«Зелений» водень: які перспективи для України

Збільшення за кілька місяців ціни за тисячу кубометрів газу в 4–6 разів і дестабілізація самого ринку природного газу в Україні та країнах Європи відіграли не останню роль у підігріванні інтересу до ринку «зеленого» водню. Які перспективи розвитку цього напряму в Україні, скільки може коштувати будівництво заводутаі як знайти інвесторів у такі проєкти, розповів Mind директор Бюро інвестиційних програм Олександр Бондаренко.

Докладніше про те, які проблеми в енергетиці та політиці доведеться враховувати Україні, Європі та США, – у матеріалі Mind «Холодно – гаряче»: як енергокризи змінюють хід історії».

Німеччина поступово закриває вугільні шахти та до 2030 року планує повністю перейти на відновлювані джерела енергії. А до 2050-го, за планом бундестагу, країна повністю перейде на «зелений» водень у всіх сферах виробництва й домогосподарствах.

Найважливіше для української економіки та підприємців у цій водневій історії – у Німеччини недостатньо природних ресурсів (води для гідролізу й вільного простору для вітряків), щоб побудувати таку кількість заводів із виробництва «зеленого» водню, які забезпечили б енергією країну. Тому вона обрала країни-партнери. Серед них – і Україна.

Для українських підприємців, насамперед, звичайно, тих, хто працює у сфері альтернативної енергетики, це можливість отримати до 50% грантового фінансування від влади Німеччини на будівництво заводу з виробництва «зеленого» водню.

Скільки коштуватиме будівництво заводу

Є певні нюанси для створення таких підприємств: для виробництва «зеленого» водню важлива наявність джерела дешевої енергії – сонячної чи вітряної. Тобто економічно доцільніше його будувати там, де вже є сонячні чи вітряні електростанції.

Наскільки мені відомо, кілька компаній із галузі енергетики заявили про плани будувати заводи.

У Маріуполі пілотний проект із виробництва «зеленого» водню почав реалізовувати «ДТЕК».

У Вінниці – KNESS Group, яка спеціалізується на відновлюваній і сонячній енергетиці.

На Дніпропетровщині – RiverWind. Так виробники «зеленого» водню одразу одержують готовий експортний ринок збуту – європейський ринок. А насамперед німецький.

Коли повернуться гроші

Важко поки прогнозувати період окупності такого інноваційного виробництва, оскільки з кожним роком технології, що дозволяють виробляти «зелений» водень шляхом гідролізу, дешевшають. За орієнтир можна брати інвестиційні проєкти щодо сонячних або вітряних електростанцій. У середньому повернення інвестицій у проєкти відновлюваної енергетики очікується лише на рівні 6–8 років.

Тобто зацікавлені інвестори до 2023 року вже мають почати будувати заводи, щоб встигнути в це експортне вікно.

Що потрібно інвесторам

На державному рівні необхідне розв'язати три основні питання:

1. Транспортування. За нашими оцінками, інвестиції у будівництво нової транспортної системи для «зеленого» водню до кордону з ЄС (Польща або Словаччина) можуть становити близько $1,5–2 млрд. Наявна система трубопроводів ГТС, найімовірніше, не зможе повністю гарантувати безпечне та якісне транспортування без дорогого капітального ремонту.
2. Зміни в законах (Закон України «Про електроенергетику», Закон України «Про ринок електричної енергії»). Насамперед, ввести таке поняття як «зелений» водень. Зараз такий вид енергії відсутній у законодавстві. Змінити постанову Кабміну про розподіл і використання електроенергії, а також доопрацювати ще низку інших підзаконних нормативних актів.
3. Економічні стимули. Наразі потенційні інвестори (хто хоче зайти в цю сферу) усі ризики беруть на себе, бо розуміють економічний потенціал виробництва «зеленого» водню в довгостроковій перспективі. Але система пільг і стимулювання необхідна для тих, хто планує інвестувати у будівництво заводів із виробництва «зеленого» водню. Такими стимулами можуть бути звільнення на певний строк від податків, безплатне підключення до комунікацій, виділення землі під підприємство за мінімальної орендної ставки тощо.