Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) з початку року провів у системі «Prozorro.Продажі» понад 1440 аукціонів, лотами на яких були активи банків, що ліквідуються. У результаті 92 торгів, які завершилися успішно, сума продажу активів уже становить 1027 млн грн. Проте в самому фонді скаржаться на дуже низький відсоток реальних продажів майна, виставленого на аукціонах. Чому так відбувається і що потрібно для ефективного продажу активів, розповів Mind директор департаменту консолідованого продажу активів Фонду гарантування вкладів Олександр Кульчицький.
За переможною статистикою стоїть інший показник: у середньому лише 5 зі 100 аукціонів ФГВФО завершуються успішно. Решта не відбуваються через відсутність зацікавлених інвесторів.
Звичайно, є активи, які продаються вже з перших торгів і зі значним зростанням ціни. Це зазвичай об’єкти нерухомості в гарному стані без судових обтяжень та олігархічних шлейфів. Один з останніх прикладів – продаж заміського комплексу Промінвестбанку в Конча-Заспі, який уже з перших торгів був проданий зі зростанням ціни на 120 млн грн.
Та в більшості випадків у пошуку своєї ринкової вартості та реального покупця наші активи проходять по кілька аукціонів із планомірним зниженням початкової ціни.
Читайте також: Викуп за 1 гривню та жодних виплат російським вкладникам: як може змінитися процедура виведення з ринку системно важливих банків
Це принципова позиція фонду – унеможливити будь-який людський фактор і втручання у процес торгів і не визначати початкову вартість активів. Адже це завжди даватиме привід для спекуляцій та оскарження результатів аукціону тим, хто з різних причин вважатиме стартову ціну штучно заниженою.
Тому на перші торги будь-який актив завжди виставляється за вищою з величин – балансовою або ж оціночною вартістю.
Якщо для майна банків – об’єктів нерухомості, земельних ділянок, авто – ці величини в переважній більшості є більш-менш зіставними. Проте для кредитів, які тановлять майже 95% активів банків в управлінні фонду й майже завжди мають 300+ днів прострочки, початковою ціною продажу завжди є балансова вартість – сума боргу та нарахованих відсотків, непогашених позичальником. І якщо заборгованість позичальника у балансі банку щомісяця зростає, то застава (якщо вона є) за роки невиконання зобов’язань перед банком не стає кращою. При тому, що саме забезпечення за кредитом є одним із найцінніших при купівлі права вимоги.
Поясню на прикладі активу банку «Капітал». Ми маємо на балансі банку кредит фізичної особи із заборгованістю майже у 19 млн грн, у забезпеченні за яким немає абсолютно нічого. Востаннє договір обслуговувався ще 2013 року. Шанси, що зараз позичальник вирішить повернути кредит, приблизно дорівнюють очікуваній ціні продажу. Але не так просто невтаємниченій людині зрозуміти, що права вимоги за багатомільйонними кредитами насправді можуть нічого не коштувати.
Для того щоб аукціон відбувся, має знайтися інвестор, який вважатиме запропоновану вартість лоту прийнятною для себе. Тут спрацьовує стандартна для всіх угод формула: продати активи ми намагаємося якнайдорожче, а покупці хочуть їх купити якомога дешевше. Урівноважує ці позиції ринок.
Система наших онлайн-аукціонів побудована так, що навіть дисконтування початкової вартості не гарантує покупцю низьку вартість активу.
Приміром, у листопаді було продано актив Місто банку – дачний будинок і земельну ділянку в Одесі. Це була 16 (!) спроба продати актив, на яку зареєструвалися відразу 4 учасники. Через конкуренцію ціна продажу на 16 торгах зросла з 1,8 млн грн до 2,5 млн грн. При тому, що на свої найперші торги цей актив виставлявся за 2,7 млн грн.
Тобто щонайменше чотири інвестори були зацікавлені в цьому активі та з надією купити дешевше чекали зниження початкової ціни. Зрештою стартова ціна знизилася, утім купити «дешевше» не вийшло. Свою роль відіграли ринок і конкуренція.
Читайте також: Банкопад 2.0: чому «ліг» Місто Банк
Ще один показовий випадок – з активом «Земельного капіталу» (приміщенням колишнього офісу банку у Дніпрі). На 9-й аукціон прийшло 6 учасників, завдяки чому ціна продажу становила 17 млн грн. А це не тільки на 7 млн грн більше від початкової ціни на дев’ятих торгах, а й на 2 млн грн більше за вартість, з якою актив виставлявся на перший аукціон!
Такі приклади вкотре доводять: якою б не була стартова ціна, зрештою актив буде продано за ринковою вартістю – за ціною, яку готовий заплатити інвестор.
Ситуація з продажем кредитів складніша. Це специфічні активи для більш підготовлених покупців. Переможець аукціону, купуючи кредит, отримує право вимагати від позичальника повернення коштів за кредитом. Якщо це не вдається, то, приміром, у судовому порядку намагатися стягнути передане в заставу майно.
Як довго триватиме цей процес, чим завершиться, скільки потребуватиме ресурсів, зокрема фінансових та професійних, як-то залучення досвідчених юристів, – це все змінні, які впливають на результат, у нашому випадку – на ціну продажу активу.
Читайте також: Перший пішов: як повернути кошти вкладникам збанкрутілого Мегабанку
Як організатор торгів ми маємо забезпечувати максимальну прозорість передпродажної підготовки активів та самих аукціонів і гарантувати доступ до аукціонів якомога ширшого кола учасників.
Сьогодні на балансі банків, що ліквідуються, є чимало цікавих ринку активів. Це і ТРЦ «Магелан» у столиці, по якому проведено вже понад 10 аукціонів, і триповерховий торговий центр в Одесі, і ресторан «Щекавиця» в Києві, і приватний навчальний заклад, і численні об’єкти нерухомості по всій країні – від колишніх відділень банків до квартир.
Серед виставлених на продаж кредитів, є кредити, у заставі за якими виробничі комплекси й обладнання хлібо- та молокозаводів тощо.
Переконаний, ринок уважно стежить за нашими аукціонами. Інформація про всі лоти є на сайтах фонду та системи «Prozorro.Продажі». Дані, захищені грифом «банківська таємниця», доступні в так званих кімнатах даних, зокрема віртуальних, доступ до яких можна отримати, підписавши стандартний договір про нерозголошення інформації.
Попри повномасштабну війну інвестори проявляють активність та зацікавленість до наших аукціонів. І це гарні новини!
По-перше, для кредиторів банків, що ліквідуються. Адже отримані від продажу кошти фонд спрямовує на розрахунок із кредиторами, зокрема на розрахунок із юридичними особами, які мали рахунки в банках, що збанкрутували.
По-друге, для країни загалом. Адже це означає, що інвестори вірять у перемогу України та готові вкладати кошти у відновлення її економіки. І нам є, що їм запропонувати.