Робота не вовк: як прем’єр працевлаштує усіх

Що насправді може ховатись за «працевлаштуванням» і про реальні можливості, які передбачені законодавством

Фото: pixabay

За словами прем’єр-міністра України Олексія Гончарука, у 2020 року планується надати 200 000 нових робочих місць, а за п'ять років – сумарно мільйон.

Звітуючи, прем’єр поділився успіхами: 202 000 людей вже працевлаштували. Однак у дрібницях зазвичай ховається суть – усі вони вже працювали, просто нелегально. У такий спосіб боротьба з нелегальною працею чарівно перетворилася на «створення нових робочих місць».

Проте не будемо зважати на такі дрібниці і спробуємо розібратись, хто і яким чином отримає роботу вже цього року.

Чи можливо дійсно працевлаштувати українців у такій кількості та що про це каже законодавство, розповів Mind юрист юридичної компанії ESQUIRES Віктор Зальотін.

Про дбайливі руки для України

Як відомо, київські князі почали свою династію з варягів, яких запросили царювати. Історія повторюється, і ми можемо спостерігати, як у концесію намагаються віддати ледве не усе. Однак сенс у цьому є.

Концесія – це форма державно-приватного партнерства, що передбачає передання об'єктів державної власності у тимчасове користування приватним підприємствам.

Новий управитель може бути зобов’язаний проінвестувати об’єкт свого управління і особисто буде зацікавлений у його ефективності. Порти, аеропорти, вокзали, лікарні, навчальні заклади тощо – все це планується передавати у концесію.

Чим це допоможе: нові робочі місця завдяки розбудові об’єктів, наданих у концесію. Враховуючи настрої уряду та розміри потенційних об’єктів, мова йде про тисячі потенційних робочих місць.

Про останній розпродаж

В Україні також є низка об’єктів, які вигідніше продати, аніж надати у використання. І перших – переважна більшість.

Щоб зрозуміти потенціал приватизації для працевлаштування, розглянемо лише один приклад. Держава віддає на приватизацію 35 спиртових заводів. Кожен завод – це нові робочі місця – від безпосередніх робітників до обслуговування на кшталт перевезень та маркетингу.

Чим допоможе: нові робочі місця у найрізноманітніших сферах приватного сектору на базі приватизованих об’єктів.

Про поле можливостей

Найобговорюваніший законопроєкт 2020 року стосується відкриття ринку сільськогосподарських земель. Земля у руках нових власників (чи то фермери, чи великі агрохолдинги) запрацює, але повністю автоматизоване сільське господарство організувати майже неможливо.

Чим допоможе: нові робочі місця в селах та віддалених від міст районах. Враховуючи високу цінність українських земель – роботи буде чимало.

Про затишок для роботодавців

З 1992 року в Україні діє закон про вільні економічні зони, але пересічний громадянин не згадає жодної з них. Це пов’язано з недосконалістю закону в частині формування пільг у межах вільних економічних зон. Податок на прибуток у вільних економічних зонах для вітчизняних підприємств більший, ніж на решті території України (але менший для іноземних). Якщо у влади дійдуть руки і до вільних економічних зон, то можна зменшити їх кількість і при цьому покращити їх якість.

Чим допоможе: нові робочі місця завдяки привабливості вільних економічних зон пониженими податками.

Про чорно-біле працевлаштування

Проєкт закону України «Про працю» №2708 має замінити 40-річний Кодекс законів про працю України. Раніше у Верховну Раду подавались законопроєкти від інших партій, а у інформаційному полі лякали ледве не рабством у законопроєкті президентської партії. Від основного закону у сфері праці залежить потенційна можливість громадян працевлаштуватися.

Серед позитивних нововведень можна виокремити наступні:

Однак не можна не зупинитись на моментах, які викликають здивування чи навіть занепокоєння:

  1. Відповідно до статті 14 законопроєкту, роботодавець має попередити про правонаступництво (реорганізацію чи зміну власника) не пізніше, ніж до початку дій, які впливатимуть на трудові права та інтереси працівників. Таке формулювання (враховуючи строки у трудових відносинах, передбачене статтею 11), дозволяє роботодавцю попереджати про реорганізацію фактично за день до її впливу на працівників. Не будемо забувати про договірне регулювання, однак мінімальні гарантії мають бути збережені – попередження за два місяці у чинному  КЗпП як і «не пізніше, ніж до початку» у законопроєкті є непропорційно довгими/короткими. Варто у цьому питанні намагатись знайти розумний компроміс.
  2. Буквальне тлумачення частини 5 статті 16 законопроєкту дозволяє дійти  висновку, що реалізація прав на державні гарантії інвалідами, ветеранами АТО, чорнобильцями тощо має місце лише якщо згадати про такий статус у трудовому договорі (а це можливо лише за бажанням працівника, який зазвичай не проінформований про свої права). Наприклад, стаття 2 закону України «Про відпустки» гарантує надання відпустки визначеної тривалості, для інвалідів така тривалість передбачена у більшому розмірі. Неоднозначне трактування законопроєкту може негативно вплинути на його реалізацію на практиці.
  3. Відповідно до частини 2 статті 22 законопроєкту кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом не може перевищувати 1/10 від загальної кількості у одного роботодавця. Причина появи такої норми зрозуміла – не допустити уникнення оподаткування роботодавцями. Тим не менш, в окремих галузях об’єктивно виникає питання – як і навіщо наймати ще 9/10 працівників?
  4. частиною 5 статті 52 законопроєкту узаконюється 6-денний робочий тиждень (мінімальний безперервний відпочинок, тобто вихідні, скорочено до 24 годин на тиждень). Хоча два вихідних дні і може бути передбачено трудовим договором, доцільніше було б залишити їх за загальним правилом та один вихідний день, якщо це передбачено трудовим договором. Інакше роботодавцю буде простіше пропонувати трудові договори без згадки кількості безперервного відпочинку і працівник без відповідних знань може потрапити у незручне для себе положення. Справа в тім, що усі положення, не врегульовані сторонами у договорі, регулюватимуться законом, коли/якщо він буде прийнятий Верховною Радою. Тепер робітнику слід уважно вичитувати усі документи, адже законодавство вже «не підстрахує».

Чим допоможе: нові робочі місця внаслідок появи раніше невідомих законодавству форм праці та більш гнучких умов.

Чи працевлаштують усіх

Мільйон робочих місць за п'ять років створити складно, але можливо. Для цього держава має не лише контролювати роботодавців, але й заохочувати їх появу, що вже частково має місце.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua та стрічці Google NEWS