Всім по податку: скільки мають платити нерезиденти та постійні представництва

Державна податкова служба України днями повідомила, що окремі нерезиденти уже стали на облік в податкових органах і зареєстровані як платники податку на прибуток підприємств згідно з вимогами чинного закону. Докладно про те, які податки мають сплачувати нерезиденти та постійні представництва (ПП) іноземних компаній – у матеріалі Mind «Відповідальний бізнес: як сплачувати податки 2021 року».

Сьогодні ж про те, скільки коштуватимуть порушення податкового законодавства України нерезидентам та постійним представництвам і чим вони ризикують, розповіла Mind адвокат практики міжнародного податкового права Avidbiz Тетяна Федоренко.

Законом №466-IX було внесено низку змін як до визначення постійного представництва (ПП) так і до його оподаткування. Далі були законопроєкти, якими гралися як м’ячиком для пінг-понгу. Потім в останні дні 2020 року підписували. (Нарешті ми маємо хоч якусь «картинку» того, як працювати постійним представництвам, більше того, Державна податкова служба (ДПС) почала видавати перші роз’яснення).

Отже, пропоную зупинитися саме на питанні, як розраховувати оподатковуваний прибуток постійного представництва та сплачувати податки.

Для довідки: нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через акредитоване ПП, мають стати на облік в органах ДПС до 31 березня 2021 року включно. Відтепер не ПП ставатимуть на облік, а саме нерезиденти, які і відповідатимуть за сплату податків.

Акредитація переважно проводиться через Мінекономіки. До речі, плата за акредитацію була зменшена (наразі це один прожитковий мінімум для працездатних осіб).

На облік нерезидент має стати за місцезнаходженням свого ПП шляхом подання відповідної заяви до органу ДПС.

Відповідальність за порушення податкового законодавства

Відповідальність за неперебування на обліку – штраф 100 000 грн і можливий арешт майна нерезидента, як винятковий спосіб забезпечення виконання зобов’язання.

Перевірки нерезидентів на предмет перебування на обліку – з 1 липня 2021 року

Перше, що варто зазначити: за 2020 рік у питаннях звітності та розрахунку оподатковуваного прибутку для ПП нічого не змінюється. Незважаючи на те що положення Податкового кодексу України в редакції Закону № 466 з 23 травня 2020 року зобов’язували ПП подавати звітність по-новому, Законом  №1117-IX було залишено попереднє визначення ПП та варіанти визначення об’єкту оподаткування (які були ще до змін, внесених Законом № 466) до 31 грудня 2020 року. 

Отже, за звітний період 2020 року ПП визначають об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств одним із зазначених способів:

• у загальному порядку;
• на підставі складення нерезидентом окремого балансу, погодженого з контролюючим органом і з урахуванням вимог ст. 39 ПКУ;
• як різницю між доходом та витратами із застосуванням до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 та з урахуванням вимог ст. 39 ПКУ.

Так само і ті ПП, які розраховували податок на прибуток, наприклад використовуючи коефіцієнт 0,7, не мають порушень.

Що стосується звітного періоду 2021 року, то тут, звичайно, практика розставить усі крапки над «і», проте попередньо ситуація така.

Прибутки нерезидентів, які ведуть діяльність на території України через ПП, починаючи з податкового періоду 2021 року, оподатковуються тільки в загальному порядку. ПП такого нерезидента прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

ПП має визначати обсяг оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки».
Також ПКУ прописує, що обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень ст. 39.

Що все це значить?

Загалом застосування правил трансфертного ціноутворення до операцій між нерезидентом та його ПП не є чимось новим для України.

Покроково усе має виглядати так:

• Перше, постійному представництву потрібно визначати прибуток, з якого буде сплачено податок на підставі фінансового результату до оподаткування відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінзвітності, коригування визначені ПКУ застосовуються.
• Друге, орієнтуємося на вимоги ст. 39 ПКУ, тобто розраховуємо прибуток, який би отримало незалежне підприємство з аналогічною діяльністю. Вибираємо найбільш доцільний метод ТЦУ, шукаємо зіставні операції, розраховуємо діапазон цін.

Пам’ятаємо, що в разі здійснення господарських операцій між нерезидентом та його ПП, обсяг яких перевищує 10 млн грн за звітний період, такі операції визнаються контрольованими.

А значить, у такому разі необхідно буде подавати ще й звіт про контрольовані операції і повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, отже, без складення документації з ТЦУ не обійтися.

Якщо контрольованих операцій ПП не здійснювало?

Якщо повернемося до вимог того ж п. 141.4.7 ПКУ, то він встановлює обов’язок ПП розраховувати обсяг оподатковуваного прибутку відповідно до ст. 39 ПКУ, яка своєю чергою вказує на те, що вимога подання звіту щодо ТЦУ та складення документації з ТЦУ поширюється на платників, які здійснювали контрольовані операції протягом звітного року.

Отже, якщо контрольованих операцій не було, то й подавати звіт немає про що. Але тут потрібно бути уважними, оскільки навіть  внутрішньогосподарські розрахунки (наприклад, отримані від нерезидента кошти на утримання ПП) між нерезидентом та його ПП підпадають під визначення господарської операції для цілей ТЦУ.

Знову ж таки все вище згадане стосується тільки належним чином акредитованих постійних представництв та не застосовується до представництв нерезидентів, що здійснюють в Україні діяльність виключно підготовчого та допоміжного характеру.

На перший погляд ніби все зрозуміло, проте вразі наявності додаткових питань, наприклад з визначення доходів ПП, є ще варіант направити запит до податкового органу щодо отримання податкової консультації та додаткових роз’яснень саме з певної ситуації визначеного платника податків.