За посаду голови АРМА змагаються 10 кандидатів. Що відомо про кожного з них

Українська влада встановила абсолютний рекорд із тривалості конкурсного відбору топкерівника державного органу. Кандидата на посаду голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) відбирають уже три з половиною роки.

АРМА без керівника з 27 грудня 2019 року, коли за звинувачення у корупції було достроково звільнено Антона Янчука. Зараз конкурсна комісія вийшла на фінішну пряму й готується до проведення співбесід із десятьма кандидатами. Mind проаналізував доступну в публічному просторі інформацію про кожного з них.

Артем Брінцов

У центральних органах виконавчої влади ніколи не працював. Усю свою кар'єру вибудовував в органах судової влади. Протягом останніх чотирьох років є начальником Відділу правового забезпечення апарату Вищого антикорупційного суду. До цього сім років працював спеціалістом і помічником судді у Верховному Суді.

Відповідно до законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищий антикорупційний суд» апарат здійснює організаційне забезпечення ВАКС. Тобто набутий Брінцовим досвід роботи в органах судової влади (у тому числі на керівній посаді) носить виключно допоміжний характер. І нічого в його біографії не вказує на те, що рівня його професійної компетентності вистачить для забезпечення ефективної та безперервної роботи АРМА.

Брінцов не має досвіду організації роботи в ЦОВВ з добору персоналу, бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, публічних закупівель, взаємодії з іншими органами виконавчої влади. Ніколи не займався і формуванням та реалізацією державної політики органом державної влади.

Позитивною рисою кандидата є те, що його ім'я не фігурує в корупційних скандалах, журналісти не пов'язують його з жодним бізнесменом чи політиком.

Віктор Дубовик

Актуальний керівник Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України.

Десять років працював юристом у приватних компаніях. За даними ЗМІ під час навчання в Донецькому національному університеті входив до керівного органу Спілки молоді регіонів України, молодіжного крила Партії регіонів.

У 2013 році був радником першого віцепремʼєр-міністра України Сергія Арбузова, якому інкримінують зловживання службовим становищем у складі злочинної організації експрезидента України Віктора Януковича. У березні 2013 року указом президента Віктора Януковича батька Віктора Дубовика було призначено першим заступником міністра внутрішніх справ України (на той момент міністром був Віталій Захарченко).

АРМА створювалося насамперед для повернення в Україну коштів, одержаних злочинним шляхом колишніми високопосадовцями України часів Януковича. У зв'язку з чим участь Віктора Дубовика, особи тісно пов'язаної з колишніми топпосадовцями часів  Януковича (Арбузовим, Захарченком), у конкурсному відборі кандидата на посаду голови АРМА виглядає абсурдно. Особливо з огляду на те, що АРМА управляє багатомільйонними арештованими активами Януковича, Захарченко та інших.

Про певні факти зі своєї трудової діяльності Дубовик в офіційній біографії не згадує. Зокрема, немає у відомостях про трудову діяльність, наданих конкурсній комісії, інформації про те, що 2014 року він працював помічником народного депутата Романа Романюка від «Блоку Петра Порошенка».    

Також в автобіографії Дубовик у відомостях про членство в політичних партіях (у тому числі в минулому), нічого не сказав про те, що у 2015 році він балотувався до Миколаївської обласної ради 7-го скликання від політичної партії ВО «Батьківщина». А за три роки до цього балотувався до Верховної Ради України VII скликання від Української партії «Зелена Планета». 

Олена Дума

До вересня 2021 року працювала заступником голови Чернігівської обласної державної адміністрації.

Починала кар’єру як юрист у різних приватних компаніях. Отримавши шестирічний досвід, пішла на державну службу. Дуже часто змінювала місця роботи: працювала радником міністра охорони навколишнього середовища, потім – заступником голови юридичного департаменту в цьому ж міністерстві. Потім – Мінагрополітики, Фонд соціального страхування, Апарат Верховної Ради України, Державна реєстраційна служба, останній запис у трудовій книжці – заступник голови Чернігівської облдержадміністрації.

У січні 2020 року Олену Думу призначено директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Але вже в травні цього ж року її зі скандалом звільнили «через встановлені численні факти грубого порушення законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про захист персональних даних», «Про інформацію» та інших законів і нормативно-правових актів». Це рішення Дума два роки намагалася оскаржити в суді. Але апеляцію програла.

