Після припинення Чорноморської зернової ініціативи союзники України терміново опрацьовують інші шляхи постачання українського збіжжя на зовнішні ринки, а також докладають зусиль для відновлення роботи «зернового коридору». Так, президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган напередодні заявив про своє бажання відродити угоду. І навіть закликав Захід зробити цю ініціативу основою замирення між рф та Україною.
За словами Ердогана, уже тривають перемовини про рестарт ініціативи «у розширеному обсязі». Але фінальне рішення залежатиме від того, чи «виконають країни Заходу свої обіцянки». Які саме зобов'язання були порушені, турецький президент не уточнив.
росія стверджує, що частка збіжжя, яке йшло «зерновим коридором» у найбідніші країни, становила менше 4%. Але напрямки експорту українського зерна, на яких намагається спекулювати рф, не мають нічого спільного з економічною реальністю. Сам факт присутності українського продукту на світовому ринку та збільшення пропозиції стимулював зниження цін на зернові незалежно від того, куди він вирушав.
За рік, який діяла попередня угода – фактично з серпня 2022 року по травень 2023-го, світові ціни на зерно впали більш ніж на третину (35%). І справа не лише у присутності на глобальному ринку, а й у вартості.
Україна активно розпродавала перехідні залишки (на початок 2022/2023 маркетингового року їх накопичилося близько 20 млн тонн) за мінімальними, навіть з урахуванням ускладненої логістики, цінами. Для порівняння: у Румунії українське зерно торгувалося по $200/тонна проти $470/тонна місцевого продукту.
Як би там не було, згідно з українською статистикою, понад 60% зерна, вивезеного чорноморським коридором, припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу. Всесвітня продовольча програма закупила близько 750 000 тонн українського збіжжя, яке одразу було відправлено до Афганістану, Ефіопії, Сомалі та Судану.
Значимість «зернової угоди» для світового аграрного ринку наочно продемонструвало її припинення: вона призвела до зростання американського еталонного ф'ючерсу на пшеницю Chicago Wheat Futures більш ніж на 3% – до $6,4 за бушель. Світові ціни на пшеницю після розірвання угоди досягли рівня близько $7,70 за бушель, збільшившись більш ніж на 10% за тиждень. Наступне загострення в Чорному морі спровокувало черговий ціновий стрибок: 7 серпня ф'ючерси в Чикаго зросли на 3,4% – до $6,545 за бушель, а в Сіднеї торгувалися на рівні $6,4725. Це історично висока ціна, хоча вона все ще нижча за $12/бушель, як це було на початку 2022 року – одразу після початку вторгнення рф в Україну.
Однак блокування українського експорту, як і будь-яке тимчасове усунення конкурента з ринку, має своїх вигодонабувачів. Тут варто зазначити, що більшість із них не підтримують російську агресію чи байдужі до неї, розглядаючи війну лише через призму власних інтересів. Mind розбирався: для кого припинення Стамбульської угоди обернулося добрими новинами та прибутком.
Чому розірвання «зернової угоди» дестабілізує ситуацію на світовому ринку продовольства? Високий представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель звинуватив росію у підриві гуманітарної стабільності. «Ми вже знаємо, що це створить величезну продовольчу кризу у світі», – наголосив він.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш раніше попереджав, що внаслідок російського демаршу сотні мільйонів людей зіткнуться з голодом. Найбільш болісно це проявляється у країнах із висхідною економікою, які потерпають від сильної посухи. Особливо – на Африканському Розі, де гостра нестача продовольства та голод загрожують мільйонам людей.
Інші ключові регіони вирощування, зокрема Сполучені Штати, постраждали від надзвичайно спекотної погоди й відсутності дощів. Це призвело до зниження прогнозів урожаю пшениці у США: її запаси, за попередніми оцінками, впадуть до 16-річного мінімуму. Китай – найбільший імпортер продовольства – також ризикує недобрати внутрішніх урожаїв через несприятливі погодні умови, тому і його попит на зовнішні агротовари зросте. У Європі прогнози щодо збирання зернових також знижуються. Усе це стимулює зростання світових цін.
Поки «зернова угода» зупинена – хто у виграші? Водночас пряму чи непряму вигоду з тимчасового припинення морського експорту українського зерна отримали три глобальні групи.
Африка чи не вперше в історії перебуває у статусі «привабливої нареченої», за серце якої розгорнулася неабияка боротьба. росія намагається зміцнити свій вплив на континенті й одночасно забезпечити своїм товарам, не надто бажаним у більшості країн світу, ринки збуту. І готова платити за це.
