Осіння меланхолія чи депресія: як відрізнити і як з цим працювати – розбираємося в інтерв’ю з психотерапевтом
Чому в деяких людей самопочуття змінюється від сезону до сезону
Меланхолія… Поняття, надто романтизоване у поезії та кінематографі. Але що це насправді та чи існує такий медичний термін?
З цим, а також із порадами, як поліпшити свій настрій у ці непрості часи, особливо, коли сонячних днів стає менше й усе довкола поглинає сірість, Mind розбирався у бесіді з психіатром і психотерапевтом Жанною Адарічевою.
– Що таке меланхолія?
– Це особливість людини, у якої самопочуття змінюється від сезону до сезону.
– А чому цей стан здебільшого виникає саме восени?
– Не у всіх це восени. Деяким восени краще, ніж влітку. Але логічно, що більшості буде складно саме восени, бо ми залежимо від світла й тепла.
– Меланхолія – це медичний термін?
– На сьогодні меланхолія радше поетичний термін. Можливо, історичний. Раніше психотерапевти, намагаючись описати депресію, називали її меланхолією.
Зараз існує термін «депресія», а визначення в собі меланхолії, суму, туги, хандри лише свідчить про високий емоційний інтелект людини. Хоча такі люди можуть здаватися надмірно емоційними чи нестійкими, але насправді в людей, які дають своїм почуттям проявлятися, як правило, нижча ймовірність тривожних, депресивних чи психосоматичних розладів.
Емоційна компетентність та емоційний інтелект – важливі. Розвинути їх допомагають рефлексія і самоаналіз – самостійний чи з допомогою психотерапії.
Людина часто на запитання «Як твої справи?» відповідає: «Нормально». Ми не звикли говорити про свої емоції та навіть задумуватися, що відчуваємо...
– Але ж зараз якраз набирає популярності таке поняття, як овершерінг, себто ніби нав’язування того, що ви відчуваєте, іншій людині.
– На початку ХХ століття освічені люди на території України розбиралися у віяннях психоаналізу. Після приходу більшовиків почалася радянщина, і на 70 років емоції «закрилися». Так, люди більше спілкувалися, знали сусідів. Питання в тому, наскільки вони були емоційно компетентними. Це може бути вродженою особливістю, але декому все ж потрібна допомога.
Якщо батьки хочуть виховати здорову й успішну людину, то мають навчити її розбиратися у своїх емоціях. Сьогодні діти набагато емоційно компетентніші за старші покоління, бо зміни у всіх сферах життя поволі, але відбуваються.
– Що ви порадите людям, які страждають від осінньої меланхолії?
– Маємо визначитися, що туди входить. Якщо зниження рівня енергії та швидка втомлюваність – це одна історія. До лікаря варто звертатися, якщо вже є зниження настрою, порушення сну, небажання робити те, що раніше приносило радість, зникнення інтересу до того, що раніше цікавило.
Важливо пам’ятати: не завжди це осіння меланхолія. Це може бути депресія сезонного характеру.
Тіло і мозок – єдина система. Щоб поліпшилися робота мозку та настрій, ми повинні звернути увагу на своє тіло. Завжди хороша ідея – додати у своє життя фізичну активність: ранкову руханку та прогулянку.
Осінь – чудова пора, аби здати аналізи, подивитися на рівень вітамінів і прибрати дефіцити. Бо меланхолія може бути дефіцитом вітаміну D. Можна пити курс вітамінів B1, B6, B12. Сезонно, раз на пів року, порадившись із лікарем.
Варто звертати увагу на харчування, щоб у ньому була достатня кількість вітамінів, мікроелементів і корисних жирів.
Думати про те, про що ваша меланхолія: яка її сутність, про що ви сумуєте, чого вам не вистачає. Запитати: я можу собі це дати або це екзистенційні речі?
Наприклад, я втомилася і хочу на природу або взяти вихідний посеред тижня. Іноді це реально собі організувати.
Є простий спосіб для тих, у кого змінюється самопочуття, коли згасає світловий день. Можна розвісити вдома гірлянди чи ліхтарики. І це працює так, а не потребує курсу лікування.
Якщо це дійсно криза: або я можу з нею впоратися самостійно, або звертаюся до психолога чи психотерапевта.
– Як зрозуміти, що варто звернутися по допомогу?
– Якщо щось різко змінилося. Це стосується чого завгодно: сон, настрій, емоційність, апетит, тривожність. Коли зміни тривають більше двох тижнів, уже можна звертатися до психіатра.
– Нині в соцмережах багато блогерів-психологів, які розповідають, наприклад, про червоні прапорці щодо різних тем. Але чи не занадто ми піддаємося додумуванню через це?
– Такого раніше не було, а тепер забагато.
Мені це нагадує 1990-ті, коли з’явилося багато товарів з-за кордону: цукерки, кольорові напої. Усі, хто міг, набиралися цього. Зараз так відбувається з популярною психологією – багато простих відповідей і фантастичних обіцянок.
Чому професійна психотерапія у порівнянні з популярною виглядає менш яскраво? Бо психотерапевти, які багато вчилися, мають власну терапію і пройшли такий самий шлях, як клієнт, не давати порад, пропонувати прості рішення чи вдаватися до маніпуляцій.
Професіонал розуміє, наскільки непростий шлях очікує на клієнта, скільки складнощів і нюансів попереду, тож тут просто не може бути простих рішень чи обіцянок.