У вересні 2020 року НАЗК склало протокол за ознаками несвоєчасного подання декларації без поважних причин стосовно Олени Думи – як колишнього директора Департаменту Міністерства екології та природних ресурсів України.

У квітні 2019 року Олена Дума виступала спікером від мітингувальників біля офісу виборчого штабу кандидата у президенти Володимира Зеленського. Представники виборчого штабу Зеленського тоді заявляли, що за участь у мітингу його учасникам обіцяли виплатити по 300 грн.

Також Олена Дума була координатором партії «Суспільно-політичний рух Валентина Наливайченка «Справедливість». Однак в автобіографії приховала інформацію про свою роботу у згаданій партії. 

Паралельно з роботою в партії 2018 року Дума працювала на посаді директора Департаменту управління державним майном та взаємодії з громадськістю Міністерства екології та природних ресурсів України. Цим самим порушувала вимоги законів України «Про державну службу» щодо політичної неупередженості (п. 8 ч. 1 ст. 4, ст. 10), «Про запобігання корупції» стосовно політичної нейтральності (ст. 40) і неупередженості (ст. 41).

Дума з 2017 року є заступником голови Федерації профспілок України «Профспілковий наступ», головою Всеукраїнської профспілки «Рідна Земля» та членом правління iнших нацiональних профспiлок.

Паралельно протягом 2008–2021 років працювала на різних посадах державної служби. Активно брала участь у заходах, які проводилися у 2017–2021 роках названими організаціями, у медіа містяться численні фото та відео підтвердження участі Олени Думи в робочі дні в публічних заходах, мітингах, акціях цих організацій.

Як вдавалося суміщати керівництво та участь у діяльності громадських організацій з державною службою, можливо, вона сама розповість конкурсній комісії.

Дмитро Жоравович

Тимчасово виконувач обов’язків голови АРМА, який за час своєї роботи вже встиг побувати в численних корупційних скандалах.

16 років працював адвокатом. Паралельно з 2012 року створив юридичний холдинг із чотирьох компанії – ТОВ «Реал-Право», ТОВ «Право-Ресурс», ТОВ «Юрстатус», ТОВ «Юрпромінвест», які в тому числі багато років займаються «патентним троллінгом» лікарських препаратів Латвії.

До призначення в АРМА Дмитро Жоравович протягом 2003–2019 років був директором низки компаній. Тоді він обслуговував юридичні та майнові інтереси російських власників найбільшої в Україні харківської фармацевтичної групи компаній «Здоров’я» та її гендиректора Олександра Доровського, очолював його благодійний фонд та був його довіреною особою на виборах.

Також Жоравович очолював релігійну громаду храму Дружин-Мироносиць Московського патріархату. Храм збудували на кошти російського політика Олександра Шишкіна.

У 2019 році пішов на державну службу, очоливши Північно-східне міжрегіональне територіальне управління АРМА. А із серпня 2021 року – тимчасово виконує обов'язки голови АРМА.

За даними Рахункової палати, Жоравович у листопаді – грудні 2021 року отримав рекордно високу винагороду – 425 600 грн. Надбавки до зарплати більш ніж у 300% під час повномасштабної війни обговорювали на засіданні Антикорупційного комітету ВР. Тоді ж порушували питання про роздутий штат патронатної служби та працевлаштування в АРМА близьких друзів.

Тимчасова комісія Верховної Ради під час засідання Тимчасової слідчої комісії критикувала Жоравовича за неконкурентну й неефективну реалізацію арештованих 42 000 тонн російського аміаку та 2200 тонн білоруського калію.

Жоравович фігурує в численних журналістських розслідуваннях – зокрема, через відсутність результату під час передачі в управління АРМА активів росіян і небажання звільняти підлеглого Єгора Сігарьова, якому НАБУ винесло підозру в корупційному злочині. Критикують Жоравовича й за те, що з першого дня війни він самовільно виїхав до Львова замість того, щоб на своєму робочому місці в Києві здійснювати посадові повноваження.

Також Жоравович, зловживаючи службовими повноваженнями та діючи в умовах конфлікту інтересів, намагається притягнути до відповідальності свого підлеглого працівника Станіслава Серьогіна, який одночасно є конкурентом у конкурсному відборі кандидата на посаду голови АРМА.

Володимир Павленко

11 років працював юристом у приватних компаніях. У жовтні 2019-го став радником голови АРМА, а в січні 2020 року – заступником голови АРМА.