Під час саміту «росія – Африка» у санкт-петербурзі владімір путін назвав африканські країни «важливими та надійними партнерами». Це означає, що рф збирається доставляти зерно й добрива в Африку безкоштовно. У наступні чотири місяці москва направлятиме по 25 000 –50 000 тонн збіжжя до Зімбабве, Буркіна-Фасо, Сомалі та Еритреї.
У 2022 році росія експортувала на континент 11,5 млн тонн зерна, а за перші шість місяців 2023 року – майже 10 млн тонн. Сумарний товарообіг рф із країнами Африканського континенту за підсумками 2022 року сягнув $11 млрд. Для порівняння: цей показник із Китаєм – $212 млрд, а з Євросоюзом – понад $400 млрд.
Також у рамках форуму було урочисто оголошено, що росія списала африканським країнам борг у розмірі $23 млрд і анонсувала виділення $90 млн «на розвиток найбідніших регіонів континенту». Це передбачає також безкоштовне постачання зброї та техніки «для гарантування безпеки».
Як уважають у рф, «прощення боргів і надання безкоштовного зерна дозволить отримати в короткостроковій і довгостроковій перспективі переваги на світовій арені». Не новина, що країнам-паріям за дружні стосунки завжди доводиться платити.
Після закриття «зернового коридору» аграрії Південної півкулі фіксують зростання цін на свій продукт. Що стало для них гарною новиною з огляду на те, що, наприклад, в Австралії нинішній рік буде вже четвертим роком поспіль із гарним врожаєм.
Експерти закликають «дотримуватися пристойності» і не виявляти надмірної радості з цього приводу: «Важливо не бути надто веселим, тому що прямо зараз у Чорному морі відбуваються жахливі речі, – сказав Денніс Вознесенські, аналітик Rabobank із зерна. – Але це може призвести до ще одного року ймовірного підвищення цін та обсягів виробництва».
Австралійські фермери зазвичай збирають урожай основних зернових культур із кінця жовтня, і на цьому етапі вже починають укладати більшість своїх угод купівлі-продажу. Ніхто не сумнівається, що потрясіння в Чорному морі мають призвести до збільшення попиту на австралійське зерно, ціни на яке було знижено до того, як 17 липня 2023 року росія вийшла із «зернової угоди».
За прогнозами, виробництво пшениці наступного врожаю в Австралії досягне близько 30 млн тонн, що набагато вище за довгострокові прогнози. Також зростанням цін зможуть скористатися виробники сої та кукурудзи із Бразилії.
Демарш росії означає потенційне порушення комерційного судноплавства в Чорному морі. Воно може мати серйозні негативні наслідки для всієї світової економіки.
Будь-яке порушення комерційного судноплавства у форматі блокади або високих страхових внесків воєнного часу, як і нестача кораблів, може призвести до зростання цін на кілька значних товарів.
Йдеться не лише про пшеницю – існує ризик для постачання нафти та добрив. Майже половина всього експорту сирої нафти з рф здійснюється танкерами з Чорного моря. Міноборони України вже видало циркуляр, що розглядає ці кораблі як потенційні військові цілі.
Поширення війни із суші на море – це «чорний лебідь», про наслідки якого економісти говорять з острахом. Адже не всі товарні категорії можна постачати на світовий ринок в обхід Чорного моря в необхідному обсязі. Але там, де це можливо, оператори отримають грандіозний прибуток і збільшать перевалку. Щось подібне вже сталося з портом Констанца після блокування Великої Одеси.
Крім того, вже стало відомо про плани Польщі розвивати морську логістику з метою «допомогти Україні експортувати її зерно». Про це, зокрема, заявив польський міністр сільського господарства Роберт Телус.
За словами Телуса, експорт українських зернових через наявні польські порти на Балтиці зріс у червні до 260 000 тонн. Це вдвічі більше, ніж кілька місяців тому, коли основні постачання здійснювалися Чорним морем. Найімовірніше, експорт через Балтику продовжуватиме зростати. А тому Польща веде перемовини з Литвою про перенесення фітосанітарного контролю із сухопутного українсько-польського кордону до литовських портів.
«Ми маємо допомогти Україні, і ми це розуміємо. Ми думаємо про будівництво портів виключно для транспортування зернових, так званих агропортів», – сказав Телус, закликавши ЄС профінансувати цей проєкт.