Релокейт із Білорусі: як ІТ-компанії можуть перебратися до України

Про чинну процедуру отримання дозволу на проживання і роботу в Україні для IT-спеціалістів

Фото: pixabay

Президент України Володимир Зеленський 3 вересня відповідним указом поставив уряду завдання розробити та винести на розгляд Верховної Ради законопроєкти, спрямовані на розвиток ІТ-індустрії в Україні. Крім спрощення оподаткування та інших преференцій, документи мають спростити іноземцям-фахівцям із цієї сфери отримання дозволу на імміграцію в Україну. 

Остання опція стане в нагоді, зокрема, IT-компаніям, що працюють у Білорусі, де вже кілька тижнів не вщухають протести. Незважаючи на те, що законопроєкти поки тільки в планах, фахівці цієї галузі вже зараз можуть переїхати в Україну на загальних умовах.

Як це зробити швидко і які нюанси процедури отримання дозволу на проживання в Україні, розповів Mind керуючий партнер юрфірми «єПраво» Віталій Власюк.

За останні тижні Білорусь змінилася і навряд чи стане тією країною, якою була попередні 26 років. Протести, що вибухнули після оголошення сфальшованих результатів президентських виборів, зламали багато стереотипів про цю країну як музей СРСР та мовчазну згоду більшості її громадян з вічним правлінням однієї людини.

З середини серпня у відкритому доступі є лист, який підписали понад 2500 білоруських ІТ-підприємців. У цьому листі є важливий посил для ІТ-бізнесу: «Стартапи не народжуються в атмосфері страху й насильства. Стартапи народжуються в атмосфері свободи й відкритості». І далі – констатація того, що доведеться емігрувати до сусідніх країн.

Хто і як допомагає білоруським «айтішникам»

Українські колеги зголосилися допомагати. І не лише вони. Естонський інвестор Рагнар Сасс вирішив підтримати релокейт до України або Естонії, надавши безкоштовний доступ до хабів у Києві або Талліні для 15–20 білоруських айтішників.

Юридична фірма «єПраво» надаватиме супровід цьому процесу у співпраці з LIFT99. Це тільки одна з численних ініціатив, які наразі підтримують IT-спільноту під час революції. Раніше 25 українських IT-компаній відгукнулися на ініціативу S-PRO і Європейської асоціації програмної інженерії (EASE) і підготували понад 500 готових робочих місць у своїх офісах для команд із Білорусі.

Спочатку було складно прогнозувати, чи буде цей релокейт довшим, ніж хайп. Але наразі процес, принаймні з боку приймачої сторони, активний і масовий. Спочатку ідею підтримав міністр цифровізації Михайло Федорів.
3 вересня президент Володимир Зеленський підписав указ про підтримку ІТ-індустрії, де дав завдання уряду вдосконалити процедури отримання ІТ-фахівцями, які є іноземцями або особами без громадянства та іммігрують в Україну, дозволу на імміграцію та одержання роботодавцем (ІТ-компанією) дозволу на працю іноземців та осіб без громадянства (про чинний порядок ми розповідаємо в цьому блозі).

Окрім солідарності з протестами, є очевидні бізнес-причини, які роблять перенесення ІТ-компаній із Білорусі в Україну вигідним (зокрема, для України) і логічним. Крім того, на користь переїзду до України працює географічна, культурна і мовна близькість, а також безвізовий режим.

Проте, якщо йтиметься не про роботу «на пару тижнів перечекати», а про остаточне рішення залишитися на тривалий термін, процес переїзду матиме більше складових, ніж пакування речей та вільний офіс в Україні.

Про варіанти для релокейту

Юридично є кілька варіантів, як ІТ-компанії з Білорусі почати працювати в Україні.

Перший – це відкриття представництва іноземної компанії в Україні (реєструється в Мінекономіки). Представництвом може бути установа або особа. Перевага такого варіанту полягає в тому, що в межах квоти не потрібно отримувати дозвіл на працевлаштування для іноземних громадян. Також є можливість отримувати митні і податкові пільги. Від подання заяв і легалізації документів у країні перебування до отримання всіх необхідних довідок у податковій ми нарахували 10 кроків.

