Поки Маск трощить довіру до Starlink: які альтернативи зв'язку для БпЛА має Європа та до чого тут Ізраїль

Поки «справжній геній» Ілон Маск співчуває російським хлопчикам-призовникам, а Білий дім не поспішає розслідувати скандальне обмеження швидкості Starshield, дедалі більше країн інвестують у зменшення залежності від SpaceX.

Але Україні потрібні альтернативні рішення тут і зараз. Mind дослідив, чи здатні європейські супутникові оператори вже сьогодні забезпечити військовим зв'язок у русі – зокрема, на безпілотниках. Для аналізу ми відібрали три великі європейські компанії – Eutelsat OneWeb, SES і Hisdesat, чиї платформи під'єднуються до урядового супутникового зв'язку ЄС  GOVSATCOM. Україна з березня цього року також рухається до інтеграції в цю систему. Перемовини активізувалися в жовтні.

На першому етапі перевірки з'ясувалося, що вибір супутникових терміналів рухомого зв’язку (Comms-on-the-Move, COTM) наче досить широкий. Проте виявилося, що більшість з них важить понад 20 кг і розроблені для бронетехніки, літаків та кораблів.

Теоретично великі БпЛА можуть підняти такий «доважок»: сучасні діпстрайки здатні нести і понад 100 кг вибухівки. Але кожен додатковий кілограм зменшує корисне навантаження. Особливо помітною ця різниця стає на тлі Starlink Mini. Саме цей гаджет найчастіше використовується на дронах. У стандартній комплектації він важить 1,1 кг (для деяких БпЛА зброярі додатково його розвантажують).

Тож детальніша перевірка показала: виробники лише нещодавно усвідомили, що йде війна дронів. Знайти легкі термінали для БпЛА насправді складніше, ніж може здатися з каталогів компаній. Частина рішень наразі перебуває на стадії розробки або випробувань, інші призначені для великих платформ. Лише окремі виробники у 2026 році почали пропонувати компактніше обладнання з добротною швидкістю зв’язку.

У підсумку несподівана альтернатива знайшлася у віртуального супутникового оператора – не з ЄС та США. Та її вже, ймовірно, використовують Сили оборони.  

Eutelsat OneWeb: два нові термінали для БпЛА й один – для НРК та морських дронів

Ця супутникова мережа належить французькій групі Eutelsat. У 2023 році Eutelsat завершила об’єднання з OneWeb, яка почала працювати як дочірня компанія групи. Найбільші акціонери самої Eutelsat Group – французька держава (29,65%), індійська Bharti Space (17,88%), уряд Великої Британії (10,89%), CMA CGM Participations (7,46%) і французький Фонд стратегічних інвестицій (FSP, 4,99%). Решта акцій перебуває у вільному обігу.

За даними Eutelsat, компанія має 31 супутник на GEO-орбіті та понад 600 апаратів на низькій навколоземній орбіті (LEO). Оператор не виділяє окремого угруповання супутників суто для військових. Оборонні та державні клієнти користуються тією самою мережею, але через термінали й послуги, адаптовані до їхніх потреб.

Які рішення для дронів має оператор? У каталозі Eutelsat OneWeb є понад 20 терміналів для зв’язку в русі та/або стаціонарного інтернету (Comms-on-the-Pause, COTP).

Mind перевірив характеристики цих гаджетів і відібрав три продукти, які можна використовувати на дронах (більшість COTM-терміналів не пройшли «кастинг» не через обмеження швидкості, а через велику вагу).

Термінали Get SAT Aero Blade. Про інтеграцію цієї серії авіаційних терміналів із мережею Eutelsat OneWeb для оборонних замовників оголосили у травні 2026 року. Рішення розробила ізраїльська компанія Get SAT. Aero Blade створений для пілотованих літаків і БпЛА. Він використовує електронно керовану антену без рухомих механічних частин і може працювати як із низькоорбітальною мережею OneWeb, так і з геостаціонарними супутниковими мережами. Це дає змогу перемикатися між ними та використовувати різні орбітальні системи для резервування зв’язку.

