Компанія Vitol настільки ж таємнича, наскільки й велика. Фірма із центральним торговим офісом у Женеві вважається найбільшим незалежним нафтотрейдером у світі. Також вона має справи з Україною. Свого часу Vitol була партнером Віктора Пінчука в нафтогазовій компанії Geo Alliance, разом із компанією Low Carbon побудувала вітрову електростанцію в Запорізькій області (після повномасштабного вторгнення її роботу зупинено), а в серпні почала імпортувати електроенергію з Польщі для українських споживачів через спеціально створеного трейдера «Євромін Енерджі».
В інтерв'ю виданню Neue Zürcher Zietung генеральний директор Vitol Рассел Харді розповів про можливості торгівлі в умовах енергетичного переходу, вплив антиросійських санкцій і «делікатні особливості» спілкування з урядами та регуляторами в країнах, де компанія веде бізнес.
Mind пропонує читачам адаптований переклад цієї публікації.
Протягом кількох років сировинний трейдер Vitol очолює список найбільших компаній Швейцарії за обсягом обороту. Минулого року продажі торгового дому сягнули не менше 468 млрд швейцарських франків ($515 млрд). Для порівняння: доходи харчового гіганта Nestlé становили 95 млрд швейцарських франків ($104,5 млрд).
У бізнесі, пов'язаному з торгівлею сировинними товарами, обороти можуть бути захмарними, а маржа, як правило, мізерна. Але й тут 2022 рік став рекордним для Vitol: чистий прибуток компанії сягнув 14 млрд швейцарських франків ($15,4 млн). Однак ця оцінка базується суто на повідомленнях ЗМІ, оскільки Vitol – приватна компанія, тому обмежено публікує дані про фінансові результати.
Vitol була заснована 1966 року, зареєстрована в Нідерландах. Фірма має офіси в Женеві, Лондоні, Х'юстоні та Сінгапурі. Минулого року вона постачала 7,4 млн барелів сирої нафти на добу. Це понад 7% світового споживання. Окрім частки у швейцарському нафтопереробному заводі Cressier, компанія також володіє електростанціями у Великій Британії, мережею автозаправних станцій в Африці та паливними складами. Одним із напрямів зростання є бізнес, пов’язаний зі зрідженим природним газом.
Vitol володіють майже 450 партнерів – кількість, яку компанія офіційно не підтверджує. Загалом у штаті приблизно 1700 співробітників. З 2018 року її очолює уродженець Великої Британії Рассел Харді. Він є стриманішим, ніж його яскравий попередник Ян Тейлор, але так само привітний.
Харді, який має ступінь інженера, перейшов до Vitol 30 років тому з енергетичної корпорації BP і допоміг побудувати торгову машину, яка добре працює в кількох локаціях. Зараз він стоїть перед своїм найбільшим завданням: вивести Vitol у лідери енергетичного переходу.
– Пане Харді, у 2022 році Європа була стурбована енергетичною кризою. Цього року страхи перед холодною зимою, здається, зникли. Газові сховища заповнені, європейські країни збільшили закупівлю зрідженого газу. Чи справді ми вийшли з глухого кута?
– Ніхто не діє безтурботно, але рівень занепокоєння дещо нижчий, ніж торік. Однак реальність така, що ми все ще перебуваємо у складній ринковій ситуації. Постачання природного газу залишається низьким. Ба більше: зріджений газ транспортується кораблями. Тому ці постачання можуть бути легко перенаправлені до Індії чи Китаю, якщо ці країни запропонують вищу ціну.
– Однак, якщо порівняти з попереднім роком, ціна на газ є низькою. Попит у Європі також залишається відносно низьким. Чи вказує це на те, що деіндустріалізація, якої ми побоювалися, відбувається?
– Тут є три елементи. По-перше, розширюється використання відновлюваних джерел енергії і для виробництва електроенергії потрібно менше газу. По-друге, домогосподарства більше грошей заощаджують, ніж витрачають. За останній рік ми бачили, як люди намагаються заощадити, зменшуючи споживання електроенергії та газу. І по-третє, енергоємні галузі промисловості відчували напруженість минулого року, яка триває і зараз. Вони зупинили виробництво, і тепер їм важко його відновити, щоб повернутися на ринок.
– Це постійний спад?
