертей та 100 одужань. Рівень смертності в цьому випадку складає від 1 до 6,5%.

Тобто можна зробити такий висновок: у країнах, підготованих до боротьби з вірусом, рівень смертності може скласти від ~0,5% (Південна Корея) до 0,9% (решта Китаю).

У країнах, де вірус нагрянув несподівано, рівень смертності буде в межах ~3–5%.

Іншими словами: країни, які швидко вживають необхідних заходів, можуть знизити смертність в десятки разів. І це ми лише порахували рівень смертності. Очевидним є й те, що заходи швидкого реагування також допомагають надзвичайно уповільнити поширення вірусу.

Країни, які швидко вживають необхідних заходів, зменшують кількість смертей щонайменше вдесятеро.

То до чого готуватися країні? 

• Наскільки навантаженою буде система

У близько 20% випадках потрібна госпіталізація, у 5% випадках – інтенсивна терапія (ІТ), а у близько 1% випадків – дуже інтенсивне лікування, під час якого може виникнути потреба у використанні апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ) або ЕКМО (екстракорпоральна оксигенація).

Проблема в тому, що апарати ШВЛ та EКMO неможливо так просто виготовити або придбати. Наприклад, у США кілька років тому було 250 апаратів EКMO.

Тож якщо раптом заразиться 100 000 людей, більшість з них захочуть пройти тестування. Близько 20 000 з них треба буде госпіталізувати, 5000 направлять у відділення інтенсивної терапії, а 1000 потребуватимуть лікування за допомогою апаратів, яких у нас сьогодні недостатньо. І це лише якщо буде 100 000 випадків зараження.

Тобто без урахування таких питань, як потреба у масках. Такі країни, як США, забезпечені масками для медичних працівників лише на 1% (маємо 12 млн масок №95 і 30 млн хірургічних масок, коли потреба складає 3,5 млрд масок). Якщо одразу заразиться дуже багато людей, масок вистачить лише на два тижні.

Такі країни, як Японія, Південна Корея, Гонконг чи Сінгапур, а також інші китайські регіони, окрім Хубея, були підготовлені, і пацієнти в цих регіонах отримали належне лікування.

Але решта західних країн швидше йдуть шляхом Хубея та Італії. То що ж там відбувається?

• Як виглядає перевантажена система охорони здоров’я

Ситуації в Хубеї та Італії дедалі стають тривожно схожими. Хубей збудував дві лікарні за десять днів, але це не допомогло розвантажити систему.

В обох закладах скаржилися, що пацієнти просто заполонили їх. Допомога хворим надавалася будь-де: у передпокої, у залах очікування…

• Що відбувається в Італії 

Медичні працівники годинами працюють в одному й тому самому захисному спорядженні, адже його бракує. Як наслідок, вони змушені годинами залишатися у приміщеннях, де лікуються заражені. А коли нарешті вони виходять звідти, вони є змученими, зневодненими і виснаженими. Вони вже перестали працювати за змінами.

Викликають навіть пенсіонерів-медробітників для покриття потреби у медичному персоналі. Люди, які уяви не мають про сестринську справу, за день проходять відповідну підготовку для надання вкрай необхідної допомоги. У боротьбу з вірусом залучені всі 24 години на добу.

Допоки самі не захворіють. Що трапляється дуже часто, адже люди постійно знаходяться в контакті з вірусом, не маючи належного захисного спорядження. У цьому разі вони проходять карантин у 14 днів, протягом яких вони не можуть допомагати. У кращому випадку – людина марнує два тижні. У гіршому випадку – вона помирає.

Найгірша ситуація – у відділеннях інтенсивної терапії, де на один апарат ШВЛ або EКMО припадає кілька хворих. Насправді одним апаратом технічно не можуть користуватися кілька людей, тому медичні працівники повинні вирішувати, кому призначати апарат. Тобто вони вирішують, хто житиме, а хто ні.

Все це призведе до того, що рівень смертності в країні може скласти ~4% замість ~0,5%. Якщо ви хочете, щоб ваше місто чи країна також мали 4% смертності, нічого не робіть зараз.

3. Що робити? 

Зараз ми вже маємо пандемію. Її неможливо позбавитися. Але ми можемо зменшити її наслідки.

Деякі країни показали зразковий приклад, як це зробити. Найкращий з них – Тайвань, який має надзвичайно міцні стосунки з Китаєм, але наразі там зафіксовано менше 50 випадків. 

Їм вдалося стримати поширення вірусу, але більшості країн, яким бракує такого досвіду, зробити це не вдалося.

Зараз перед ними стоїть інше завдання: зменшити наслідки. Їм потрібно зробити так, щоб цей вірус робив мінімум шкоди.

Якщо нам вдасться максимально знизити темпи інфікування людей, нашій системі охорони здоров’я буде набагато легше справлятися з випадками зараження і знизити рівень смертності. А якщо ми вживатимемо заходів з довгостроковою перспективою, то можемо забезпечити, що решта суспільства буде щеплена, і ми зможемо повністю усунути ризик. Отже наша мета – не недопускати нових заражень коронавірусом, а максимально віддалити їх.

Чим більше нам вдасться віддалити нові випадки заражень, тим краще функціонуватиме система охорони здоров’я, тим нижчим буде рівень смертності та вищою частка населення, щепленого до того, як воно заразиться.

• Як полегшити ситуацію?

Обмеження соціальних контактів

Найпростіше, що ми можемо зробити і що працює, – це обмежити соціальні контакти.

Сучасний науковий консенсус стверджує, що цей вірус може передаватися на відстані 2 метрів при кашлі. Або краплі падають на землю і не можуть заразити вас. Найнебезпечніший спосіб передачі вірусу – через поверхні: на різних поверхнях вірус може жити багато годин і навіть днів.

Якщо він аналогічний грипу, то може тижнями жити на металевих, керамічних і пластикових поверхнях. Це означає, що дверні ручки, столи або кнопки ліфтів є вкрай небезпечними векторами зараження.

Єдиний реальний спосіб знизити темпи поширення вірусу – обмежити соціальні контакти: сидіти вдома, наскільки це можливо, допоки зараза не відступить.

Такий захід вже довів свою ефективність у минулому. А саме під час пандемії грипу 1918 року. Урок, винесений з пандемії грипу 1918 року. 

Якщо узагальнити дані, ось що ми отримаємо:

Ця гістограма показує, як швидкість вжиття належних заходів у відповідних містах вплинула на кількість жертв під час пандемії грипу 1918 року в США. У середньому вжиття заходів на 20 днів раніше вдвічі знизило рівень смертності.

Італія, нарешті, зрозуміла це. Вони спочатку оголосили карантин в Ломбардії, а наступного дня, у понеділок, вони зрозуміли свою помилку і вирішили, що їм треба закрити на карантин взагалі всю країну.

Сподіваємось, ми скоро побачимо позитивний результат. Уже за пару тижнів. Пам’ятаєте гістограму Уханя: між тим, коли було оголошено карантин, і тим, коли кількість офіційно зареєстрованих випадків (помаранчевих) зараження почала падати, минуло 12 днів.

Як політики можуть допомогти обмежити соціальні контакти? 

Якщо ви знаходитеся при владі у регіоні, який охопив коронавірус, вам слід негайно слідувати прикладу Італії та видати наказ про закриття міста на карантин.

Ось що містилося в рішенні італійської влади:

• Ніхто не може в'їжджати до карантинних районів і покидати їх без вагомих сімейних чи робочих причин.
• Слід уникати пересування в межах районів без вагомих причин невідкладного особистого чи робочого характеру.
• Людям з симптомами (респіраторна інфекція та жар) «настійно рекомендується» залишатися вдома.
• Стандартний час для відпочинку медичних працівників тимчасово скасовується.
• Закриваються всі навчальні заклади (школи, університети...), спортзали, музеї, гірськолижні бази, культурно-соціальні центри, басейни та театри.
• Обмежити час роботи барів та ресторанів з 6 ранку до 18 вечора, забезпечивши дистанцію між людьми щонайменше в один метр.
• Закрити усі паби та клуби.
• Всі працівники суб'єктів господарчої діяльності повинні дотримуватися дистанції з клієнтами в один метр. Ті, хто не може цього забезпечити, повинні закритися. Храми можуть залишатися відкритими, якщо забезпечать таку дистанцію між людьми.
• Обмежити відвідування лікарень членами родини та друзями.
• Робочі наради слід відкласти. Повинна заохочуватися робота з дому.
• Скасувати всі державні та приватні спортивні заходи та змагання. Важливі заходи можна проводити за закритими дверима.

Якщо хочете бути в безпеці, слідуйте прикладу Ухані. Можливо, люди почнуть висловлювати незадоволення, але пізніше вони будуть вам дякувати.

Як керівники підприємств можуть допомогти обмежити соціальні контакти? 

Дотримуйтесь політики обмеження соціальних контактів. Наразі у США таких політик прийнятих американськими технологічними компаніями, – налічуєттся 85.

Сюди входять компанії, де дистанційна робота дозволяється або є обов'язковою вимогою, а також для яких наразі обмежено відвідування, подорожі та заходи.

