Влітку низка комерційних банків направила листа НБУ та Мінфіну з проханням обмежити реалізацію програми кредитування бізнесу «Доступні кредити 5-7-9». Сьогодні ж програма досить гнучка й постійно трансформується, як наголошують експерти. Спочатку була «5-7-9», потім – відсоткова ставка 3 для певних програм, потім 0. А на слуху залишилося «5-7-9». Також місцеві органи різних міст компенсують частину відсотків за отриманими позиками бізнесу, який створює робочі місця або займається виробництвом. Тобто варіантів програми вже декілька. Проте обсяги кредитування і досі низькі. Чому так відбувається та чому банки продовжують уникати видачі кредитів за програмою, розповів Mind заступник голови правління банку «Альянс» Олександр Чумак.
Раніше позицію фінансових установ Mind досліджував у матеріалі «Пільги для багатих і камінь у НБУ: кому заважає «5-7-9».
За даними Мінфіну, загалом із початку старту програми банки видали 25 500 позик на 66,9 млрд грн.
Із них 21,92 млрд грн надані як рефінансування попередньо отриманих кредитів, 8,12 млрд грн підприємці отримали на інвестиційну мету та 36,92 млрд грн – як антикризові кредити.
На мою думку, у межах цілої країни – це дрібна цифра.
25 000 позик – праця за рік одного середнього банку, що входить у топ-10. Якщо порахувати, що долучилися до програми більш ніж 20 банків і вона працює понад рік, – занадто мало.
Це зумовлено тим, що в державних банках багато бюрократії в ухваленні рішень. У них програма є, але пропускна спроможність мала. Треба змінювати підхід. Не кожен бізнес може чекати пару місяців рішення.
Якщо говорити про комерційні банки, вони рішення ухвалюють швидше. Але ризики всі лягають на банк – від рішення про кредитування до формування резервів. Тому вони більш ретельно вибирають клієнтів.
А програма для всіх однакова. Якщо один банк залучає депозити, які коштують 12%, як компенсацію від держави отримує ті самі 12%, то він фінансує для себе під 0. Чим менше клієнт, тим більш він ризиковий для банку. Дохідність за такими клієнтами має становити від 6 до 10% маржі, щоб можна було закласти резерви, ризики.
Тому, якщо рахувати, що комерційний банк нічого не отримує на таких клієнтах, він вибирає лише тих, хто приносить додаткові комісійні винагороди – здійснює зовнішньоекономічну діяльність або може перевести зарплатні проєкти тощо.
Якщо говорити про західні банки, вони готові кредитувати за програмою, але в них є питання в розумінні українського бізнесу, вони не сприймають його реалії – як він працює, що приховує, з ким пов'язаний. Потрібно, щоб бізнес був максимально прозорий.
Програма для бізнесу цікава. Але вона має бути швидша щодо ухвалення рішень, і ще варто створити єдину платформу. Центр, який має бути єдиним фільтром. У ньому була б вся інформація про клієнта й можливість автоматично вибрати банк, який більш налаштований під профайл клієнта. А залишалося б тільки поставити підпис. Це зменшить бюрократію та автоматично збільшить кількість виданих кредитів.
Бюрократію можливо перемогти, якщо кардинально змінити систему. Потрібно долучати фахівців і виносити це на державне обговорення. Перемагає у боротьбі за клієнта той банк, що швидше ухвалює рішення.
Наразі багато відмов. Бізнес подає заявку в декілька банків, але у всіх різні вимоги. Клієнт вибирає в Україні не той банк, що подобається чи ближче до дому, а той, вимогам якого відповідає. Важливо, щоб у бізнесу було більше вибору.
60–70% – обігові кошти, 20–30% – інвестиційні, 10% – поточні проблеми, рефінанси. Наразі за кредитом «5-7-9» приходить бізнес, якому потрібно розвиватися. На сьогодні на 20 кредитів – один два клієнти, що не мають кредитної історії. Решта бере не перший кредит.
Прострочення за такими кредитами існують, це реальні клієнти. Їх не багато – біля 2%.
Програми, як-от «5-7-9», мають бути постійно, вони мають удосконалюватись – підлаштовуватися під потреби бізнесу, потрібні терміновість ухвалення рішення та швидка оцінка.
Самі банки можуть зменшити бюрократію, збільшити пропускну спроможність, мати всю необхідну інформацію про бізнес, щоб вся необхідна інформація була прозорою.
Важливо не просто створювати програму підтримки бізнесу, а розробляти її залежно від відгуків банків і клієнтів. Це має бути повноцінний діалог між державою, банками та бізнесом.