Інвестиції

Пайовик, фермер, спекулянт, банк і агрохолдинг: які можливості відкриває для них ринок землі

І чому багато хто з гравців намагатимуться зберегти наявний статус-кво

(Фото: depositphotos.com)

З 1 липня в Україні відкрито ринок сільськогосподарської землі, що перебувала під мораторієм з 2002 року. Відкрито, щоправда, вельми умовно: до зазначеної дати інфраструктура виявилася аж ніяк не готовою, а основні оператори земельного ринку – нотаріуси – не отримали доступу до Державного земельного кадастру. У Нотаріальній палаті України, з огляду на поточну швидкість процесу підключення, прогнозують, що 6500 нотаріусів, наявних у країні, отримають такий доступ ще не скоро. Чому цього не було зроблено раніше – запитання риторичне.

Зі свого боку заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький напередодні набрання чинності законом про ринок землі в ефірі «5 каналу» заявляв: у міністерстві протестували систему, особисто перевірили її – процедура підключення тривала не більше півтори години.

Проте рано чи пізно процедурна можливість угод відкриється – і ринок землі в Україні запрацює. Як відомо, до 2024 року він існуватиме в усіченому вигляді: до купівлі наділів допускаються виключно фізособи-українці в межах 100 га в одні руки. Купити землю можна лише через безготівкові розрахунки та за гроші з підтвердженим походженням.

Землі державної та комунальної власності не продаються. Банки можуть ставати власниками ділянок строком до двох років, якщо вони отримали їх як стягнення застави за кредитом.

З 2024 року ринок буде відкрито для юридичних осіб, а ліміт на купівлю підвищений (для всіх) до 10 000 га. Фактично з цього моменту на ринок вийде й іноземний капітал. Незважаючи на формальну вимогу закону вирішити питання про доступ нерезидентів на всеукраїнському референдумі, можливість купувати землю юридичним особам дозволяє «сховати» за ними кого завгодно.

Mind проаналізував, які обрії відкриває реформа – навіть у настільки урізаному вигляді – для кожного з потенційних учасників земельних відносин.

Власник паю

У 27 млн га землі, яка з 1 липня виведена з-під мораторію, в Україні налічується близько 5,9 млн власників. Переважна кількість цих наділів вже перебуває в оренді.

Доступних опцій у цієї категорії дві. Одна з них абсолютно нова, але не сказати, щоб дуже довгоочікувана – продати пай; і друга – продовжувати здавати в оренду, отримуючи пасивний дохід.

Про продаж, найімовірніше, не йдеться: навіть за даними Мінагропроду, цим правом на першому етапі, тобто до 2024 року, скористаються не більше 7–10% власників. І лише ті, кого змусять форс-мажорні обставини.

Також за результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), серед респондентів, які взяли б участь у голосуванні на референдумі, 74,9% підтримали б заборону на продаж земель у принципі.

Друга опція виглядає більш виграшно. Тут дійсно ринок землі позначився на становищі власників паїв позитивно, оскільки стимулював зростання орендних ставок. За експертними оцінками, протягом минулого року ставки оренди зросли на 15–16% – в абсолютних цифрах вона сягає вже понад 3500 грн/га.

Це подорожчання – частина кампанії з утримання власників паїв від продажу ділянок задля збереження стабільного земельного банку в оренді великих гравців. «Уже не можна сказати, що в нас дешева вартість [оренди] землі», – зазначав професор Київської школи економіки Олег Нів'євський.

Спекулянт/інвестор

Традиційно негативно сприймається в суспільстві поняття, що позначає категорію людей, для яких ринок землі може принести найвідчутніші вигоди. Йдеться про громадян, які мають вільні кошти й шукають, куди їх вкласти з найменшими ризиками. Таких інструментів в Україні не так вже й багато – нерухомість, банківські депозити, дорогоцінні метали та ОВДП. Усі вони демонструють доволі консервативний рівень доходу, отже інвестиції в землю можуть стати альтернативою.

Наскільки дорожчатиме сільгоспземля в Україні, спрогнозувати наразі не може ніхто – всі оцінки на рівні 15% щорічно виключно умоглядні – і, найімовірніше, нездійсненні. Але для стратегії «вкласти / забути / подивитися, що вийде» це непоганий варіант.

Саме тут можуть бути (але не обов'язково) основні порушення в частині персон і лімітів на концентрацію.

«Попри вже наявну практику перевірки випадків подвійної реєстрації прав на землю, змушена майже зі стовідсотковою впевненістю сказати, що порушення вимог будуть. Свідомі або несвідомі. Є чинник несумлінності самого нотаріуса, є чинник відсутності повного обсягу необхідної інформації – навіть у її розпорядників», – застерігає адвокат, радник ЮФ TotumLF Тетяна Онищенко.

Інший приклад – перевірка на наявність громадянства держави-агресора. «Порядок вказує, що достатньо довіритися покупцеві, який принесе паспорт. Однак не варто забувати про численні випадки подвійного громадянства, у тому числі Російської Федерації, – наголошує юрист, додаючи, що в процесі правозастосування білі плями напевно проявлятимуться. – Головне, щоб цей «тестовий» період не був «часом можливостей» для несумлінних суб'єктів».

Фермер

Найпроблемніша категорія, для якої ринок землі – не шанс, а виклик. Головне завдання для них – утримати оброблювані роками ділянки, якщо власник захоче їх продати. Закон закріплює переважне право орендаря на викуп наділу, але нічого не говорить про те, де йому взяти на це гроші. Адже в разі неможливості орендаря викупити землю, ділянки надходять у вільний ринок.

Механізм доступного кредитування для фермерів до 1 липня не був створений, хоча й планувався. А для банків дрібні гравці з менш ніж 500 га в обороті – не цікаві, як би банки не декларували зворотне. З огляду на  мінімальну ціну на землю на рівні $1000 /га (а фактичні угоди показують рівень у півтора рази більший) – фермери можуть виявитися найбільш постраждалими від земельної реформи.

Ті ж, хто володіє вільними грошима на викуп, найімовірніше, прагнутимуть отримати земельний банк у власність. Ліміт у 100 га, який можна застосовувати до кожного члена сім'ї, дає можливість сформувати досить стійке господарство.

«Абсолютно логічним є залучення фізичних осіб не лише на комерційній основі. Навіть батьки або сестри можуть допомогти рідній людині збільшити земельний банк підприємства. Знову ж таки не забуваємо, що не будь-яка особа може стати таким «помічником». Законність джерел походження коштів – обов'язкова умова придбання прав на землю», – уточнює Тетяна Онищенко.

Агрохолдинг

Юридично так само безправний, як і фермер. З тією лише різницею, що в цієї категорії все ще попереду. І основне завдання її представників – не розгубити земельний банк і жадані для придбання землі до 2024 року. А паралельно контролювати, щоб депутати не скасували / відклали норму про доступ юросіб (такі розмови періодично точаться).

Саме в напряму обілення своїх земельних відносин та аудиту земельних банків працює ця категорія учасників ринку.

«Протягом усього минулого року великі гравці доволі активно готувалися до відкриття ринку землі для громадян. Але відбувалося це не через побудову схем концентрації через «купівлю» паспортів або чогось подібного, а зовсім в інших напрямах», – вважає Сергій Головко, адвокат Адвокатського об'єднання Credence.

За його словами, з огляду на практику великі товаровиробники агросектору сконцентрувалися на проведенні повного аудиту наявних договорів оренди земельних ділянок. Головна мета – актуалізувати, відновити та максимально продовжити терміни оренди. А ще – зменшити кількість «бездоговірних» ділянок (власники яких, наприклад, померли). Для цього застосовується механізм управління спадковим майном і ведеться попередня договірна робота зі спадкоємцями. «З цього можна зробити висновок, що великі аграрії, найімовірніше, взагалі не планують якось окремо активізуватися з 1 липня 2021 року», – говорить він.

Ще одна доступна для цієї категорії опція – купувати землю через свій банк. Так, у ЗМІ з'явилася інформація, що Андрій Веревський, бенефіціар  агрохолдингу «Кернел» – одного з найбільших у країні, виявляє інтерес до придбання української «дочки» Ощадбанку. Хоча не обов'язково, що цей інтерес виник у контексті ринку землі.

Проте банк, активно кредитуючи аграріїв під заставу землі, може потім ставати власником паїв у разі дефолту за кредитом – випадкового або від початку запланованого. А через два роки – коли саме відкриється ринок землі для юросіб – перепродати заставні землі бенефіціару на аукціоні.

Комерційний банк

Для банків ринок землі теж відкриває нові можливості в частині збільшення кредитного портфелю, нових продуктових сегментів і програм підтримки фермерів.

За словами Юлії Фролової, голови правління Банку «Альянс», фінустановам цікаве кредитування ринку землі. Оскільки вони не потрапляють під обмеження в 10 000 га в одні руки (після 2024 року).

«Також, оскільки банки кредитуватимуть під заставу, що є менш ризикованим для фінустанов, НБУ не висуватиме додаткових вимог як до оцінки якості позичальників, так і до застави. Фермери отримають більше шансів скористатися кредитом», – каже вона, нагадуючи, якщо банк вилучить заставну землю в свою власність за несплату кредиту клієнтом, то протягом двох років має її продати на електронних торгах. Інакше землю вилучать за спецпроцедурою.

Зараз банки кредитують аграріїв під майбутній урожай. А завдяки відкритому ринку землі строки кредитування для фізосіб можуть становити 8–10 років, дисконт після оцінки заставної землі може досягти 20–30%. Для юридичних осіб – 7–10 років, початковий внесок клієнта – 20–40%, прогнозують у Банку «Альянс».

Серед стримувальних факторів – проблеми з визначенням ринкової вартості землі на перших етапах формування ринку, а також відсутність до 2024 року механізму аукціону з продажу земельних ділянок. Крім того, непросто буде оцінити фінансовий стан позичальника та джерело погашення кредиту.

Банки не приховують, що на початковому етапі займуть вичікувальну позицію – подивляться, як у реальності працюватиме законодавство та формуватиметься ціна на землю. Тому не варто розраховувати на велику кількість кредитних угод у перший рік роботи ринку.

Активності в кредитуванні ринку землі українськими банками варто чекати через два-три роки.

Відкрити повну версію на Mind