– Відбувається постійний зсув, оскільки компанії стають більш ефективними, а деякі галузі занепадають.
– Чи доведеться Європі пристосовуватися до вищих цін на енергоносії протягом тривалого періоду?
– Це відносне питання. Починаючи з 2011 року, нафта коштувала $100 за барель протягом чотирьох років. У 2023-му середня ціна становить лише $85. Це може здаватися дорого, але насправді зараз нафта не є шалено дорогим товаром. Однак найбільше занепокоєння у мешканців Європи викликають рахунки за електроенергію. Політики в різних країнах реагують на це по-своєму.
– Який ваш довгостроковий прогноз щодо цін на нафту?
– Необхідно продовжувати інвестувати у видобуток. Видобуток нафти скорочується, але попит залишається високим, незважаючи на енергетичний перехід. З огляду на відсоткові ставки та необхідну рентабельність інвестицій для залучення капіталу в довгостроковій перспективі необхідна ціна на нафту $70 за барель. Цей показник дещо вищий, ніж у минулому. І він дає гарне уявлення про баланс між енергетичним переходом (від викопного палива до відновлюваних джерел. – Mind) і дефіцитом пропозиції.
– Vitol є найбільшим незалежним нафтотрейдером у світі. У своєму останньому прогнозі Міжнародне енергетичне агентство очікує, що споживання нафти досягне піку до 2030 року. Ви боїтеся енергетичного переходу?
– Ми розглядаємо енергетичний перехід як можливість. Поділяємо наш бізнес на три категорії: нафта, природний газ, електроенергія і стала енергетика. У кожному із цих блоків у нас є і торговий бізнес, і активи. У нафтовому бізнесі це видобувні компанії, нафтопереробні заводи й мережі автозаправних станцій, а також логістичні компанії.
Ми інвестували $2 млрд у рішення в галузі сталого розвитку: біогаз, акумулятори, відновлювані джерела енергії в Польщі, Індії та США. Тобто це більше про локальну генерацію. Тому можливості для торгівлі менш очевидні.
– Це змінює природу бізнесу. Чим ми можемо торгувати в декарбонізованому світі: електроенергією, потужностями для зберігання, квотами на викиди парникових газів чи воднем?
– Споживання електроенергії в Європі подвоїться до 2050 року. З'явиться більше зарядних станцій, а люди використовуватимуть більше електроенергії для опалення. Щоб задовольнити цей попит, знадобиться нова пропозиція. Думаю, всі хочуть, щоб попит було покрито завдяки відновлюваній енергетики. Однак це призводить до того, що багато електроенергії виробляється лише в сонячні та вітряні дні. Це збільшує потребу в потужностях для зберігання. З часом енергетичний бізнес об'єднається з рішеннями в галузі сталого розвитку. Саме тут ми бачимо можливості для торгівлі.
– Багато сировинних трейдерів також зосереджуються на «зелених» металах для енергетичного переходу, таких, як мідь, кобальт або нікель. Vitol, однак, зосереджується на енергетичних товарах.
– Ніщо не вічне. Сьогоднішня стратегія полягає в тому, щоб зосередитися на нашій основній спеціалізації – енергетиці та нафті. Ми не відчуваємо, що нам потрібно негайно диверсифікувати свою діяльність, аби отримати дохід. Споживання енергії буде повільно зміщуватися від одного джерела до іншого.
– У своїх пресрелізах ви наголошуєте на сталому веденні бізнесу. Однак ваш основний бізнес усе ще пов'язаний із товарами з викопних джерел енергії.
– Домінувальна частина нашої прибутковості генерується в нафтовому бізнесі. Природний газ і електроенергія також йдуть дуже добре. Щодо сталого розвитку, то ми будемо генерувати прибуток на капітал, а не прибуток від торгівлі. Однак наш досвід торгівлі можна легко перенести на такі товари, як біогаз або біопаливо.
– Чи може компанія зрештою змінитися або навіть розділитися на окремі частини?
– Ми вклали чимало часу і зусиль, щоб створити щось цінне та цікаве. У нашому випадку – це фізичне постачання нафти. У найближчому майбутньому нас не турбує зниження попиту на нафту.
