На прикладі Індії вчені з Масачусетського технологічного університету порахували, як безболісно для економіки досягти цілей Паризької угоди і скоротити викиди,пише HighTech Plus.
Згідно з цілями Паризької угоди, до 2030 року Індія зобов'язана знизити викиди вуглекислого газу на 30-35% порівняно з 2005 роком і збільшити частку ВДЕ в генерації електроенергії до 40%.
Чи зможе Індія досягти своїх кліматичних цілей, не ставлячи під загрозу економічне зростання? Дослідники з МІТ розробили модель національної економіки і протестували на ній різні сценарії скорочення викидів.
Згідно з дослідженням, саме введення податку на вуглець буде найменш витратним способом досягти цілей Паризької угоди. І він скоротить викиди не тільки в енергетичному секторі, а й у всій економіці.
Альтернативний варіант – введення квот на використання чистої енергії. Але коштувати це буде в 10 разів дорожче, в основному за рахунок зростання цін на електрику. Комбінація цих двох підходів обійдеться економіці трохи дорожче, ніж один тільки вуглецевий податок. Однак в майбутньому розвиток технологій значно знизить витрати на чисту енергію, що дозволить Індії поставити більш амбітні кліматичні цілі без ризику для економічного зростання, вказують в MIT.
За словами авторів, дослідження буде корисним і для інших країн, які заявили про прихильність цілям Паризької угоди, але поки що не розробили політики стосовно їх досягнення.
Про тарифи на електроенергію, сонячні електростанції «за сараєм» і місце держави в ринку ВДЕ ми писали в матеріалі: «Відновлювана генерація є єдиним варіантом розвитку енергетики. Все решта – від лукавого».