Нещодавно уряд оголосив про досягнення домовленості щодо запровадження безвізового режиму з острівною державою, всесвітньовідомим офшором – Маршалловими островами. Міністр Кабінету Міністрів Дмитро Дубілет стверджує, що мета цієї угоди – «відкрити українцям світ».
Проте в Україні добре знають, що ці острови – офшорна юрисдикція, а слово «офшор» має відверто негативну конотацію. Тож у розважальну та освітню мету урядових «досягнень» багато хто не вірить. Бути впевненим у тому, що скасування візового режиму з Маршаллами на руку корупціонерам та олігархам, що ховають там свої статки, набагато захоплююче заняття. Чи дійсно новий «безвіз» відкриває вітчизняному бізнесу додаткові можливості на шляху оптимізації податкового навантаження, спеціально для Mind пояснює адвокат, експерт з корпоративного міжнародного права Юлія Курило.
Маршаллові острови – держава, розташована в південно-східній частині Тихого Океану, економіка якої існує здебільшого завдяки Сполученим Штатам Америки, місцева валюта – американські долари. США розміщує на одному з численних островів Маршалл свою військову базу – іспитовий полігон для випробувань ракет (зокрема, ядерних), та сплачує в казну цієї маленької країни орендну плату та дотації. Туризм, промисел тунця, сільське господарство вважаються основними джерелами доходів державного бюджету.
Всупереч загальному уявленню, Маршаллові острови не можуть похвалитися розгалуженим та розвиненим банківським сервісом. Насправді в країні існує дві філії американських банків та один місцевий банк, проте системи гарантування вкладів не передбачено.
Але ці тихоокеанські атоли вважаються офшором, оскільки звільняють від оподаткування будь-який дохід компаній із джерелом походження з-поза меж країни. Так звані місцеві компанії іноземців (бізнес, що функціонує за межами Маршалл) дуже просто започаткувати, зареєструвати та досить дешево утримувати. А ще тут досі дозволяють обіг акцій на пред’явника, проте Європейський Союз з цією ситуацією бореться.
Незважаючи на декларовану привабливість переваг ведення бізнесу з використанням екзотичної компанії, або зберіганням коштів у офшорному банку, острівні юрисдикції масово втрачають своїх клієнтів. Провадження бізнесу в умовах «конфіденційності» та за трьома морями, де нібито кредитори не дістануть, втрачає сенс.
Маршаллові острови вживають усі необхідні дії, аби відповідати міжнародним стандартам боротьби з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом, та ухиленням від сплати податків. FATF, США, Євросоюз не вважають цю територію такою, що становить загрозу їхнім інтересам – як у контексті адаптації нових прозорих правил ведення бізнесу, так і в контексті співробітництва та обміну інформацією, виконання загальнопоширених функцій фінансового моніторингу.
У 2018 році Маршаллові острови запровадили вимоги щодо сабстансу до компаній, який мають демонструвати певні види бізнесу, зареєстрованого в цій юрисдикції. За прикладом інших офшорних юрисдикцій сабстанс на Маршаллах полягає у:
Порушення вимог щодо сабстансу матиме наслідком штрафні санкції та повідомлення компетентних органів країн за місцем проживання кінцевого бенефіціара.
До очевидних ускладнень у застосуванні компаній, зареєстрованих у офшорах, слід додати складнощі з отриманням банківського сервісу, з переказом коштів на користь компаній, зареєстрованих у офшорах, суворі правила трансфертного ціноутворення, запроваджене нещодавно оподаткування доходів контрольованих іноземних компаній.
От і виходить, що використовувати офшори більше не просто незручно – це вкрай невиправдано та в реаліях сьогодення створює додаткові ризики. Звичайно, запит ініціює пропозиції – офшорні фінансові компанії пропонують послуги із розрахунково-касового обслуговування офшорних компаній, проте ці рішення є тимчасовими і вкрай ненадійними та незручними.
Може, і варто вигадувати історії про плани створити комфортні умови подорожей для тих, хто бажає сховати «дєнюшкі» подалі від всевидючого ока фіскалів. Але слід пам’ятати, що епоха офшорів стрімко добігає кінця. Тепер слово – за альтернативними рішеннями.