Останній рік став випробуванням для власників компаній в іноземних юрисдикціях. Попри те що відповідний закон (№ 466-IX) діє вже понад рік, до нього варто повертатись, адже є ще багато запитань щодо того, як діють його норми в певних випадках. Раніше експерти пояснювали Mind, як діє та чи інша норма цього документу – у матеріалах «Відповідальний бізнес: як сплачувати податки 2021 року» та «Всім по податку: скільки мають платити нерезиденти та постійні представництва». Сьогодні ж йтиметься про оподаткування інвестиційного прибутку за кордоном. Які саме правила діють для цього виду прибутку і як це вплине на власників компаній, розповіла Mind старша консультантка відділу Global Mobility Services, KPMG в Україні Оксана Каращук.
Торік набрав чинності Закон України № 466-IX від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким були внесені зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та уточнено порядок оподаткування інвестиційного прибутку, отриманого за кордоном.
Як відомо, до ухвалення вищезгаданого закону, податкові органи наполягали на тому, що до річного доходу платника податку має бути включена вся сума доходу, отриманого від відчуження інвестиційних активів за межами України, а не сума інвестиційного прибутку, розрахована як інвестиційний дохід за вирахуванням відповідних інвестиційних витрат.
Тобто за таких умов, враховуючи, що сума такого доходу має оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, дохідність від операцій з інвестиційними активами мала перевищувати 20% для того, щоб у платника податку залишився прибуток від операції з продажу після сплати податків. Інакше платнику податку потрібно було сплачувати податки за рахунок власних коштів, а не з отриманого доходу.
Відповідно до внесених уточнень, сума доходу, отриманого від відчуження інвестиційних активів за межами України розраховується за такою формулою:
Сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу – сума витрат на придбання інвестиційного активу = інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток.
Тобто алгоритм розрахунку інвестиційного прибутку (інвестиційного збитку) такий:
На сьогодні в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР) відсутні додаткові роз’яснення щодо оподаткування інвестиційного прибутку, отриманого за кордоном. Зокрема, немає додаткових роз’яснень щодо того, за яким курсом потрібно розраховувати суму понесених витрат – на дату їх понесення (купівлі інвестиційного активу) чи на дату продажу.
Найімовірніше, питання оподаткування іноземного інвестиційного прибутку поки що не викликало зацікавленості ні з боку платників податків, ні з боку податкових органів.
Інвестиційний прибуток (або збиток) декларується в щорічній податковій декларації про майновий стан та доходи, яка подається до 30 квітня року наступного за звітним.
Отже, до 30 квітня 2021 року платники податків, які отримали дохід від операцій з інвестиційними активами за кордоном у 2020 році, вперше декларували свої інвестиційні прибутки (або збитки) за уточненими правилами, які застосовувалися до оподаткування інвестиційного прибутку, отриманого в Україні.
Декларувати інвестиційний прибуток, отриманий за кордоном, зобов’язані податкові резиденти України, які отримали дохід, тобто продали інвестиційний актив.
Водночас переведення коштів від операцій на рахунок в Україні чи в іншій країні або купівля інвестиційного активу не є отриманням доходу від інвестицій.
Розрахунки щодо доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами, відображаються в окремому додатку до податкової декларації – Додатку Ф1.
Якщо отримано інвестиційний збиток, то є можливість перенести його до наступного періоду, тобто врахувати в податковій декларації за наступний календарний рік.
Хоча ПКУ безпосередньо не передбачено надання документів для підтвердження доходів і витрат по операціях з інвестиційними активами, на практиці податківці рекомендують їх подавати разом із декларацією про майновий стан та доходи.
Крім того, для мети проходження перевірки декларації, податкові органи зазвичай надсилають платникам податку листи із запитом надати документи.
Такими документами можуть бути, але не виключно:
Важливо зазначити, що ці документи мають обов’язково містити дати проведення операцій, які потрібні для розрахунку гривневого еквівалента доходів та витрат у валюті.
У разі отримання інвестиційного прибутку податки потрібно заплатити до 1 серпня року, наступного за звітним.
Нагадаємо: у зв’язку з карантином штрафи за несвоєчасну подачу податкової декларації не мають застосовуватися. Тому ті платники податку, які ще не подали декларацію до 30 квітня 2021 року, мають можливість зробити це без застосування штрафу до закінчення карантину.