До призначення заступником голови АРМА досвід роботи Павленка на керівних посадах становив лише два роки вісім місяців. Проте відповідно до ч. 1 ст. 7 закону про АРМА кандидати на посади заступників повинні мати досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років.

Через півтора року після призначення Павленка заступником голови АРМА Спеціалізована антикорупційна прокуратура вручила йому підозру в корупційному злочині – у заволодінні $398 000, які перебували під арештом і були передані в управління АРМА. У вересні того ж року Павленка відсторонили від посади.

Розслідування завершилося в липні 2022 року. Рішенням Верховного Суду фігуранта мають поновити на посаді, бо т.в.о. голови АРМА Дмитро Жоравович звільнив його з порушенням процедури. Але на роботу Павленко ще не вийшов.

У квітні 2020 року в медіа був опублікований контент із телефону Володимира Павленка. Тоді суспільство дізналося про корупційні схеми, зв'язки з російськими бізнесменами, замовлення кримінальних проваджень стосовно голови Громадської ради при АРМА Гліба Канєвського, голови правління неурядової організації StateWatch Олександра Лємєнова й голови правління ГО «Платформа громадський контроль» Дениса Селіна.

Андрій Потьомкін

Перші п'ять років будував кар'єру в приватному секторі на посаді юриста, наступні вісім – працював помічником судді Конституційного Суду та головним спеціалістом у Вищому господарському суді. У 2015–2017 роках обіймав керівні посади в Міністерстві юстиції України. З 2017 до 2020 року очолював юридичне управління АРМА. Ніколи не був членом партії та не займався політичною діяльністю.

Потьомкіна звільнили через конфлікт із його безпосереднім керівником – Антоном Янчуком, який тоді очолював АРМА.

У 2019 році Потьомкін звертався до Генпрокуратури, САП, ДБР,  НАБУ та Нацполіції із заявами про вчинення Янчуком й іншими посадовими особами незаконних дій. Так, стосовно дій і рішень Янчука було порушено п'ять кримінальних проваджень. Після чого Кабмін звільнив Янчука. А його заступник Віталій Сигидин (на той момент – т.в.о. голови АРМА, нині підозрюваний у корупційному злочині) у січні 2020 року звільнив Потьомкіна. Останній оскаржив це рішення в суді, але т.в.о. голови АРМА Дмитро Жоравович досі його не виконав.

З публічних джерел відомо, що Потьомкін тісно співпрацює з НАБУ, СБУ та ДБР у ролі викривача та свідка, надаючи свідчення про корупційні злочини в АРМА. Зокрема, він надавав інформацію стосовно крадіжки $400 000 з рахунків АРМА, кейсу розкрадання майна резиденції «Межигірʼя».

Сергій Рокунь

Старший детектив, керівник Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ.

Кар'єра Рокуня в НАБУ розвивалася стрімко. Почалася вона з посади юрисконсульта у відділі по роботі з особливими активами Юридичного управління НАБУ в січні 2016 року. Але тут він не затримався – і вже за два місяці обійняв посаду детектива НАБУ.

Проте, згідно з встановленими в НАБУ вимогами до рівня професійної компетенції, детектив обов’язково повинен мати стаж роботи не менше трьох років, пов’язаний з проведенням оперативно-технічних заходів за напрямком оперативно-розшукової, розвідувальної або контррозвідувальної діяльності. А в Рокуня такого досвіду немає, якщо вірити даним із його трудової книжки.

До приходу в НАБУ Рокунь півтора року працював державним інспектором юридичного відділу ДПІ у місті Рівне та ще пів року – головним державним інспектором відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС у Рівненській області.

На момент початку роботи детективом НАБУ загальний трудовий стаж становив 2 роки 1 місяць. При цьому на оперативній роботі він не працював жодного дня.

Старшим детективом і заступником керівника відділу Рокуня призначили менш ніж за два роки після того, як він пропрацював на посаді детектива. Хоча, згідно з встановленими в НАБУ вимогами до рівня професійної компетенції, старший детектив обов’язково повинен мати стаж роботи, пов'язаної з проведенням оперативно-розшукової діяльності та/або досудового слідства, не менше трьох років, з них на керівних посадах – не менше одного року.

У січні 2021 року Сергій Рокунь став виконувачем обов'язків, а в грудні 2021 – керівником відділу детективів. Це стало можливим завдяки призначенню на попередні посади за особливими умовами.