Виробник не уточнює граничної швидкості в русі. Втім, оскільки обладнання встановлюється на літаки, воно сертифіковане за стандартами DO-160 та MIL-STD-810. Це означає стабільний зв'язок на типових крейсерських швидкостях літаків, що значно перевищують 160 км/год (зазвичай це сотні кілометрів на годину).

Габарити та вага також підходять для БпЛА. Aero Blade – це серія терміналів, тому параметри залежать від модифікації. Найлегша з виявлених на сайті виробника моделей – Aero Blade M PICO Ka з вагою 1,6 кг та розмірами 297×194×70 мм. Ще варіант – Aero Blade M NANO Ka, ця модель важить 2,3 кг і має розміри 230×57×320 мм.

Швидкість зв'язку цих терміналів залежить від використовуваної мережі супутників (LEO чи GEO), конфігурації термінала (Ka- або Ku-діапазон, Solo або Duo) й обраного модема. Тож швидкість завантаження може бути від 50 до 100+ Мбіт/с, відправлення – від 10 до 40+ Мбіт/с. Для порівняння: у Starlink Mini швидкість завантаження понад 100 Мбіт/с, вивантаження – 10-15 Мбіт/с.

Термінали Gogo Galileo HDX. Спочатку ці гаджети створювалися для бізнес-авіації. Втім, у вересні 2026 року американська компанія Gogo та Insitu (дочка Boeing) заявили про успішне випробування модифікованої версії на безпілотнику Integrator. Рішення призначене для БпЛА третьої групи – середніх безпілотників, які можуть виконувати тривалі розвідувальні місії. Супутниковий канал Eutelsat OneWeb дає змогу передавати дані з бортових сенсорів і підтримувати зв’язок із пунктом управління за межами прямої радіовидимості.

Виробник не уточнює граничну швидкість польоту, на якій система підтримує зв’язок. Однак термінали розроблялися для встановлення на пасажирські бізнес-джети, турбогвинтові літаки та військові дрони літакового типу. А робочі швидкості джетів – до понад 1000 км/год.

У стандартній версії термінал має розміри 609,6×299,7×53,3 мм і важить 9,8 кг. Для встановлення на БпЛА гаджет додатково оптимізували за масою та габаритами, але точних параметрів модифікованого варіанта компанії не розкрили.

Для стандартної версії HDX заявлено до 60 Мбіт/с на завантаження та до 11 Мбіт/с на передавання. Gogo підтвердила, що адаптація для Integrator зберегла високошвидкісне супутникове підключення.

Термінали OW7MP. Про старт їх постачання для оборонних замовників Eutelsat оголосила в лютому 2026 року. Це військові термінали виробництва південнокорейської Intellian Technologies. Вони можуть працювати в умовах придушення або втрати GPS завдяки технології Resilient GNSS і підтримують зв’язок у русі. Але озвучений діапазон швидкості OW7MP – 5–130 км/год. Можливість застосування цього термінала на дронах, що рухаються швидше за 160 км/год, не підтверджена оприлюдненими характеристиками.

OW7MP призначені для залізничного транспорту, військової техніки, спецтранспорту, вантажівок, НРК, морських і річкових суден. Використовувати їх на повітряних дронах технічно можливо, але лише на БпЛА великого класу через значну вагу та габарити пристрою. OW7MP важить близько 9 кг і має розміри 458x358x108 мм.

Швидкість зв’язку OW7MP – до 57 Мбіт/с на завантаження та до 10 Мбіт/с на передавання.

Як Україна вже використовує мережу Eutelsat OneWeb? Переговори офіційно розпочалися ще в березні 2025 року, коли виникли перші скандали через непередбачуваність власника SpaceX. Тоді Eutelsat підтвердила домовленості з ЄС про надання Україні додаткового супутникового зв'язку. Тоді ж стало відомо, що значну частину ємностей мережі OneWeb для України вже зарезервували.

