«Холодно – гаряче»: як енергокризи змінюють хід історії

Події цього тижня підтвердили, що Україна залишається важливим активом західної політики – європейської та американської, всупереч зусиллям Росії щодо підриву довіри до нашої країни. Але саме зараз Київ проходить випробування на міцність: за умов енергетичної кризи він опинився в уразливішому становищі, ніж країни ЄС – через політичне протистояння з РФ, спровоковане прагненням української влади розвивати співпрацю з Євросоюзом і НАТО.

Це розуміють у Брюсселі. Тому питання постачання газу для компенсації можливого дефіциту там обговорюють з урахуванням інтересів України. До врегулювання проблеми залучені також США. «Ми працюємо над тим, щоб Україна продовжувала бути транзитною країною при постачаннях російського газу до Європи. Але ще один момент – потрібно, щоб у разі, коли щось станеться з транзитом, Україна мала можливість отримувати газ із Європи», – повідомив старший радник Держдепартаменту США Амос Хохштайн в інтерв'ю одному з українських ЗМІ. За його словами, ведуться переговори з Польщею, Словаччиною та Угорщиною, щоби при виникненні гострої потреби Україна могла отримати газ реверсом з європейського ринку через територію цих країн.

Згадані антикризові заходи для врегулювання ситуації на газовому ринку мають короткостроковий характер. А стратегічні пріоритети в енергетиці, покликані забезпечити стійкість української енергосистеми незалежно від настроїв у Кремлі, стали одним із головних пунктів спільної заяви за підсумками 23-го Саміту Україна – ЄС, яку підписали президент України Володимир Зеленський, голова Євроради Шарль Мішель і президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн.

Цей документ акцентує на важливості економічної та політичної інтеграції, а також реалізації спільних проєктів, які дозволять посилити енергетичну безпеку в регіоні та протистояти третім країнам, що використовують постачання енергії як зброю. Євросоюз підтвердив: Україна є «стратегічною країною для транзиту газу», а тому він має тривати і після 2024 року.

Ще одним важливим моментом є те, що Київ і Брюссель налаштовані спільними зусиллями не лише гарантувати енергетичну безпеку, а й сприяти «зеленому» переходу, щоби скоротити залежність від імпорту викопного палива. Це означає, що трансформація енергетичного ландшафту ЄС і України, який стимулює агресивна політика Кремля,– ​​неминучий факт.

Mind розглянув витоки та можливі наслідки цього актуального порядку денного.

Як різні країни реагують на енергокризу?

Вибухове зростання цін на природний газ зміцнило рішучість Європи використовувати відновлювані енергоресурси, щоб досягти енергетичної незалежності та максимально обмежити вплив видобувних країн на економіку. До схожої стратегії вдалися США, коли почали застосовувати технологію гідророзриву пласта для розробки сланцевих родовищ.

«Сланцева революція привела Америку до енергетичної незалежності. Євросоюз хоче того самого від «зеленої» енергії – тим більше, що ринок природного газу залишається вкрай нестабільним. У Європі продовжує розпалюватися енергетична криза, і влада регіона стурбована дефіцитом газу, якщо зима буде холодною», – пише The Wall Street Journal.

У середу, 13 жовтня, президент Росії Владімір Путін намагався спростувати звинувачення в тому, що Кремль використовує енергію як зброю. Так, він спробував обґрунтувати нинішній дефіцит палива в Європі постачаннями скрапленого природного газу з США до азійських країн, де ціни вищі. Виступаючи на форумі «Російський енергетичний тиждень», він сказав, що РФ може збільшити експорт газу до ЄС. А відновити баланс на ринку, на його переконання, допоможе прискорене схвалення спірного трубопроводу «Північний потік – 2».

Розподіл енергії з різних джерел по регіонах

Того самого дня Євросоюз опублікував свій пакет інструментів (toolbox of measures) для боротьби з енергетичною кризою.

Чи траплялося щось подібне раніше?

