Ціна невдач: чому втрата даних може коштувати семизначну суму

Сучасні компанії володіють величезними масивами даних про своїх клієнтів. Для одних підприємств інформація стає «валютою», що допомагає збільшити доходи, а для інших – баластом, що викачує гроші на її захист і зберігання. За даними нещодавнього дослідження Global Data Protection Index (GDPI), вже 75% респондентів – IТ-керівників знайшли інструменти для монетизації даних. Це опитування провела компанія Vanson Bourne на замовлення Dell EMC у 18 країнах. Респондентами були 2200 IТ-керівників з 11 різних галузей.

Ірина Волк, генеральний менеджер Dell EMC у кластері країн, до якого входять Україна, Білорусь, Азербайджан, Молдова, Вірменія та Грузія, спеціально для Mind проаналізувала підсумки дослідження.

Можливості та загрози. Сьогодні дані називають основним активом, паливом цифрового бізнесу. У приватному й державному секторах розвинених країн світу усвідомлюють це і готові інвестувати в інструменти, що дозволять отримувати користь і монетизувати зібрані дані. Дослідження GDPI показало, що 92% респондентів усвідомлюють потенційну цінність даних. Без перебільшення, персоналізація та збір даних сьогодні складають основу інтернет-технологій.

Але цінність даних гостро ставить питання про їхню безпеку. А забезпечити її на належному рівні стає все складніше. По-перше, тому що стрімко збільшується обсяг самих даних: з 2016 по 2018 рік зростання було майже семиразовим – з 1,45 до 9,7 ПБ.

По-друге, збільшується вартість зберігання резервних копій і ускладнюється управління інфраструктурою для захисту. На цьому тлі гостріше відчувається нестача рішень, які відповідали б не тільки нинішнім запитам, але і майбутнім, наприклад таким, які дозволили б ширше впроваджувати штучний інтелект, машинне навчання, інтернет речей.

По-третє, посилюється контроль над використанням і роботою з даними. Одним із найяскравіших прикладів, який минулого року підбадьорив IT-галузь, стало впровадження GDPR (загального регламенту Євросоюзу про захист даних). У двох із трьох компаній немає впевненості в тому, що їхня інфраструктура й процеси захисту даних відповідають всім регіональним нормативним актам, про що свідчить дослідження GDPI. При цьому 12% респондентів, у яких були збої та/або простої, уже зіткнулися зі штрафними санкціями через те, що не зуміли забезпечити безпеку даних.

Ціна витоку інформації. Йдеться не лише про те, щоб отримати користь із зібраних даних, а й про те, щоб не зазнати збитків за неналежне поводження з ними. Ціна збоїв і втрати даних може обчислюватися цифрами з п'ятьма або навіть шістьма нулями.

Недоотриманий прибуток і репутаційні втрати – це не тільки про гроші. Це про довіру до бренду, що похитнулася, про необхідність починати заново, причому не з нульової, а з «мінусової» позначки. Не хочеться нагнітати, але з плином часу збільшується й ціна невдач.

Технології, як і будь-яке інше явище в нашому світі, мають зворотний бік, і на тому боці – кібератаки, загрози, вимагачі, збої, форс-мажори... Що цінніші дані для компанії, то більшому ризику вони піддаються, за ними активніше полюють і вища ціна збою або втрати.

За результатами опитування, що лежить в основі GDPI, IТ-керівників-респондентів розподілили на чотири групи, залежно від рівня зрілості систем захисту, впроваджених у їхніх компаніях: ті, що відстають; ті, які оцінюють; ті, які впроваджують; ті, що лідирують.

Для того щоб проілюструвати масштаб відмінностей між двома крайніми категоріями, зазначу, що лідери оперують у 18 разів більшим обсягом даних, ніж ті, які відстають: 21,4 проти 1,18 ТБ. При цьому, як би високо лідери не оцінювали свої рішення для захисту даних, збої все ж трапляються. І для лідерів ціна збоїв у 12 разів вище, ніж для тих, що відстають. У середньому втрати прибутку можуть досягати 40%.

Інвестиції в монетизацію. Здавалося б, такий рівень втрат дає привід засумніватися в цінності даних, адже треба не просто їх збирати, а й обробляти та захищати. Однак у провідних компаніях світу таких сумнівів немає, за винятком хіба що тих 2% «відсталих». Майже дві третини (69%) уже інвестують в інструменти для монетизації даних. Навіть більше, зростає кількість тих, хто в нашому дослідженні названий «адептами», або «ті, які впроваджують». Якщо порівняти з 2016 роком, таких стало майже в 1,5 раза більше.

Є підстави вважати, що їхня кількість зростатиме в майбутньому. У міру зростання використання штучного інтелекту та інтернету речей (поява 5G значно розширює застосування концепції IoT, а у 2019 році очікується масовий комерційний запуск 5G-мереж, відбуватимуться цифрові перетворення як бізнесу, так і державного сектору. Для всіх цих технологій дані мають критичне значення, повторюся – це паливо для цифрового бізнесу.

Приклади монетизації. Ними можуть служити поведінкові та інтелектуальні моделі, що дозволяють передбачати дії замовників і, як наслідок, поліпшувати комунікацію і запобігати відтоку клієнтів; рішення для підвищення ефективності реклами, зокрема й у соцмережах; сенсори, які збирають інформацію і підключаються до інтернету речей; фінтех-інструменти.

До впровадження цифрової трансформації фізична валюта у сховище банку становила найцінніший актив, а сьогодні дані такі ж цінні, про що говорять у самих банках. Також важко недооцінити значимість даних у медицині. Навіть малий бізнес, що не має у своєму розпорядженні бюджетів рівня корпорацій, може скористатися Google Analytics, наприклад, і це теж буде елементом бізнес-аналітики даних. Тобто питання монетизації актуальне незалежно від розміру компанії. Так, одним із найцінніших і популярних джерел даних служать робочі програми, зокрема Office 365.

А що ж Україна? Ми не потрапили у фокус уваги цього дослідження, однак не можна сказати, що перебуваємо у відриві від світових тенденцій і поза контекстом цифрових перетворень. Уже розглядається перспектива впровадження 5G в Україні, нещодавно мобільні оператори заявили про запуск своїх мереж NB-IoT в Україні. Але поки не так уже й багато успішних історій.

Ризикну припустити, що, якби в цьому дослідженні брали участь вітчизняні компанії, вони потрапили б до числа «ті, які оцінюють». Ми поки відстаємо від країн, більш просунутих у цифровому плані. Однак якщо поглянути на результати дослідження в розрізі географії, то видно, що країни, які розвиваються, долають відрив і виходять на провідні позиції в плані захисту даних. Найяскравіший приклад – Індія, яка піднялася на 8 позицій. Тоді як Франція опустилася на 16, Сінгапур – на 11, а Німеччина – на 10 позицій.

Для України, як і для інших країн, немає альтернатив діджиталізації просто том,у що ми вже перебуваємо в цифровому світі. Різниця в тому, наскільки ми ефективні та успішні в цьому світі. Це залежить, серед іншого, й від того, наскільки добре поставлена робота з даними. Зараз в Україні проходить виборча кампанія. Думаю, всі ми хотіли б, щоб дані про наші голоси оброблялися коректно та були надійно захищені, просто тому що ціна збою може виявитися дуже високою.