Фінансування доступу до мережі для України тоді частково взяла на себе Німеччина. Паралельно українська компанія Stetman підписала ліцензійну угоду зі шведською Requtech про виробництво супутникових терміналів під потреби OneWeb.

Тож українські військові ще 2025 року почали використовувати мережу Eutelsat OneWeb, але переважно для стаціонарного зв’язку. Відомо про використання терміналів FoldSat LEO Ku OW Military (працюють у режимі COTP), їхня перевага для ЗСУ – стійкість до РЕБ і здатність працювати в умовах повної відсутності чи глушіння сигналів GPS/GNSS. Також Сили оборони застосовують термінали виробництва Intellian та Hughes (моделі не розголошуються) – переважно у стаціонарних штабах, командних пунктах і для забезпечення зв’язку на об'єктах інфраструктури.

SES: захищений військовий зв’язок для авіації

Це супутниковий оператор із Люксембургу, акції якого торгуються на Люксембурзькій фондовій біржі та Euronext Paris. Серед великих акціонерів – держава Люксембург (10,83%) і дві державні фінансові установи – BCEE та SNCI (кожна з часткою 10,18%). Решта акцій – у вільному обігу.

У липні 2025 року компанія завершила придбання американської Intelsat, об’єднавши супутникові мережі двох операторів. Станом на завершення угоди SES повідомляла про 120 супутників на двох орбітах: близько 90 на GEO та майже 30 на середній навколоземній (MEO). Крім власного угруповання, SES має доступ до низькоорбітальної мережі OneWeb.

У SES є окремий напрям захищеного супутникового зв’язку для державних і військових замовників. Його забезпечує GovSat – спільне підприємство SES та уряду Люксембургу, у якому кожна сторона має 50%. Перший супутник проєкту – GovSat-1 – запустили ще 2018 року. На відміну від звичайних комерційних апаратів, він використовує військові частоти X-band і Mil Ka-band, має захист від глушіння та призначений для урядових і оборонних користувачів. Придбання другого супутника – GovSat-2 – уряд дозволив у квітні 2026 року, але його запуск перенесли на 2029 рік.

Які рішення для дронів має оператор? На відміну від Eutelsat OneWeb, SES не публікує єдиного каталогу терміналів. Компанія використовує відкриту екосистему: для роботи у своїх GEO- та MEO-мережах сертифікує обладнання сторонніх виробників. А через свою американську доньку – SES Space & Defense – продає послуги Starlink / Starshield та Eutelsat OneWeb військовим замовникам.

Втім, SES має окремий сервіс Sovereign Aero-ISR mPOWERED захищеного зв’язку для авіації. Він працює через середньоорбітальну мережу O3b mPOWER. Оператор розробив її для урядових і військових завдань: повітряних і морських місій, яким потрібен зв’язок під час руху. Компанія розповідає замовникам, що тут можна використовувати термінали Get SAT і Viasat. Але не уточнює моделі. З інших джерел відомо, що SES інтегрувала щонайменше 8 продуктів для авіації цих виробників (вищеописані Get SAT Aero Blade до цього переліку не входять: виробник уклав стратегічне партнерство лише з групою Eutelsat).

Mind відібрав три термінали Get SAT, які підходять для дронів: Nano SAT H (важить 3,4 кг), Micro SAT LW (3,2 кг) та Micro SAT LM (8,7 кг). Виробник позиціює їх для безпілотників, вертольотів, суден і наземної техніки. Але ці «старі» моделі (вийшли на ринок до 2020 року) значно поступаються Starlink у швидкості зв’язку: Nano має 4 Мбіт/с (як на приймання, так і на передачу), Micro LW та LM – 10 Мбіт/с.

А от серед терміналів американської Viasat, що сертифіковані для роботи в мережі O3b mPOWER, поки що немає обладнання для БпЛА.

