Право на все: чому оновлення банківського регулювання призведе до гегемонії НБУ
А нові благі наміри наділять регулятор руйнівною силою
Державний сектор в Україні вже багато років – синонім девальвації, розкрадання та інших руйнівних процесів. А вітчизняна банківська система багатьма сприймається як «насос», що викачує гроші з платників податків. У НБУ вирішили поєднати ці «складові», перетворивши всю банківську систему країни на один велетенський державний банк. Для досягнення цього під егідою дотримання вимог МВФ та ЄС через парламент намагаються провести 100-ті ювілейні поправки до закону про банківську діяльність, якими НБУ надаються нові потужні корупціогенні повноваження. Які саме та чим це загрожує економіці, розбирався Mind.
Чи вдалося оздоровити систему?
Банківська криза 2014–2017 років коштувала Україні у фіскальному вимірі близько 20% ВВП, а загальний удар по населенню та національній економіці склав понад 40% ВВП. А перед тим була співставна за наслідками банківська криза 2008–2009 року.
Через рекапіталізацію держбанків з кишені платників податків було вимито понад $10 млрд. Паралельно впроваджувалися найліпші міжнародні напрацювання, але від втрат це не рятувало. Згідно з парламентською статистикою, на «вівтар» співпраці з МВФ та ЄС з 2000-го Україна щорічно приносила в середньому по п’ять правок до закону про банки.
Минулорічне стрес-тестування виявило, що за несприятливого розгортання подій протягом року зіткнутися з недостатністю капіталу могли дев’ять банків, серед них – два державні. Сукупна потреба в капіталі оцінювалася в 10,3 млрд грн.
Через карантин план перевірочної роботи НБУ 2020 року був істотно скорочений – інспекції проведели лише в окремих банках. Але навіть цього було достатньо, щоб виявити фіктивного регулятивного капіталу на 1 млрд грн. Крім того, за результатами безвиїзного банківського нагляду до фінустанов застосували 44 заходи впливу.
За підсумками квітня 2021 року серед 73 платоспроможних банків хоча б один обов’язковий норматив порушили сім установ. Серед порушників – державні ПриватБанк та Ощадбанк.
Схоже, банківська система продовжує «хворіти» навіть після скорочення кількості фінустанов удвічі. Можливо, це через те, що жоден банкір збанкрутілого банку і відповідний офіцер банківського нагляду не отримав відповідного покарання. А в НБУ навіть створили процедуру відбілення ділової репутації банкірів, яку впровадили під тиском неназваних діячів з банківських кіл.
На цьому тлі держбанки займають монопольне становище на ринку – більше половини в активах та зобов’язаннях. І допоки дірки в їхньому капіталі затикатимуть бюджетними грошима, очікувати істотного поступу в питанні їхньої приватизації не варто.
Як ведеться підготовка до чергових змін?
Під гаслом «за все найкраще» фінкомітет парламенту пропрацював законопроєкт із черговими змінами. Але вони, на жаль, гарантують лише збільшення повноважень НБУ, а не стабільність банків.
Перед другим читанням від депутатів до законопроекту надійшло 1500 правок. Проте обговоренням було вшановано лише п’ять питань. Найбільше часу пішло на пропозицію розширити правління НБУ до семи осіб за рахунок куратора небанківського фінсектору. Фінкомітет ініціативу підтримав, чим фактично визнав, що без цих змін Нацбанк не здатен впоратися з розв’язанням завдань закону про «спліт», до яких він готувався п’ять років.
Крім того, такий крок можна розцінювати як початок чиновницької реконкісти – до 2014 року правління Нацбанку складалося з 11 членів.
Дискутуючи щодо цього питання, парламентарі у прямому ефірі двічі телефонували двом «кураторам» з МВФ – й отримали контраверсійні вказівки. Зрештою, ініціативу підтримали. А ось ідею скасувати посаду першого заступника голови НБУ провалили – обидва вказівника з МВФ були проти і, схоже, голові НБУ доведеться й надалі мати як другу людину в Нацбанку Катерину Рожкову.
Пропозиція публікувати дані про прострочені кредити пов’язаних осіб збанкрутілих банків викликала гарячу полеміку, але здоровий глузд переміг: причетних до грабунку банків хоча б називатимуть.
Підтримали й ідею щодо скасування формального завершення терміну повноважень членів Ради НБУ – за успішного голосування у сесійній залі вони працюватимуть доти, доки уповноважені інститути не ухвалять рішення про їхню ротацію за відповідною квотою. Разом із тим наділення Ради НБУ статусом «керівний орган Нацбанку» підтримки не отримало.
