Життя без подорожей, або Чому Zoom не врятує світ

Глобальна криза через запровадження карантину по всьому світу вже зараз негативно впливає на економіки розвинених країн. Як відіб'ється на розвинутих економіках обмеження у пересуванні і чому не допоможе Zoom, Mind пропонує дізнатись із матеріалу професора Гарвардської школи імені Джона Кеннеді та директора Гарвардської лабораторії зростання, ексміністра планування Венесуели Рікардо Хаусмана для Project-syndicate. 

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».

Що найсильніше вплинуло на економіку

Бізнес-подорожі, які зазвичай приносили $1,5 трлн на рік, що складало близько 1,7% світового ВВП, зараз скоротилися до мінімуму. Але економічні наслідки сягнуть набагато більших масштабів, ніж просто втрата робочих місць в авіабізнесі чи готельно-ресторанній індустрії, тому що значно скорочуються можливості трансферу знань.

До появи COVID-19 витрати на ділові подорожі складали $1,5 трлн на рік (близько 1,7% світового ВВП). Сьогодні вони впали до мінімуму через закриття кордонів і необхідність зберігати соціальну дистанцію. Літаки не літають, готелі зачинені, постійним пасажирам не нараховують бонусні милі. Працівники туристичного та готельно-ресторанного бізнесу страждають від наслідків. Але якби негативний вплив обмежувався тільки цими галузями, то, попри величезні втрати, наслідки достатньо легко було б подолати із закінченням пандемії, і це було б менш болісно, ніж загальне скорочення міжнародного туризму.

На жаль, останнє дослідження, проведене представником Гарварду Френком Неффке, Мікеле Коскія з Копенгагенського університету інформаційних технологій і мною та нещодавно опубліковане в рецензованому науковому журналі Nature Human Behavior («Природа людської поведінки»), довело, що наслідки від припинення ділових поїздок будуть набагато масштабнішими й тривалішими. Для початку давайте відповімо на питання, чому ділові подорожі були такими популярними? А також чому їхня частка у світовому ВВП збільшилася втричі, незважаючи на наявність Skype, Facetime, WhatsApp та електронної пошти, – усіх інструментів, що передували появі COVID-19 і Zoom?

Чи було це марнотратством або ж $1,5 трлн все ж таки витрачені з розумом? І, якщо це відповідає істині, до яких результатів призведе відсутність ділових поїздок?

Насправді на початку дослідження ми й уявлення не мали про те, що бізнесподорожі повністю припинились. Але ми проаналізували можливі наслідки цієї ситуації.

Тоді ми вивчали, як розповсюджуються нові технології. На нашу думку, технологія поєднує три типи знань: знання, які втілюються у вигляді знарядь праці, кодифіковані знання у вигляді кодів, параметрів, формул, алгоритмів й інструкцій, а також неявні знання, які важко передати від людини до людини. Двома з цих трьох видів знань, як-от інструментами й кодами, можна легко обмінюватися, а от процес передачі неявних знань або ноу-хау відбувається повільно й потребує тривалого копіювання, повторень, отримання зворотного зв’язку, як, наприклад, при вивченні нової мови або при набутті навичок гри на музичному інструменті.

Як зазначив Малколм Гладуелл у своїй книжці «Генії й аутсайдери» (Outliers), щоб набути майстерності у будь-якій справі, потрібно присвятити цьому заняттю не менше 10 000 годин практики. Стикаючись із труднощами передачі ноу-хау від однієї людини до іншої, людство давно зрозуміло, що простіше просто перемістити в потрібне місце носія знань. Багато вчених, зокрема й ми, досліджують передачу ноу-хау між підприємствами, регіонами та країнами за рахунок переміщення робочої сили, міграції і створення діаспор.

А до чого ж тут ділові подорожі?

У попередній роботі ми довели, що кількість бізнес-поїздок слабо корелює з торгівлею чи навіть новими напрямками прямих іноземних інвестицій. Схоже, що це більше пов’язано з кількістю в країні підприємств, якими володіють іноземні компанії.

