Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) 10 січня затвердила концепцію реформування системи накопичувального пенсійного забезпечення. Документ прийнятий комісією у форматі «білої книги» й містить основні засади функціонування оновленої накопичувальної пенсійної системи. А саме: якою буде її структура, хто буде її учасниками, якими будуть умови створення та роботи пенсійних фондів, а також як здійснюватиметься управління їхніми активами.
Як уточнює НКЦПФР, це найперший етап реформування пенсійної системи. Комісія має намір провести обговорення цієї концепції з учасниками ринку й експертами, після чого розпочне розробляти законопроєкт «Про накопичувальні пенсійні фонди». Mind вивчив документ, аби зрозуміти, куди саме може рухатися пенсійна реформа найближчим часом.
Термін «біла книга», або «white paper», застосовується для опису будь-якої проблеми та систематизації шляхів її розв'язання. Наприклад, це може бути концепція запуску нового бізнесу або дорожня карта реалізації державної політики в оподаткуванні, у сфері дерегуляції чи на фінансовому ринку.
Тому «біла книга» – це, як правило, відправна точка для майбутніх реформ і своєрідний базис під час підготовки законодавчих змін.
НКЦПФР зазначає, що основний набір правил, за якими живе ринок недержавного пенсійного забезпечення, прописаний у законі «Про недержавне пенсійне забезпечення», який був ухвалений ще 2003 року.
Відтоді в Україні було створено 124 недержавні пенсійні фонди. Більш ніж половина юридично припинили своє існування чи згорнули діяльність. Вихід із ринку багатьох пенсійних фондів супроводжувався втратою пенсійних коштів їх учасників.
Комісія зазначає, що одна з ключових причин такої ситуації – недосконалий механізм роботи пенсійних фондів, який не створює фундаменту для ефективної системи корпоративного управління та не забезпечує кінцевої відповідальності органів їх управління за зловживання.
«Біла книга» представляє бачення НКЦПФР, якою має бути нова модель ринку накопичувального пенсійного забезпечення в Україні. У тому числі це бачення враховує вимоги законодавства Євросоюзу, з яким має гармонізувати свою національну нормативно-правову базу Україна як кандидат на вступ до ЄС.
За даними НКЦПФР, на цей момент до Реєстру недержавних пенсійних фондів включено 59 установ. З них п'ять – перестали подавати звітність, а ще три фонди перебувають у процесі припинення.
Така тенденція переважно спричинена малим обсягом акумульованих пенсійних активів, унаслідок чого доходи фондів не покривають навіть їхні витрати на управління накопиченнями. Крім того, через високі комісійні та інші витрати, що відшкодовуються з пенсійних активів, і темпи інфляції, що зростають, відбувається знецінення коштів учасників НПФ.
Зокрема, на 30 червня 2024 року сукупна вартість пенсійних активів НПФ становила 5,3 млрд грн, з яких близько половини – активи корпоративного пенсійного фонду Нацбанку. Оскільки система добровільного пенсійного забезпечення охоплює 886,6 тис. осіб, величина пенсійних активів у розрахунку на одну особу становить лише трохи більше 6000 грн.
Основою недержавного пенсійного забезпечення в Україні стануть накопичувальні пенсійні фонди та пенсійні товариства.
Також на ринку допускається діяльність пенсійних агентів, які від імені НПФ мотивують громадян укладати пенсійні контракти.
Пенсійним агентом може бути юридична особа або підприємець, які провадять діяльність із надання агентських послуг на підставі договору з пенсійним товариством.
Засновниками пенсійного товариства можуть бути фізичні та юридичні особи. Одна й та сама особа допускається до створення лише одного пенсійного товариства, і вона не може бути пов'язана із засновником іншого товариства.
Якщо пенсійне товариство має намір самостійно здійснювати управління активами пенсійних фондів, воно має отримати у НКЦПФР окрему ліцензію на цей вид діяльності. Комісія ухвалює рішення про видачу ліцензії протягом 6 місяців із того моменту, коли пенсійне товариство подає відповідну заяву та пакет документів.