Розподіл на окремі підрозділи відновлюваної енергетики і викопного палива також буде ускладнений. Фірми, які зробили це, часто є досить заплутаними компаніями. Як виявляється, енергетичний перехід є складним. Візьмемо для прикладу «зелений» водень: ніхто не має дійсно надійної, чіткої бізнес-моделі того, як енергетична система працюватиме із «зеленим» воднем. Це те, що ми повинні побудувати перш за все.
– На якому автомобілі їздить керівник найбільшого у світі нафтотрейдера?
– Японський гібридний автомобіль.
– Постачання нафти з росії наразі є «джокером» світового ринку. Європа і США ввели заборону на імпорт. Але, якщо європейські та швейцарські трейдери дотримуються цінових обмежень для російської нафти, вони все одно можуть її продавати. Vitol заявляє, що повністю вийшла з російського бізнесу.
– Ми припинили торгівлю сирою нафтою з росії через кілька місяців після повномасштабного вторгнення рф в Україну. Відносно невеликі обсяги нафтопродуктів усе ще продаються переважно за участі наших дочірніх компаній (наприклад, у Туреччині).
Загалом ми не братимемо участі в торгівлі російською нафтою, оскільки ніколи не можемо бути впевненими, чи впаде ціна на продану кількість нижче або вище дозволеного ліміту. Ми уникаємо всього, що становить ризик.
– Чи працюють західні нафтові санкції та «цінова стеля»?
– У принципі йдеться про те, щоб переконатися, що росія отримує менше доходів. Так воно і є. Однак ціна на російську нафту піднялася вище за «цінову стелю». Нині застосування цього механізму не є особливо суворим. Але через санкції вибір постачальників зменшився. Тому Європі доводиться платити вищу ціну. Це політичний вибір.
Ситуація зараз виглядає так, що витрати для росії нижчі, ніж витрати для Європи, оскільки ціна на нафту висока. Ще один несподіваний чинник: прибутки від торгівлі і транспортування російської нафти зараз перетікають до близькосхідних компаній, які набувають усе більшого впливу.
– Чи виграла росія енергетичну війну в цьому сенсі?
– Щодо експорту газу, то рф перебуває в зовсім іншій ситуації, ніж до війни. Його обсяги стрімко скоротилися. Однак росії вдається відносно ефективно постачати на зовнішні ринки нафту. Доходи від експорту енергоносіїв загалом знижуються. Важко назвати це перемогою.
– Озираючись назад: що ви думаєте про ведення бізнесу в росії і тим самим пряму чи опосередковану підтримки президента путіна? Навіть після окупації Криму 2014 року Vitol брала участь у розробці нового великого нафтового родовища в росії, з якого компанія згодом вийшла.
– Йдеться не лише про росію. Ми торгуємо з багатьма країнами, які мають відмінні від Швейцарії соціальні чи ціннісні системи. На західні демократії припадає 25% видобутку нафти і торгівлі нафтою. Решта світу все ще потребує енергії.
Той факт, що ці країни не розташовуються в Європі, не означає, що ми не можемо там вести бізнес. Звичайно, ми дотримуємося всіх законів, правил, заборон і санкцій. Це означає, що є певні обмеження. Ми намагаємося підходити до нашого бізнесу зі здоровим глуздом.
– Сировинні товари часто виробляються в так званих складних країнах. Чи є сировинна галузь більш ризикованою, ніж інші галузі?
– Якби ми хотіли торгувати тільки з компаніями або країнами, які поділяють західні цінності, у нас швидко б закінчилися нафта, газ та інші енергоресурси. Ця дилема існуватиме завжди.
– Навіть серед сировинних трейдерів компанія Vitol часто вважається не надто відкритою, і навіть таємною. Чому це так?
– Ми – приватна компанія, і тому в нас немає зобов'язань багато чого розголошувати. Але ми не ховаємося від громадського контролю. Щороку в березні надаємо публічну інформацію про те, на чому зосереджені, які наші бізнеси зростають, а які скорочуються. Однак прибутковість – це конфіденційна інформація між нашими партнерами. Поки що ми задоволені цією приватною стратегією.
– Минулий рік для Vitol, як і для багатьох енергетичних компаній, був рекордним на прибутки. Трейдери набули більшої ваги в підтримці безпеки постачань. Ви відчуваєте себе впливовою людиною?
– Ні.
– Чому ні?
