«Беззубий» price cap: чому цінові обмеження на нафту та нафтопродукти не завадили росії отримувати надприбутки від торгівлі ними
І які тіньові бізнеси розвинулися завдяки цьому
Встановлюючи ліміт ціни на російську нафту та нафтопродукти, наші західні союзники прагнули зберегти їх надходження на ринок і водночас зменшити доходи путінського режиму від експорту вуглеводнів, які він використовує для фінансування війни проти України. Але є ознаки того, що механізм цінових обмежень не досягає своєї мети та створює додаткові ризики. Наслідком стала поява дворівневого світового ринку морських перевезень, у якому значну роль відіграє тіньовий флот із старих танкерів, який провокує зростання екологічних ризиків, а також розвиток сервісного бізнесу, що допомагає обходити санкції.
Дедалі більше російських нафтових вантажів обслуговують судна з так званого флоту-примари, який обходить контроль США та країн G7. Хоча великі західні компанії зазвичай відмовляються купувати російську нафту поза встановленими ціновими лімітами, маловідомі ринкові гравці співпрацюють з її постачальниками без обмежень. Як наслідок, цього року доходи росії від експорту вуглеводнів уже двічі били рекорди.
«Схоже, що через санкційні обмеження світовий нафтовий ринок усе більше нагадує український вугільний часів формули «Роттердам+». Тоді блокада вугілля з окупованого Донбасу призвела до появи маніпулятивних схем, які допомагали легалізувати тіньову торгівлю, але не зупинили фінансування сепаратистів», – поділився з Mind один з енерготрейдерів.
«Обмеження цін на російську нафту не проходить тест на перевірку реальністю», – стверджує досвідчений нафтотрейдер Аді Імсірович із Великої Британії, директор консалтингової компанії Surrey Clean Energy. За його плечима – понад 30 років роботи в галузі, у тому числі керівні посади в глобальному відділенні нафти компанії Gazprom Marketing & Trading та Texaco.
Свої аргументи він виклав у публікації для американського think tank Center for Strategic & International Studies, написаної у співавторстві з відомим галузевим спеціалістом Беном Кехіллом.
Mind пропонує адаптований переклад цього матеріалу.
Як вдалося зрозуміти, що price cap не працює? Від середини літа ціни на нафту зросли, оголивши фатальні недоліки системи цінових обмежень на російський експорт нафти. рф знайшла альтернативи сервісам G7 та ЄС, які обслуговують цей ринок, а нафтопереробні компанії, вантажовідправники та інші його учасники грають із системою, приховуючи реальну ціну нафтових угод хитромудрими махінаціями з документами.
Починаючи з липня нафта російської марки Urals постійно торгується вище цінового ліміту $60 за барель. Міністерство фінансів США наклало санкції на кілька морських транспортних компаній через перевезення нафти, ціна якої перевищує верхню межу.
Це стало сигналом про неминуче посилення контролю за дотриманням санкційного законодавства. Але в умовах зростання нафтових цін апетит до кроків, які можуть зменшити пропозицію і збільшити витрати для споживачів, обмежений.
Для чого ці обмеження взагалі запроваджувалися? Після повномасштабного вторгнення рф в Україну європейські покупці прагнули розірвати свої енергетичні відносини з країною-агресоркою. Намагаючись завдати збитків російській економіці, Міністерство фінансів США та його європейські партнери переслідували дві ключові цілі: забезпечити постачання нафти на ринок і водночас зменшити доходи рф від її продажу. Вони запровадили розумний інструмент для досягнення цієї подвійної мети – встановили обмеження цін на морські постачання російської нафти і нафтопродуктів. Його ефективність залежить від закриття доступу до допоміжних сервісних послуг країн G7 і ЄС для трейдингових операцій, що перевищують певний рівень цін.
Передбачалося, що залежність рф від судноплавства, страхування, брокерських послуг, фінансування та інших допоміжних послуг із боку західних країн змусить її дотримуватися встановлених вимог. Як наслідок, росії довелося б погодитися з ціновими обмеженнями на рівні $60 за барель для морського експорту нафти, $45 – для нафтопродуктів (таких, як мазут) і $100 – для бензину та дизельного палива.
Ці припущення виявилися хибними.
Чому ця ідея не спрацювала? У росії були місяці на підготовку. За цей час вона закупила сотні танкерів для перевезення нафти і нафтопродуктів, щоб збільшити свій незалежний експортний потенціал. Купувалося навіть багато застарілих суден, які інакше були б відправлені на металобрухт. Також рф шукала альтернативне страхування перевезень, у тому числі майна, і відшкодування збитків. А по всьому світу – особливо в Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) і Гонконгу – з'явилися нові компанії, створені спеціально, аби сприяти експорту російської нафти і нафтопродуктів. Іноді вони, щоб обійти західні санкції, укладали угоди в дирхамах ОАЕ або китайських юанях, а не в американських доларах.