За даними компанії «Дан енд Бредстріт», у світі близько 1,5 млн таких підприємств. Щоб керувати компанією, замало просто володіти інформацією, треба ще вміти її правильно використовувати в поточній діяльності. Тобто потрібно знати, як практично вирішувати проблеми, що виникають. Одна з переваг транснаціональних корпорацій і міжнародних консультаційних, бухгалтерських та юридичних компаній полягає в тому, що вони мають можливість переміщати носіїв потрібних знань у межах своєї мережі.

Аналізуючи знеособлені і зведені дані щодо ділових подорожей, надані Центром всебічного зростання MasterCard (Center for Inclusive Growth), ми дійшли до висновків, що бізнес-мандрівки мали важливе значення для процесу трансферу технологій шляхом передачі некодифікованних знань до країни-реципієнта. Ось що ми виявили.

Ба більше, різниця в обсягах ділових поїздок пов’язана з розбіжностями в нинішньому двосторонньому візовому режимі дозволяє нам зробити висновки не просто про кореляцію між цими явищами, а й про причинно-наслідковий зв’язок.

Найбільші дивіденди від трансферу ноу-хау завдяки бізнес-подорожам отримують Австрія, Ірландія, Швейцарія, Данія, Бельгія, Гонконг і Сінгапур. Серед 25 реципієнтів немає слабких в економічному плані країн. Серед країн, що розвиваються, максимальний зиск мають Панама, Уругвай, Сербія, Малайзія, Південна Африка й Чилі. Найбільше діляться власним досвідом Німеччина, Канада, США, Велика Британія, Південна Корея, Франція та Японія. Індія, Бразилія та Китай посідають відповідно 12-те, 15-те й 17-те місця.

За докоронавірусних часів, як відомо, успіх залежав від можливості отримувати ноу-хау з усього світу. Країни, які мали доступ до глобальних знань, здобували дивіденди у вигляді підвищення продуктивності праці, збільшення обсягів продукції та експорту. Більшість країн, які розвиваються, менш залежні від трансферу ноу-хау, але технології, які вони отримували, також грали важливу роль у розвитку та диверсифікації їхнього виробництва.

Чому Zoom – не вихід?

Безліч людей, зокрема й я, зрозуміли, що можуть працювати дистанційно й контактувати з колегами за допомогою Zoom і бути такими ж ефективними, як і за часів, коли працювали в офісі та їздили у бізнес-подорожі. Але, можливо, це просто тимчасова ілюзія, яка в значній мірі залежить від виду діяльності. Міжнародний валютний фонд може швидко здійснювати фінансові операції у багатьох країнах. Попередня адміністративна робота виконується за допомогою спілкування через онлайн-сервіс Webex, а потім перераховуються кошти. Але банки розвитку стикаються з набагато більшими проблемами, реалізуючи структурні проєкти, де просто необхідна фізична присутність.

Наше дослідження доводить, що світ заплатить значну ціну за припинення ділових поїздок, і посткризова реальність зустріне нас зниженням росту продуктивності праці, зменшенням зайнятості трудових ресурсів і обсягів продукції. Час – це непоновлюваний ресурс, а отже, нездійснені бізнес-подорожі неможливо надолужити, навіть якщо в майбутньому їхній обсяг повернеться до нормальної величини.

Навіть зважаючи на те, що припинення мандрівок є об’єктивним заходом, продиктованим необхідністю збереження здоров’я населення, все має свою ціну. І ця ціна зростатиме, коли ми відмовимося від глобальних інвестицій у пошук вакцини і її подальшу сертифікацію, що є необхідною умовою якнайшвидшого відновлення безпечних подорожей.

Звісно, що сценарій може виявитися ще гіршим, якщо країни вважатимуть COVID-19 достатнім приводом для зменшення кількості наданих віз, як це намагається зробити адміністрація президента США Дональда Трампа, що скорочує видачу  робочих віз професіоналам і не видаватиме візи іноземним студентам, чиї гуртожитки не відкриються восени.

Пандемія й такі технології, як Zoom, дали зрозуміти, що деякі бізнес-мандрівки насправді були не дуже необхідними. Але наше дослідження доводить, що подорожі носіїв знань із метою трансферу технологій будуть так само необхідними в посткоронавірусному світі, як це було раніше, і що наслідки припинення бізнес-подорожей відчуватимуться ще довго.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».