Найновіший і найбільший американський військовий корабель «Джеральд Р. Форд», здатний нести 90 літаків, пливе, щоб приєднатися до кампанії з дестабілізації режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі. Експерти прогнозують, що після прибуття цього судна, у середині листопада, президент США Дональд Трамп захоче повторити одну з п’яти знаменитих військових операцій Сполучених Штатів.
Mind пропонує розглянути п’ять сценаріїв, на реалізацію яких аналітики очікують у Венесуелі.
«За офіційними даними, розгортання бойових кораблів, дронів «Ріпер» і приблизно 10 тис. військовослужбовців – це частина боротьби з наркоторговцями в Латинській Америці, яких Трамп звинувачує у «затопленні» Штатів наркотиками. Проте багато хто вважає, що справжня мета Трампа – повалити венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро так же, як Джордж Буш – старший повалив у Панамі Мануеля Нор’єгу, якого потім судили та ув’язнили в США», – пише британська Guardian.
Видання зазначає, що частина експертів усе ще вважають дії Трампа «блефом та залякуванням». Однак експосол США у Венесуелі Джеймс Сторі, який спочатку називав стягнення американського флоту «маханням шаблею», тепер оцінює у 80% ймовірність авіаударів або інших «проактивних дій» по венесуельській землі в наступні 30 днів.
Із серпня Штати направили до Латинської Америки та Карибів сьому частину своїх військово-морських сил, включно з бомбардувальниками B-52 та спецпризначенцями. Це найбільше накопичення військ у регіоні за 35 років із часів вторгнення в Панаму. З 2 вересня по 7 листопада американський флот завдав 17 ударів по суднах, ймовірно, з наркотиками, вбивши щонайменше 70 людей.
Історик Майкл Гроу, автор книжок про інтервенції США в Латинській Америці, вказує на «цікаву схожість» розвитку подій навколо Венесуели з вторгненням у Панаму. У 1988 році, перед нападом на цю країну, Штати звинуватили Нор’єгу в контрабанді наркотиків, так само як у серпні 2025-го Білий Дім назвав Мадуро лідером «нарко-терористичного картелю» та назначив винагороду в $50 млн за інформацію, що допоможе в його затриманні.
На думку Майкла Гроу, Штати створили «зручний привід» по Панамському сценарію, але далі реалізують не збройне вторгнення, а щось на кшталт «хірургічного удару безпілотниками». У 2020 році Трамп ініціював такий удар по іранському генералу Касему Сулеймані. Також експерти припускають, що Штати можуть повторити в Венесуелі бразильський «Переворот-64», відпрацьовану в Іраку концепцію «шок і трепет» і «напад під фальшивим прапором» у Тонкінській затоці.
У грудні 1989 року Джордж Буш – старший без попередніх консультацій із Конгресом наказав 27 тис. американських військових захопити панамського президента Мануеля Нор’єгу. Операція почалася вночі з бліцкригу стелс-бомбардувальників, після чого американські сухопутні війська і морська піхота штурмували панамські армійські бази.
За лічені дні Штати здобули швидку та легку перемогу – спротив 12-тисячних Збройних сил і загонів тероборони в Панамі був придушений, Мануель Нор’єга здався та опинився в тюрмі в США, а проамериканські політики взялися керування країною.
У статті із заголовком «Будь ласка, не вторгайтесь у Венесуелу», американське політичне видання The Hill попереджає, що Штати мали військову базу в Панамі, що полегшило операцію. Ніде поблизу Каракаса у Штатів немає військових баз. До того ж Венесуела має в 12 разів більшу територію, ніж у Панами, ушестеро більше населення (30 млн проти 5 млн) і засоби ППО (російські системи «земля – повітря» С-300 та Бук-М2).
Джеймс Ставрідіс, адмірал ВМС США у відставці, у колонці для Bloomberg нагадує, що Трамп у червні наказав розбомбити ядерні об’єкти Ірану й після цього легко зможе прийняти рішення «обезголовити» Венесуелу.
Експерт вважає, що першим кроком мають стати пуски дронів і крилатих ракет «Томагавк» по венесуельських системах ППО. Слідом за цими авіаударами треба буде знищити весь маленький венесуельський флот у портах та авіацію.
Після цього полювання за Мадуро мають розпочати спецпризначенці, але, за словами Ставрідіса, президент Венесуели до того часу вже евакуюється на фазенду біля Гавани або на дачу під Москвою, де він зможе приєднатися до свого сирійського колеги Башара Асада.
У 1964 році США стягнули декілька військових кораблів до узбережжя Бразилії. Їхня присутність надихнула генерала Кастелу Бранку підняти військовий бунт, відомий як «Переворот-64», та відібрати владу у президента-соціаліста Жуана Гуларта.
