Книжка тижня: «Формула максимуму. Переможні стратегії досягнення цілей» Альберта-Ласло Барабасі

Інколи талантів чи сумлінної праці недостатньо, щоб здобути омріяний успіх і визнання. Можна бути результативним завдяки наполегливості та вмотивованості, але так і не стати успішним. Виявляється, наш успіх залежить не лише від нас, а високі досягнення не є гарантом успішності. Як стверджує науковець Альберт-Ласло Барабасі, механізм успіху можна розкласти на гвинтики, щоб дослідити, які внутрішні і зовнішні чинники впливають на його появу й розвиток.

Що об’єднує спортсменів і науковців? Що пов’язує легендарну «Мону Лізу» і скандальний «Фонтан» Дюшана? Яка роль удачі в дегустації вина і під час співбесіди? Що спільного між комп’ютерною грою, співачкою Дарлін Лав, відкриттями Ейнштейна і письменницькою славою Джоан Роулінг? Барабасі пояснює у своїй науково-популярній книжці-інструкції з успіху.

Більше про книжку – в огляді Mind. 

Бекграунд. Альберт-Ласло Барабасі – це угорсько-американський фізик румунського походження, почесний професор Північно-Східного університету, керівник «Центру комплексних мережевих наук», дослідник мережевої науки та мережевої медицини. Вивчав особливості людської мобільності, застосовував інструменти теорії управління та принципи мережевого контролю до різних наукових дисциплін. У 1999 році Барабасі відкрив концепцію мережевості, пояснивши існування мереж у природних, технологічних і соціальних сферах, включно з всесвітньою павутиною та онлайн-спільнотами.

Видавництво: Vivat 

Сюжет. Автор хоче відкрити формулу успіху і, застосувавши інструменти наукового дослідження, розробляє п’ять законів успішності. Вони базуються на тезі, що успіх – феномен колективний, а не індивідуальний, тобто «вимагає реакції спільноти», впливає на людей і середовище довкола. Барабасі як дослідник мережевості нагадує, що лише людські мережі «виявляють, визначають і поширюють наші досягнення у великому світі» й «неможливо зрозуміти феномен успіху, не спостерігаючи за мережею, в якій він розвивається».       

Закон № 1 окреслює, що таке результативність і як вона сприяє успіху, хоча й не визначає його. Барабасі доводить читачам, що успіх зумовлюють мережі на прикладі так званих «близнюків» у мистецтві – особистостей, що, маючи спільний вдалий початок, пізніше досягали різних результатів. Також вчений пояснює роль внутрішніх і зовнішніх впливів на фінальні результати, функції мережевих центрів, які визначають цінність того чи іншого продукту діяльності (як-от мистецького твору). Бо якщо у спорті панує результативність, яку можна точно виміряти відповідно до певної шкали, то світ мистецтва живе за законом мережевості, де правила диктує контекст: місце присутності суб’єкта (митця) і об’єкта (творіння), широта мережі, вплив суб’єкта на мережу («Мона Ліза» да Вінчі, «Фонтан» Дюшана) тощо. Автор рекомендує активно вибудовувати мережеві зв’язки, бо «соціальні та професійні мережі, а не лише географія, визначають успіх кожного».

Закон № 2 проголошує, що «результативність обмежена, а успіх не має меж». Посилене тренування і вправляння, на думку Барабасі, не приведе нас до досконалості, не забезпечить нам успішність. Бо не можна применшувати роль випадковості чи удачі, адже існує певна «лотерейність» успіху: порядок, час, місце, непримітна деталь визначають переможця. У змаганні кращого з кращим важко обрати; непросто визначитися, коли немає можливості щось виміряти. Відтак запам’ятовуються чиїсь рожеві шкарпетки на співбесіді, чийсь «вигляд віртуоза» на музичному конкурсі. Адже впізнаваність забезпечує кар’єру суперзірок, а часта поява у відповідній мережі створює ефект присутності. Успіх безмежний, якщо помножити зусилля на мережу, навчитися і стихійно змагатися, і вміло співпрацювати з конкурентами.

Закон № 3 демонструє, як попередній успіх, помножений на придатність, створює майбутній успіх. Тут автор наводить «концепцію переважного приєднання», коли «знання породжують знання, вміння породжують вміння, досвід породжує досвід; і все перелічене веде до успіху, що породжує успіх». Маються на увазі рання підтримка, що запускає ефект «переважного приєднання», соціальний вплив, який примножує цю підтримку, та репутація, яка зберігає схвалену мережею значущість особи чи явища. Барабасі осмислює суть популярності (Роулінг), масову оцінку певного продукту («Гаррі Поттер»), а також хисткі смаки людей, що регулюються через смаки певної спільноти. Автор описує придатність як «вроджену здатність продукту перевершити інші продукти, призначені для тих самих покупців, аудиторії чи шанувальників». Отже, успішність як популярність і перевага як придатність ведуть до домінування, впізнаваності, впливу і врешті – перемоги над конкурентами. Це ще раз підтверджує засадничу тезу: «Успіх – це колективне явище. Ми всі разом відповідальні за нього».

Закон № 4 презентує сутність командного успіху як різноманітності й балансу у спільній справі, за яку винагороду отримає лише один – лідер команди. Автор розкриває стратегію успішності групи через вдалий синтез досвідченості, навичок, відповідальності всіх членів команди, а також залученості, домінування і контролю, що покладені на лідера, який займається «диригуванням успіху». Якісна співпраця й результативність можливі за умови єдності команди і присутності одного далекоглядного лідера. Важливу роль відіграє й особисте спілкування між членами командами, довіра, задоволеність від командної гри, оскільки «величезна й рухома мережа відносин, у які ми вбудовані, визначає наш успіх».

Закон № 5 обґрунтовує й обнадіює, що «за умови наполегливості успіх може прийти у будь-який час». Усупереч поширеному нині ейджизму Барабасі аналізує вікову результативність через здатність досягати успіху, описує фактор віку у життєписі багатьох визначних особистостей (як-от Дарлін Лав). Автор доводить, що шанси на успіх майже не пов’язані з віком, оскільки усе залежить від «готовності неодноразово намагатися досягти прориву».

У післямові Альберт-Ласло Барабасі детально розглядає біографію Ейнштейна, іронізує про демістифікацію успіху у своїй книжці й рекомендує читачам комбінувати згадані закони у своїй діяльності.

Вам сподобається, якщо: ви прагнете не лише розвиватися в обраній сфері, а й стати успішним; ви зневірилися у власних здібностях, втомилися від роботи 24/7 і прагнете дізнатися секрети успіху багатьох публічних персон; ви захоплюєтеся мотиваційною літературою.

Вам не сподобається, якщо: вас пригнічує усе, пов’язане з математичними формулами, стратегічним плануванням та прогнозуванням; ви звикли до своєї життєвої рутини й не бажаєте переходити зі «зони комфорту» у «зону успіху»; ви не читаєте нонфікшн і байдужі до історій чужої успішності й слави.

Головна причина прочитати: усвідомити, що будь-які складові успіху (визнання, видимість, популярність, гроші, аудиторія, вплив тощо) піддаються логічному поясненню, математичному підрахунку й чіткому опису. Тут діють не містичні сила чи фантастичне везіння, а раціональне  застосування оптимальних стратегій досягнення цілей, тому взяти під контроль власну успішність може кожен. 

Стефан Шварцман «Чого вартий успіх. Уроки досягнення досконалості» 

Гендиректор, голова і співзасновник інвестиційної компанії Blackstone ділиться міркуваннями про те, що таке досконалість і як можна її осягнути, будуючи власний бізнес. Шварцман аналізує успіх як серію окремих можливостей, якими треба вчасно скористатися.

Автор рекомендує ще на старті позбутися усіх явних та уявних перешкод: спритно ризикувати, пам’ятаючи про взаємозв’язки і взаємозалежності, розвивати вміння й навички, гармонійну комунікацію, укладати взаємовигідні угоди з партнерами. Важливо ставити відповідні цілі і йти за ними, вирішуючи супутні проблеми й консультуючись з досвідченішими спеціалістами; не втрачати унікальних нагод для динамік росту й інвестувати у прогресивне майбутнє.

Також Шварцман розповідає, як мислити наперед, щоби зменшити вплив багатьох підводних каменів (вагань, страху, болю) на шляху до процвітання. 

Стівен Котлер «Мистецтво неможливого. Посібник із досягнення неймовірних цілей» 

Як втілити найсміливіші мрії в життя? Як зробити неможливе, подолавши власні страхи і сумніви? Американський письменник, журналіст, фахівець із високої продуктивності, автор численних бестселерів Стівен Котлер на основі даних з нейробіології і більше двадцяти років досліджень переконує, що існують інструменти й методи, які допоможуть підвищити продуктивність, щоб досягти неймовірних здобутків.

Головна теза цієї книжки: «У неможливого є формула». Котлер аналізує чотири її складові у людському тілі й мозку: особистісну мотивацію, здатність до навчання, креативність та потік. Письменник розкриває суть бажань, пристрастей, цілей і звичок, що допомагають діяти рішуче. Описує способи мислення, спрямовані на зростання, уміння набувати вмінь, а також основи становлення емоційного інтелекту. Автор визначає особливості креативності, її роль і переваги у роботі, а також акцентує на тому, що довгострокова креативність сприяє динамічному творчому потоку, що може привести людину до дивовижних висот успіху. 

Котлер пояснює, що між особистісним розвитком і прагненням зробити неможливе існує суттєва відмінність. Під «неможливим» він розуміє виняткове новаторство не лише в матеріальному, а й ментальному плані. Його книжка – це «практичний посібник для непрактичних людей», для тих, у кого «цілковито безглузді вимоги до власної продуктивності й незмірно високі очікування від життя».