«Upgrade держмайна». Кого може зацікавити Одеський припортовий завод, який майже не працює та має 17 млрд грн боргів?

Кабінет Міністрів і Фонд державного майна (ФДМУ) продовжують шукати покупців на об'єкти великої приватизації. Найбільшим державним підприємством, яке буде продано приватним інвесторам у 2025 році, може стати Одеський припортовий завод (ОПЗ). Кабмін визначив його стартову ціну на рівні 4,5 млрд грн, а ФДМУ вже призначив приватизаційний аукціон на 25 листопада.

Варто зазначити, що ОПЗ, який колись був лідером хімічної галузі України, сьогодні переживає не найкращі часи. З 2022 року основні виробничі потужності заводу практично не завантажені, підприємство щороку зазнає збитків, а його прострочена заборгованість сягає 17 млрд грн.

Mind у рамках циклу публікацій «Upgrade держмайна» розбирався, чи має ОПЗ шанси на успішну приватизацію.

Історія ОПЗ та невдалі спроби знайти нових власників

Одеський припортовий завод – одне з найбільших державних підприємств в Україні, яке спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту та мінеральних добрив.

Будівництво ОПЗ почалося 1974 року, а 1978 року у промислову експлуатацію було запущено перший агрегат із виробництва аміаку та цех перевантаження хімічної продукції.

У 2019–2020 роках підприємство виробляло понад 1 млн тонн аміаку та карбаміду на рік, а 85–90% його продукції йшло на експорт.

Перша спроба приватизувати ОПЗ відбулася ще у вересні 2009 року – він був виставлений на продаж за 4,1 млрд грн (еквівалент близько $480 млн на той момент). Під час торгів ціна зросла до 5 млрд грн ($590 млн) і підприємство було продано ТОВ «Нортіма», пов'язаному з бізнесменом Ігорем Коломойським. Проте буквально через годину конкурсна комісія скасувала результати аукціону, а Юлія Тимошенко, яка тоді обіймала посаду прем'єр-міністерки, звинуватила учасників аукціону у змові та заявила, що не дозволить продати ОПЗ за безцінь.

У 2016 році ФДМУ знову спробував приватизувати завод. Спочатку фонд виставив його на продаж за 13,2 млрд грн ($530 млн), а згодом знизив ціну до 5,2 млрд грн ($200 млн). Але жоден із конкурсів не відбувся через відсутність претендентів.

Минуло два роки – і ФДМУ знову заявив про підготовку конкурсу (вже четвертого) з приватизації ОПЗ. А втім, аукціон так і не оголосили. Однією з причин стало те, що правоохоронні органи у 2020 році заявили про розкриття злочинної схеми. Вони звинуватили Дмитра Сенниченка, який був головою фонду у 2019–2022 роках, у створенні злочинного угруповання, що заволоділо коштами кількох держпідприємств. Серед них був і ОПЗ.

У якому стані ОПЗ зараз

ФДМУ має намір продати державний пакет акцій ОПЗ в розмірі 99,57%, його стартова вартість – 4,49 млрд грн, або приблизно $108 млн. Тобто вп'ятеро дешевше, ніж його пробували продати на минулих конкурсах.

Підприємство включає понад 40 об'єктів нерухомості, 369 одиниць транспортних засобів і спецтехніки. Також ОПЗ має виробничу базу, яка дістанеться новому власнику:

• 2 агрегати з виробництва аміаку потужністю 550 тис. тонн на рік кожен;
• 2 агрегати з виробництва карбаміду потужністю 430 тис. тонн на рік кожен;
• комплекс із перевантаження аміаку потужністю до 4 млн тонн на рік;
• комплекс із перевантаження карбаміду потужністю до 3,6 млн тонн на рік;
• комплекс із перевантаження метанолу потужністю до 1 млн тонн на рік;
• відділення з виробництва рідкої вуглекислоти потужністю до 16 тис. тонн на рік.

Крім того, ОПЗ має у користуванні 24 земельні ділянки загальною площею 252,4 га, ще 11 земельних ділянок загальною площею 67,9 га здані в оренду.

З кінця 2021 року підприємство не випускало основні види продукції – аміак, карбамід, добрива, лише виробляло в невеликих кількостях кисень й азот. Та виконувало функції портового хабу. Частково виробництво аміаку було відновлено у 2024 році, але виручка ОПЗ все одно суттєво скоротилась. Якщо у 2020–2021 роках підприємство одержало дохід від реалізації продукції у розмірі 2,3 млрд грн та 2,1 млрд грн відповідно, то у 2022 році – 525 млн грн, у 2023-му – 445 млн грн, у 2024-му – 878 млн грн.