На відміну від своїх колег Сергій Рокунь – медійна особа.  Осуд головного рабина України у звʼязку з намірами стежити за парафіянами синагоги та проведення стеження в Європейському Суді, через що у відповідному органі Ради Європи було розпочато службове розслідування, стали для Рокуня найгучнішими медійними скандалами в його стрімкому злеті кар'єрними сходами.

Олександр Руденко

Адвокат, голова адвокатського об’єднання «РО ЛЕКС». З 1999 року працював у приватному секторі, з 2012-го займався адвокатською діяльністю, у 2017 році зареєструвався як фізична особа-підприємець. У його трудовій книжці немає згадки про роботу в державних органах. Попри це Руденко регулярно задіяний у конкурсах на зайняття топових посад у правоохоронних органах.

2021 року Олександр Руденко брав участь у конкурсі на посаду директора ДБР, посівши після представлення презентації останнє місце. 2022-го подавався на перший конкурсний відбір кандидата на посаду голови АРМА.

У лютому 2023 року Олександру Руденку не вдалося пройти співбесіду на доброчесність під час конкурсу на посаду директора НАБУ. Зокрема, до нього виникло багато питань щодо підтвердження законності походження задекларованих заощаджень готівкою $70 000 та 30 000 євро, приховування перебування в договірних відносинах про надання правової допомоги з політичними партіями «Третя сила» та «Українці разом» з 2018 до 2020 року, можливого конфлікту інтересів при отриманні кількамільйонного кредиту в «Банк «Портал», у якому Руденко працював членом наглядової ради. 

Станіслав Серьогін

Начальник Управління Центрально-західного міжрегіонального територіального управління АРМА.

Чотири роки очолював юридичний департамент у приватній компанії, паралельно будував юридичну кар’єру на держпідприємстві «Українські спеціальні системи». З липня 2019 року почав працювати в АРМА на посаді начальника Управління Центрально-західного міжрегіонального територіального управління.

Його ім'я не фігурує у корупційних скандалах, його не пов'язують із жодним бізнесменом чи політиком. Не є членом жодної політичної партії. У соцмережах Серьогіна критикують лише за можливе сприяння кулінарному бізнесу дружини. Мовляв, він у робочий час розвозив тістечка, які виготовляє його дружина, по місцевих кав’ярнях.

Також є публікації про його рідного брата, Олександра Серьогіна (він теж брав участь у конкурсі на заміщення посади голови АРМА, але не набрав достатню кількість балів у тестуваннях), у минулому був членом НАЗК, адвокатом БЦ «Навігатор», якому АРМА віддала в розпорядження арештований бізнес-центр «Гулівер», пов’язаний зі структурами Олександра Клименка – міністра часів Януковича.

Перевагою Серьогіна є те, що він понад три роки працює топпосадовцем в АРМА та знає законодавство й усі практичні аспекти діяльності цього органу.

Т.в.о. голови АРМА Дмитро Жоравович намагається усунути Серьогіна від конкурсу, притягнувши його до дисциплінарної відповідальності. Голова правління громадської організації StateWatch Олександр Лємєнов направив із цього приводу скаргу до НАЗК.

Костянтин Ткаченко

Адвокат, 15 років працював юристом у приватній компанії, у 2012 році заснував адвокатське об'єднання, яким керував до лютого 2021-го – коли обіймав посаду директора Департаменту корпоративного управління Фонду державного майна України. У ФДМУ він працював до жовтня 2022 року. З того часу працює адвокатом. Безпартійний, політичною та громадською діяльністю ніколи не займався.

Паралельно з конкурсом в АРМА Ткаченко є кандидатом в члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Після успішної співбесіди в березні 2023 року конкурсна комісія включила Ткаченка до переліку кандидатів, рекомендованих для обрання членами ВККС. Тепер із 32 кандидатів Вища рада правосуддя має обрати й затвердити 16. Одна з членів ВРП, Оксана Блажівська, є його родичкою  – рідна сестра дружини брата.

Брат кандидата, Сергій Ткаченко, з 2011 року очолював правовий департамент консорціуму «Індустріальна група», з 2012-го по 2019-й – очолював правовий департамент корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» Сергія Тарути. Співвласниками ІСД є Сергій Тарута й Олег Мкртчан, а також російські акціонери. АРМА управляє мільярдними російськими активами та розшукує активи підсанкційних осіб. У звʼязку з чим викликає занепокоєння безпосередня близькість брата Костянтина Ткаченка до бізнесу росіян.