$634 млн – на власні супутники: як народжується українська альтернатива Starlink
Чи стане вона захищеним зв’язком не лише для ЗСУ, а й для НАТО
«UASAT – українська альтернатива Starlink – виходить на старт», – нещодавно заявив CEO Stetman Дмитро Стеценко. Ця компанія створює вітчизняну супутникову мережу UASAT. Власних супутників в активі наразі немає. А що є? Чи дійсно платформа зможе потіснити Starlink? На який попит може розраховувати Stetman?
Ці та інші запитання Mind адресував СЕО компанії й експертам.
Що відомо про Stetman
Компанію засновано в жовтні 2023 року. Кінцевий бенефіціар – Катерина Д'яченко, яка до 2023 року працювала в КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (ГІОЦ).
СЕО Stetman Дмитро Стеценко був головним архітектором інформаційних систем «Києва Цифрового», Chief Technology Officer у Kontramarka, працював над створенням електронного квитка для «Укрзалізниці» тощо.
«У середині 2022 року зрозумів: усе, що міг для міста, уже зробив. З’явилося сильне бажання бути корисним на фронті. Почав шукати, де мій досвід буде найціннішим. Більшість напрямів уже мали своїх експертів, а от супутниковий зв’язок – майже ні. Stetman стартував наприкінці 2022 року як ФОП Стеценко. Пізніше перейшли на ТОВ через швидке зростання й обсяги виробництва. Від самого початку не маємо інвесторів, а підтримуємо роботу завдяки продажам», – раніше в інтерв’ю DOU розповідав Дмитро Стеценко.
Розробники почали з адаптації терміналів Starlink під бойові умови: змінили стандартні антени, налаштували захист від РЕБ, закрили «кібердірки» в роутерах тощо. Так поступово в компанії з’явилася лінійка продуктів для переобладнання Starlink – під власною ТМ Starmod.
Зараз у рішення є кодифікація Міноборони та НАТО, Starmod прийнято до штатно-табельного озброєння ЗСУ (технічний опис для зацікавлених фахівців – дивіться на відео).
Першим клієнтом стали підрозділи ДСНС. За даними Опендатабот, левову частку доходу компанія отримує, виграючи тендери держструктур.
Після погроз Ілона Маска відключити Starlink в Україні Stetman оперативно підстрахувався. У квітні 2025 року підписав угоду зі шведською компанією Requtech про ліцензійне серійне виробництво в Україні супутникових терміналів для LEO- та GEO-орбіт. Може йтися про платформи OneWeb та Intelsat.
Докладно про власників, кількість супутників, швидкість, тарифи OneWeb та Intelsat Mind розповідав раніше.
А в травні 2025року в медіа з’явилися перші новини про запланований запуск української супутникової мережі UASAT від Stetman.
Дмитро Стеценко розповів Mind, що зараз компанія розвиває кілька напрямів, ключовими серед яких є проєкти під брендом UASAT – української альтернативи Starlink.
«Ідеться не лише про створення сумісної інфраструктури, а й про розробку власного обладнання, здатного покривати актуальні запити ринку», – уточнює спікер.
Мова про три проєкти.
Дмитро Стеценко, CEO Stetman. Джерело: його фейсбук-сторінка
Перший проєкт – UASAT GEO 74
Що пропонується? Це супутникові термінали, адаптовані до польових умов із захистом від РЕБ. Виробництво локалізоване в Україні. «Рішення для стаціонарного або тимчасового розміщення. Інтегроване до роботи на базі геостаціонарного супутника Jupiter 3», – пояснює СЕО компанії.
Довідково: Jupiter 3 розроблений Maxar Technologies, експлуатується Hughes (підрозділом EchoStar). Вийшов на геоорбіту 2023 року. Призначений для підключення до інтернету зі швидкістю до 100 Мбіт/с та має пропускну здатність до 500 Гбіт/с. Зона покриття – переважно Північна та Південна Америка. Втім сигнал досягає і Європи.
«Супутник має багато променів. Він вже працює над Україною, тести абсолютно нормальні», – уточнює Дмитро Стеценко.
В Україні термінали UASAT GEO 74 мають надавати швидкість 5 Мбіт/с вивантаження, 100 Мбіт/с на завантаження. Для порівняння: у Starlink 20/200 Мбіт/с.
Джерело: дані Stetman
У військовому спорядженні UASAT GEO коштуватиме 63–86 тис. грн із ПДВ. Абонплата – 3–7 тис. грн із ПДВ. Для порівняння: в Україні ціни на термінали Starlink для бізнесу варіюються від 20 тис. грн до 227 тис. грн, абонплата – $120–500.
«Ми не ставимо за мету безпосередню конкуренцію зі Starlink, адже це зовсім інший масштаб і інші бюджети. Starlink – це «емоції», створені за мільярди. Натомість UASAT GEO 74 – відповідь на реальні запити та обмеження, які зараз існують в Україні. Він створений у відповідь на нагальну потребу, яку повністю покриває, і в цьому його ключова цінність», – пояснює СЕО компанії.