Фінансовий результат підприємства також негативний. Причому воно зазнає збитків уже довгі роки. Але, якщо у 2020 році розмір збитку становив 247 млн грн, то у 2021-му він збільшився до 1,2 млрд грн, а 2022 року перевищив 4,3 млрд грн.

На додаток до цього ОПЗ має прострочену заборгованість у розмірі 17 млрд грн, яка складається з:

• заборгованості із зарплати – 184 млн грн;
• заборгованості перед держбюджетом – 182 млн грн;
• простроченої кредиторської заборгованості – 16,6 млрд грн.

Основні показники діяльності ОПЗ у 2022–2025 роках

Джерело: ФДМУ

Які ще проблеми та недоліки має підприємство

Перебої в роботі ОПЗ розпочалися у 2017–2018 роках, підприємство зупиняло роботу через припинення подачі газу. У серпні 2019 року діяльність заводу була нормалізована, і він стабільно функціонував до вересня 2021 року. Нове зупинення було пов'язане зі зростанням цін на газ, зниженням вартості хімічної продукції на світовому ринку та незадовільним технічним станом підприємства.

Як заявив тоді перший заступник директора ОПЗ Микола Щуріков, стан заводу «найгірший за останні роки». Повноцінну роботу підприємство так і не відновило, оскільки повномасштабне вторгнення у 2022 році завадило цим планам.

Для того щоб частково компенсувати простій потужностей, інфраструктура ОПЗ з 2022 року використовується для перевалки зернових культур і титанових руд (ільменіту). Підприємство розташоване на березі Малого Аджалицького лиману, має портову інфраструктуру, що дозволяє обслуговувати вантажні судна (контейнеровози, танкери, балкери) типу Panamax вантажопідйомністю до 50–60 тис. тонн.

Портова інфраструктура ОПЗ. Джерело: ФДМУ

У 2024 році ОПЗ забезпечив перевалку 918 тис. тонн зернових культур і 30 тис. тонн ільменіту. За перше півріччя 2025 року підприємство обробило 341 тис. тонн зернових і 9900 тонн титанових руд. Перевалка вантажів дозволила ОПЗ одержати у 2024 році 373 млн грн доходу, що становило близько 43% всієї виручки підприємства за рік.

Проте, якщо вірити даним ФДМУ, у 2024 році ОПЗ все ж таки частково відновив виробництво аміаку – обсяг його випуску за рік становив 16 тис. тонн. Але це все одно не можна порівняти з масштабами виробництва до відкритого вторгнення росії. Наприклад, 2020 року, який став одним із найуспішніших, підприємство виробило 567 тис. тонн аміаку та 821 тис. тонн карбаміду.

Явно не на користь ОПЗ мільярдні борги. Найбільшу заборгованість підприємство має перед холдинговою компанією Ostchem за поставлений у 2013 році газ. Ostchem входить до складу DF Group Дмитра Фірташа. Сума боргу разом із відсотками та пенею становить близько $300 млн (близько 12,5 млрд грн за поточним курсом). Група Ostchem навіть змогла домогтися стягнення $251 млн (борг і пеня, без урахування відсотків) у Стокгольмському арбітражному суді, але в листопаді 2021 року Верховний Суд України заблокував це рішення.

Проте, як пояснив Mind керуючий партнер інвесткомпанії Altius Capital Олексій Ращупкін, ця заборгованість усе одно продовжує обліковуватися на балансі підприємства.

«Такий борг неможливо просто так взяти й списати. Таке списання призведе як мінімум до податкових наслідків. Та й Ostchem навряд чи відмовиться від своїх вимог, попри позицію Верховного Суду. Тому новому власнику однозначно доведеться розбиратися із цією заборгованістю», – вважає Олексій Ращупкін.

Також ОПЗ має борг у розмірі 2,5 млрд грн перед НАК «Нафтогаз». Керівництво заводу неодноразово намагалося домовитися про його реструктуризацію. Але поки що без особливого успіху.

Не додає привабливості підприємству той факт, що воно було причетне до великої корупційної схеми. Одним зі звинувачуваних в її організації, нагадаємо, є ексголова ФДМУ Дмитро Сенниченко.

Національне антикорупційне бюро (НАБУ), яке здійснювало розслідування, повідомляло, що на початку 2020 року Сенниченко пролобіював обрання «лояльних» членів наглядової ради ОПЗ. Останні за участю директора заводу укладали угоди на переробку газу в карбамід та аміак із підконтрольними їм компаніями. Сума неправомірної вигоди, яку одержали фігуранти схеми, перевищила 2 млрд грн.

Наскільки обґрунтованою є ціна продажу ОПЗ

Прем'єр-міністерка Юлія Свириденко заявила, що головна мета приватизації ОПЗ – відновити повноцінну роботу підприємства.

«Це можливе лише за допомогою залучення приватного власника та інвестицій. Продаж ОПЗ дозволить наповнити бюджет, створити нові робочі місця та забезпечити українським аграріям доступ до вітчизняних добрив», – вважає вона.

Приватизаційні умови передбачають для нового власника зобов'язання нормалізувати функціонування ОПЗ, зокрема:

• зберегти основні види діяльності та вкласти в модернізацію не менше 500 млн грн;
• погасити протягом 12 місяців борги із зарплати та перед бюджетом;
• погасити прострочену кредиторську заборгованість, крім боргів перед фізичними та юридичними особами, до яких застосовано санкції;
• не звільняти працівників протягом 6 місяців і забезпечити їм соціальні гарантії;
• не допускати формування податкових боргів.

Залишається головне питання: наскільки великі шанси знайти покупців на такий великий і багато в чому проблемний актив.

З одного боку, стартова вартість ОПЗ значно нижча, ніж його оцінили 10 років тому. У 2015 році Ігор Білоус, який обіймав посаду голови ФДМУ, заявив, що підприємство коштує щонайменше $500 млн (10,7 млрд грн). Арсеній Яценюк, який був на той момент прем'єр-міністром, говорив, що ОПЗ взагалі потрібно продавати за $1 млрд (21,4 млрд грн).

До того ж ФДМУ вже має досвід приватизації порівнянних за масштабами об'єктів в умовах воєнного стану: у жовтні 2024 року за 3,94 млрд грн ($95 млн) було продано Об'єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК). Її покупцем стало ТОВ «Цемін Україна», яке входить до холдингу NEQSOL, що належить бізнесменові Насібу Хасанову.

«Основний виклик – це значна прострочена кредиторська заборгованість ОПЗ. Інвестору доведеться закладати в бізнес-план витрати на врегулювання боргових зобов'язань, які більш ніж вчетверо перевищують стартову ціну. Також потенційно слід додати сюди витрати на можливі судові процеси з кредиторами», – каже Дмитро Бойко, співзасновник маркетплейсу аукціонів Ubiz.ua.

Попередні невдалі спроби приватизації ОПЗ теж можуть вплинути на настрій інвесторів.

«Попри те що 2016 року ціна об'єкта була знижена з $500 млн до $200 млн, заявок так і не було. Головними стримувальними факторами тоді стали висока ціна газу, борги та несприятлива кон'юнктура на світовому ринку добрив», – пояснює Дмитро Бойко.

Виробнича ланка ОПЗ. Джерело: ФДМУ

Хто може стати покупцем ОПЗ та з чим йому доведеться зіткнутись

Нормалізація діяльності підприємства вимагатиме від нового власника значних зусиль і капіталовкладень.

ОПЗ потребує постійного газопостачання у великих обсягах. Наприклад, у 2024 році завод проводив тендер із закупівлі 242 млн кубометрів газу. Це 1,3% річного споживання України. З урахуванням проблем у газовій галузі через атаки на енергетичну інфраструктуру, підприємству буде непросто знайти постачальника, який зможе задовольнити його потреби.

Можуть виникнути труднощі з відновленням експорту. А без постачань за кордон ОПЗ просто не зможе працювати на повну потужність, тому що внутрішній ринок здатний поглинути трохи більше 30–35% продукції підприємства.

До цього всього варто додати загрозу обстрілів, яких підприємство вже неодноразово зазнавало. Востаннє – у червні, через що завод був змушений зупиняти перевалку зернових.

Тому реальний інвестор повинен мати не тільки великі гроші, а й розуміння ринку хімічної продукції та бажання повернути підприємство до нормального функціонування. А таких потенційних покупців – одиниці.

Деякі представники інвестиційних і консалтингових компаній у розмові з Mind припускали, що у приватизації може взяти участь група SOCAR. Вона ще 2020 року виявляла до ОПЗ інтерес і брала участь у конкурсі з відбору партнера заводу по переробці газу на добрива. Також цілком імовірно, що холдинг NEQSOL (він є партнером SOCAR в Азербайджані), у якого точно вистачить на це ресурсів, слідом за ОГХК захоче придбати й ОПЗ.

Також на думку Олексія Ращупкіна, на підприємство можуть претендувати великі агрохолдинги або виробники мінеральних добрив. Наприклад, компанія IBE Trade, яка раніше вже цікавилася ОПЗ. Вона підконтрольна бізнесмену Олександру Ровту – це виходець із Мукачева, який у 1980-х емігрував до США та побудував великий бізнес із виробництва та реалізації добрив.

«Взагалі, є відчуття, що Кабмін та ФДМУ розуміють, хто міг би стати покупцем підприємства. Але, на мій погляд, поки що успішна приватизація ОПЗ малоймовірна. І справа навіть не в ціні, а у фінансових проблемах, які має підприємство, і його географічному розташуванні в зоні підвищеного ризику», – підсумовує Олексій Ращупкін.