Процес «атестації», який вимагає від різних суб'єктів підтверджувати відповідність трансакцій верхньому ціновому ліміту, виявився беззубим. Майже вся світова торгівля нафтою здійснюється за плаваючими цінами, що базуються на еталоні Dated Brent, тоді як верхня межа ціни є фіксованою. Крім того, нафтою зазвичай торгують за кілька тижнів до постачання. Для таких угод неможливо визначити, чи є ціна вищою або нижчою за фіксовану межу в $60 за барель, особливо для тих, хто надає допоміжні послуги, але, як правило, не має доступу до деталей контрактів і ціноутворення.
Для отримання сервісних послуг трейдери просто повинні були надати документ про «відповідність» ціновим обмеженням, встановленим США та G7. У відповідь, продавці російської нафти також скоригували своє ціноутворення: вони завищили транспортні та інші витрати, щоб утримати вартість нафти (визначається на умовах FOB) нижче верхньої межі в $60 за барель. Це було не дуже складно, враховуючи зростання незалежних судноплавних потужностей рф.
Чи відчула росія бодай якийсь вплив цінових обмежень? Зрештою росія була змушена знизити ціну на свою нафту, але переважно через ембарго, а не через цінові обмеження. Ембарго з боку ЄС та інших країн відвернуло від рф клієнтів другого рівня, які не були налаштовані на закупи великих обсягів її сировини. А основні споживачі російської нафти – Індія та Китай – отримали додаткові важелі впливу при укладанні угод і змусили москву знизити ціни. Однак транспортування нафти на довші відстані до цих країн збільшило можливості рф приховувати реальні ціни угод, відображаючи в документах дотримання цінового ліміту.
Зростання цін на нафту ще більше виявило недоліки цінових обмежень. Влітку Саудівська Аравія почала добровільне скорочення видобутку, і ринок пішов вгору. Коли ціна марки Brent перевищила $90 за барель, зникла будь-яка можливість укладати угоди на російську нафту за ціною, нижчою за верхню межу.
Верхня межа «працювала» лише тому, що вона була навмисно встановлена значно вище ринкової. Як тільки ринкова ціна перевищила верхню межу, вона «перестала працювати». Прикметно, що російська нафта сорту ESPO, яка завантажується в східному порту Козьміно і, як правило, продається в Китай, протягом усього періоду торгувалася значно вище граничної ціни.
Реальність складається так, що санкції ЄС могли мати значний вплив на російський експорт нафти, принаймні на початковому етапі. Першочерговою метою встановлення price cap було послаблення санкцій і запобігання значному падінню російського експорту. Ця мета взяла гору над зусиллями, спрямованими на скорочення доходів росії від продажу нафти.
Минулого місяця надходження рф від експорту вуглеводнів перевищили $7 млрд – цей другий за величиною місячний дохід у поточному році зробив смішними заяви про те, що обмеження цін працюють. Нещодавно оголошені санкції Міністерства фінансів США проти судноплавних компаній Туреччини та ОАЕ – це крапля в морі російської нафти, вартість якої наразі перевищує верхню межу.
Оскільки сотні танкерів зараз належать російським компаніям, які застраховані та обслуговуються незахідними компаніями та банками, то навіть набагато суворіші санкції проти такого бізнесу навряд чи спрацюють.
Що тепер з усім цим робити? В основі проблеми лежить економічна реальність, за якою працюють ринки. Коли ціна на товар обмежена, попит зростає, а пропозиція падає. Але в умовах, коли нафтовий картель ОПЕК утримує ціни на рівні, значно вищому за граничну собівартість видобутку, а війна росії в Україні вимагає якомога більших прибутків, пропозиція навряд чи скоротиться добровільно. Існує величезна економічна рента, яку можна заробити, граючи із санкційною системою.
Щоб зменшити доходи владіміра путіна від продажу нафти, G7 має зняти верхню межу ціни й дозволити ембарго працювати, підкріпивши це введенням вторинних санкцій для покарання компаній і країн, які порушують правила. На жаль, це дуже малоймовірно.
Існують способи посилити контроль за дотриманням санкцій. Санкційні наглядові органи можуть працювати у зворотному напрямку від трансакцій за участю нечистих на руку трейдерів російською нафтою і нафтопродуктів, відстежуючи структуру власності та фінансові потоки їхніх контрагентів. Такий криміналістичний аналіз, без сумніву, буде складним, але зможе допомогти встановити грошовий слід до російських компаній. Політики також можуть звернути увагу на досвід Маршаллових островів, Панами, Ліберії та інших країн, які дозволяють «зміну прапора» і реєстрацію танкерів підставними компаніями. Це дозволить надіслати чіткий сигнал про те, що цей сумнозвісний непрозорий ринок має стати прозорим і буде змушений відкрити свої реєстри.
Але в умовах обмеженої ринкової пропозиції посилення санкцій має свої наслідки. На тлі потенційно ширшого конфлікту на Близькому Сході та наближення президентських виборів у США адміністрація Байдена має балансувати на тонкій грані і не вдаватиметься до дій, що ризикують призвести до підвищення цін на бензин для американських споживачів.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
