Думаєте, що ви невдахи і застрягли у всіляких проблемах? Що вам не вистачає везіння і зорі підсвічують шлях комусь іншому? Що інші втрапляють у смуги везіння, а ви – у халепи? Насправді ж усе інакше, бо наш світ складається переважно з атомів, молекул і… пасток.
Бекґраунд. Автори книги – Девід М. Р. Кові та Стефан М. Мардікс – письменники, мотиваційні спікери. Про них яскраво й вичерпно сказав у передмові брат Девіда – Стівен М. Р. Кові, теж мотиваційний спікер, автор відомої книги «7 звичок надзвичайно ефективних сімей»: «Девід має визначну компетенцію – унікальну проникливість, здібності, перспективи, а також досвід». «Стефан – це французький техасець з доброю душею й нездоланним прагненням розумної довіри». «Ви в надійних руках. Ці двоє знають, про що говорять», – ніби поплескав він усіх по плечу, заохочуючи до читання.
На власному сайті Девід М. Р. Кові так сам себе характеризує: «Енергійний. Провокативно-вдумливий. Натхненний». А ще він позиціонує себе трапологом і пояснює: «Траполог – це людина, яка виявляє та уникає пасток на робочому місці та допомагає іншим робити те саме». Загалом він досить непоганої думки про себе: «Мені довелося проявляти ініціативу у віці чотирьох років, думати безпрограшно у п’ятирічному віці та співпереживати у віці шести років».
Що саме відбулося, коли йому було сім років, він не зазначає, але й так очевидно, що цифра 7 цьому сімейству й справді дарує успіх. А якщо вона допомагає за їхнього сприяння ще й іншим людям – то це вже подвійне щастя. Бо, як кажуть автори у передмові: «Дивлячись на світ по-іншому, ми діємо й поводимось по-іншому».
Книга ця нетипова – у вигляді художньої історії про 41-річного менеджера з продажу, який борсався-борсався у проблемах, допоки не зрозумів: ніякі це не проблеми, а – пастки. Зрозумівши, почав їх оминати. І, вийшовши з них цілісіньким та переможцем, повів за собою інших.
Оригінальна назва: Trap Tales: Outsmarting the 7 Hidden Obstakles to Succes
Видавництво: Vivat
Наклад: 2100 примірників
Сюжет. Був собі Алекс. Одружений, двоє дітей. Зірок із неба не хапав, але все було більш-менш до того моменту, поки він у кредит не купив розкішний кабріолет. А далі – все посипалось, і від нього пішла дружина. Та натомість прийшло прозріння. І допомогла йому в цьому мама друга дитинства, який помер колись від раку. Саме вона навчила дивитися на все під правильним кутом і називати речі своїми іменами, тобто пастки – пастками, а не проблемами чи невдачами.
Пастки підступні, вони скрізь. «Вони всюди на життєвій стежині, причаїлися під листям чи мохом», – твердять автори книги вустами мудрої Вікторії. Але пастки можна оминати, якщо мислити нестандартно, бути пильними та не ставати жертвами обставин. Головне ж, не відмахуватись, а знати про них.
Про пастку стосунків. Це коли пари живуть разом, але почуваються й діють, ніби вони одинаки. Книга радить робити установку на «ми», домовитись щодо фінансів та ролі кожного в родині, і змінюватися першими. Тобто, перебуваючи у шлюбі, писати спільну історію.
Про пастку грошей. Завжди бути готовими до найгіршого сценарію розвитку подій і не потрапляти до кола конкурентного споживання, намагаючись довести, що не гірші за інших, беручи гроші в борг. «Гроші можуть бути твоїм знаряддям або твоїм хазяїном». Звісно, краще, коли знаряддям.
Про пастку дріб’язкових речей. Коли люди не здатні розрізняти, що важливо, а що ні, і перевантажують себе дрібницями повсякдення, проблемами інших людей та зависанням у соцмережах. Натомість серйозні речі, що дійсно мають значення, лишаються проігнорованими.
Про пастку змін. Люди завжди намагаються з усієї сили їх уникнути, і часто цьому сприяє перфекціонізм, або ж боязнь невдачі. Насправді падаючи й піднімаючись, ми вчимося, тоді як перфекціонізм не передбачає можливості схибити. Але коли ми відкладаємо зміни, то ніби кажемо: «Життя, я підкоряюся тобі!» А коли працюємо над змінами, ніби кажемо: «Життя, я впливаю на тебе!». Ясно, що краще впливати.
Про пастку навчання. Ми чомусь вважаємо свої помилки вадами характеру. Насправді ж «ми не сукупність минулих вчинків – ми значно дієздатніші, з необмеженими можливостями в перспективі». Нерозуміння цього призводить до пошуку власних нереалістичних образів, коли ми зациклюємось на результатах і забуваємо про корисність процесів. При цьому все відбувається дуже хитро: судимо себе за намірами, а інших – за вчинками. Тим часом «прогрес людства залежить від здатності вчитися і зростати на своїх помилках» і «ніхто з нас не може постійно перемагати».
Про пастку кар’єри. Багато компаній сьогодні створені й функціонують так, щоб культивувати у своїх працівниках посередність, не залучаючи чотири виміри людини: тіло, розум, серце і дух. Як результат – відчуженість на робочому місці. «Відчуженість настає, коли люди не вважають свою роботу такою, що надихає».
Про пастку мети. Розуміння того, що є вартісне, а що – ні. Істина приходить до нас як блискавка: «ми накопичували майно, нехтуючи важливими або змістовними речами. І тут найбільша трагедія: щойно ми усвідомлюємо, на що ми мали витрачати життя, наш час уже сплив».
Тож стосунки й досвід – найголовніше у житті. «Усе інше залишається на узбіччі: гроші, майно, почесті, нагороди, іграшки. Зрештою, це все не має значення. Їх не можна взяти з собою». «Ніхто на смертному ложі не жалкує, що не накопичив більше майна. Усі говорять про інше – про стосунки, про досвід, зв'язки та внески, які змінили їхнє життя».
Тож ця незвична книга про пасткологію, обравши для донесення інформації вигаданих героїв, насправді показує нам реальну дійову особу. Головну. Але щоб її побачити, потрібно просто уважно подивитися в дзеркало.
Вам сподобається, якщо: ви любите небанальні способи донесення інформації. Як відбувається це в книзі? Наприклад, ось так: «Вікторія куштувала салат, Алекс смакував реберцями, і тим часом вони продовжували розмову».
Цікаво, що, зважаючи на «літературність» подачі інформації, автори постійно роблять коротенькі підсумки важливих висновків у вигляді перегляду щоденника пасток.
Загалом художність викладу плюс емоції створюють неймовірні враження, «приперчені» наприкінці книги коротким викладом пасток із практичними заходами.
Вам не сподобається, якщо: ви очікуєте типових наукових професійних досліджень чи рекомендацій. Ця книга – як довершена мильна опера, яка з’явилась замість очікуваної монографії.
Головна причина прочитати: автори дуже люблять повторювати термін : «прорив прозріння». Але, прочитавши цю книгу, певним чином справді можна його відчути. І можна багато разів, дивлячись на інших, бачити себе. Ну ось, наприклад, невже це не про кожного: «Він був сміливим і наляканим, сильним і безпорадним»?
«Ми створили цей світ, де очікуємо, що люди, зокрема й ми самі, будуть практично ідеальними, але це нереалістично й ненормально. Життєвий досвід дає нам змогу розвиватися, прогресувати й рухатися вперед. Коли ми намагаємося заперечувати свої помилки або перекручувати їх замість вчитися на них, то стримуємо своє зростання, стаємо інертними і схильними знову і знову припускатися тих самих помилок», – кажуть автори. І з цим, поміркувавши, хочеться погодитись.
За важливим аналізом – не менш важливий висновок: «Якщо ти хочеш щось кардинально змінити, ти повинен створювати у свідомості нову історію, водночас пригнічуючи стару історію, яка вкорінилася у твоїй голові», бо «усе, про що ви думаєте, у що вірите, що уявляєте, вибудовує ваше життя».
Тож головна причина прочитати – переосмислити свою історію. Внести зміни і в поведінку, і в сценарії.
Професор менеджменту Гарвардського університету Вільям Юрі навчає в книзі чи не найважливішій навичці – вмінню сказати «ні». «Тільки кажучи Ні вимогам, що конкурують за ваш час і енергію, можна створити у своєму житті простір для Так», – наголошує він.
Казати «ні» – дуже непроста річ. З одного боку, воно може нас захистити, а з іншого – все зруйнувати. Як досягти балансу? Автор проводить читачів необхідними етапами, які наближують до правильних рішень, концентруючись на методі позитивного «ні». А також вчить доводити своє позитивне «ні» до результату – залишатися вірним своєму «так», наголошуючи на «ні», й домовлятися про «так». Словом, все не так просто і це є ще одним приводом вдумливо прочитати цю потрібну книгу.
«Більшість із нас ставляться до інших людей краще, ніж до себе», – такий незвичайний, але правдивий висновок робиться у цій книзі із попутним закликом: «Дбайте про себе». Адже почуття турботи про себе – необхідний психологічний ресурс.
Йдеться про 12 найважливіших сил, які першопочатково закладено в кожній людині, і якщо їх розвивати, то вони можуть значно покращити життя, убезпечити від зайвих стресів та переживань, підвищити самооцінку та вказати правильний шлях. Це співчуття, споглядання, навчання, витривалість, вдячність, упевненість, спокій, мотивація, інтимність, сміливість, спрямування та великодушність.
Поради та методи у книзі базуються на неврології та позитивній психології. Книга допомагає позбутись болісних відчуттів минулого, вирішити актуальні проблеми, налагодити стосунки в усіх сферах життя і загалом почуватись щасливо та гармонійно.