«Кнопка «Пуск» – ще за людиною»: як Україна прискорює ШІ-революцію в defense та будує військо майбутнього
Що вже вміють українські системи штучного інтелекту та чому військові наразі не готові довірити їм фінальний удар
«Зараз на полі бою вже використовуються понад 70 різноманітних систем зі штучним інтелектом» – так на конференції «FutureTech Meetup: AI First» панельну дискусію про роль ШI в обороні розпочав гуманоїдний робот зі штучним інтелектом.
Надалі «машина» передала ініціативу та мікрофон людям. Втім, схоже, за кілька років такі модератори можуть стати для технологічних конференцій звичною практикою – так само, як і ШI-асистенти для військових чи аналітиків даних з поля бою.
«На початку повномасштабного вторгнення ШІ в defense виглядав суперфантастично. Втім, темп, яким рухаються розробки, вражає. Сьогодні штучний інтелект – уже не футуристичні концепти, а прикладні рішення. Україна міняє світовий порядок в обороні, зокрема й у застосуванні ШІ», – каже Наталія Микольська, виконавча директорка Diia.City United (організатора конференції).
Топи defense-компаній і Міноборони обговорювали, як індустрія просувається «у пошуках святого Грааля» – автономності, де сьогодні головні «вузькі місця» для ШI-систем та яку роль має взяти на себе держава, щоб Україна мала технологічну перевагу над ворогом.
Mind відібрав найцікавіші думки та прогнози учасників дискусії (про останні світові тенденції та дослідження використання ШІ у військових операціях читайте тут).
Що ШІ опрацьовує сам і що йому не дозволяють?
Спікери погоджуються: штучний інтелект уже став повноцінним інструментом у defense – від написання коду й аналізу даних до автономного наведення дронів. Але право на фінальні рішення розробники поки що залишають за людиною.
«ШІ вже відіграє величезну роль в обороні: починаючи від розробки продуктів і закінчуючи безпосередньо роботою на полі бою. Ми точно довіряємо ШІ робити vibe coding, оркестрацію процесів тощо», – розповідає Андрій Чулик, CEO та співзасновник Sine.Engineering (компанія спеціалізується на технологіях з ШІ для дронів, зокрема, – автономності, навігації без GPS, роях безпілотників).
А от найважливіші процеси – ухвалення фінальних рішень і контроль результату – поки що не хочеться повністю доручати машині. «На полі бою має бути human in the loop – людина повинна підтвердити ціль. Не лише з гуманних міркувань, а й для підвищення безпеки. Також людина ще потрібна при фінальному тестуванні системи, щоб переконатися, що все працює коректно, незважаючи на велику кількість симуляцій і тестів, які проходить продукт до релізу. Тобто фінальні рішення я б ще певний час залишав за людиною», – пояснює Андрій Чулик.
Про схожу межу між автоматизацією та людським контролем говорить Ярослав Ажнюк, співзасновник і CEO The Fourth Law (розробляє автономні системи донаведення для дронів). За його словами, сучасні системи вже можуть автономно знаходити й уражати цілі, але стратегічні рішення ШI найближчими роками не довірять.
Автономний перехоплювач «Зеров-8». Фото The Fourth Law
«Наш продукт може побачити ворожу ціль і в неї влетіти. Але наразі мені складно уявити, що передамо ШІ прийняття наступальних рішень оперативного та стратегічного рівнів. Оборонні рішення – можливо: реакція ШІ швидша, ніж Генштабу. Наступальні рішення нижчого тактичного рівня – теж можливо. Але коли йдеться не про один засіб, а про флоти систем, угруповання батальйонного рівня, важко припустити, що в перспективі навіть п’яти років ШI самостійно прийматиме рішення про наступальні операції», – уточнює Ярослав Ажнюк.
