Президент Володимир Зеленський 15 липня 2022 року підписав два законопроєкти №№ 5688 та 5689. Їхні норми спрямовані на стимулювання розвитку індустріальних парків в Україні. Верховна Рада ухвалила законопроєкти 21 червня, а чинності вони набули 19 липня. Тепер це закони №№ 2330-IX і 2331-IX.
«Ми сформували пакет базового законодавства щодо індустріальних парків, застосування якого дозволить розв'язати три важливі проблеми промислового інвестора: земля, підключення до мереж, вартість основного виробничого обладнання», – прокоментував цю подію один із авторів підписаних законопроєктів депутат Дмитро Кисилевський.
Які горизонти тепер відкриваються перед індустріальними парками в Україні та наскільки це допоможе у відновленні економіки, розбирався Mind.
Законопроєкти №№ 5688 та 5689 були зареєстровані в парламенті понад рік тому – у червні 2021 року. У грудні того самого року депутати підтримали їх у першому читанні та відправили на доопрацювання.
Причому розробники законопроєктів обіцяли, що парламент розгляне їх у другому читанні восени 2021 року. Бо треба було ще встигнути внести зміни до податкового законодавства. Тоді всі ухвалені норми набули чинності з січня 2022 року, а індустріальні парки змогли б працювати «на повну потужність». Але депутати запізнилися більше ніж на пів року. І лише місяць тому Рада затвердила фінальну версію цих документів.
Ключове завдання законопроєктів – забезпечити індустріальні парки податковими та митними пільгами. Ось основні нововведення:
На звільнення від податку на прибуток зможуть претендувати ті учасники індустріальних парків, які:
«Звільнення від податку на прибуток допускається за умови, що компанія має статус учасника індустріального парку не менше 10 років і протягом цих 10 років веде діяльність виключно на території та в межах індустріального парку, а також не нараховує та не виплачує дивідендів (прирівняних до них платежів) на користь власників корпоративних прав», – уточнює Герман Таслицький, адвокат, директор групи компаній «Дельта Інтернешнл Сервісес».
Не зможуть уникнути сплати податку на прибуток резиденти індустріальних парків, серед власників яких є компанії, пов'язані з азартними іграми, компанії, зареєстровані в офшорах або на території держав, які відмовляються протидіяти відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
Щодо пільг, пов'язаних з імпортом обладнання, то:
«Продаж, дострокове виведення з експлуатації, передача в оренду третім особам такого обладнання спричинить нарахування податкових зобов'язань і пені на суму в розмірі пільги», – пояснює адвокат Юлія Курило.
Автори законів №№ 2330-IX та 2331-IX заявляють про те, що вони простимулюють створення нових індустріальних парків, на території яких з'являтиметься дедалі більше перспективних виробничих проєктів і відповідно робочих місць.
«Тепер індустріальний парк – не порожня юридична оболонка, а ділянка землі промислового призначення, до якої коштом держави чи місцевої влади підведено дороги та мережі, на цій території діє пільговий податковий і митний режим», – розповідає про переваги законодавчих змін Дмитро Кисилевський.
За його словами, багато великих територіальних громад та практично кожна облдержадміністрація вже знайшли територію, до якої потенційно готові підвести необхідні комунікації: дороги, електроенергію, газ і воду, громадський транспорт.
Правовий режим індустріальних парків існує в нашій країні не перший рік. Однойменний закон Верховна Рада ухвалила 2013 року, а перші індустріальні парки з'явилися в Україні 2014-го.
На момент публікації цього матеріалу загальна кількість індустріальних парків, які внесені до відповідного реєстру, становила 55. На жаль, свіжий реєстр Мінекономрозвитку приховало. Але якщо судити за його попередніми версіями, то 90% індустріальних парків – це якраз та сама «юридична оболонка», про яку говорив Кисилевський. У більшості парків немає жодної зареєстрованої компанії. Інакше кажучи, вони існують формально на папері.
Експерти зазначають, що головними перешкодами для розвитку високотехнологічної промисловості в межах індустріальних парків є відсутність в Україні необхідної інфраструктури (електропотужностей, доріг), непрозорість процедур проєктування та введення в експлуатацію промислових об'єктів. У поточній ситуації все посилюється руйнуваннями внаслідок бойових дій.
Крім того, реалізована в Україні концепція індустріальних парків далека від світових аналогів. «Якщо взяти за приклад індустріальний центр Тахо-Ріно, де Tesla виробляє свої літієво-іонні акумулятори, то останній рекламує отримання дозволу на земельні роботи за 7 днів, а на початок будівництва – за 30 днів. При цьому надаються вже затверджені та готові містобудівні умови», – наводить приклад Юлія Курило. В Україні, для порівняння, підключення до електромереж може займати 267 днів, тобто майже рік (дані рейтингу Doing Business).
Водночас у воєнний час індустріальні парки справді можуть принести користь економіці і допомогти вижити тому бізнесу, який іде з гарячих регіонів. «Під час війни роль індустріальних парків – створення умов релокації промислових підприємств зі східних областей. Нові податкові та митні стимули здатні створити гідну альтернативу бізнесу, який планував перенести виробничі потужності за межі України», – вважає Дмитро Кисилевський.