Виступ президента Сирії Ахмеда Хусейна аш-Шараа з трибуни Генеральної Асамблеї ООН на минулому тижні став непересічною подією відразу з кількох причин. Сирійський лідер – колишній бойовик «Аль-Каїди», який воював проти американської армії в Іраку й потрапив до сумнозвісної в’язниці «Кемп-Букка». Ще у грудні 2024 року нагорода за його голову сягала $10 млн. Крім того, він став першим очільником Сирії, який виступив на засіданні ГА ООН з 1967 року – навіть попри те, що аш-Шараа досі перебуває під санкціями ООН через терористичну діяльність.
«Сирія посіла своє заслужене місце серед націй світу», – виголосив аш-Шараа. І заходився доводити це справами.
Надзвичайний шлях сирійського лідера Ахмеда аш-Шараа від джихадиста до одного зі світових лідерів неодноразово обговорювався за «оонівський тиждень». Багато хто досі скептично ставиться до нього, не вважаючи кращою кандидатурою на керування державою після тривалої та нищівної громадянської війни. Відтоді як у грудні 2024 року військове угруповання аш-Шараа взяло гору над урядовими військами Башара аль-Асада, новому лідеру дорікають через безконтрольну жорсткість і пригнічення релігійних меншин у Сирії. Нагадаємо, що аль-Асад, за час правління якого, як підозрюють, вбито понад мільйон сирійців, переховується в росії.
Останній приклад – липневий конфлікт у провінції Сувейда, у якій проживає велика кількість друзів-християн. Через міжконфесійну ворожнечу почалися бої, урядові війська прибули для наведення ладу, але по суті стали на бік бедуїнів-сунітів. Через це Ізраїль завдав ударів по урядових будівлях у Дамаску. Mind детально розбирав цей конфлікт, а для поточного матеріалу важливо, що через загострення влітку від роззброєння відмовляються курди, які проживають на північному сході Сирії.
Ахмед аш-Шараа скористався трибуною ООН для того, щоб запевнити скептиків, що він готовий почати нову главу в історії Сирії на засадах миру, толерантності та співпраці з міжнародною спільнотою.
«Сирія перетворилася з експортера криз на мирну можливість, – сказав він. – Я гарантую, що до суду буде притягнуто кожного відповідального за кровопролиття».
Крім того, у своєму виступі Ахмед аш-Шараа закликав зняти із Сирії численні міжнародні санкції, накладені за останні 60 років. Раніше президент Сирії домовлявся про це з американським колегою, і в травні Дональд Трамп оголосив про зняття американських санкцій проти Сирії. Проте скасування найболючіших обмежень, що містяться в Законі Цезаря (повна назва – Закон про захист цивільного населення Сирії 2019 року), застрягло в Конгресі через міжпартійну колотнечу.
Час наразі не на боці сирійців. Прихильники скасування санкцій мають усього близько чотирьох тижнів, щоб долучити рішення до Закону про дозвіл на Національну оборону, тоді як «яструби» з Республіканської партії, очолювані Ліндсі Гремом, постійно додають майже неможливі умови, виконання яких дозволить зняти із Сирії всі санкції.
Також аш-Шараа запропонував міжнародній спільноті активну участь у стабілізації Близького сходу в обмін на відбудову країни після 15 років громадянської війни. Зі свого боку президент Сирії пообіцяв реформування законодавства та цілковитий захист інтересів інвесторів
Тиждень ГА ООН стала шансом для Ахмеда аш-Шараа показати себе світу, і він ним скористався на повну – зокрема, під час відкритого інтерв’ю з колишнім генералом армії США Девідом Петреусом, який очолював в Іраку американський контингент саме тоді, коли аш-Шараа був ув’язнений. Їхня зустріч почалася з міцного рукостискання, яке здавалося чимось нездійсненним ще рік тому.