Також SES використовує окремі термінали виробництва Intellian, Requtech, ALL.SPACE, Cobham Satcom. Але лише в останнього виробника є легкі гаджети: AVIATOR UAV 200 (вагою 1,45 кг), Cobham EXPLORER 540 (1,6 кг) тощо. Однак саме ці термінали працюють лише в мережі Inmarsat – супутникового оператора, яким зараз володіє Viasat.

Тож наразі в SES дуже обмежений вибір рішень для БпЛА.

Як Україна вже працює з SES? У березні 2025 року, коли в Європі почали шукати альтернативи Starlink для України, генеральний директор SES Адель Аль-Салех заявив, що компанія вже надавала послуги Україні й обговорювала розширення своїх можливостей. Однак він не уточнив, які саме сервіси отримувала країна.

Hisdesat: спеціалізована військова мережа

У Hisdesat є важлива відмінність від Eutelsat OneWeb і SES: це насамперед оператор урядового та військового супутникового зв’язку, а не комерційна мережа, яку паралельно адаптують для оборонних замовників. 50,1% акцій Hisdesat належить іспанській Indra Group – технологічній групі, що працює у сферах оборони, авіакосмічної промисловості та цифрових технологій.

Ще 29,9% контролює ISDEFE – державна інженерно-консалтингова компанія, підпорядкована міноборони Іспанії. 15% належить Airbus Defence & Space – підрозділу європейської авіакосмічної групи, який виробляє військові літаки, супутники та системи захищеного зв’язку. Решта 5% – в інженерно-технологічної групи Sener, що розробляє рішення для аерокосмічної галузі й оборони.

Hisdesat має два напрями супутникових послуг, які важливо не плутати. Перший – захищений зв’язок через геостаціонарні супутники. Другий – спостереження за Землею за допомогою радарного супутника PAZ.

Історично в оператора було два геостаціонарні апарати – SpainSat і XTAR-EUR. У 2025 році Hisdesat перевела канали зв’язку міноборони Іспанії з XTAR-EUR на новий SpainSat NG-I. Другий супутник нового покоління – SpainSat NG-II – запустили також 2025-му. Але в січні 2026 року Hisdesat розповіла, що через критичні пошкодження від зіткнення з космічною частинкою він не зможе виконувати місію. Компанія разом із міноборони замовила заміну – SpainSat NG-III. Його розробку доручили Airbus у липні 2026 року. Апарат ще не виведений у космос. Отже, наразі в оператора два супутники зв’язку: SpainSat NG-I та старіший SpainSat.

SpainSat NG-I працює у трьох частотних діапазонах X-band, mil-Ka-band та UHF – спеціалізованих каналах зв’язку. X-band використовується для захищеного зв’язку, Ka-band – для високошвидкісних каналів, а UHF – для тактичних комунікацій. Іспанське міноборони також повідомляє про засоби протидії глушінню та визначення джерел перешкод.

Які рішення для дронів має оператор? Hisdesat не публікує каталог терміналів. Компанія описує сумісність своєї мережі з наземними X-band-терміналами США, НАТО і Європи та зазначає, що зв’язок може працювати через невеликі термінали на літаках, безпілотниках, невеликих суднах і підводних човнах. Але моделей виробників і їхніх технічних параметрів не уточнює.

Для БпЛА в Indra є два типи зв'язку. Перший – LOS (Line of Sight), тобто радіозв'язок у межах прямої видимості. Для нього компанія пропонує RF-термінали з антенами AESA та компактні радіостанції. Другий – SATCOM, який забезпечує зв'язок за межами прямої видимості. Indra заявляє про бортові антени AESA з електронним наведенням на супутник і SDR-модем, який підтримує стандартні та захищені форми сигналу. Система може працювати із супутниками на низькій, середній і геоорбітах, зокрема в X- і Ka-діапазонах. Але виробник не афішує назв моделей, ваги чи габаритів цих терміналів.