Видання Brasildefato стверджує, що американський президент Ліндон Джонсон «відкрив фінансові крани» бразильським путчистам і був готовий відправити їм на допомогу війська в разі виникнення супротиву або громадянської війни. Але переворот пройшов гладко.
Чи є у американців фігура рівня Кастелу Бранку для здійснення путчу у Венесуелі – невідомо. Проте багато військових офіцерів очевидно стануть на захист режиму, навіть якщо Мадуро добровільно погодиться передати президентство проамериканському політику. Водночас аналітики Міжнародної кризисної групи вважають, що частина збройних сил Венесуели готова повстати проти нової влади та підняти партизанську війну.
«Ба більше, безліч збройних груп, що діють на значній частині країни, ймовірно, використають будь-який вакуум влади, щоб закріпити або розширити свій територіальний контроль. Це добре озброєні «колективос», які мають вплив у бідних районах міст, банди на сільському півдні та колумбійський повстанський рух ELN, що має кілька тисяч досвідчених бійців по всій Венесуелі… Оцінки кількості вогнепальної зброї в руках цивільних у Венесуелі досягають шести мільйонів», – пише Міжнародна кризова група.
Під час кампанії в Іраку у 2003 році Штати застосували концепцію «Шок і трепет». Вона полягає в деморалізації супротивника шляхом інтенсивного вогневого ураження та демонстрації сили, що домінує.
Міжнародний Інститут соціальних досліджень Tricontinental вважає, що Штати можуть бомбити Каракас та інші міста, щоб залякати населення й деморалізувати чиновників і військових, а після цього спробувати вбити лідерів Венесуели та захопити ключову інфраструктуру.
«Після такого штурму лауреатка Нобелівської премії миру Марія Коріна Мачадо ймовірно оголосить про готовність взяти на себе відповідальність за Венесуелу та зближення зі Штатами. Неадекватність цього маневру в тому, що коріння оборони Боліварського проєкту ростуть із робітничих кварталів. Збройні сили не будуть негайно деморалізовані – на відміну від Іраку», – пише Tricontinental.
У вересні міністр внутрішніх справ Венесуели Діосдадо Кабельйо, якого називають «людиною номер два» у режимі Мадуро, попередив, що Збройні сили не вестимуть традиційну війну із США, і порекомендував пригадати В'єтнам, «коли маленький народ, але із залізною волею та єдністю, зміг дати урок американському імперіалізму».
Влітку 1964 року США посилили свою військову участь у В'єтнамській війні, створивши інцидент, який був поданий як неспровокована атака.
Штати тоді заявили, що американський есмінець виконував радіотехнічну розвідку в міжнародних водах на відстані 45 км від узбережжя В'єтнаму та був атакований в'єтнамськими катерами, які випустили по ньому торпеди й обстріляли з кулеметів. Пізніші розкриття показали, що Агентство національної безпеки США сфабрикувало дані, щоб створити привід для ескалації.
Зараз Штати стверджують, що проводять морські та повітряні «тренувальні заняття» біля територіальних вод і повітряного простору Венесуели. У свою чергу Каракас наголошує, що не атакуватиме кораблі, але під його прапором провокативний напад можуть вчинити американські найманці.
Так, віцепрезидент Венесуели Делсі Родригес 26 жовтня повідомила про затримання групи найманців, які розповіли про намір американського ЦРУ ініціювати «напад під чужим прапором» на кораблі у водах біля Тринідаду і Тобаго, щоб втягнути цю країну в повномасштабну військову конфронтацію з Венесуелою.
У ніч проти 3 січня 2020 року авіаудар, схвалений Дональдом Трампом, вбив іранського генерал-майора Касема Сулеймані та ще 9 людей поблизу аеропорту в іракському Багдаді. Кілька ракет, випущених американським безпілотником MQ-9 Reaper влучили в автомобілі конвою воєначальника.
Експерти Atlantic Council повідомили про «високу ймовірність» нанесення подібних авіаударів по Венесуелі, оскільки Трамп скептично ставиться до довгих, затяжних військових кампаній, як-от в Іраку, Афганістані, Сирії та Україні, але готовий використовувати коротку, різку, рішучу силу заради миру.
«Ми бачили удари проти Касема Сулеймані під час першого терміну Трампа. Ми бачили удари по ядерній програмі Ірану цього літа. І тому для Трампа удари по наркоінфраструктурі у Венесуелі, або, можливо, навіть по самому Мадуро чи цілях режиму, не суперечать цій ідеї «миру через силу», – говорить Метт Креніг, віцепрезидент і старший директор Центру стратегії та безпеки імені Скоукрофта при Atlantic Council.
Однак в історії ще не було жодної зміни режиму внаслідок одних лише авіаударів. Якщо Мадуро загине, президентське крісло в Венесуелі просто займе інший із його поплічників, а Трамп втратить репутацію лідера, який закінчує «вічні війни», а не підбурює нові. У разі ж невдалих авіаударів Трампа будуть називати ще й невдахою.