Кожна компанія також повинна самостійно вирішити низку моментів, наприклад, що робити з погодинними працівниками, тимчасово закривати офіс чи ні, у якому форматі проводити співбесіди, що робити з буфетами...

4. Коли?

Цілком можливо, що досі ви погоджувалися з усім, що я говорив, і хотіли б знати, коли ухвалювати кожне рішення. Іншими словами, що повинно стати тригером для кожного заходу.

Коли зачиняти офіс? 

Якщо ваша компанія налічує 100 працівників і заходиться у штаті Вашингтон, де зафіксовано 11 смертей від коронавірусу, то існує 25% ймовірності того, що принаймні один з ваших співробітників є зараженим, і вам слід негайно закритись.

Якщо ваша компанія налічує у штаті 250 співробітників, більшість яких працюють в Саут-Бей (округи Сан-Матео та Санта-Клара, де загалом зафіксовано 22 офіційні випадки зараження, а реальна кількість хворих, ймовірно, становитиме щонайменше 54), то відповідно до співвідношення 3/9, ми можете мати ~2% ймовірності того, що щонайменше один ваш працівник є зараженим.

Якщо ваша компанія знаходиться в Парижі (в межах міста), і в ній працює 250 співробітників, то на сьогодні існує 0,85% ймовірності того, що хтось із ваших співробітників має коронавірус, а завтра вона збільшиться до 1,2%, тож якщо у вас немає бажання перетинати показник у 1%, то вам краще вже до завтра закрити свою організацію.

У цій моделі «компанію» та «працівників» можна замінити на «школи», «громадський транспорт»... Тож якщо у вас в Парижі працює всього 50 працівників, але всі вони користуються системою швидкісного громадського транспорту, перетинаючись з тисячами інших людей, то ймовірність того, що хоча б один з них заразиться, збільшується у рази, і вам слід негайно закрити свій офіс.

Якщо ваша компанія є частиною групи компаній? 

Якщо ваша компанія входить до складу крупного бізнесу або ви є політичним діячем, ваші розрахунки стосуватимуться не лише окремої компанії, а впливатимуть на всю ситуацію загалом. Ось що отримаємо:

Яка ймовірність зараження працівників будь-якої з ваших компаній? 

Якщо ви входите до групи з 50 компаній, в яких в середньому працює по 250 співробітників, існує 35% ймовірності того, що принаймні в одній з компаній є інфікований працівник, і 97% ймовірності того, що це підтвердиться наступного тижня.

Ціна очікування

Вам може бути страшно щось вирішувати вже сьогодні, але давайте подивимося на це іншим чином.

Ця теоретична модель відображає різні спільноти: в одних не вжили заходів щодо обмеження соціальних контактів, в інших їх вжили лише на енний день спалаху, а в інших – у перший же день чи наступного дня. Усі цифри абсолютно умовні (я обирав їх так, щоб можна було відтворити ситуацію в Хубеї, з найгіршою тенденцією у ~6000 нових випадків зараження щоденно).

Вони потрібні, щоб проілюструвати, наскільки важливим може бути один день, коли мова йде про зростання чогось у геометричній прогресії. Можна побачити, що затримка на один день пізніше виллється у серйозні цифри, але потім щоденні випадки зараження знизяться до нуля.

Як щодо загальної кількості випадків? 

У цій теоретичній моделі, що відображає ситуацію в Хубеї, один день зволікання може призвести до збільшення випадків зараження аж на 40%! Тож, можливо, якби влада Хубея оголосила карантин 22 січня, а не 23, кількість випадків зараження можна було б скоротити на цілих 20 000.

І пам’ятайте, це лише випадки зараження. Смертність була б значно вищою, адже наслідком було б не просто збільшення кількості смертей на 40%. Значно похитнулася б система охорони здоров’я, що спричинило б смертність до 10 разів вищу, ніж до цього. Тож прийняття заходів щодо обмеження соціальних контактів на один день раніше може значно знизити рівень смертності у вашій громаді.

Це загроза, яка розростається у геометричній прогресії. Кожен день має значення. Якщо ви відкладете рішення на один день, питання йтиме про життя не кількох людей. Напевно, у вашій громаді будуть вже сотні чи тисячі заражених. Випадки зараження збільшуватимуться в геометричній прогресії кожного дня, допоки не буде обмежено соціальні контакти людей.

За останнє десятиліття такого, мабуть, ще не було, щоб стаття могла врятувати життя, якщо нею поділитися.

Люди повинні зрозуміти це, щоб уникнути катастрофи. Час для дій настав.

Матеріал підготовлено у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад «.