Міхаель Бродський: «Нині та в майбутньому в нас – спільні інтереси»

Надзвичайний та повноважний посол Держави Ізраїль в Україні Міхаель Бродський отримав свої повноваження в серпні цього року. На дипломатичній роботі він з 2002-го, працював у Росії, Великій Британії, Казахстані.

Напередодні четвертого Україно-ізраїльського інноваційного саміту, що відбудеться в Києві 15 грудня і  присвячений 30-річчю дипломатичних відносин між двома країнами, пан посол розповів Mind про найперспективніші відправні пункти розвитку двосторонньої співпраці, потенціал українського агробізнесу та українських будівельників, а також про те, чому ізраїльські інвестори дуже обережно підходять до питання великих інвестицій у розвиток фармацевтичної та інших індустрій України.

«Без українців ізраїльський хай-тек не зможе нормально працювати»

– 24 грудня Україна та Ізраїль відзначать 30-річчя дипломатичних відносин. Як вони змінилися за цей період?

– Вони стали більш міцними та різноманітними, але головне – більш реалістичними. Сьогодні ми добре розуміємо, чого Ізраїлю чекати від України і, навпаки, чого Україна може очікувати від Ізраїлю. Між нашими державами не просто формальні відносини – вони дуже близькі, я б навіть сказав сімейні, адже ми пов'язані тісними особистими контактами між людьми. В Ізраїлі живе понад пів мільйона вихідців із України. У свою чергу, у всіх великих містах України – великі та активні єврейські громади. Взяти хоча б активне авіасполучення між нашими країнами – навіть у період локдауну по кілька рейсів на день.

– Які сектори економік обох країн є найбільш перспективними з погляду розширення двосторонньої співпраці? Де можлива синергія продуктів та послуг?

– Обсяг товарообігу між Україною та Ізраїлем сьогодні не відповідає нашим потенціалам. Він становить близько $700 млн, і це не дуже високий показник.

– А яким би він мав бути?

– Упевнений, що $1 млрд – це мінімум, про який ми взагалі маємо говорити, а в перспективі – і $2 млрд. Для Ізраїлю Україна – стратегічний партнер щонайменше у двох питаннях: продовольча безпека та аутсорсинг IT-послуг.

Половину зерна, яке імпортує Ізраїль, він купує в Україні. Зрозуміло, чому для нас дуже важливо, щоб ці постачання були безперебійними. І не є таємницею, що хай-тек – головний двигун економіки Ізраїлю, він демонструє бурхливий розвиток і залучає до країни величезні інвестиції, а фахівців нам хронічно не вистачає.

– Чому в сфері хай-теку Ізраїль зацікавлений у співпраці саме з Україною? Зрештою, ті самі послуги можуть запропонувати, наприклад, Сінгапур, Індія, інші країни?

– Українські фахівці в галузі IT – це робоча сила високого класу. В Україні традиційно високий рівень навчання точним спеціальностям ще з радянських часів. І не лише в Києві, а й у Харкові, Одесі, Львові, Дніпрі. Крім того, важлива географічна близькість: три години польоту, один часовий пояс дуже зручно бути на зв'язку в робочий час. Працювати із Сінгапуром або Індією набагато складніше через різницю в часових поясах. І найважливіший фактор – це мова й ментальність. Багато співробітників хай-тек-компаній в Ізраїлі говорять російською та користуються тими самими культурними кодами, що й українці. Ці три фактори перетворили Україну на ідеальну країну для ізраїльського аутсорсингу.

«Від перебоїв із постачанням курячих яєць нас врятувала Україна»

– Як на товарообіг та обмін послугами впливає угода про зону вільної торгівлі, підписану між нашими державами 2019 року?

– Вона набула чинності лише 1 січня 2021 року, тож говорити про результати рано, крім того, ця угода не поширюється на обмін послугами. На початку 2022-го ми розпочнемо перемови щодо пунктів додаткової угоди до договору про зону вільної торгівлі, яка стосуватиметься послуг. Наразі фахівці економічних відомств наших країн розглядають кілька варіантів документа. Це дуже важлива сфера – йдеться і про фінпослуги, і про хай-тек.

При цьому чинна угода відкриває перед нами перспективу зростання експорту українських товарів на ізраїльський ринок. А він сьогодні дуже привабливий. Усі звикли вважати, що Ізраїль – маленька країна. Натомість, по-перше, вже не така й маленька: 9 мілн людей – це кількість населення середньої європейської країни, і воно швидко зростає.

По-друге, Ізраїль – держава з високою купівельною спроможністю населення. Днями був опублікований новий рейтинг найдорожчих міст світу, і Тель-Авів посів у ньому перше місце. Для ізраїльтян це радше неприємна новина, а не привід для гордості. Але це й означає, що рівень життя, а отже, і купівельна спроможність зростають.

– Збільшення експорту яких товарів до Ізраїлю може очікувати Україна?

– Насамперед це сільськогосподарська продукція, але не лише зерно. Це продукти харчування, які вже представлені на ізраїльському ринку, але потребують збільшення обсягів експорту з України – наприклад, м'ясна та молочна продукція. Ми повністю забезпечуємо себе овочами та фруктами, значна частина вирощеного йде на експорт. Але м'ясо ми імпортуємо.

На початку пандемії, навесні 2020 року, в Ізраїлі несподівано сталися перебої з постачанням курячих яєць. І врятувала нас тоді Україна – в екстреному порядку організували доставку яєць із українських харчових підприємств.

Наразі визначено перелік товарів, мито на які або знижено, або скасовано. Серед них – не лише сільгосппродукція, а й мінерали, добрива, метали.

– У цьому переліку є будівельні матеріали?

– Так, деревина та інші матеріали для будівництва. В Ізраїлі сьогодні будівельний бум, і щороку до нас приїжджають працювати приблизно тисяча будівельників із України. Вони працюють офіційно, у межах договору між країнами, за чітко прописаним зрозумілим контрактом, заробляють у такий спосіб пенсію та мають усі соціальні права. Ізраїль – єдина країна, з якою Україна підписала такий договір, і ми готові його розширювати, щоб прийняти в себе більшу кількість робітників і будівельників.

– А на українському ринку працюють ізраїльські будівельні компанії?

– Тут працює багато ізраїльських девелоперів та архітекторів. Ізраїльтяни також вкладаються в будівельні проєкти в Україні – йдеться про тисячі, якщо не про десятки тисяч ізраїльтян, які придбали тут нерухомість або для себе, або як вкладення інвестицій.

– У яких галузях затребувані ізраїльські технології?

– Практично у всіх сферах діяльності, але питання – чи має Україна можливість купувати їх. З цієї причини співвідношення торгового балансу між країнами не на нашу користь: приблизно 80 на 20, де 80% – це український експорт до Ізраїлю.

«Ніхто не хоче закопати свої гроші в землю»

– Які відправні пункти для розвитку взаємовигідного співробітництва між країнами, крім хай-теку та медицини, ви б зазначили? Наприклад, чи є такими альтернативна енергетика, фармацевтика?

– Я впевнений, що три основні напрями, у яких ми ще не вичерпали потенціал партнерства, – це сільське господарство, безпека та медицина. Звичайно, необхідно вивчати перспективи співпраці й у фармацевтиці, і в альтернативній енергетиці.

– Ізраїльські фармпрепарати точно мають в Україні великий попит. З іншого боку, українська фарміндустрія – одна з тих, що розвиваються найбільш динамічно. Дивно, що ця галузь не є поки пріоритетною для співпраці.

– Україна зацікавлена ​​в локалізації виробництва фармпрепаратів, зокрема ізраїльських. Ми розуміємо цю зацікавленість, але це пов'язано з великими інвестиціями. А це питання необхідно обговорювати окремо, разом з бізнес-кліматом в Україні та гарантіями безпеки інвестицій.

Тут своїм завданням я бачу допомогу ізраїльським інвесторам у захисті їхніх інвестицій. Не є таємницою, що до інвестування в Україну вони підходять дуже обережно: багато хто боїться, у багатьох – негативний досвід, здобутий минулими роками.

– З чим, на вашу думку, це пов'язано насамперед?

– Безумовно, це пов'язано із ситуацією в плані безпеки, але ще більшою мірою – з довірою до судової системи. Це головний фактор стримування для інвесторів. Ніхто не хоче, умовно кажучи, «закопати свої гроші в землю» лише тому, що не матиме можливості у відкритому та прозорому режимі піти до суду й захистити свої інвестиції.

– Чи бачить Ізраїль потенціал співпраці з Україною у сфері оборони?

– Інтерес до роботи в Україні в цій сфері із боку ізраїльських компаній є. Очевидно, є інтерес України до ізраїльських оборонних технологій. Нещодавно новий міністр оборони України Олексій Рєзніков здійснив плідний візит до Ізраїлю. Проте наша співпраця в цій сфері має зрозумілі обмеження політичного та фінансового характеру.

«Ізраїль – ідеальний партнер у темі опріснення води та зрошення»

– Чи стурбовані в Ізраїлі проблемою кліматичних змін?

– В Ізраїлі цим живуть. Ми на собі гостро відчуваємо наслідки глобального потепління, при тому що в нас і так не найхолодніший клімат. Останніми роками стає все спекотніше. І перша проблема, яку Ізраїль для себе вже розв'язав, – це проблема питної та прісної води, за допомогою технологій опріснення та більш економного використання стічних вод. Ба більше, сьогодні ми ділимося цими технологіями з усім світом. З Україною ми маємо дуже цікавий діалог на цю тему. Адже південні області країни – Херсонська, Миколаївська, Одеська – теж страждають від глобального потепління, а це аграрні регіони, і там питання води особливо гостре.