Представник на позивний Клаус компанії SkyFall (виробляє FPV, гексакоптери та перехоплювачі із ШІ) розповідає, що штучний інтелект допомагає в розробці, написанні коду, автоматизації рутинних дій під час польоту дрону: «Але наприкінці – коли ШI підсвічує ціль, уже пілот натискає на її підтвердження. Наразі ми не довіряємо ШI вибір цілі, тому що це може бути випадково обрана цивільна машина чи інший «не той» об’єкт. Тож пілот визначає, що атакувати, а далі носій автоматично вражає ціль».
Про те, що головна цінність ШI сьогодні – швидкість роботи з даними та прискорення циклу ухвалення рішень, говорить Данило Цьвок, CEO Defense AI Center «A1» при Міністерстві оборони.
«У використанні ШІ насправді все зводиться до практичних, прикладних ефектів. Передусім це AI-native розробка. Сьогодні якщо ти не AI-native, то практично вже відстав. Тому vibe coding – окей історія, швидке прототипування – супер. Це ми давно використовуємо. Друге важливе застосування – аналіз великої кількості даних, їх претестинг, розуміння інсайтів і спрощення взаємодії з масивами інформації. І, звичайно, дивимося на кейси впровадження рекомендаційних систем та предиктивної аналітики», – розповідає Данило Цьвок.
Зараз Defense AI Center Міноборони фокусується на двох основних речах. «Перша історія пов’язана з кінетичними ураженнями – тобто використанням засобів, де є ШI, який дозволяє більш ефективно вражати ворога. Друге – операційні системи війни, які, по суті, є мультиплікаторами в частині більш чіткого та швидкого ухвалення рішень. Вони дозволяють аналізувати великі обсяги даних: починаючи від розвідданих для планування операцій і закінчуючи вибором того чи іншого типу озброєння для конкретної місії, та моделювати різні сценарії», – уточнює Данило Цьвок.
Де найближчим часом Defense AI Center Міноборони не використовуватиме ШІ? «Солідарний із колегами – особливо коли йдеться про ухвалення рішення щодо ураження кінцевої цілі. Поки ШІ може помилятися, тому будь-які рішення потрібно валідувати. Кнопка пуску має залишається за людиною, а ШI-система – рекомендувати те чи інше рішення, пришвидшуючи цикл».
Де вузьке місце для досягнення автономності?
Головний виклик автономної війни сьогодні – не розробка окремих продуктів із ШІ, а здатність зібрати десятки різних технологій у єдину систему. Спікери пояснюють, що автономність – це не одна «чарівна кнопка», а ланцюг рішень: від розвідданих і радарів до навігації, аналізу цілей та координації дій у реальному часі.
Автономна морська платформа SeaDrone. Фото Вavovna.ai
Андрій Чулик порівнює шлях до автономності з гонитвою за AGI (Artificial General Intelligence – загальним штучним інтелектом). «Про автономність, як і про AGI, усі мріють і говорять. Але вона складається з величезної кількості дрібних задач, які потрібно поступово розв’язувати. Йдеться про величезну кількість ітерацій. За що б ви не взялися – чи це буде комп’ютерний зір, чи планування місії, чи ще щось – будь-що доповнюватиме загальну автономність, яку потім отримаємо».
Представник SkyFall наводить один із прикладів – перешкоди для автономності перехоплювачів. «Ми всі залежні від радарного поля. Дрону, який би сучасний ШІ не був би в нього на борту, все одно потрібно знати, куди летіти. Це, мабуть, одне з найбільших вузьких місць для того, щоб усе літало автономно», – пояснює Клаус.
Та уточнює, що на фінальному етапі траєкторії є різні методи наведення: використання камери з комп’ютерним зором, радара, радарних головок наведення. І в кінці – автоматичний підрив. «Власне, частково реалізований уже кожен із цих етапів. Зараз завдання – загорнути все це в один великий pipeline і просто відшліфувати. Єдиний bottleneck для цього – час», – розповідає представник SkyFall.
