Як часто ми схильні власні інтереси закидати кудись на горище життя! А потім дивуємося, що й інші з великою вправністю це роблять, закидаючи їх ще далі. А на що ж ми сподівалися? Якщо ми самі не дбаємо про власні інтереси, то чому про них дбатиме хтось інший?
Бекграунд. Автори цієї книжки із серії «Саморозвиток» мають уявлення про людські стосунки. Сью Гедфілд починала з викладання англійської в загальноосвітніх школах, де з часом стала проводити ще й курси та майстер-класи з наполегливості для дітей, учителів і батьків. Потім її цільовою аудиторією стали дорослі, й ось уже протягом десяти останніх років вона навчає студентів творчості та наполегливості в Сассекському університеті. Щоб бути успішним і щасливим, потрібно бути наполегливим, вважає авторка.
Про це йдеться і в інших її книжках, які вона раніше написала: «Позитивне мислення», «Одна зміна».
Інша авторка – Джилл Гессон – також коуч з особистісного росту з багаторічним стажем. Вона викладає в Брайтонському та Сассекському університетах і проводить курси з розвитку дітей і підлітків для викладачів, батьків, а також для соціальних працівників.
Книжку «Як завжди стояти на своєму» продають і читають у всьому світі. Вона не стільки відкриває, як повторює людям важливі істини та вчить, як дорослішати й самим собі давати раду. Можливо, хтось інший міг би написати й кращу книжку, але їм для цього не вистачило наполегливості, на відміну від цих авторок – фахівців із наполегливості.
Оригінальна назва: How to Be Assertive in Any Situation
Видавництво:. «Віват», Харків
Наклад: 1700 примірників
Сюжет. «Життя – це дзеркало. Якщо ви насупились, воно насупиться вам у відповідь, а якщо всміхаєтесь – і воно вам усміхнеться», – цитують авторки у своїй книжці англійського письменника-сатирика Вільяма Текерея, якого колись його сучасники порівнювали з ранком понеділка.
Тож як бути усміхненим і впевненим? Як бути таким у нашому нелогічному й скаженому світі?
Авторки радять: треба бути асертивним.
Про що йдеться?
Асертивна людина не намагається ні над ким домінувати і може конструктивно впливати на події, при цьому вміє впевнено й наполегливо заявити собі й іншим, чого хоче, а чого не хоче.
Гнів, агресія, негатив і пасивність – найбільші вороги асертивних.
«Агресивні люди не беруть відповідальності за свої дії. Вони постійно кажуть, що їх спровокували», – пояснюють авторки. А пасивні натомість озброюють-ся теорією набутої безпорадності, махнувши рукою на своє нинішнє і майбутнє та потрапляючи з однієї пастки бездіяльності в іншу.
Тож автори рекомендують змінюватися й навіть пропонує 7 стадій для цього, які традиційно розпочинаються стадією усвідомлення, а завершуються, звісно ж, стадією прогресу.
Загалом, на думку авторок, люди в цьому світі поділяються на «обігрівачів» і «насосів»: «обігрівачі» додають сил та енергії, а «насоси» це все стрімко висмоктують. Вони радять мати справу з «обігрівачами», але де ж ти їх на всіх напасешся? Проте їх стане трошки більше, якщо кожен почне працювати в бік асертивності, а для цього пропонується запустити механізм самопосилення. Про що йдеться? Прийняти свої слабкі сторони, «пропрацювати» їх включно з мовою тіла. Знайте свої межі, позначайте їх, стійте на своєму, – йдеться в книжці.
Аналізують автори й так звані реперні точки в людських взаємостосунках. А саме – критику, пропонуючи кроки до правильної критики. Також вони навчають важливому вмінню казати «ні». «Ми звикли ставити свої власні бажання на другий план, адже дуже хочемо, щоб нас любили», тож коли ми відмовляємо людям, їм хочеться змусити нас передумати. «Щоб навчитися казати людям «ні», ви повинні справді повірити, що ваші потреби не менш важливі, ніж чиїсь».
Містить книжка й важливі рекомендації щодо компліментів. «Ой, що ви? Та це ж плаття сторічної давності!» – пригадуєте, як неодноразово чули таке й стенали плечима, розуміючи, що в людини низька самооцінка. Тож цю книжку варто прочитати хоча б для того, аби зрозуміти, як важливо казати й приймати компліменти і як саме це потрібно робити.
Цікавими є й інші практичні рекомендації, наприклад, як просити на роботі про підвищення – від пошуку вдалого моменту, до конструювання фрази та мови тіла.
Загалом, щоб бути майстрами ухвалення рішень і взяти власне життя під контроль, книжка радить відрізняти дрібні рішення від тих, що дійсно мають велике значення. «Усі дрібні рішення ухвалюйте миттєво. Так ви звільните свою свідомість для більш важливих».
«Що буде, якщо ви візьмете своє життя у свої руки? Страшна річ: вам нікого буде звинувачувати», – наводять авторки слова відомої американської письменниці Еріки Йонг.
Але це потрібно зробити. Бо нездатність ухвалювати рішення – це й нездатність контролювати своє життя. А якщо цього не робити, то з’явиться хтось, хто зробить це замість вас.
Вам сподобається, якщо ви хочете повторити й освіжити для себе певні важливі істини, які ніби кістяк тримають наше життя.
Вам не сподобається, якщо ви чекаєте чогось оригінального та несподіваного, бо з цим не сюди. Грішать авторки ще й повторюваністю порад, ніби розраховуючи на забудьків, які відразу забувають те, що прочитали.
Головна причина прочитати: І хоч авторки роблять акцент на необхідності дбати про власні інтереси та потреби, вони наголошують і на врахуванні потреб інших людей: «Будьте готовими йти на компроміс. Ви не мусите щоразу брати гору».
«Можливо, ця книжка не зробить вас найбагатшою людиною у світі, але вона все ж здатна змінити ваше життя на краще. Немає нічого приємнішого, ніж знати, що ви можете постояти за себе та довколишніх і можете досягати того, чого дійсно прагнете». Варто спробувати.
Ця книжка зробила автора, Джордана Пітерсона, неймовірно популярним на Заході: тепер його ролики з 12 правилами не дивиться й не обговорює хіба що ледачий. А чому?
Бо книжка базується на фактах та аргументах із багатьох сфер – біології, психології, літератури, міфології тощо.
Автор акцентує увагу на моральних цінностях, закликаючи до відповідальності. Загалом він не повчає, не розповідає, як треба робити, а розмірковує про людську психологію, вчинки та загалом про життя. Ця книжка із серії нон-фікшн може бути гарним помічником для впорядкування власного життя.
43-річна авторка Емі Морін каже про себе: «Я психотерапевт, який став «випадковим» автором». Її власні уроки з життя плюс спостереження під час роботи призвели її до написання цієї важливої книжки, внаслідок чого вона стала однією з найпопулярніших TEDx-лекторів. А The Guardian назвала її «гуру з миттєвої самодопомоги».
Авторка йде від зворотного: не розповідає, що треба робити, а, навпаки, акцентує увагу на тому, чого робити не слід. Вона ділиться 13 звичками, яких варто позбутися, щоб плисти спокійно й впевнено в бурхливому вирі життя.