– Ми бачимо себе капітанами сучасних кораблів, штурманами. Звичайно, у нас є фінансові ресурси. Такі компанії, як BP чи Shell передусім приносять із собою технології та капітал, коли йдуть у багаті ресурсами країни.
Ми приносимо гроші і знання ринку, коли будуємо бізнес. Ми все частіше робимо це з партнерами і допомагаємо компаніям або національним нафтовим корпораціям краще зрозуміти ситуацію на ринку. Утопія в торгівлі сировинними товарами полягає в тому, щоб знайти «сплячу» корисну копалину десь у світі, а потім організувати новий бізнес й оптимізувати прибутки.
– Чи є торгівля сировинними товарами більш нудною, ніж люди думають?
– Я, безумовно, більш нудний, ніж попередні покоління сировинних трейдерів.
– Однак корупційні скандали в сегменті торгівлі сировинними товарами продовжують спливати на поверхню. Часто кажуть, що це вже в минулому. Три роки тому компанія Vitol була змушена заплатити штраф у мільйон доларів через звинувачення американської влади в корупції. Чому ми повинні вірити, що зараз усе краще?
– З 2020 року ми багато інвестували в навчання співробітників, просування комплаєнсу, а також у зміни в нашій корпоративній бізнес-культурі. Посилився нагляд. Цей процес зміцнив компанію. Це також означає наші знання про те, що є і що не є прийнятною діловою практикою.
– Ви говорили про нову конкуренцію. Чи втрачає Женева своє значення як важливий центр нафтової торгівлі? Дубай уже називають новою Женевою.
– Для компаній, які активно займаються бізнесом з росією, напевно, має сенс розташовуватися за межами країн, які наклали санкції. Торгівля російською нафтою вище за «цінову стелю» з Лондона чи Женеви є незаконною. Країни Близького Сходу розглядають це як можливість. Чи хтось уже розмістив там свій міжнародний торговельний бізнес у великих масштабах? Деякі хедж-фонди граються із цією ідеєю. Vitol має офіси в Дубаї та Бахрейні вже 50 років, для нас мало що змінилося в цьому плані.
– Чи втрачає Швейцарія свою привабливість як торговий центр для нового бізнесу?
– Наші офіси в Лондоні, Женеві, Сингапурі, Бахрейні та Х'юстоні зростають, тому що зростає наш бізнес. На нас це не дуже вплинуло. Ми також не наважуємося розпускати команди.
– Як розвивається офіс в Женеві?
– За останні дев'ять місяців ми найняли трьох трейдерів, а також розширили команди ESG та ІТ.
– Чи можуть нові торгові доми на Близькому Сході створити сильну конкуренцію?
– Вони заробляють на продажі дешевої російської нафти. Це може чинити на нас тиск із погляду цін. Нові компанії також можуть використовувати свої прибутки для інших можливостей. Наприклад, працювати з російськими постачальниками через альянс БРІКС (до якого в 2024 році приєднаються також Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Іран, Єгипет, Аргентина та Ефіопія. – Mind). Західні трейдери від цього можуть програти. Це не дуже хороший розвиток подій, тому що компанії в цих країнах менш зарегульовані.
– Уже зараз говорять про фрагментацію світової економіки. Чи може в майбутньому існувати дві компанії Vitol: Vitol West і Vitol China?
– Я не бачу ситуацію настільки похмурою.
– Однак сировинну галузь часто критикують як галузь із високим рівнем ризику навіть у Швейцарії.
– Ми вже працюємо на регульованих ринках. Енергетичні ринки у Великій Британії та ЄС є регульованими. Ми враховуємо все фінансове законодавство Європи та США. Для нас посилення регулювання не здається найкращою ідеєю.
– Чи відчуваєте ви більшу зацікавленість або навіть тиск із боку Сполучених Штатів? Деякий час тому чиновники із Вашингтона відвідали Швейцарію, щоб поспілкуватися з сировинними трейдерами.
– Візит, напевно, був би більш доречним зараз, коли ціна на російську нафту піднялася вище за «цінову стелю». Тоді ціна була нижчою.
– Чи відносини з американською владою поліпшилися, тому що вона шукає підтримки у трейдерів?
– Вони не змінилися. Ми ведемо делікатний діалог з усіма регуляторами та урядами.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук: