Ворожіння на відсотках: що говорить ставка ЄЦБ про стан економіки Єврозони
Де європейцям краще тримати гроші та до чого тут США й «ощадливі» функціонери
Засідання ЄЦБ завершилось очікуваним зниженням ставок на 0,25 в. п., і не було відзначено жодними випадами впливових політиків, на відміну від учорашніх подій у США. Разом із тим на тлі призупинення фінансування низки програм із-за океану саме доступність і вартість європейських грошей може мати зараз важливіше значення для України. Щоб зрозуміти наявні процеси та тренди, Mind виокремив кілька штрихів на додачу до загальних обставин, за яких Рада керуючих ЄЦБ ухвалювала сьогоднішнє рішення.
На кого або що «працює» ЄЦБ своїми рішеннями?
На відміну від Сполучених Штатів, де ФРС має балансувати між інфляцією та зайнятістю, у Європі чітко визначено лише один пріоритет роботи Євросистеми (ЄЦБ + центральні банки країн – членів Єврозони) – ціни.
Втім офіційне формулювання доволі звивисте та «зачіпає» опосередковані наслідки: «Наша головна мета – підтримувати цінову стабільність, тобто зберегти вартість євро. Цінова стабільність має суттєве значення для економічного росту та створення робочих місць – двох цілей Європейського Союзу – і це найважливіший внесок монетарної політики в цю сферу».
У Європі, як і в США, оптимальним рівнем щорічного зростання цін визначено 2%. Він є достатньо низьким для збереження купівельної спроможності євро, і водночас достатньо високим, щоб уникнути ризику дефляції (яку офіційно вважають негативним сценарієм). За основу розрахунків береться HICP – гармонізований індекс споживчих цін, що був спеціально розроблений задля потреб Євросоюзу.
На відміну від національних індексів цін тут «нерівності» між країнами згладжено, і дані є порівнюваними. Крім цього, HICP не включає витрати, пов’язані з володінням власним житлом, як це практикується у Штатах. Там до індексу цін включені умовні витрати «скільки б ви платили за оренду аналогічного житла, якби не були власником».
З моменту запровадження в 1997 році річний темп зростання індексу для Євросоюзу та Єврозони (країн, де євро має статус офіційної валюти) мав такий вигляд:
Джерело: Eurostat
І хоч на тлі історичного піка в жовтні 2022 року (коли річна інфляція сягнула 11,5% в Євросоюзі та 10,6% в Єврозоні) поточні флуктуації видаються незначними, на них варто звернути увагу. Сфокусуємося на статистиці Єврозони, оскільки саме вона лежить у компетенції ЄЦБ.
Як і в США, найбільш відчутне уповільнення зростання цін сталось у вересні – до 1,7% у річному вимірі. Далі ж ми побачили 2,0% в жовтні, 2,2% в листопаді та зрештою 2,4% у грудні.
Попередні січневі дані будуть оприлюднені 3 лютого, однак зараз динаміка не має вигляду «well on track», про що йшлось у пресрелізі після засідання. Втім члени Ради ЄЦБ очікують повернення до цільового показника протягом року. А поки, за їхніми словами, ще відчувається інерційний вплив минулого сплеску інфляції, що відобразилося, зокрема, у завищеному рівні заробітних плат.
А що з європейською економікою?
Ми не дарма на початку розмістили цитату з опосередкованими наслідками політики ЄЦБ. Економічне зростання разом із зайнятістю вказано як пріоритет у більшому масштабі – на рівні всього Євросоюзу. І тут справи не можна назвати райдужними. За кілька годин до оголошення результатів засідання оприлюднили попередні дані щодо ВВП в IV кварталі минулого року в Єврозоні – нуль цілих нуль десятих приросту. Річна динаміка таким чином «сягнула» кволих 0,9%.
Темп приросту реального ВВП Єврозони, квартальний розріз
Джерело: Tradingeconomics
Ще сумнішими є результати провідних країн – Німеччина втратила 0,2%, а Франція 0,1% в останньому кварталі 2024 року. Враховуючи такі обставини, незначне перевищення цілей по інфляції не стало проблемою для ЄЦБ, актуальним завданням є повернення економічного зростання.
Ключова відсоткова ставка ЄЦБ (Deposit Facility Rate)
Джерело: ЄЦБ
Що це дає в підсумку?
Отже, маємо 2,75% річних, які банки можуть отримати за «паркування» грошей у Євросистемі. Однак, як показує історія 2014–2022 років, навіть від’ємна ставка не є панацеєю.
Монетарні дії ЦБ – лише один бік процесу, на іншому ж має стояти бажання банків кредитувати, а підприємців і споживачів брати кредити. Однак січневе опитування ЄЦБ серед банків щодо умов надання кредитів свідчить про зворотний тренд – банки схильні до ускладнення вимог при наданні кредитів, спираючись на економічні ризики.
Особливо помітним це в IV кварталі було в секторах комерційної нерухомості, оптовій і роздрібній торгівлі, будівництві та енергоємному виробництві.
Вочевидь для пожвавлення економічної активності зусиль центробанків недостатньо, і європейські країни мають втрутитись у світову конкуренцію по більшому колу питань, ніж у цьому мемному порівнянні:
Звісно, це перебільшення, й економіка Європи має значний потенціал. Однак ще більші можливості відкриваються тут для України. Дешеві гроші в системі означають низьку дохідність консервативних інструментів, таких, як облігації західних країн. Це спонукає капітал шукати ризикованіші, але й дохідніші джерела прибутку.
Поточний стан справ в Україні відповідає обом критеріям, тож бізнес має користатися шансом залучити ресурс на найвигідніших за останні роки умовах. Особлива роль тут в експортноорієнтованих підприємств, які можуть покривати валютні ризики джерелом доходу.