Спроби Москви звинуватити в енергетичній кризі «недалекоглядних євробюрократів», що зробили ставку на ВДЕ, а також підвищений попит на газ в Азії, куди кинулися танкери з СПГ, не знаходять широкої підтримки на вищому рівні.

Нинішні лиха Європи набагато більше перегукуються з енергокризою 1973 року, коли нафта відігравала провідну роль у світовій економіці – саме на той час припав пік її споживання. Тоді ж сталося нафтове ембарго – арабські країни обмежили продаж нафти розвиненим західним країнам.

«Проблеми безпеки залишають глибокі шрами на тілі світової енергетики. Навіть невелике калібрування в світовому енергобалансі здатне викликати радикальні наслідки», – стверджує Спенсер Дейл, головний економіст британської корпорації ВР.

Чим усе це може завершитися?

Доволі ймовірно, що проблеми на газовому ринку Європи матимуть негативні наслідки для бізнесу «Газпрому» й енергетичної політики Кремля. Тому що російська монополія, яка контролює близько 50% європейського газового ринку, виявилася нездатною підтримати своїх основних торгових партнерів у критичний момент. За даними Міжнародного енергетичного агентства, Росія могла б напередодні зими на 15% наростити експорт газу в Європу.

Основні постачальники газу до ЄС

Євросоюз, який від початку 2000-х років прагне посилити енергобезпеку та скоротити залежність від «Газпрому», вжив низку заходів, намагаючись запобігти кризі. Протягом минулих років було створено взаємопов'язаний конкурентний енергоринок, скориговано контракти на постачання, змінено ринкові правила та розширено мережу трубопроводів між країнами ЄС. Часи, коли Росія могла відкрито шантажувати будь-які держави Євросоюзу обмеженням постачань, відішли в історію.

Але «зелена» революція обіцяє набагато вищий рівень енергобезпеки. Уже зараз вітряна та сонячна генерація в багатьох випадках є найдешевшим способом отримання енергії навіть без субсидій. Основною проблемою залишається непостійність цих джерела енергії через їхню залежність від погодних умов. А основні технології усунення дисбалансу на ринку – як-от акумуляторні батареї та водень – як і раніше, дуже дорогі та недосконалі, а отже – не готові до широкого використання.

Які ризики доведеться враховувати?

Незвично спокійна погода вересня, що призвела до стрімкого обмеження вітрової генерації та збільшення попиту на природний газ у Європі, висвітлила не лише поточні проблеми ВДЕ. Криза також показала, що країни ЄС, як і раніше, критично залежать від газового експорту з Росії, попри вжиті заходи.

Цей факт пояснює рішучу налаштованість європейських лідерів прискорити розвиток «зелених» технологій в енергетиці. «Перехід на чисту енергію – найкраща страховка від цінових потрясінь у майбутньому, і його необхідно прискорити, зокрема, і заради збереження клімату», – йдеться в офіційній заяві ЄС, опублікованій минулої середи.

Ставка на «зелену» енергетику може виявитися незручним і політично спірним вибором не лише для такого експортера енергії як Росія, а й для США, які завдяки сланцевій революції стали впливовим гравцем на глобальному енергоринку. «Але для Європи енергоперехід – це вирішення безлічі проблем, пов'язаних з економічним зростанням і енергобезпекою, зокрема й тих, які виникають просто зараз», – пише WSJ.

Але це буде неспокійний шлях. Bloomberg пише, що Путін має намір скористатися проблемами на європейському газовому ринку, щоб переписати його правила з огляду на інтереси «Газпрому».

Росія прагне перейти від закупівель за спотовими цінами до менш волатильних довгострокових контрактів, а також повернути в газові контракти прив'язку до цін на нафту (зараз така прив'язка є у 20% постачань «Газпрому» до Європи). За інформацією джерел агентства, Кремль також сподівається прискорити сертифікацію «Північного потоку – 2», хоча вже нібито не розраховує домогтися ексклюзивних умов для газопроводу через політичні поступки з боку Єврокомісії.