Та уточнює: станом на сьогодні проєкт готовий до запуску, усі необхідні контракти підписано, очікується постачання першої пілотної партії терміналів. У липні відкриється можливість офіційного замовлення та підключення через сайт uasat.com (зараз платформа у процесі наповнення). Цього року компанія здатна виготовити понад 50 тис. терміналів.
Яким може бути попит? Дмитро Стеценко стверджує, що компанія очікує на попит у десятки тисяч терміналів з огляду на таке:
- понад 100 тис. наявних терміналів Starlink в Україні;
- приблизно 65% із них використовуються стаціонарно;
- у багатьох випадках оплату абонплати Starlink здійснюють військові з власної зарплати або за підтримки волонтерів і родичів, оскільки державні органи не мають можливості напряму укладати контракти, що є ненормальною практикою.
СЕО компанії розраховує, що ключовими клієнтами UASAT GEO 74 стануть державні установи; організації соціальної, критичної та оборонної інфраструктури; юридичні особи, які потребують сталого й захищеного зв’язку.
Стороння оцінка. Голова підкомітету з питань безпеки у кіберпросторі, урядового зв'язку, криптографічного захисту інформації безпекового Комітету ВРУ, народний депутат Олександр Федієнко вже протестував ці термінали. Він підтвердив Mind, що їхніми користувачами можуть стати державні інституції та військові. Термінали здатні використовуватися як резервні канали зв’язку й альтернативи Starlink.
Термінал UASAT GEO 74. Джерело: фото Олександра Федієнко
«Щоправда, за технічними параметрами, це рішення програє Starlink. Затримка 600–700 мс, ємність каналу на супутник – 5 Мбіт/с, від супутника на термінал – 100 Мбіт/с. Враховуючи, що супутник на геоорбіті (35 тис. км), такі канали зв’язку ще залежать від природних опадів. По суті, це рішення – аналог Tooway», – пояснює Олександр Федієнко.
Довідково: Skylogic, дочірня компанія Eutelsat, надає послуги широкосмугового супутникового доступу до інтернету під брендом Tooway у 26 країнах Європи, зокрема Україні. Tooway забезпечує швидкість до 50 Мбіт/с на прийом і до 10 Мбіт/с на передачу даних. Використовує супутник KA-SAT.
Втім Олександр Федієнко уточнює, що рішень, які можуть витіснити Starlink в Україні, як і у всьому світі, наразі не має. «Можливо, OneWeb, але поки що в них мале угрупування супутників», – пояснює спікер.
Телеком-експерт Олександр Глущенко вважає, що UASAT GEO 74 може стати додатковою альтернативою Starlink. І порівняння технічних характеристик в цьому кейсі може відігрівати незначну роль. Головним рушієм попиту може стати ненадійність засновника SpaceX.
«Після дивних заяв Ілона Маска та сюрпризів зі Starlink під час виконання бойових завдань рівень недовіри підвищився. Українці (і не тільки) почали шукати альтернативу. Військо – особливо під час активної фази війни – не може використовувати тільки одну систему зв'язку й бути зав'язаним на неї. Так, Starlink – сама комфортна та юзабіліті система з погляду споживача. Але через ненадійність засновника постачальника сервісу ці плюси можуть зводитися нанівець», – вважає Олександр Глущенко.
Та прогнозує попит на термінали як бекапного каналу зв’язку.
Чи влаштує військових запропонована швидкість? «У них немає вибору. Враховуючи кількість РЕБ біля лінії зіткнення, з радіотехнологіями на інших частотах можуть бути технічні нюанси. Через це супутник – один із найдієвіших варіантів розгорнути зв’язок. Зрозуміло, що спецкористувачі, яким потрібно багато трафіку та високі швидкості, можуть бути не в захваті від альтернативних рішень, але для певних завдань, де має бути зв’язок і швидкість не критична, – це гарне рішення», – уточнює експерт.
Другий проєкт – UASAT GEO Blade
Що пропонується? Ці термінали призначені для застосування в русі: на техніці, автотранспорті, у командно-штабних пунктах тощо.
«Рішення базується на декількох геостаціонарних супутниках і дозволяє гнучке перемикання між провайдерами супутникового зв’язку. Цей проєкт значно складніший технічно, тож орієнтовний строк реалізації – 6–9 місяців. Його цільова ніша ближча до Starlink», – розповідає Дмитро Стеценко.
За його словами, зараз компанія співпрацює зі шведським партнером Requtech, який розробив гібридний термінал із можливістю підключення до кількох операторів. Наразі ведуться випробування та підготовка до виробництва. А створення власного гібридного термінала – наступний стратегічний етап.
Тут цікаво, що таких універсальних терміналів досі майже немає у світі. Чому?