Пенсійне товариство та власники суттєвої участі в ньому (часток від 10%) повинні мати прозору структуру власності. Засновники з частками суттєвої участі зобов'язані підтвердити своє фінансове / майнове становище та наявність достатньої суми коштів.
Мінімальний розмір стартового капіталу товариства має бути не меншим за еквівалент 3 млн євро. А рівень мінімального розміру власного капіталу пенсійного товариства не може бути меншим за 50% його початкового капіталу.
Рішення про створення накопичувального пенсійного фонду приймає наглядова рада пенсійного товариства. Згодом фонд, який набув статусу юридичної особи, підлягає реєстрації в окремому Реєстрі накопичувальних пенсійних фондів. Внесення до цього реєстру дає право пенсійному товариству відкривати індивідуальні пенсійні рахунки учасникам пенсійного фонду, отримувати пенсійні внески тощо.
Якщо протягом 24 місяців активи пенсійного фонду не досягнуть суми хоча б 200 тис. євро в еквіваленті, НКЦПФР має право виключити такий НПФ із відповідного реєстру.
Пенсійне товариство несе повну відповідальність за надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення. Кожне пенсійне товариство має наглядову раду, яка складається мінімум із 5 осіб. При цьому не менш ніж третина членів складу наглядової ради повинна бути незалежними директорами.
За рішенням пенсійного товариства управління активами НПФ можуть здійснювати одна або кілька компаній з управління активами, які мають ліцензії на цей вид діяльності.
Наглядова рада пенсійного товариства розробляє та затверджує інвестиційні декларації (принципи інвестиційної політики) для кожного пенсійного фонду відповідно до його пенсійної схеми.
Загальні підходи до управління активами НПФ мають враховувати довгострокові інтереси учасників фонду, можливі інвестиційні ризики, передбачати захист, ліквідність і диверсифікацію активів фонду.
НКЦПФР зі свого боку встановлює обмеження щодо структури пенсійних активів, а в окремих випадках може застосовувати індивідуальні вимоги до інвестування активів конкретного НПФ.
Платником пенсійних внесків до накопичувального пенсійного фонду може бути будь-яка особа, включно з роботодавцем, який перераховує кошти на рахунки фонду на користь своїх працівників.
Пенсійні внески зараховуються на індивідуальний пенсійний рахунок кожного учасника. Кошти, накопичені на індивідуальному пенсійному рахунку, є власністю учасника НПФ і можуть бути успадковані відповідно до законодавства.
Після досягнення віку, що дає право на призначення пенсії, учасник фонду набуває право на отримання виплат за рахунок накопичених коштів. Він може вибрати пенсійні виплати на певний строк або довічну пенсію (ануїтет).
Третій (недержавний) рівень пенсійного забезпечення має стати більш досконалим і прозорим.
Наприклад, у межах чинного законодавчого поля НПФ створюється рішенням зборів засновників, а контролює його роботу наглядова рада. Вся операційна діяльність з управління, адміністрування та зберігання активів фонду здійснюється на аутсорсингу.
Нова модель накопичувальної системи передбачає, що материнською структурою кожного пенсійного фонду буде пенсійне товариство. При цьому воно може самостійно провадити всю діяльність з управління НПФ (крім зберігання його активів) або частину повноважень передати третім особам на власний розсуд.
Такий підхід має забезпечити ефективніше управління активами пенсійних фондів і водночас уберегти їх від знецінення або повної втрати. Крім того, права учасників пенсійних фондів будуть більш захищені, що стане мотивацією для громадян довіряти свої накопичення НПФ.
Втім слід враховувати, що НКЦПФР представила лише концепцію накопичувальної пенсійної системи. Як саме вона буде реалізована на практиці та чи матиме попит у суспільства – залежить від законодавчої імплементації запропонованих напрацювань.
Крім цього, реформу державної (солідарної) пенсійної системи досі не запущено. А без неї накопичувальний рівень повноцінно функціонувати не зможе.