Кабінет Міністрів розгорнув на 180 градусів одну з найгучніших реформ минулого року – курс на ліквідацію Держгеокадастру. Це не перший випадок подібної стратегії. Так, у вересні 2019 року було ліквідовано, а наприкінці 2020-го відновлено Міністерство аграрної політики та продовольства. Запроваджений 2018 року «пакет малюка» – набір дитячих речей, які видавали в пологових будинках матерям, у середині 2020-го замінили грошовою компенсацією у 5000 грн, а потім знову повернули матеріальний формат. Однак у випадку з фактичною ліквідацією земельного відомства та скасуванням цього рішення найбільш гостро постає питання політичної доцільності.
Постановою №301 від 5 квітня Кабмін скасував рішення про ліквідацію як юридичних осіб територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). «Скасувати рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру...», – йдеться в документі.
Також було скасовано масштабне скорочення – на 57%, до 4317 осіб – чисельності співробітників відомства.
Отже, дуже пафосно проведену – нехай навіть поки що на папері – ліквідацію «корупційного монстра» було повністю переглянуто.
Скорочення функцій земельного регулятора проводилося на тлі передачі об'єднаним територіальним громадам функції розпорядження землями сільгосппризначення за межами населених пунктів. Нагадаємо: ця ініціатива була широко анонсована, а напередодні місцевих виборів гарантована до виконання особисто президентом Володимиром Зеленським.
Наразі такі угіддя підзвітні Держгеокадастру і є основним, але не єдиним джерелом отримання «корупційної ренти». Частину земель – декларативно 2 млн га, за фактом набагато менше – було вже передано від Держгеокадастру до відання ОТГ ще торік, а основний масив мав змінити фактичного власника після прийняття законопроєкту №2194, над правками до якого два тижні працювала Рада (поки карантин не перервав цей процес).
Документ вносить зміни до ст. 122 Земельного кодексу України в частині розпорядника земель. І Держгеокадастр втрачає доцільність свого існування – принаймні тіньову.
Попри корупційну репутацію відомства, його ліквідацію не можна назвати беззастережно вдалою ідеєю.
З огляду на те, що Міністерство аграрної політики так і не запрацювало, а земельні ресурси мають стратегічне значення для основної галузі національної економіки – сільського господарства, и з 1 липня 2021 року відкривається ринок сільгоспземель, ліквідація регулятора в цій сфері виглядає принаймні дивною.
Але, як би там не було, її було анонсовано, реалізовано, але потім стрімко відіграно назад.
Вадим Чувпило, експерт у земельних відносинах і колишній співробітник органів земельних ресурсів, вказує, що з кінця 2020 року Держгеокадастр знову передає громадам землі, які проінвентаризували 2020 року плюс раніше сформовані ділянки.
«Але не просто, як це було зроблено у 2018–2019 роках, а з приміткою, за якою громадам не передали землі, на які обласними управліннями Держгеокадастру були раніше видані дозволи громадянам, також ті ділянки, які виставлені на аукціон (до проведення такого аукціону) і ті землі сільськогосподарського призначення державної власності, які не були проінвентаризовані (їх просто «не помітили» або не встигли проінвентаризувати)», – написав він на своїй сторінці у фейсбуку.
Отже, склався «розпорядчий колапс»: частиною земель вже керують ОТГ, частиною – обласні управління Держгеокадастру. Іноді земля й зовсім «зависає в повітрі», якщо обласне управління її передало, а ОТГ за собою не зареєструвало. Це створює позаюридичний статус наділу й дозволяє відмовляти громадянам, коли вони претендують на ці ділянки.
Така ситуація має місце уже майже пів року. На місцях із нею мирилися, розуміючи: земельні чиновники напередодні звільнення потрібують «буферного» періоду, а парламент ось-ось прийме законопроєкт №2194, яким остаточно розв’яже колізію і зведе функціонал Держгеокадастру до формально-довідкового. Адже спочатку законопроєкт, що передає сільгоспземлі від Держгеокадастру у відання ОТГ, планувалося розглянути мало не в січні-лютому.
З огляду на останні події очевидно, що хепі-енду (принаймні для місцевих громад) не буде. Повернення до Держгеокадастру всіх усічених раніше функцій і наявне затягування з прийняттям законопроєкту свідчить про те, що влада дійшла висновку про доцільність збереження статус-кво.
Ще раз потрібно зробити застереження, що ліквідація земельного регулятора та скорочення фахівців у земельній сфері напередодні земельної реформи від самого початку було сумнівною ідеєю.
Оперативне виправлення помилки, що ледь не трапилася, можна було б вітати. Але, за неофіційними даними, ініціатори цього рішення керувалися аж ніяк не міркуваннями суспільного блага.
Одна з найбільш тиражованих версій: Держгеокадастр став вагомим аргументом нинішньої влади в перемовинах з опозицією. І було досягнуто домовленостей про підтримку важливих ініціатив і/або як мінімум відсутність ярої критики – в обмін на контроль над земельним регулятором. Однак в усіченому вигляді та без права розпорядження землями це відомство нікого не цікавило, тому для підвищення ваговитості аргументу його довелося спішно «відновити в правах».
Найчастіше стороною таких переговорів називають партію «Батьківщина», хоча нинішній в. о. голови Держгеокадастру Сергій Завадський раніше не був помічений у близькості до цієї політичної сили.