За думку CEO Defense AI Center «A1», найбільші «вузькі місця» сьогодні – не лише технологічні, а й організаційні. «Перше – це агрегація і синхронізація всіх систем у єдиний цілісний source of truth. Це важливе завдання: чим більше маємо даних – тим краще розуміємо ситуацію на полі бою на різних управлінських рівнях. Друга важлива історія – accountability: система має наводити докази, коли рекомендує те чи інше рішення. Командир мусить розуміти, на яких підставах може довіряти певному сценарію, тому що відповідальність усе одно в кінці буде на людині», – пояснює Данило Цьвок.
Яка роль держави для ШI-переваги на полі бою?
Спікери погоджуються: технологічна перевага в сучасній війні залежить не лише від окремих стартапів чи талановитих інженерів. Без системної державної політики – від експорту й закупівель до підтримки науки та довгострокового планування – навіть найкращі розробки ризикують залишитися локальними експериментами.
Ярослав Ажнюк вважає, що Україні насамперед бракує глобального позиціювання себе як центру оборонних технологій. «Перша річ – важливо сфокусуватися на глобальному брендингу України як «Оборонної долини». Ми зараз цим достатньо не займаємося з погляду маркетингу та брендингу, немає відповідального органу. Треба сфокусуватися на цьому: frontend робить маркетинг, backend прибирає регуляторку, яка заважає», – пропонує співзасновник і CEO The Fourth Law.
Друге очікування від держави – справжнє відкриття експорту й адекватна регуляція для руху українського military API між українською юрисдикцією та країнами-партнерами. «Дуже сильно цього бракує. Це не дозволяє нам використати глобальну технокапіталістичну машину для того, щоб драйвити систему», – пояснює Ярослав Ажнюк.
Та додає третій важливий пункт. «Очікуємо дуже простого та практичного кроку – розпочати на рівні держави системні закупівлі виробів із ШI за держзамовленням. Наприклад, зараз FPV-дрони із ШІ фактично не купуються. Замовляються старі, класичні. При закупівлі перехоплювачів також немає вимоги, щоб вони були обладнані тими чи іншими ШI-можливостями. З deepstrike – те саме. Тобто потрібні закупівлі з фокусом на ШІ», – пояснює спікер.
Автономний НРК «ШаРись». Фото Roboneers
Про необхідність відкриття експорту та системних закупівель говорить і Андрій Чулик. Але, на його думку, глобальніша проблема – відсутність довгострокового бачення розвитку технологій.
«На 100% підтримую відкриття експорту та закупівлю технологій. Втім, найважливіше – державі потрібно планувати використання технологій. Має бути перспектива хоча б на два роки. На жаль, поки що її немає. Колись у компанії починали з горизонту планування три – шість місяців. Зараз прийшли до 12, 24, 36 місяців. Це дає можливість створювати саме ті технології, які формуватимуть величезну конкурентну перевагу не лише на полі бою, а й України у світі. Планування важливо було починати ще вчора», – вважає співзасновник Sine.Engineering.
Представник SkyFall підтримує колег. Держава зробила важливий крок – допустила приватний сектор до оборонного виробництва. Саме це, на його думку, стало одним із головних каталізаторів нинішнього defense-буму.
«Зараз держава збирає врожай. Втім, ефект буде більшим, коли вона сконцентрується на стратегічних речах із плануванням на п’ять – десять років. Зокрема, і на розвитку R&D. Держава має вкладати в освіту і науку. За останні 20 років на науку виділялося 0,6% ВВП, і фінансування лише скорочувалося. Зараз в Україні – лише 10 000 науковців. З них тільки 2000 молодих людей (до 35 років). Тоді як увесь приватний оборонний сектор базується на науці. Очевидно, що зараз у нас першочергове питання – виживання. Але держава має ресурси, щоб стратегічно планувати на такий горизонт», – сподівається Клаус.
Данило Цьвок вважає, що головні переваги України сьогодні – асиметрія, швидкість адаптації та безпрецедентний бойовий досвід, який уже став унікальним активом для глобального ринку defense.
«Україна сьогодні – унікальне місце, де агрегована величезна кількість досвіду. І цей досвід потрібно монетизувати – погоджуюся повністю – через бренд, продукти, API яких залишаються в Україні», – підсумовує CEO Defense AI Center «A1».