І це все на 22 000 слів законопроєкту: фінкомітет рекомендував ВР ухвалити документ у другому читанні та в цілому. І після цього, не виходячи з прямого ефіру, доповідачу по цьому проєкту – депутату Андрію Іванчуку – «банківська спільнота» вручила цінний подарунок з подякою за співпрацю.
Що саме передбачає новий проєкт закону?
Аналізуючи сам текст законопроєкту №4367, почати варто з того, що парламенту пропонують перекроїти ст. 1 закону про банки, у якій визначається загальна мета.
У переліку пріоритетів на перше місце з третього виводиться захист інтересів вкладників і клієнтів банків: імовірно, цим і прикриватимуть усі подальші дії. Розвиток банків посунули на друге місце з першого – законопроєкт передбачає суттєве розширення високооплачуваного невиробничого юридичного персоналу в банках, отже, на технологічний та інфраструктурний розвиток фінустанов грошей витрачатиметься ще менше.
Загальні адміністративні витрати банків у січні – травні
| 2021 | 2020 | 2019 | |
| сума (млрд грн) | 30.4 | 27.3 | 24.4 |
| від загальних видатків (%) | 39 | 33.9 | 32.4 |
Джерело: НБУ
Розрахунки: Mind
Розвиток економіки у переліку пріоритетів піднесено на третє місце з четвертого, а ось конкуренція спустилася на четверту сходинку – з другої. Дійсно, яка конкуренція, коли половина банківської системи – державний сектор, а решта остаточно потрапляє під директивний вплив держави у вигляді Нацбанку. Цікаво також, що йдеться про підтримку неукраїнської економіки: вірогідно, під тиском зовнішніх «донорів» у законі скасовується завдання підтримувати вітчизняного товаровиробника.
Серед запропонованих новацій варто також зазначити зміну ст. 7, яка надасть Кабміну виключне право визначати порядок списання проблемних активів держбанків за рахунок сформованих резервів. Тобто саме уряд визначатиме, як списувати борги «Нафтогазу» чи «Укртелекому».
Передбачено також запровадження комбінованого буферу капіталу, буферу консервації, контрциклічного буферу, буферу системної важливості, буферу системного ризику. Проте жодного визначення для цих понять не надається – фактично законодавча функція делегується Нацбанку.
Чому ці зміни суперечать Конституції?
Незалежна асоціація банків України (НАБУ) ще у березні звернулася з пропозиціями переглянути низку норм законопроєкту №4367. Передусім ішлося про наділення НБУ правом вимагати у власника істотної участі в банку відчуження акцій банку: такий примус без наявних мотивів суспільної необхідності та попереднього й повного відшкодування вартості порушує ст. 41 Конституції.
«Пошук належного нового власника може тривати роки. Відповідно така вимога призведе до морального тиску як на власника істотної участі, так й на керівників банку у зв’язку із невизначеністю реалізації такого заходу впливу та подальших наслідків, що своєю чергою призведе до дисбалансування роботи банку», – зауважували в НАБУ.
Опоненти документа дорікали його ініціаторам спробою наділити Нацбанк надмірними повноваженнями. «Вимога до власника банку примусово продати належні йому акції… це коли фіскали примусять продати бізнес будь-якому підприємцю в Україні, так і банки. І це загрожує всім клієнтам, усім, у кого є платіжні картки, кредити. Тому що одного разу ви прокинетеся зранку, і з’ясується, що у вас кредит вже не у вашому банку», – зауважував Антон Поляков (партія «За майбутнє») перед ухваленням закону в першому читанні.
Автор законопроєкту – голова фінкомітету ВР Данило Гетманцев наполягав на необхідності таких кроків. «Не поділяю позицію скептиків, стурбованих розширенням повноважень НБУ, адже банківська система оперує грошима людей, збереження яких має відповідати підвищеним вимогам. Ми маємо розуміти, що це законопроєкт про стабільність банківської системи, а отже, – про довіру», – вважає він.
НБУ ніколи не страждав від браку повноважень, але прагне нових. Зараз він вже може під час попереднього узгодження відхиляти кандидатури на керівні посади у банках, але хоче отримати право визначати колективну придатність керівних органів фінустанов. Тобто за негативної оцінки спільних / сукупних навичок керівні органи будь-якого банку можна буде відсторонити «оптом».
Згідно із законопроєктом, на банки також чекає запровадження механізму конфіденційного повідомлення про неприйнятну поведінку, а також розробка кодексів корпоративного управління та створення підрозділів комплаєнсу, що можна вітати.
Разом із тим з чинного закону пропонують забрати заборону на встановлення процентних ставок та комісійних винагород на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку. Цю норму свого часу ввели, щоб припинити кредитування депутатів та прокурорів під 0%.
Законопроєктом також зменшується прозорість ринку: у разі його прийняття вкладники можуть занести гроші до банку, не знаючи, що йому вже підвищили вимоги за економічними нормативами, заборонили певні види діяльності чи відсторонили певних посадових осіб від роботи. Це все може стати банківською таємницею.
Головне науково-експертне управління ВР слушно зазначило, що запропонований регламент допуску на український ринок філій іноземних банків не обмежує можливості для фінустанов держави, що здійснює збройну агресію проти України.
Що отримає Нацбанк?
Змінами до закону про Нацбанк, які містить законопроєкт №4367, також знімається вимога проводити збори Ради НБУ не менше десяти разів на рік: достатньо буде одного разу на квартал. Імовірно, голова НБУ мав надто багато клопоту від високої активності цього органу за останній рік.
На користь цієї гіпотези говорить і законодавча пропозиція зменшити оплату праці членів Ради НБУ: пропонують встановити її на рівні 40% від посадового окладу члена правління Нацбанку. Чинні норми передбачають виплати на рівні третини від зарплати члена правління НБУ (зарплата складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років та інших надбавок). Питання закривається остаточною прямою законодавчою забороною Раді НБУ втручатися в будь-яку діяльність правління.
Крім того, на засідання Ради Нацбанку заборонять запрошувати керівників центральних органів влади, а членів Кабміну позбавляють можливості брати участь у засіданнях правління НБУ з дорадчим голосом.
Узагальнюючи, треба визнати, що Нацбанк іде шляхом концентрації значних повноважень за відсутності ефективного механізму відповідальності. Адже жоден голова НБУ не йшов у відставку через катастрофічні наслідки своєї роботи.
Від самого початку Нацбанк мав можливість одночасно виробляти політику, регулювати правила її реалізації, а також контролювати дотримання встановлених правил і вимог. Пізніше НБУ анексував нагляд за страховим та кредитним небанківським сектором – на додачу до банківського та платіжного сегментів. І зрештою, він прагне отримати право примушувати власників, які перестали його влаштовувати, продавати свої частки в капіталі фінустанов. А у подальшому – отримати свій власний суд.
Тим часом рівень прозорості самого Нацбанку незадовільний. НБУ приховує потужні формалізовані та неформальні структури, про склад і діяльність яких майже нічого не відомо, наприклад – Вища експертна рада при Раді НБУ. При цьому до репутації тих, хто береться визначати бездоганність репутації інших, є питання.
Нинішній Голова НБУ Кирило Шевченко прийшов на цю посаду після того, як його попередник пішов з центробанку достроково з заявою про політичний тиск. Коли у медіа з’явилося розслідування про причетність Шевченка до виведення 1,1 млрд грн зі збанкрутілого Терра банку, єдиною реакцією голови НБУ стало відключення коментарів на особистій сторінці у Facebook.
Перший заступник НБУ Катерина Рожкова керувала правлінням збанкрутілого Платінум Банку. Фонд гарантування вкладів фізосіб звернувся до суду з позовом до Рожкової та інших керівників цього банку про солідарне стягнення 1,48 млрд грн. Вона також доклала руку до «шокової» трансформації банківської системи у 2014-2017 роках, яка так дорого коштувала населенню та бізнесу.
Не ліпші справи з кадрами й у Раді НБУ. Голова Ради Богдан Данилишин, гарячий прихильник інфляційного стимулювання економіки, в свій час забезпечував захист докторської дисертації екс-президенту Віктору Януковичу. У 2010 році Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу проти Данилишина за ознаками злочину, передбаченого статтею 364 КК України (заподіяння державі збитків в особливо великих розмірах).
Член Ради НБУ Олена Щербакова: перед кризою 2008, яка сталася через бульбашку валютних кредитів – керівних валютного департаменту НБУ, а перед кризою 2014-2015 років з інфляцією і обвалом курсу– керівник монетарного департаменту НБУ.
Подібні історії – і з членами наглядових рад держбанків. Тож можна написати безліч «красивих» конституцій і законів, але якщо їх порушення не нестиме невідворотного покарання, то ситуація в банківській системі країни на ліпше не зміниться.
Тож можна написати безліч «красивих» конституцій і законів, але якщо їх порушення не нестиме невідворотного покарання, то ситуація у банківській системі країни на ліпше не зміниться.