Інший шлях – власник бізнесу в Білорусі відкриває аналогічний бізнес в Україні. Тут нюансів більше. По-перше, іноземець в Україні має право офіційно працювати лише після отримання дозволу на працевлаштування в Україні. Тобто тільки після отримання дозволу на працевлаштування іноземець може бути офіційним директором своєї фірми.

Такий дозвіл видається протягом 15 днів з моменту подання документів на строк до 1 року. Проте іноземець – засновник ТОВ та одночасно керівник ТОВ не має права отримати дозвіл на працевлаштування, оскільки документи на отримання дозволу подаються від імені зареєстрованої юридичної особи. У такому разі керівником ТОВ повинен бути зазначений громадянин України.

Після того, як підприємство було зареєстровано, нерезидент України може отримати дозвіл на роботу. А далі провести процедуру по зміні директора. Отже весь період реєстрації для нерезидента може зайняти до 20 робочих днів при прискореній реєстрації.

Для відкриття фірми іноземець зобов’язаний отримати ідентифікаційний номер у державній податковій адміністрації в Україні.

Гарна новина: якщо іноземний засновник-нерезидент сформує статутний капітал підприємства на суму не менше $100 000, зареєструвавши іноземні інвестиції, він має право отримати посвідку на постійне проживання в Україні.

На користь айтішників працює те, що вони, очевидно, належать одразу до 2 спеціальних категорій для отримання дозволу на роботу в Україні: іноземні високооплачувані професіонали (із зарплатою від 50 українських «мінімалок») та іноземні ІТ-фахівці. За цими категоріями, вони можуть отримати дозвіл на працевлаштування одразу на три роки (за загальним правилом, такий дозвіл видається строком до одного року).

Про правила переїзду

У разі позитивного рішення роботодавець іноземних громадян має впродовж десяти днів внести оплату за видачу дозволу, а після його отримання впродовж 90 днів – укласти трудовий договір із ними. Копію договору потрібно надати українським держорганам не пізніше 10-денного строку з моменту його підписання. Ігнорування роботодавцем зазначеного положення є підставою для його скасування, і це важлива частина роботи юристів, аби релокація білоруських айтішників відбувалася безперешкодно.

Іноземцям також необхідно отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні в Державній міграційній службі. У разі, коли ідеться про іноземця, який запитує цю посвідку, тому що працюватиме в Україні, до міграційної служби має подаватися і клопотання приймаючої сторони – роботодавця із зобов’язанням повідомити ДМС про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем.

Аналогічно можуть подавати клопотання громадські організації або організації іноземних держав, аби іноземці, які братимуть участь у їхній діяльності в Україні, отримали посвідку на тимчасове проживання. За законом, ДМС має розглядати відповідні звернення впродовж 15 робочих днів, тому й подавати такі заяви потрібно не пізніше ніж за 15 днів до завершення дозволеного строку перебування в Україні.

Кому можуть відмовити в тимчасовому переїзді

Ми нарахували не менше 5 підстав для відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання. Ризикові для учасників білоруських протестів – це невиконання рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення. Оскільки айтішники були серед затриманих учасників протестів, а для звільнення затриманим пропонували підписувати наосліп якісь протоколи, не можна виключати, що далі йтиметься про юридичну відповідальність за те, чого вони не вчиняли.

Якщо мати свою думку в сусідній країні буде вважатися правопорушенням або злочином, і всіх креативних і незалежних людей записуватимуть сотнями до злочинців, це лише прискорить відомий тренд brain drain або human capital flight для Білорусі. І хоч би якими бюрократизованими не були процедури релокації та нового старту бізнесу в Україні, вона точно більш приваблива для бізнесу й точно демократична країна, де «падіння народжуваності» стартапів поки не передбачається.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua та стрічці Google NEWS