Кодування українських телеканалів планується запустити 20 січня 2020 року. Інвестиції у кодування склали $7,5 млн, з них $2,5 млн вклали медіагрупи, а оператори та постачальники обладнання – $5 млн. Для декодування сигналу телеканалів у країну завезено 110 000 тюнерів.
Про те, як це працюватиме на практиці, розповів Mind медіаексперт, член Громадської ради при Нацраді з питань телебачення і радіомовлення Олександр Глущенко.
Останні півтора року в ЗМІ час від часу з'являлися гучні заяви про кодування сигналу українських супутникових телеканалів. Навіть називалися дати – жовтень 2017 року, травень 2018 року, листопад 2019 року. Щоразу щось заважало: то вибори, то нестача супутникових приймачів, то новорічні «голубые огоньки». І ось тепер медіагрупами названа нова, здається, остаточна дата – 20 січня 2020 року. День, коли для більш ніж 4 млн домогосподарств популярні українські канали на супутнику у відкритому вигляді стануть недоступні.
Чому медіагрупи кодують свій телесигнал? Відповідь на це питання досить проста. У цивілізованому світі, куди ми так активно прагнемо, прийнята проста модель дистрибуції телевізійного сигналу – кінцевому споживачу призначений сигнал ефірного ТБ, кабельних, інтернет-операторів, DTH-платформ (DTH – передача ТБ-сигналу з супутника телеглядачеві, без участі кабельних операторів – Mind). Якщо ви проаналізуєте, що пропонують популярні європейські супутники, то помітите, що комерційні телеканали доступні виключно в складі супутникових платформ за гроші. У відкритому доступі – державні мовники, канали громадського ТБ, регіональні.
Але в Україні ніколи не шукали легких шляхів і на світ дивилися через особливу призму. Що, власне, і призвело до проблеми, яку активно обговорюють у галузі і в суспільстві.
Вперше цифрове супутникове мовлення почалося в 1998 році. Телеканал СТБ розпочав еру доставки сигналу провайдерам через супутник, минаючи технологію радіорелейних ліній. Ні про який приватний прийом тоді не йшлося.
За більш ніж 20-річну історію супутникового мовлення українських телеканалів сигнал яких, по суті, є технічним і частиною транспортного ланцюжка мережі дистрибуції від телеканалу до ефірного передавача кабельного провайдера, в Україні з'явилася ціла індустрія. Доступ до телесигналів, що не призначені для кінцевого споживача, отримали більш ніж 4,5 млн домогосподарств – третина населення. Дуже активно понад 15 років тисячі інсталяторів і всі хто захотів будували бізнес, встановлювали мільйонам українців супутникові антени, не безкоштовно оновлювали списки телеканалів, доставляли конвертори, антени, вводили ключі доступу.
Упевнений, що практично ніхто жодного разу не спромігся повідомити клієнтам, що вони приймають і дивляться «технічний» сигнал, у разі зміни параметрів сигналу, супутника мовлення або відходу в IP – відповідальність ніхто не несе і споживач дивиться телеканали з «горинича» (кілька конвертерів на одній антені для отримання сигналу з різних супутників – Mind) на свій страх і ризик.
У чому переваги кодування? З відключенням аналогового мовлення і існуванням паралельної супутникової мережі дистрибуції провайдера «Зеонбуд» (національна цифрова телемережа. – Mind) зникає необхідність додатково оплачувати супутникову ємність.
Знаходження телеканалу на супутнику заради доставки безпосередньо кінцевому споживачеві – заняття затратне для не самої багатої телегалузі. Таких витрат простіше уникати або перекласти їх на плечі DTH-платформи.
Відмова від власної супутникової доставки сигналу не виключає появи телеканалів українських медіагруп у складі супутникових операторів платного ТБ (DTH-платформ), які працюють аналогічно кабельним мережам. Формують пакет телеканалів, піднімають на супутник за свій рахунок, продають абонентам, гарантуючи наповнення, доставку і цінову політику. Висловлюючись технічною мовою, сигнал українських телеканалів на супутнику – власність провайдера супутникового ТБ, який придбав ці телеканали для перепродажу споживачам. За що телеканали щомісяця отримують відрахування (роялті) від провайдера за кожного абонента.
Європейська та світова практика – комерційні телеканали на супутнику кінцевому споживачеві доступні виключно в складі багатоканальних мереж і за абонентну плату.
Основне завдання комерційного мовника – отримання прибутку. Еволюційний шлях державних телекомпаній призвів до того, що комерційне ТБ поклало на себе функцію інформування населення, а це пряма функція «громадського» мовника, який має доступний глядачеві з кожної «праски».
Куди бігти абоненту? Якщо супутниковий сигнал для вас – основне джерело отримання інформації, то після включення кодування у вас буде декілька варіантів:
Вихід завжди є!