Цікаво, що ще 2022 року Indra анонсувала розробку бортового SATCOM-термінала для безпілотників тривалого польоту. Гаджет створювали для EuroDrone – європейського проєкту важкого безпілотного авіаційного комплексу, який спільно розробляють Німеччина, Франція, Італія та Іспанія. Але досі немає новин про його запуск.

А от для морських платформ у Indra є конкретніші приклади. У каталозі компанії згадуються корабельні термінали серії TNX і підводні TSUB. Найсвіжіша розробка, про яку Indra повідомила в березні 2026 року, – термінал TSUB-40Ka для підводних човнів. Він працює у військовому Ka-діапазоні та забезпечує швидкість передавання даних понад 1 Мбіт/с. Цей термінал пройшов сертифікацію Hisdesat.

Чи вже працює Україна з Hisdesat? Іспанський оператор був серед чотирьох супутникових компаній, які в березні 2025 року підтвердили переговори з урядами та інституціями ЄС щодо резервного зв'язку для України. Генеральний директор Hisdesat Мігель Анхель Гарсія Прімо тоді повідомив, що з компанією зв'язалися кілька європейських чиновників. Водночас про конкретні домовленості з Україною, обсяги супутникової ємності чи постачання терміналів не уточнялося.

HiSky: SVNO та термінал, який може перемикатися між супутниками

Поки європейські компанії розроблюють компактні рішення, ймовірно, Сили оборони знайшли гарну альтернативу… в Ізраїлі. За даними російських пропагандистів, останнім часом українські далекобійні БпЛА оснащують супутниковими терміналами Sirius ізраїльської компанії HiSky.

Спочатку виробник створював їх для промислового інтернету речей: підключення транспорту, віддаленого обладнання й об’єктів, які перебувають поза зоною покриття наземних мереж. Тепер HiSky просуває ці рішення і для оборони. У компанії є чотири моделі терміналів лінійки SmartLITE: SIRIUS 16×16 Ku, ALTAIR 8×16 Ku, VEGA 8×8 Ku та VEGA 8×8 Ka.

Головна особливість SIRIUS – плоска фазована антена з 256 елементами та електронним наведенням на супутник. Вона не має механічних приводів, тому може коригувати напрямок сигналу під час руху платформи. Термінал важить менш ніж 6 кг і має габарити 604×290×30 мм. Швидкість зв’язку залежить від мережі: для GEO виробник наводить діапазон від 7 Кбіт/с до 1,5 Мбіт/с, для LEO – від 0,5 до 20 Мбіт/с. HiSky не розкриває максимальної швидкості руху, за якої термінал зберігає стабільний зв'язок.

Але найцікавіша функція – підтримка роботи із супутниками на різних орбітах. HiSky заявляє про сумісність із GEO та LEO-системами та можливість перемикання між ними. Це дає змогу поєднувати переваги різних супутникових угруповань: GEO забезпечують широке покриття, а LEO – меншу затримку сигналу.

Ще одна перевага для військових – можливість отримати супутниковий зв’язок за одним контрактом, без окремих домовленостей із кожним оператором супутникових мереж. Річ у тому, що HiSky працює як віртуальний супутниковий оператор (Satellite Virtual Network Operator, SVNO). Тобто не володіє власним угрупованням супутників, а закуповує або орендує ємність у різних операторів і надає кінцевим клієнтам готову послугу зв'язку через власні термінали, шлюзову інфраструктуру та систему керування мережею.

Для замовника це означає можливість отримати обладнання й підключення в одного постачальника. Отже, українським військовим потенційно достатньо напряму замовити термінали й послуги зв'язку в HiSky.

У свою чергу цей SVNO використовує ємності своїх супутникових партнерів-операторів: Intelsat (ця американська компанія є інвестором HiSky та належить SES), Hispasat (Іспанія), Andesat (Чилі) і Hughes Network Systems (США).