«Глобальні аналоги гібридних рішень коштують сотні тисяч доларів і практично відсутні на ринку, бо світ не стикався з потребою резервування супутникових ресурсів в умовах війни та непередбачуваних викликів», – пояснює СЕО компанії.
Скільки ця розробка коштуватиме в Україні – поки що зарано прогнозувати. Швидкість від геостаціонарних супутників – до 100 Мбіт/с.
Стороння оцінка. На думку Олександра Глущенка, мобільні гібридні термінали – проривне рішення. По суті, користувачі матимуть продукт на кшталт «телефона з декількома SIM-картами» від різних операторів.
«Якщо вдасться реалізувати власний проєкт, Україна продемонструє світові свою технічну й технологічну геніальність, здатність на базі технологій, що існують, сконструювати гібридне рішення, яке гарантовано працюватиме в надскладних умовах, бо створювалося в умовах, які більшість світових R&D не в змозі відтворити», – вважає експерт.
Олександр Глущенко вважає, що в Україні попит на гібриди точно має бути.
«Якщо клієнту з умовного штату Колорадо вистачає простого Starlink, то в наших складних реаліях резерв і можливість користуватися зв’язком від різних постачальників можуть стати незамінними», – припускає він.
Третій проєкт – UASAT LEO
Що пропонується? UASAT LEO створюють як суверенне угруповання супутників на низькій орбіті.
«Це наймасштабніший і найамбітніший наш проєкт – створення незалежної національної супутникової мережі на базі LEO-супутників. Йдеться про 60 супутників, які забезпечать широкосмугове підключення на всій території України та за її межами», – розповідає Дмитро Стеценко.
Він зазначає, що йдеться не про платформу на базі супутників OneWeb.
«Ми опрацьовуємо можливості виведення наших власних супутників на орбіту силами Eutelsat та OneWeb (входять до Eutelsat Group. – Mind) з нашою подальшою експлуатацією. Ні, це не величезні інвестиції, а абсолютно реальні цифри. Навіть уже обрана потужна компанія з керування інвестиційним портфелем. Загальна вартість проєкту – $634 млн», – розповідає СЕО компанії.
За словами Дмитра Стеценка, у будь-якому разі в компанії немає завдання конкурувати зі світовими лідерами.
«Насправді ми їх дуже цінуємо та поважаємо, але першочергове завдання – це забезпечити наші Сили безпеки та оборони ресурсами для захисту України. UASAT створюється з урахуванням досвіду використання Starlink, його переваг і недоліків, з фокусом на адаптацію до військових, критичних і гуманітарних завдань. Частина деталей наразі не розголошується через обмеження», – пояснює спікер.
Та доповнює, що ці рішення будуть доступні як для B2B-клієнтів (державних і корпоративних структур), так і для B2C-сегменту (індивідуальних користувачів).
Які шанси реалізувати такий амбітний проєкт? Олександр Глущенко вважає, що це одночасно найскладніша і найпростіша місія.
«Якщо є рішення, реальний полігон для випробувань, конфлікт інтересів через Ілона Маска, недосконалість європейського постачальника OneWeb, загрози нападу рф на країни НАТО тощо – під цей проєкт цілком реально знайти інвесторів, які отримують дієву альтернативу на низькій орбіті з захищеними пристроями, що реально працюють», – вважає експерт.
Він уточнює, що для реалізації задуму компанії треба буде зарезервувати місце на орбіті в Міжнародному союзі електрозв'язку, замовити виготовлення супутників, запустити їх із партнерами, створити інфраструктуру (станції для управління супутниками та хаби для управління трафіком).
«Якщо цей пазл зійдеться, компанія отримає не тільки український, а і великий європейський ринок, якому також потрібна альтернатива Starlink. Потенційних клієнтів безліч: НАТО, європейські війська та інші структури, прикордонники, морські судна, лайнери, потяги тощо. Підсумовуючи, це амбітний, ризикований, але реальний проєкт», – вважає Олександр Глущенко.
Але найголовніше, зауважує він, інше: в України з’явиться шанс мати військовий зв’язок на вітчизняній інфраструктурі.
І що дуже важливо. «Раніше держава, м’яко кажучи, загубила свою космічну програму. У нас була зарезервована точка 38 градусів східної довготи для геостаціонарного супутника. Але ми її втратили. Натомість отримали точку в небі – 48 градусів східної довготи, яка менше вигідна для України. Була спроба створити та запустити в березні 2014 року на геостаціонарну орбіту супутник «Либідь-1», який уже понад 10 років – у заручниках на складі у Красноярську», – пояснює експерт.
За його словами, та космічна програма провалена «завдяки» корупціонерам і їхнім мотиваторам із москви.
«Тепер приватна компанія намагається її відродити – з використанням низькоорбітальних супутників. Країна, що захищається, має мати власну інфраструктуру із захищеним зв'язком, який не залежить від постів у соцмережах Х або Truth Social», – наголошує Олександр Глущенко.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