Взагалі турне сирійського лідера явно мало на меті заслужити прихильність США. Зараз здається, що мети досягнуто. Том Баррак, посол США в Туреччині та посланник Дональда Трампа в Сирії, розробив надзвичайно насичений порядок денний для президента і його міністра закордонних справ, Асаада аль-Шайбані, владними коридорами Вашингтону. Це можна зрозуміти з кількості світлин аш-Шараа із сенаторами. Серед яких, як зазначалось раніше, чимало його недоброзичливців.
Сирійській лідер свідомий цього. І намагається, доволі вміло, переконувати їх.
«Сирія не загрожуватиме жодній країні, включно з Ізраїлем», – заявив аш-Шараа, виступаючи у вщент заповненій залі приватного клубу в самому центрі Мангеттену. Реальні ризики, сказав він, уособлюють ізраїльські провокатори. Після заходу Том Баррак повідомив, що «угода щодо деескалації» – Ізраїль припиняє бомбардування сирійської території в обмін на виведення важкого озброєння з буферної зони на південь від Дамаску – близька до укладання.
Про ізраїльські удари президент Сирії згадав й у своїй промови з трибуни ООН. Експерти-міжнародники застерегли, що тон і настрій, з якими той говорив про Ізраїль, свідчать про те, що чимало доведеться зробити, аби така угода була укладена.
Попри теплий прийом у Нью-Йорку, у самій Сирії ситуація значно гірша. Новий уряд демонструє замало «інклюзивності», про яку говорить на кожному кроці. Часткове зняття санкцій не дуже вплинуло на життя пересічних сирійців, свідчать місцеві джерела видання The Economist.
Підприємці та банкіри в Дамаску розповідають про кумівство, аналогічне попередньому режиму. На ключові позиції в уряді аш-Шараа призначив трьох своїх рідних братів і зведеного брата. МЗС нового уряду переїхало до палацу Тішрін, колишньої резиденції Башара Асада, а бізнесмени пошепки розповідають про примус до співпраці з людьми з провінції Ідліб, яка раніше була осередком угруповання Ахмеда аш-Шараа.
Існують виправдані сумніви і стосовно прихильності уряду до побудови правової держави. Найближчими тижнями мають відбутися загальні вибори до Народної асамблеї, сирійського парламенту. Місцеві спостерігачі називають їх фарсом. Списки наповнені лояльними до аш-Шараа кандидатами, стверджують місцеві правозахисні групи. Давно відомі опозиціонери не представлені взагалі. Політичні партії досі перебувають під забороною.
Проте в США поведінка та політика аш-Шараа викликає схвальну реакцію, і не лише серед політиків.
Мая Унгар, аналітик ООН у Міжнародній кризовій групі та експерт видання Foreign Policy, вважає, що аш-Шараа «за останні тижні провів дуже успішну піар-кампанію в лавах своїх недоброзичливців». Його виступ на засіданні Генасамблеї «був насправді спрямований, безсумнівно, на розвіювання сумнівів, що їх мали недоброзичливці стосовно Сирії» і був спрямований на «зацікавлення та приваблення потенційних нових інвесторів і компаній, які звернули на нього увагу».
Крім того, пані Унгар вважає, що виступ президента мав презентувати «нову Сирію широкій міжнародній спільноті». Це була його нагода змінити вбрання та підстригти бороду, або з’явитися перед ООН і заявити: «Я – новий президент Сирії, і до мене треба ставитись як до президента, а не як до людини з минулим».
Присутність аш-Шараа також стала сильним емоційним переживанням для численних членів сирійської діаспори, які спеціально для цього зібралися поруч із поліцейським кордоном довкола будівлі ООН у Нью-Йорку.
«Там зібралася численна спільнота сирійців, які намагалися протиснутись якомога ближче до огорожі, – згадує Унгар. – Я була серед них, щоб зрозуміти їхні настрої та ставлення просто перед початком його виступу. Було багато сліз. Дуже багато хвилювання та відчуття недовіри, що нарешті все скінчилось і Сирія може перевернути старий аркуш».