– І там вирощують зерно, у якому зацікавлений Ізраїль.

– Це збіг інтересів двох країн. Україна зі свого боку зацікавлена ​​в тому, щоб більш економно використовувати свої водні ресурси. За прогнозами, за кілька років на півдні України розпочнуться проблеми із зрошенням для сільськогосподарських потреб. Ізраїль – ідеальний партнер для розв'язання цих проблем.

Ми готові навчати, пропонувати свої технології не лише в сільському господарстві, а й в організації міської водної інфраструктури, вторинного використання стічних вод, опріснення. Нещодавно представники ізраїльських профільних компаній зустрічалися з міністром аграрної політики та продовольства України Романом Лещенком, потім провели зустрічі на півдні країни. Цю роботу буде продовжено, оскільки наразі це, мабуть, найактуальніша тема для обох країн.

Є ізраїльські компанії, які вже присутні на українському ринку і співпрацюють із великими агрохолдингами та запроваджують технології краплинного зрошення. Ізраїль, як відомо, був піонером у цій галузі. Крім того, планується співпраця на державному рівні – при розробці плану з реконструкції системи водопостачання та окремо водопостачання для сільського господарства.

«М'яка сила – це чудово»

– Наскільки ефективним майданчиком є Україно-ізраїльський інноваційний саміт, який днями відбудеться вже вчетверте? Як його підтримує посольство Держави Ізраїль?

– Посольство – співорганізатор цього саміту. Ми вважаємо, що це дуже зручний майданчик для нетворкінгу та оцінки успіху нашої взаємодії за минулий рік. Щороку на саміті ізраїльські та українські компанії знаходять компаньйонів, партнерів, клієнтів. Для цього його й створено.

– Окрему панель саміту буде присвячено тематиці «м'якої сили» – жінки в політиці та бізнесі. На вашу думку, як політика та як чоловіка, наскільки ця тема знаходить відгук в Ізраїлі?

– Я думаю, наші країни йдуть тут схожим шляхом. Можливо, Ізраїль трохи попереду. Наші жінки давно не сидять удома, більшість робить кар'єру, часто успішнішу, ніж їхні чоловіки. Я особисто це лише вітаю, це чудово. В Ізраїлі все більше жінок обіймають високі посади – стають міністрами, депутатами кнесету, послами. Останній набір на дипломатичні курси показав, що серед майбутніх дипломатів більше жінок, ніж чоловіків. Це та «м'яка сила», про яку ми говоримо. Її часто не вистачає чоловікам, а в дипломатії, наприклад, не можна без м'якої сили, це сьогодні її головна зброя.

«Меморіал має бути»

– Як ідеологічний напрямок, у якому зараз рухається Україна, позначається на відносинах наших країн?

– Є спірні питання, які стосуються загальної багатовікової історії єврейського та українського народів, у якій були світлі та, на жаль, темні сторінки. Наші погляди на деякі моменти цієї історії не співпадають. Це не є таємницею, ми про це говоримо відкрито, публічно та непублічно.

Натомість, це не має заважати економічній і політичній співпраці двох країн, оскільки в сьогоденні та в майбутньому ми маємо спільні інтереси. Історичні питання нехай обговорюють історики. Ми висловлюємо позицію Ізраїлю щодо цього й сподіваємося, що до неї дослухаються в Україні. Один із прикладів – закон про антисемітизм, ухвалений Верховною Радою в жовтні цього року. Ми багато обговорювали це з українською владою, я дуже вдячний за те, що сьогодні універсальне визначення антисемітизму стало частиною українського законодавства. Тепер набагато простіше класифікувати антисемітизм, і є різниця між просто хуліганством і злочинами на ґрунті антисемітизму.

– Чи бере участь посольство Держави Ізраїль у проєкті Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр»?

– Це український проєкт, який на офіційному рівні підтримують президент України, а також і Держава Ізраїль. Ми знаємо про суперечки, але не беремо участі в обговоренні того, яким має бути цей меморіал.

Ми вважаємо, головне – що меморіал має бути. Сьогодні є один життєздатний проєкт, ми бачимо, що він потроху втілюється в життя. Об'єкти, які там уже створені, мають вплив на людей. Якщо вони змушують людину задуматися про те, що там відбувалося, і пропустити це через себе, то я вважаю, що мети досягнуто.

Зберегти пам'ять тих, хто загинув у Бабиному Яру, важливо і для Ізраїлю, і для України. Це, зрештою, імідж України як країни, яка пам'ятає про своє минуле, говорить про нього відкрито, зокрема про проблемні сторони цього минулого. Крім того, такий меморіал може стати магнітом для людей, які займаються історією Голокосту, для туристів. Тому я думаю, що Україна лише виграє від створення цього меморіалу.